Рішення № 7085662, 09.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/447 09.12.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солес"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКЕЙ Україна"

про стягнення 6757,22 грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Таран В.Г.

від відповідача - не зявився

У судовому засіданні 09.12.09 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солес" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКЕЙ Україна" на користь Позивача 6757,22 грн.(3600,00 -основного боргу, 128,65 грн. пені, 3028,57 інших додаткових витрат) заборгованості за договором поставки № 346/09/07 від 21.09.07.

Позовну заяву 12.10.09 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/447.

18.11.2009 Позивач подав до суду уточнення до позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 6 891,67 грн. (3600,00 грн. - основний борг, 263,10 грн. пені, 3028,57 грн. інші додаткові витрати) заборгованості за договором поставки № 346/09/07 від 21.09.07.

Відповідач у судове засідання в черговий раз не зявився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солес" (далі-Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКЕЙ Україна" (далі-Відповідач) уклали Договір поставки від 21.09.07 року за №376/09/07 (далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Позивач зобовязувався поставляти Товар, а Відповідач зобов"язується приймати Товар і вчасно здійснювати проплату на умовах даного Договору, за цінами вказаними у

відповідній Специфікації.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу продукцію на загальну суму 3600,00 грн. відповідно до видаткових накладних (копії наявні у матеріалах справи).

Згідно п.п. 8.2. Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 11 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідач свої зобовязання по оплаті вартості поставленого товару не виконав у повному обсязі.

Позивач подав уточненчя до позовних вимог, відповідно до яких збілишив позовні вимоги , у зв"язку із перерахунком пені станом на час розгляду справи.

Таким чином згідно уточнень до позовної заяви сума основного боргу Відповідача не збільшилась та складає 3600,00 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору щодо оплати товару, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 3600,00 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарський Кодекс України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2. ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.3. ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

У відповідндості до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України , якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 22.11.1996 року зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня. Додатком 1 до Договору сторони погодили відповідальність, зо порушення істотних умов Договору, а саме у разі порушення умов оплати, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань нараховано пеню у розмірі 263,10 грн.

За таких обставин, розглянувши матеріали справи, враховуючи, що факт неналежного виконання Відповідачем своїх зобовязань за Договором встановлено судом і Відповідачем не спростовано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 263,10 грн. пені підлягають задоволенню.

Що стосується додаткових витрат, понесених у звязку із досудовим врегулюванням спору та підготовкою до судового розгляду справи в сумі 3028,57 грн. заявлених Позивачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідного до п. 12 зазначеного роз'яснення, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи викладене вище та виходячи з того, що ціна позову становить 6757,22 грн., а витрати на надання правової допомоги 3028,00 грн., тобто, майже половину суми боргу, суд вважає, що вони значно завищені та не обґрунтовані, в звязку з чим не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобовязання.

Враховуючи викладене, а також те, що Відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3600,00 грн. основного боргу та 128,65 грн. - пені визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України державне мито при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Але, у разі , коли господарський суд на підставі п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки, витрати Позивача, пов"язані зі сплатою держаного мита, відшкодовуються за рахунок Відповідача у сумі сплаченій Позивачем.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193,230,233 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Солес" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКЕЙ Україна" (юридична адреса: 01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 33, поверх 13; поштова адреса: 04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 9/10, код ЄДРПОУ 34356884, п/р 26007201309185 в ЗАТ "ОТП Банк", м. Києва МФО 300528), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солес" (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Ластовського, 3а, кв.15; поштова адреса: 02660, м. Київ, вул. Автопаркова, 7, код ЄДРПОУ 23708061, р/р 26001032774901 в КМФ АКБ "Укрсоцбанк" м. Києва, МФО 322012) 3600 (три тисячі шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 263 (двісті шістдесят три) грн.10 коп. - пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп.- витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Солес" відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 11.12.2009