Рішення № 70854910, 28.07.2016, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросем»

третя особа -1 без самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології»

третя особа-2 без самостійних вимог на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець Слєсаренко Володимир Ілліч

про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та стягнення збитків у розмірі 773 478,00 грн.

Головуючий суддя Демидов В.О.

Судді Ярмак О.М

Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

від позивача - Градун А.І. (дов. №8/1 від 17.02.16);

від відповідача - Шуляк О.В. (дов. від 11.11.15);

від третьої особи-1 - не з'явився;

від третьої особи-2 - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросем» про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та стягнення збитків у розмірі 773 478,00 грн.

Крім того, позивачем разом із позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросем», що обліковуються на розрахунковому рахунку №26006052728191 в ПАТ КБ «ПриватБанк», Печерська філія, МФО 300711, в межах суми позову та судових витрат, а саме 787 836,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач ввів в оману позивача щодо таких істотних умов договорів купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №КП 2403/15/4 від 24.03.2015 та №КП 0304/15/3 від 03.04.2015 як сорт, якість насіння, його сортові характеристики, оскільки відповідач не міг не знати про той факт, що насіння, яке він пропонує до продажу, не відповідає заявленим стандартам сорту, якості та посівних властивостей.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.03.2016 у відповідності до ст. ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України матеріали позовної заяви №920/292/16 направлено за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва за місцезнаходженням відповідача у справі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ у господарському суді міста Києва, матеріали позовної заяви №920/292/16 передано для розгляду судді Демидову В.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2016 порушено провадження у справі №920/292/16, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології», розгляд справи призначено на 21.04.2016.

15.04.2016 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав заяву про долучення документів до матеріалів справи та відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечив проти задоволення позову та зазначав, що згідно з листа Державної інспекції сільського господарства Запорізької області від 28.03.2016 №01-16/1467 ТОВ «Євросем» 23.02.2015 Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області видавався сертифікат UA-08-07-0837-14 на насіння, серія ЗН, бланк №0002891, на партію UA-08-07-024/023-14, насіння гібриду (категорія та генерація СН F1) соняшнику сорту «Пал 093», рік урожаю 2014, у зв'язку із чим доводи позивача є безпідставними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2016 у зв'язку із перебуванням судді Демидова В.О. у відрядженні, розгляд справи призначено на 05.05.2016.

18.04.2016 позивачем через загальний відділ діловодства суду подано додаткові докази по справі.

27.04.2016 відповідачем через загальний відділ діловодства суду подано додаткові докази по справі.

05.05.2016 представником відповідача через загальний відділ діловодства суду подано заперечення на заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Судове засідання призначене на 05.05.2016 не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.05.2016 розгляд справи №920/292/16 призначено на 31.05.2016.

27.05.2016 відповідачем подано доповнення до заперечення від 05.05.2016 на заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

31.05.2016 представником позивача через загальний відділ суду подано доповнення до заяви про забезпечення позову, відповідно до змісту якого позивач просить накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросем», що обліковуються на розрахунковому рахунку №26001210353179 в Публічному акціонерному товаристві «Прокредит Банк», МФО 320984, в межах суми позову та судових витрат, а саме 787836,00 грн., оскільки накладення арешту на поточний рахунок відповідача в ПАТ КБ «ПриватБанк», Печерська філія може дійсно дестабілізувати роботу товариства.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.05.2016 продовжено строк розгляду справи та залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача - фізичну особу-підприємця Слєсаренка Володимира Ілліча. Розгляд справи відкладено на 08.06.2016.

08.06.2016 позивачем подане клопотання про залучення до участі у справі завідувача Відділу лабораторних досліджень з кваліфікаційної експертизи сортів рослин Українського інституту експертизи сортів рослин Присяжнюк Лариси Михайлівни з метою отримання від неї пояснень на предмет проведення 20.01.2016 лабораторних випробувань по наданим позивачем зразкам насіння соняшнику сортів ПАЛ-093 та ПАЛ-255.

Крім того, 08.06.2016 позивачем подано клопотання про витребування від Інституту сільського господарства степової зони НААН України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Байєр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сингента», Товариства з обмеженою відповідальністю «Монсанто Україна» інформації у письмовому вигляді щодо наявності чи відсутності тісних партнерських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євросем» з належним чином засвідченими копіями господарських договорів за наявності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2016 призначено колегіальний розгляд справи №920/292/16.

За результатами автоматичного розподілу справи №920/292/16 визначено склад колегії суддів для розгляду справи: головуючий суддя Демидов В.О., судді Ярмак О.М., Головатюк Л.Д.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2016 колегія суддів прийняла справу №920/292/16 до провадження, розгляд справи призначено на 14.07.2016.

06.07.2016 відповідачем подано заперечення на клопотання позивача щодо залучення до участі у справі працівника Українського інституту експертизи сортів рослин Присяжнюк Л.М.

14.07.2016 відповідачем подано додаткові заперечення на заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Судове засідання 14.07.2016 не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Демидова В.О. у відпустці.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.07.2016 розгляд справи призначено на 28.07.2016.

У судове засідання 28.07.2016 з'явилися представники позивача та відповідача, надали пояснення по суті справи.

Представники третіх осіб 1, 2 в судове засідання 28.07.2016 не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Дослідивши подану заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов такого висновку.

У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Слід зазначити, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову. При цьому обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову та вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, суду не надано жодних доказів того, що вказані заходи до забезпечення позову можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, у зв'язку із чим заява позивача не підлягає задоволенню.

Розглянувши клопотання позивача про залучення до участі у справі завідувача Відділу лабораторних досліджень з кваліфікаційної експертизи сортів рослин Українського інституту експертизи сортів рослин Присяжнюк Лариси Михайлівни з метою отримання від неї пояснень на предмет проведення 20.01.2016 лабораторних випробувань по наданим позивачем зразкам насіння соняшнику сортів ПАЛ-093 та ПАЛ-255, суд зазначає про його безпідставність та необґрунтованість, оскільки матеріали справи містять письмові докази щодо порушених позивачем питань, у зв'язку із чим дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання.

Крім того, розглянувши клопотання позивача про витребування від Інституту сільського господарства степової зони НААН України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Байєр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сингента», Товариства з обмеженою відповідальністю «Монсанто Україна», інформації у письмовому вигляді щодо наявності чи відсутності тісних партнерських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євросем» з належним чином засвідченими копіями господарських договорів за наявності суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на такі обставини.

Право сторони у справі на подачу клопотання про витребування доказів у разі неможливості їх надати самостійно регулюється приписами ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

Так, ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

В пункті 2.1 постави Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Позивачем належним чином не обгрунтовано необхіність дослідження судом господарської діяльності та партнерських зв'язків відповідача з конкретними ридичними особами, а також не зазначено, яким чином встановлення наявності або відсутності договірних відносин відповідача з конкретним вузьким переліком юридичних осіб може вплинути на вирішення спору по суті.

Суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вказаного клопотання. Крім того, під час вирішення заявленого клопотання судом враховуються положення ст. 69 Господарського процесуального кодексу України щодо процесуального строку розгляду даної справи.

Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, надані докази у їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини.

24.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євросем» (далі -відповідач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» (далі - позивач, покупець) було укладено договір №КП 2403/15/4 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу (далі - договір-1), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність у зумовлені строки покупцеві товар (засоби захисту рослин, та/або мікродобрива, та/або міндобрива, та/або насіння), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вартість товару, асортимент, кількість та ціна якого визначається у додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних) (п. 2.1 договору-1).

Крім того, 03.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євросем» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» (покупець) укладено договір №КП 0304/15/3 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу (далі - договір-2), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність у зумовлені строки покупцеві товар (засоби захисту рослин, та/або мікродобрива, та/або міндобрива, та/або насіння), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вартість товару, асортимент, кількість та ціна якого визначається у додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних) (п. 2.1 договору-2).

Відповідно до п. 2.6 договорів 1, 2 якість товару, який поставляється продавцем, відповідає якості, яка була обумовлена сторонами на може на письмову вимогу покупця бути підтверджена відповідними сертифікатами.

За умовами п. 2.7 договорів 1, 2 підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даних договорів, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного товару.

Згідно з п. 4.2 договорів 1, 2 покупець повинен перевірити якість товару, а також відсутність пошкоджень товару, а при їх виявленні терміново повідомити про це продавця.

Якщо продавцеві на протязі трьох робочих днів з дня отримання товару не надходить повідомлення про недоліки товару, товар вважається прийнятим покупцем, як такий, що відповідає вимогам (п. 4.4 договорів 1, 2).

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом покупцем товару (п. 4.7 договорів 1, 2).

Пунктом 5.1 договорів сторони погодили, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цих договорів із врахуванням положень п. 2.4 та розділу 5 даних договорів.

Сторони також погодили порядок розрахунків п. 5.5 договору-1, а саме: до 27.03.2015 позивач сплачує 198244,50 грн., до 31.05.2015 - 44494,50 грн., а до 01.12.2015 - 566391,0 грн.

Відповідно до п. 5.5 договору-2: до 06.04.2015 позивач сплачує 72000,00 грн., до 31.05.2015 - 72000,00 грн., а до 01.11.2015 - 144000,00 грн.

Відповідно до п. 11.1 договорів 1, 2 договори діють з моменту їх підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків за договорами.

Згідно з додатком №1 до договору №1 продавець зобов'язався передати у власність покупця товар: гібрид соняшника ПАЛ-255 у кількості 181 п. од. (посівних одиниць), загальною вартістю з ПДВ - 255210,00 грн.; гібрид соняшника ПАЛ-117 у кількості 181 п.од., загальною вартістю з ПДВ - 246160,00 грн.; гібрид соняшника ПАЛ-093 у кількості 44 п.од., загальною вартістю з ПДВ - 67760,00 грн.; кукурудзу Іннагуа у кількості 160 п.од., загальною вартістю з ПДВ 240000,00 грн., загалом на суму 809130,00 грн.

На виконання умов договору-1 відповідач поставив товар покупцю за видатковими накладними № № 136, 137 від 26.03.2015, підписаними повноважними представниками сторін, на загальну суму 809 130,00 грн., а позивач 25.03.2015 сплатив відповідачу 198 244,50 грн., а 14.09.2015 - 44 494,50 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача.

Крім того, згідно з додатком №1 до договору-2 продавець зобов'язався передати у власність покупця наступний товар: гібрид соняшника ПАЛ-093 у кількості 160 п.од., загальною вартістю з ПДВ - 12 521,74 дол. США, що станом на 03.04.2015 складало 288 000,00 грн.

На виконання умов договору-2 відповідач поставив товар покупцю за видатковою накладною № 162 від 03.04.2015, підписаною повноваженими представниками сторін, на загальну суму 288 000,00 грн., а позивач 07.04.2015 сплатив відповідачу 72 000,00 грн., 14.09.2015 та 18.09.2015 - 42 000,00 грн. та 30 000,00 грн. відповідно, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача.

Додатковими угодами від 05.11.2015 до договорів 1, 2 сторони погодили неоплачений позивачем залишок коштів за кожним із договорів зменшити на 50%, а саме за умовами додаткової угоди №1 до договору-1 позивач сплачує відповідачу 307 195,50 грн. в строк до 25.11.2015, а за умовами додаткової угоди №1 до договору -2 позивач сплачує відповідачу 72 000,00 грн. в строк до 25.11.2015.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що у квітні 2015 року він висіяв придбане за договорами 1, 2 насіння, а у вересні 2015 року ним вперше було зафіксовано невідповідність рослин урожаю 2015 року заявленим відповідачем сортовим показникам придбаного насіння, у зв'язку із чим 02.10.2015 комісією у складі уповноважених представників позивача, відповідача та Державної інспекції сільського господарства України в Сумській області було здійснено відбір проб насіння соняшнику ПАЛ-255 з упаковки, поставленої відповідачем, а також здійснено відбір проб насіння соняшнику сорту ПАЛ-093 з поля №5, що належить позивачу та у січні 2016 року направлено до Українського інституту експертизи сортів рослин отримані проби насіння на аналіз. Відповідно до протоколу №20 від 21.01.2016 було встановлено, що наданий для аналізу зразок насіння соняшнику сорту ПАЛ-255 взагалі не відповідає офіційному зразку, а зразок насіння соняшнику сорту ПАЛ-093 відповідає офіційному зразку лише на 23%, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з указаним позовом про визнання договорів купівлі-продажу 1,2 недійсними та стягнення збитків у розмірі 773478,00 грн. відповідно до вимог ст. 230 Цивільного кодексу України.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову з таких підстав.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Договором є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст.215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до абз. 4 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Розкриття поняття «обставини, які мають істотне значення» наведено в частині 1 статті 229 ЦК України відповідно до якої істотне значення має помилка щодо природи договору, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Пленум Вищого господарського суду України в своїй Постанові № 11 від 29.05.2013 (абзац 2 пункту 3.10) роз'яснив, що під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Основні положення, що регулюють виробництво, реалізацію та використання насіння і садивного матеріалу сільськогосподарських та інших рослин, містяться в Законі України «Про насіння і садивний матеріал».

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що сертифікат на насіння - це документ, що засвідчує сортові та посівні якості насіння і садивного матеріалу.

Сортові якості - сукупність показників, що характеризують належність насіння до відповідного сорту. Посівні якості - сукупність показників якості насіння, що характеризують його придатність до посіву.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України «Про насіння і садивний матеріал» усі партії насіння і садивного матеріалу, призначені для реалізації, повинні мати сертифікат, що засвідчують їх сортові та посівні якості.

Як встановлено судом під час розгляду справи та не спростовано сторонами спору, продаж відповідачем позивачеві насіння соняшника ПАЛ-93 за договорами 1, 2 супроводжувався сертифікатом UA-08-07-0837-14 на насіння України від 23.02.2015, серія ІН, бланк №002891, на партію UA-08-07-024/023-14, виданим Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області (чинний до 23.06.2015); продаж насіння соняшника ПАЛ-0117 за договорм-1 супроводжувався сертифікатом UA-10-03/1849-14 на насіння України від 25.02.2015, серія ІН, бланк №0000990, на партію UA-10-03-033/604-14, виданим Державною інспекцією сільського господарства в Київській області (чинний до 25.06.2015); продаж насіння соняшника ПАЛ-255 за договорм-1 супроводжувався сертифікатом UA-10-03/1855-14 на насіння України від 25.02.2015, серія ІН, бланк №0000996, на партію UA-10-03-033/610-14, виданим Державною інспекцією сільського господарства в Київській області (чинний до 25.06.2015). Продаж насіння кукурудзи Інагуа за договором-1 супроводжувався сертифікатом UA-10-03/140-14 на насіння України від 20.03.2015, серія ІН, бланк №0001085, на партію UA-10-03-033/616-14, виданим Державною інспекцією сільського господарства в Київській області та ТОВ «Високі аграрні Технології», м. Київ (чинний до 20.03.2016).

Матеріали справи містять супровідний лист Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 11.07.2016 № 04-1-09/1757, з яким вказаною інспекцією надано зазначені вище сертифікати та атестати на насіння, а також Ліцензійний договір № 28/05/014-ап на використання гіридів та сортів селекції Фірми «PALENTA TECHNOLOGIES S. A.» від 28.05.2014, укладений між відповідачем та Фірмою «PALENTA TECHNOLOGIES S. A.». Вказані документи долучені до матеріалів справи 27.07.2016.

Відповідно до довідки Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області від 28.03.2016 № 01-16/1467 (том справи 1, а.с. 185) 23.02.2015 ТОВ «Євросем» видано сертифікат UA-08-07-0837-14 на насіння України від 23.02.2015, серія ІН, бланк №002891, на партію UA-08-07-024/023-14, насіння гібриду (категорія та генерація СН F1) соняшника сорту «Пал 093», рік урожаю 2014.

Таким чином, оскільки відповідачу були видані сертифікати на насіння ПАЛ-93, ПАЛ-0117, ПАЛ-255, вказане насіння, яке було поставлено позивачу, відповідало вимогам нормативних документів щодо сортових та посівних якостей.

Крім того, Національним стандартом України ДСТУ 6068:2008 «Насіння соняшнику. Сортові та посівні якості. Технічні умови», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 31.12.2008 №525, у п. 11.2 визначено, що гарантійний строк зберігання сортових і посівних якостей насіння відповідає строку чинності сертифікату на насіння України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач поставив позивачу обумовлений сторонами товар, що підтверджується видатковими накладними, №№ 136, 137 від 26.03.2015 та № 162 від 03.04.2015, підписаними повноважними представниками сторін, ніяких зауважень позивачем надано не було, а тому підписання видаткових накладних без зауважень та відсутність складання акту про недоліки, свідчить про те, що відповідач передав позивачу усі документи на товар, в тому числі і сертифікати на насіння.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що наведені позивачем обставини не мають своїм наслідком визнання договорів 1, 2 недійсними у розумінні положень ст.ст. 229, 230 ЦК України, оскільки позивач не навів, а суд не встановив таких фактів порушень охоронюваних законом прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» з боку відповідачів, а також фактів, які б підтверджували укладення спірних договорів під впливом обману.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, з покладенням судових витрат в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано - 02.08.2016.

Головуючий суддя В.О. Демидов

Судді О.М. Ярмак

Л.Д. Головатюк