Постанова № 70854899, 07.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року Справа № 911/827/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівМалетича М.М., Плюшка І.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО", с. Софіївська Борщагівка, Київська обл.на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 рокуу справі господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Гермопласт", м. Білгород-Дністровський, Одеська обл.доТовариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО", с. Софіївська Борщагівка, Київська обл.простягнення 365 898, 78 грн.

за участю представників

позивача: Дядюк Є.М.,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Гермопласт" (далі за текстом - ТОВ "ВТК "Гермопласт") звернулось до господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" (далі за текстом - ТОВ "ФРАМ КО") про стягнення збитків у вигляді вартості поставленого, але не оплаченого товару в сумі 365 673, 08 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.05.2017 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з ТОВ "ФРАМ КО" на користь ТОВ "ВТК "Гермопласт" 365 673, 08 грн. основного боргу та судовий збір.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "ФРАМ КО" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 04.05.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.11.2015 року ТОВ "ВТК "Гермопласт" (продавець) та ТОВ "ФРАМ КО" (покупець) укладено Договір № 13 (далі за текстом - Договір), за умовами якого продавець поставляє, а покупець приймає і оплачує продукцію медичного призначення (далі - продукція) на умовах, обумовлених у Договорі.

Продавець поставляє продукцію за цінами і кількістю, вказаними в рахунках - фактурах і накладних (п. 2.1 Договору).

Загальна сума Договору визначається сумами, вказаними в накладних за весь час дії Договору (п. 2.2 Договору).

Покупець проводить розрахунки за продукцію відповідно до умов, викладених в Додаткових угодах до цього Договору (п. 3.1 Договору).

В Додатковій угоді від 17.11.2016 року до Договору сторони погодили, що продавець відпускає покупцю товар на умовах 100 % попередньої оплати або з відстрочкою платежу (п. 1.1 Додаткової угоди), а саме на 14 календарних днів з моменту поставки, як зазначено у спірних накладних за Договором.

Крім того, в п. 13 Додаткової угоди сторони погодили продовжити дію Договору до 31.12.2017 року.

На виконання зобов'язань за Договором позивачем протягом січня 2017 року - березня 2017 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 362 525, 60 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Відповідач в порушення умов Договору та Додаткової угоди своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати товару не виконав, розрахувавшись частково на суму 994 053, 10 грн.

Відтак, неоплаченими залишились видаткові накладні: № 312 від 24.02.2017 року на суму 138 650, 08 грн., № 313 від 24.02.2017 року на суму 65 510, 91 грн., № 314 від 24.02.2017 року на суму 963, 61 грн., № 315 від 24.02.2017 року на суму 108 696, 07 грн., № 316 від 24.02.2017 року на суму 963, 61 грн., № 317 від 24.02.2017 року на суму 69 265, 63 грн.

При цьому, товар на суму 2 573,72 грн. відповідачем було повернуто, у зв'язку з чим за розрахунком позивача загальна сума боргу (з урахуванням заяви про зменшення позову) складає 365 673, 08 грн.

Крім того, вказаний розмір заборгованості підтверджується також Актом звіряння взаєморозрахунків станом на 22.03.2017 року, який підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Посилання відповідача на те, що видаткові накладні не можуть бути належними доказами поставки товару за Договором, оскільки не містять усіх необхідних реквізитів первинних документів, що підтверджують дану господарську операцію та посилання на відсутність в доданих до позову документах заявок відповідача на замовлення товару, правомірно не прийнято до уваги судами попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Так, судами встановлено, що спірні видаткові накладні містять посилання на Договір № 13 від 23.11.2015 року, підписані обома сторонами, зокрема, в графі "прийняв" міститься підпис представника ОСОБА_5, зазначена дата, наявний відтиск печатки з позначкою "отримано".

Також в матеріалах справи наявна довіреність від 08.02.2017 року № 976К, яка видана підприємством відповідача на ім'я приймальника товару - ОСОБА_5 та в довіреності вказано, що спірний товар буде отримуватись від ТОВ "ВТК "Гермопласт".

Крім того, у зазначеній довіреності визначено цінності, які буде отримано за нарядами № № 312, 311, 313, 315, 314, 316, 317 від 24.02.2017 року, що співпадає з номерами спірних видаткових накладних по даній справі.

У товарно-транспортній накладній від 24.02.2017 року також наявний перелік у графі "документи за вантажем" вищеперелічених видаткових накладних, ттн містить підпис довірителя відповідача - ОСОБА_5 з відміткою печатки "отримано".

Поряд з цим, відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі щодо якої виник спір.

Відтак, з огляду на фактичні обставини справи, враховуючи наявність у матеріалах справи первинних доказів наявного боргу - видаткових накладних, товарно-транспортної накладної, Акт звіряння взаєморозрахунків станом на 22.03.2017 року, підписаний головними бухгалтерами обох сторін та скріплений печатками підприємств, також підтверджує наявність заборгованості.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення основної заборгованості за невиконання умов договору поставки товару в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться і у ст. 265 Господарського кодексу України.

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім та оплатним.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, всупереч наведених приписів закону відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повної оплати поставленого товару, з огляду на що судами правомірно задоволено вимоги про стягнення боргу у розмірі 365 673, 08 грн.

Крім того, правомірним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що про визнання зобов'язань з оплати товару свідчить також факт часткової оплати товару, що відповідачем жодним чином не заперечено.

Відтак, судами попередніх інстанцій вірно відзначено, що надані позивачем накладні містять достатньо інформації щодо встановлення факту передачі товару та отримання його уповноваженим представником відповідача, а наведені відповідачем недоліки в оформленні первинних документів та відсутність у справі передбачених Договором заявок на отримання товару не спростовують фактичної поставки товару та отримання його відповідачем.

Враховуючи вищезазначені правові приписи та встановлені судами фактичні обставини справи щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з повної та своєчасної оплати отриманого товару, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 365 673, 08 грн. основного боргу.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що інші доводи ТОВ "ФРАМ КО", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують законних висновків господарських судів попередніх інстанцій та вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді і обгрунтовано ним відхилені.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 року у справі № 911/827/17 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.М. Малетич І.А. Плюшко