Рішення № 7085476, 08.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/22008.12.09 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №23/220                                                                                                     08.12.2009

За позовомвідкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»

донаціональної телекомпанії України

простягнення 10731,50 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Рожков О.Є. (довіреність №151/12/08 від 26.12.2008 року)

від відповідача:представник Костогризова Г.С. (довіреність від 17.01.2009 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відкрите акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Національної телекомпанії України збитків у сумі 10731,50 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що працівником Відповідача під час виконання трудових обов’язків нанесено майнові збитки Позивачу, які Відповідач зобов’язаний відшкодувати відповідно до статей 993, 1172, 1187, 1192 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2009 року порушено провадження у справі № 23/220 та призначено її розгляд на 06.10.2009 року.

Представник Відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог та надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що Відповідач не отримував рішення Дніпровського районного суду по адміністративній справі та завищено суму завданого матеріального збитку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2009 року у зв’язку з неявкою представника Позивача у судове засідання розгляд справи № 23/220 було відкладено на 05.11.2009 року.

04.11.2009 року через канцелярію суду надійшло клопотання від представника Позивача, про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 року у зв’язку з неявкою представника Позивача у судове засідання розгляд справи № 23/220 було відкладено на 08.12.2009 року.

У судовому засіданні 08.12.2009 року за згодою представників сторін оголошено вступну та регулятивні частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Зражевським Дмитром Володимировичем було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №5-1292-3/07 від 21.05.2007 року, відповідно до якого Позивач прийняв під страховий захист транспортний засіб страхувальника - автомобіль Skoda д.н. АА 0196 ВМ.

18.05.2008 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась на перехресті бул. Перова та вул. Стальського в м. Києві, автомобіль Skoda д.н. АА 0196 ВМ отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ВДАІ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві №4/3176 від 20.05.2008 року.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія автомобіля ПАЗ д.н. 082-56 КА, гр. Котком Володимиром Олександровичем, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.05.2008 року у справі № 3-18185/08.

Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля Skoda д.н. АА 0196 ВМ, Позивач замовив проведення авто товарознавчого дослідження у ФОП Бунін А.А.

Згідно висновку №01027 від 31.07.2008 року розмір матеріального збиту, завданого власнику автомобіля Skoda д.н. АА 0196 ВМ, становить 33936,66 грн.

Позивач керуючись умовами договору №5-1292-3/07 від 21.05.2007 року, виплатив Зражевському Дмитру Володимировичу страхове відшкодування в розмірі 33936,66 грн., що підтверджено платіжними дорученнями № 595 від 07.07.2008 року та № 648 від 06.08.2008 року.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування»до Позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник (Зражевський Д.В.) має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно пункту 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Автомобіль ПАЗ д.н. 082-56 КА належить на праві власності Національній телекомпанії України, що підтверджується довідкою ВДАІ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві №4/3176 від 2-.05.2008 року.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля (Відповідача) ПАЗ д.н. 082-56 КА застрахована акціонерною страховою компанією «ІНГО Україна»згідно договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № В-1498/322-47 від 18.04.2008 року. Договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № В-1498/322-47 від 18.04.2008 року встановлено ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 25500,00 грн.

Керуючись статтею 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та умовами договору № В-1498/322-47 від 18.04.2008 року акціонерною страховою компанією «ІНГО Україна»відшкодовано Позивачу збитки у сумі 25500,00 грн.

Згідно статті 1194 Цивільного Кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівниками під час виконання ними трудових обов’язків. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення №3-18185/08 Дніпровським районним судом міста Києва було встановлено, що винна у скоєнні ДТП особа працює водієм у Відповідача.

У матеріалах справи наявний подорожній лист №013610 за 18.05.2008 року, який також підтверджує, що на час скоєння ДТП водій Коток В.О. здійснював трудові обов’язки.

Таким чином, судом встановлено, що Позивач має право на відшкодування завданих йому збитків за рахунок Відповідача у сумі 8436,66 грн.

Позивач у вересні 2008 року звертався з відповідною вимогою до Відповідача про відшкодування завданих його працівником збитків. Претензія відповідно до відміток поштової служби на повідомленні про вручення кореспонденції була отримана Відповідачем 12.09.2008 року. Таким чином, Відповідач зобов’язаний був не пізніше 7 днів з дати отримання вимоги відшкодувати збитки з врахуванням виплаченого страхового відшкодування страховою компанією Відповідача. Проте, Відповідач заявлену вимогу не виконав.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення інфляційних витрат та 3% річних відповідає чинному законодавству України.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 3% річних, такими, що підлягають частковому задоволенню у сумі 240,62 грн., у зв’язку з помилкою в розрахунку, оскільки зобов’язання вважається простроченим через 7 днів після отримання претензії, тобто з 19.09.2008 року.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача інфляційних втрат у сумі 1032,11 грн. такими, що підлягають задоволенню.

В той же час, суд не може погодитись із заявленою позовною вимогою про стягнення пені.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України пеня є одним із видів забезпечення виконання зобов’язань. Стаття 547 Цивільного кодексу України встановлює вимоги до форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язань та правові наслідки її недодержання.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з Відповідача пені не має правового підґрунтя і не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42, ідентифікаційний код 23152907), на користь відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»(01101, м. Київ, Печерський узвіз, 3, ідентифікаційний код 14229456), 8436,66 грн. грн. (вісім тисяч чотириста тридцять шість гривень 66 коп.) основного боргу; 240,62 грн. (двісті сорок гривень 62 коп.) 3% річних; 1032,11 грн. (одна тисяча тридцять дві гривні 11 коп.) інфляційних втрат; 107,32 грн. (сто сім гривень 32 коп.) державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншому –відмовити.

4.          Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення: 11.12.2009 року