Постанова № 70856198, 05.12.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017 року Справа № 904/7478/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) – ОСОБА_1,

суддів – Широбокової Л.П., Подобєда І.М.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність №1013 від 12.12.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_3, представник, довіреність №1 від 03.01.2017 р.,

розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2017р. у справі №904/7478/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро

до Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради , м.Дніпро

про стягнення коштів на відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2016 році у загальному розмірі 272 271 грн. 93 коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2017р. у справі №904/7478/17 (суддя Фещенко Ю.В.) позов публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком" задоволено, з Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради на користь позивача стягнуто 272271грн.93коп., які складають відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2016 році;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин наявності заборгованості відповідача перед позивачем у вказаній вище сумі, з того, що чинне законодавство України не передбачає обов"язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв"язку пільговим категоріям громадян, з того, що відсутність субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг не звільняє відповідача від необхідності виконання зобов"язання, а також з того, що на момент розгляду справи доказів здійснення оплати позивачу заявлених витрат суду не надано;

- не погодившись з прийнятим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з"ясування обставин, які мають значення для справи та на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить це рішення скасувати повністю та припинити провадження у справі;

- у поданій скарзі йдеться про те, що судом були порушені правила підвідомчості спорів, оскільки даний спір відноситься до категорії спорів, що носять публічно-правовий характер, про те, що Управління є неприбутковою організацією, про хибність висновків суду стосовно того, що Управління повинно самостійно відповідати за зобов"язаннями держави, про те, що матеріали справи не містять належних доказів надання позивачем телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення, доказів протиправності дій та вини Управління, а також доказів фактичного перерахування з державного бюджету до бюджету м.Дніпра субвенцій на відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян;

- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що доводи відповідача стосовно порушення господарським судом правил предметної підсудності є безпідставними, оскільки спір у даній справі стосується належного виконання відповідачем своїх зобов"язань і жодна із сторін не здійснює владні управлінські функції, тому він не є публічно-правовим і має вирішуватися господарським судом, на те, що факт надання спірних послуг позивачем підтверджується матеріалами справи, на те, що нарахування по пільговикам, яким не нараховувалася абонентська плата за час пошкодження телекомунікаційної мережі не надавалися відповідачу, на те, що надання пільг з послуг зв"язку відповідно до законодавства України віднесено до видатків місцевих бюджетів, а також на те, що відсутність договору, у даному випадку, не може слугувати підставою для звільнення від виконання господарського зобов"язання, оскільки такі зобов"язання сторін виникають безпосередньо із актів цивільного законодавства і не залежать від бажання сторін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, з січня по грудень 2016 року позивач надав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення Індустріального району м.Дніпра на загальну суму 272271грн.93коп..

Факт надання таких послуг та фактичне споживання їх пільговими категоріями населення підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов"язаних з наданням пільг за вказаний вище період.

Щомісяця позивач надавав відповідачу звіти форми 2-пільга.

17.06.2017р. позивачем направлена на адресу відповідача вимога про оплату заборгованості №12С000-1008 від 13.06.2-17р., яка отримана останнім 21.06.2017р..

У відповіді на вказану вимогу відповідач зазначив про відсутність субвенцій на відшкодування витрат за надані пільговим категоріям громадян телекомунікаційні послуги у 2016 році.

На момент розгляду справи у суді першої інстанції докази відшкодування витрат позивача, пов"язані з наданням пільг, відповідачем не надані та в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п.п"б" п.4 ч.1 ст.89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на державні програми соціального захисту: пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (серед іншого).

Згідно з ст.102 названого Кодексу видатки місцевих бюджетів, передбачені у п.п."б" п. 4 ч.1 ст.89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В ст.17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зазначено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Ст.63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

За приписами ст.9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

За приписами ч.3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Ці положення Закону України "Про телекомунікації" кореспондуються з наведеними вище нормами Законів.

Ст.19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до п.2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

П.3 Порядку передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Господарський суд правильно встановив, що головним розпорядником коштів в Індустріальному районі м.Дніпра є Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради.

Відповідно до п.5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад, у тому числі, за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

П.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003р. встановлено, що підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: надання позивачем протягом січня - грудня 2016 року телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення Індустріального району міста Дніпра на загальну суму 272271грн.93коп., що підтверджено належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, останній набув передбачене Законом України "Про телекомунікації" право на отримання компенсаційних виплат за надання вказаних пільгових послуг за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Тому, господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Доводи скаржника про те, що судом було порушено правила підвідомчості спорів колегією суддів не прийняті до уваги з огляду на наступне.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції ? переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У даному випадку, жодна з сторін не здійснює владні управлінські функції, спір у даній справі виник внаслідок надання послуг певним категоріям населення суб'єктом господарювання, а внаслідок визначеного законодавством обов'язку відшкодування вартості вказаних послуг державою в особі Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, який є головним розпорядником коштів місцевого бюджету щодо вказаних витрат, спірні правовідносини не перетворюються в адміністративні, оскільки у вказаних правовідносинах Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради виступає не як суб'єкт владних повноважень (особа, яка здійснює владні управлінські функції по відношенню до іншої сторони), а як особа, на яку законодавством покладено обов'язок з відшкодування вартості наданих послуг.

Враховуючи викладене, даний спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, а тому підлягає вирішенню господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України .

Посилання скаржника на відсутність у 2016 році бюджетних асигнувань на цілі відшкодування пільг, у зв"язку з чим, у останнього відсутня можливість їх відшкодування визнані колегією суддів безпідставними, оскільки відповідно до ч.2 ст.617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Державною казначейською службою України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності укладеного між позивачем та відповідачем договору, як підстави для відмови в позові, колегією суддів визнані необґрунтованими тому, що, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із закону і не залежать від їх бажання.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовує юридичної оцінки обставин матеріалів

справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства.

Керуючись ст. ст.101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області 02.10.2017р. у справі №904/7478/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М.Подобєд

Суддя Л.П.Широбокова

Повна постанова складена 11.12.2017р.