Ухвала суду № 70856743, 08.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Богданенко І.Ю., ознайомившись із матеріалами справи, апеляційною скаргою Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, акту та рішення,–

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення №5572-15 від 21 грудня 2015 року, яким визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку 22916,67 гривень; рішення про опис майна та акту про опис майна.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року позовні вимоги задоволені.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, 09 грудня 2016 року Лівобережна об’єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху, в зв’язку з невідповідністю вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору та запропоновано надати документ про сплату судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2017 року продовжено строк усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу повернуто, у зв’язку з неусуненням недоліків скарги.

11 травня 2017 року Лівобережна об’єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області повторно подала апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху, в зв’язку з пропуском строку апеляційної оскарження та запропоновано звернутися з клопотанням про поновлення строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

30 червня 2017 року Лівобережна об’єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області повторно подала апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

18 вересня 2017 року Лівобережна об’єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області повторно подала апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв’язку з невідповідністю скарги вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України внаслідок неподання документа про сплату судового збору, пропуском строку апеляційного оскарження і визнання неповажними причин пропуску цього строку та запропоновано відповідачу у 30 денний строк з моменту отримання ухвали, подати документ про сплату судового збору у сумі 1212,64 гривень та звернутися із заявою про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження в частині апеляційної скарги, поданої 18 вересня 2017 року.

27 вересня 2017 року Лівобережна об’єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області повторно подала апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року.

Повторна апеляційна скарга повинна відповідати вимогам статей 186, 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв’язку з невідповідністю скарги вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України внаслідок неподання документа про сплату судового збору в повному розмірі, пропуском строку апеляційного оскарження і визнання неповажними причин пропуску цього строку та запропоновано відповідачу у 30 денний строк з моменту отримання ухвали, подати документ про сплату (доплату) судового збору у сумі 606,32 гривень та звернутися із заявою про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження в частині апеляційної скарги, поданої 27 вересня 2017 року.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримано Лівобережною об’єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 09 жовтня 2017 року (а.с. 133).

На виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, Лівобережна об’єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до суду апеляційної інстанції із клопотанням в якому зазначила обставини подання та повернення апеляційних скарг, прийняття судом відмов у відкритті апеляційного провадження, та виникнення можливості сплатити судовий збір лише у травні 2017 року і повідомила про фактичну сплату судового збору у сумі 606,32 гривень.

Крім того, відповідач просить продовжити строк виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, оскільки відсутні кошти на доплату судового збору внаслідок того, що виконуються зобов’язання по сплаті судового збору по іншим адміністративним справам.

Оцінюючи зазначені доводи відповідача, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Клопотання про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги, є необґрунтованим та задоволенню не підлягає, оскільки відповідач не обґрунтовує, яким чином додатковий час сприятиме виконанню вимоги суду щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Також, згідно з частиною 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

У силу закону, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Вирішення судом питання дотримання строку на апеляційне оскарження, визнання поважними причин його пропуску і можливість поновлення залежить від конкретних обставин у кожній справі, наведених у клопотанні доводів, підтверджених відповідними засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Держава, приймаючи певні правові норми щодо сплати судового збору, взяла на себе відповідні зобов'язання щодо його сплати при зверненні до суду суб'єктів владних повноважень, у тому числі органами фіскальної служби.

Податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, тому відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена у праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень, в межах встановлених законом процесуальних строків на апеляційне оскарження судового рішення, не може вважатися поважною причиною пропуску строку для звернення до суду.

Крім того, суб'єкт владних повноважень самостійно приймає рішення щодо необхідності оскарження судового рішення та сплати судового збору, яке має відбуватися в межах строків встановлених законом на таке оскарження, у даному випадку встановлених частиною 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин (у тому числі органами державної влади) своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.

Невмотивоване задоволення клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду суб'єкта владних повноважень утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до судового захисту в тому числі фізичних та юридичних осіб.

У рішенні по справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) Європейський суд з прав людини, зокрема, вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

З огляду на викладене, наведені підстави для поновлення строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки не свідчать про неможливість своєчасно, у встановленому порядку подати апеляційну скаргу з дня отримання відповідачем копії оскаржуваної постанови, а неналежне оформлення апеляційної скарги, що призвело до її повернення не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Враховуючи наведене, необхідно відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою (поданою 27 вересня 2017 року) Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року.

Керуючись статтями 189, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,–

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про продовження строку виконання ухвали від 29 вересня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя І.Ю. Богданенко