Рішення № 70855352, 07.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2017Справа №910/16924/17За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Державного підприємства "Антонов-Фінанс"

про стягнення 184872,54 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача Палій Ю.В. (за дов.)

від відповідача не з'явились

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.12.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом публічне акціонерне товариство "Київенерго" до державного підприємства "Антонов-Фінанс" про стягнення боргу за договором на постачання електричної енергії №10167 від 21.09.2015 в сумі 184872,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати вартості спожитої електричної енергії згідно умов Договору №10167 про постачання електричної енергії від 21.09.2005 року. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції.

Ухвалою суду від 04.10.2017 порушено провадження у справі № 910/16924/17, розгляд останньої призначено на 02.11.2017.

Відповідач в судове засідання 02.11.2017 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Представником позивача в судовому засіданні подано клопотання з додатком.

Ухвалою суду від 02.11.2017 розгляд справи відкладено на 27.11.2017.

Відповідач в судове засідання 27.11.2017 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, вимог ухвали суду про відкладення розгляду справи не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Через загальний відділ діловодства суду 30.11.2017 від позивача надійшли додаткові документи на вимогу суду.

Ухвалою суду від 27.11.2017 за клопотання позивача продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 04.12.2017.

Відповідач в судове засідання 04.12.2017 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, вимог ухвали суду про відкладення розгляду справи не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача позовні вимоги в засіданні підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, з адреси місцезнаходження відповідача до суду повернулась поштова кореспонденція з довідкою ф. 20 "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

21.09.2005 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Київенерго", постачальник) та Київським державним дослідним заводом "Еталон" (споживач) укладено Договір №10167 про постачання електричної енергії, за умовами якого (п. 1 Договору) Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

05.10.2007 укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до якої Споживач по Договору змінився на Державне підприємство "Лізингтехтранс" філія "Київський завод "Еталон".

06.10.2011 укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до якої Споживач по Договору змінився на Державне підприємство "Антонов-Фінанс" (споживач).

Пунктами 1, 2, 2.1, 2.2 Додатку 2 "Порядок розрахунків" до Договору передбачено, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 25 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період» та «календарний місяць» вважаються прирівняними. Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати. Попередня оплата здійснюється до 28 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з Додатком до договору "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам". Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу. Обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до Додатка "Визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні Споживача до цього Договору. Остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у Постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період Постачальником мають бути враховані суми проведених попередніх платежів за споживання електричної енергії в поточному розрахунковому періоді.

Згідно п. 4, п.п. 4.3. Додатку 2 до договору, обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, визначаються за показаннями розрахункових засобів обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених ПКЕЕ. Обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітні розрахунковий період визначаються з урахуваннями вимог пунктів 4,1.1 - 4,1,7 цього Додатка і підтверджуються Актом про використану електричну енергію за формою, що відображена Додатку до цього Договору, який Споживач надає Постачальнику протягом доби після закінчені розрахункового періоду.

Згідно п. 5 Додатку 2 до Договору, за даними акта про використану електричну енергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг Сторони фіксують в "Акті про приймання передавання товарної продукції", "Акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії", два примірники яких Постачальник надає Споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати вартості спожитої електричної енергії відповідно до умов Договору у відповідача за період з 01.03.2016 року по 01.08.2017 року перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 128970,91 грн. за спожиту активну електричну енергію, а за період з 01.03.2016 року по 01.08.2017 року перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 28414,42 грн. за спожиту реактивну електричну енергію. Загальна сума заборгованості за отриману електроенергію становить 157385,33 грн.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду копії актів (звітів) про спожиту активну електричну енергію за спірний період, і рахунки, рахунки-розшифровки за спірний період, акти прийняття-передавання товарної продукції за спірний період та акти надання послуг и з компенсації перетікання реактивної електроенергії за спірний період; акти про фіксацію показів приладів за спірний період, що є первинними документами, які підтверджують поставку позивачем відповідачу електричної енергії.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставляв споживачу теплову енергію згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив вартість спожитої активної електричної енергії та реактивної електричної енергії за період з 01.03.2016 року по 01.08.2017 року.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на день розгляду спору за спожиту електроенергію становить 157385,33 грн. і підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Позивач просить стягнути з відповідача крім суми основного боргу пеню за період з 02.11.2016 по 04.09.2017 у розмірі 11448,11 грн.

Пунктом 4.2.2. Договору передбачено, що споживач за несвоєчасне внесення платежів сплачує постачальнику пеню у розмірі в 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд погоджується з розрахунком пені, зробленим позивачем та вважає його арифметично вірним та зробленим згідно вимог чинного законодавства. Отже сума пені за період з 02.11.2016 по 04.09.2017 у розмірі 11448,11 грн. підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 13157,20 грн - інфляційних втрат, 2881,89 грн - 3% річних за період з квітня 2016 по липень 2017 року.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок позивача є арифметично вірним та зроблений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому за період з квітня 2016 по липень 2017 року з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у розмірі 13157,20 грн та 3% річних у розмірі 2881,89 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Антонов-Фінанс" (04080, м. Київ, вулиця Фрунзе, будинок 104; код ЄДРПОУ 34694422) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305) 128970 (сто двадцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 91 коп. - боргу за спожиту активну електричну енергію, 28414 (двадцять вісім тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 42 коп. - боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 13157 (тринадцять тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 20 коп. - інфляційних втрат, 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 89 коп. - 3% річних, 11448 (одинадцять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 11 коп. - пені, 2773 (дві тисячі сімсот сімдесят три) грн. 09 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.2017.

Суддя І.В.Усатенко