Рішення № 70854851, 07.12.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпро

до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпро

про визнання недійсним рішення

Суддя Бєлік В.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 221юр від 30.12.2016, представник;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 83 від 16.08.2017, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОГАЗ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення № 45/01-14/06-16 у справі № 42/06-03-5/16 від 20.12.2016. Позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване рішення Комітету № № 45/01-14/06-16 є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2017 позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.12.2016 №45/01-14/06-16 по справі №42/06-03-1/16 в частині подання інформації в неповному обсязі Дніпропетровському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України, що є порушенням передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Стягнуто з Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2017 касаційну скаргу Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2017 у справі № 904/12553/16 в частині визнання недійсним рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.12.2016 № 45/01-14/06-16 по справі № 42/06-03-1/16 щодо подання інформації в неповному обсязі скасовано. Справу № 904/12553/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2017 у справі № 904/12553/16 залишено без змін.

Відповідно до п. 3.1.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду розгляд справи № 904/12553/16 доручено судді Бєлік В.Г.

Ухвалою суду від 19.10.2017 справу № 904/12553/16 прийняти до провадження та призначено до розгляду в засіданні на 07.11.2017 о 10:00год.

07.11.2017 представник позивача подав до суду письмові пояснення № 584/17/1-02, якими вважає, що рішення Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 45/01-14/06-16 у справі № 42/06-03-5/16 від 20.12.2016 підлягає скасуванню та таким, що прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідач 07.11.2017 подав до суду пояснення № 2643/28/02-17 від 06.11.2017, зазначаючи, що оспорюване рішення прийнято з дотриманням вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції" та не підлягає скасуванню, підстави для якого відсутні.

У судовому засіданні 07.11.2017, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 16.11.2017. Після перерви розгляд справи продовжено.

13.11.2017 представник позивача подав до канцелярії суду письмові пояснення № 693/17/1-02, якими просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 16.11.2017, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 07.12.2017. Після перерви розгляд справи продовжено.

У судовому засіданні 07.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч.2 ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відповідач/Комітет) від №45/01-14/06-16 по справі №42/06-03-1/16 (далі - Рішення) визнано дії ПАТ “Дніпрогаз” щодо надання на вимогу про надання інформації від 09.08.2016 року №2003/21/06-16 до Територіального відділення інформації в неповному обсязі порушенням передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді подання інформації в неповному обсязі Дніпропетровському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України, на підставі даного рішення на ПАТ "Дніпрогаз" (далі - Позивач) накладено штраф у розмірі 54 000,00 грн. Також, визнано дії ПАТ "Дніпрогаз" щодо надання на вимогу про надання інформації від 05.09.2016 року №2243/21/06-16 до Територіального відділення недостовірної інформації, порушенням передбаченим пунктом 15 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді подання недостовірної інформації Дніпропетровському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України та накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2017р. справу № 904/12553/16 направлено на новий розгляд в частині визнання недійсним рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.12.2016 № 45/01-14/06-16 по справі № 42/06-03-1/16 щодо подання інформації в неповному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову з огляду на таке.

Згідно частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15).

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст.1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі:

- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;

- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

- перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; тощо.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.12.2016 №45/01-14/06-16 по справі №42/06-03-1/16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, розглядаючи позов про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України, суд зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення Антимонопольного комітету України недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2016 Адміністративною колегією Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи №42/06-03-5/16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз", прийняв рішення №45/01-14/06-16, яке оскаржується позивачем.

Відповідно до пункту 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Згідно п. 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що у перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань. Там же зазначено, що судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.

При розгляді даної справи судом з'ясовано наступне.

08.08.2016 на розгляд до територіального відділення надійшла заява гр. ОСОБА_3, яка мешкає за адресою: вул. Ужгородська, 7, м. Дніпро, щодо дій публічного акціонерного товариства “Дніпрогаз” стосовно встановлення відмінного від визначеного законодавством порядку відновлення газопостачання та здійснення донарахування об'ємів природного газу та його вартості без доведення порушення (самовільного відновлення) з боку споживача (заява міститься а матеріалах справи).

Відповідач відповідно до ст. 3, 7, 17, 22 і 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на ринку розподілу природного газу, у зв'язку з розглядом вищевказаної заяви побутового споживача ОСОБА_3, на адресу ПАТ “Дніпрогаз” направлено вимогу про надання інформації від 09.08.2016 № 2003/21/06-16 (далі - вимога 1, а.с. 18) та вимогу про надання інформації від 05.09.2016 № 2243/21/06-16 (далі - вимога 2, а.с. 39).

Одночасно у Вимозі 1 та у Вимозі 2 зазначалось, що відповідно до пунктів 13-15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації Комітету визнаються порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену абзацом четвертим частини другої статтею 52 цього Закону.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною другою статті 12 зазначеного Закону передбачено, що повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 7 цього Закону у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження, між іншим, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження) (пункти 5, 12 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Аналогічні повноваження закріплено й у Положенні про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України 23 лютого 2001 року N 32-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за N 291/5482, зокрема, пункт 3 частини першої, між іншим передбачає, що відділення АМК має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Крім того, виходячи зі змісту статей 22, 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання суб'єктами господарювання та інш. документів, інформації тощо, необхідних для виконання цими органами завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов'язковими для виконання у визначені ними строки.

Отже, виходячи із положень вищезазначених норм чинного законодавства, відділення АМК у межах наданих йому повноважень мало право витребувати у ПАТ "Дніпрогаз" відповідну інформацію, необхідну для дослідження здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на ринку послуг з газопостачання., у зв'язку з розглядом заяви споживача, а позивач у свою чергу зобов'язаний був надати таку інформацію у встановлені строки.

Листом від 05.09.2016 № 7773/17-3 Позивач надав Відповідачу відповідь на вимогу від 09.08.2016 №2003/21/06-16 та надіслав документи, що запитувались у встановлений Комітетом строк (а.с.19).

Листом від 21.09.2016 № 8302/17-3 Позивач надав Відповідачу відповідь на вимогу від 05.09.2016 №2243/21/06-16 у встановлений Комітетом строк (а.с.40).

Як вбачається з матеріалів справи причиною притягнення позивача до відповідальності за надання не в повному обсязі затребуваної інформації, а саме не надання на вимогу 1 від 09.08.2016р. Акта про порушення №714 від 22.04.2016 відносно Споживача.

Цей акт Позивачем на адресу Відповідача надіслано, з відповідними додатковими поясненнями № 9960/17-1 від 11.11.2016р. Строк для надання інформації у вимозі про надання інформації від 09.08.2016 № 2003/21/06-16 було встановлено – двадцять днів з моменту отримання вимоги. Як свідчить штамп ПАТ «Дніпрогаз», зазначена вимога була отримана 16.08.2016рр., тобто строк для надання витребуваних документів та інформації настав 05.09.2016р. Отже надання Акта про порушення №714 від 22.04.2016 відносно Споживача після спливу цього строку є порушенням п. 14 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до зазначеної норми права, порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Доводи позивача про те , що акт № 714 від 22.04.2016р. був наданий відповідачем до прийняття рішення Комітетом., тобто Відповідач отримав інформацію у повному обсязі до початку розгляду справи та прийняття рішення судом не приймаються, оскільки з огляду на приписи п.14 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", про що йшлося вище, відповідальність на несвоєчасне подання витребуваної інформації настає за сам факт такого порушення.

Суд також критично ставиться до доводів позивача про те, що вимога надати усі документи складені підприємством позивача щодо його відносин зі Споживачем викладена у п. 3. Вимоги 1 не містить конкретного переліку документів, які необхідно надати відповідачу в зв'язку з розглядом скарги Споживача з огляду на таке.

Позивач був обізнаний про причини звернення Споживача до Дніпропетровського обласного територіального управління Антимонопольного комітету України, тому визначити коло необхідних для перевірки документів мав самостійно. Що стосується саме акта № 714 від 22.04.2016р., то він був зареєстрований у журналі реєстрації актів про порушення, про що зазначено у спірному рішенні та не заперечується позивачем. Тобто, цей акт міг бути наданий своєчасно.

Відповідно до ст. 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Під час розгляду справи судом не встановлено обставин, з якими Закон пов'язує скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України

Таким чином, судом встановлено, що Комітетом правомірно визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації в неповному обсязі Дніпровському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у листі №7773/17-3 від 05.09.2016, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 11.12.2017