Постанова № 70854549, 07.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2017 року Справа № 906/245/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівПоляк О.І., Коробенка Г.П., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум плюс"на постанову від 07.08.2017 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№906/245/17 господарського суду Житомирської області за позовомПриватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства "Скуратівське"до 1. Скуратівської сільської ради; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум плюс"провизнання недійсним рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

За участю представників сторін:

Від позивача - Юрченко О.А. - договір

Від відповідача - 1. Строга О.І. - голова

Від Відповідача - 2.Боднар М.М. - договір; Гапонов Ю.І. - директор

У зв'язку з призначенням судді Бакуліної С.В. суддею Верховного Суду та перебуванням судді Яценко О.В. у відпустці, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Поляк О.І., Коробенко Г.П. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.12.2017).

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне (приватно-орендне) сільськогосподарське підприємство "Скуратівське" (далі - П(ПО)СП "Скуратівське") звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Скуратівської сільської ради та ТОВ "Гранум плюс" про визнання недійсним рішення 38 сесії 6 скликання Скуратівської сільської ради від 27.04.2015 про надання ТОВ "Гранум Плюс" в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) та про визнання недійсним договору оренди нерозподіленої земельної ділянки №онд-1 площею 3,0993 га, що укладений між Скуратівською сільською радою та ТОВ "Гранум плюс" на підставі вказаного рішення сільської ради, з посиланням на передачу сільською радою другому відповідачеві в користування невитребувані земельні ділянки, якими користується позивач на підставі Акта на право колективної власності на землю ІІ-ЖТ №000107 від 28.05.1995, як правонаступник перетвореного КСП ім.Котовського.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 31.05.2017 (суддя Тимошенко О.М.) позов задоволено частково, а саме: визнано недійсним рішення 38-ї сесії Скуратівської сільської ради Малинського району Житомирської області від 27.04.2015 про надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) на території Скуратівської сільської ради. Припинено провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним договору оренди №онд-1 площею 3,0993 га.

Рішення суду мотивовано тим, що у зв'язку з тим, що в доданій до позовної заяви копії договору оренди №онд-1 не зазначено орендаря та не міститься посилань на оспорюване рішення Скуратівської сільської ради від 27.04.2015, вказаний договір не зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), оригіналу цього договору позивачем не надано, а згідно з поясненнями відповідачів договору, який позивач просить визнати недійсним, з такими реквізитами не існує, провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним договору оренди №онд-1, на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору. В частині задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, оскільки рішення сільської ради від 27.04.2015 прийняте всупереч вимог Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Постановою колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у складі: Демидюк О.О., Крейбух О.Г., Огороднік К.М. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ТОВ "Гранум Плюс" у касаційній скарзі просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог скасувати і в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині судові рішення залишити без змін. Скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позову про визнання недійсним рішення сільської ради від 27.04.2015 про надання ТОВ "Гранум Плюс" в оренду невитребуваних земельних часток (паїв), прийняття судами рішень без з'ясування всіх обставин справи, зокрема, щодо неможливості встановлення наявності та обсягу правонаступництва позивача за майновими правами та обов'язками КСП ім. Котовського, в тому числі і на земельну ділянку згідно Державного акта на право колективної власності на землю ІІ-ЖТ № 000107 від 28.05.1995, за відсутності рішення загальних зборів позивача, установчих документів створених на дату реорганізації КСП ім. Котовського, із обов'язковим розподільним (передавальним) балансом, а також залишенням поза увагою, що оскільки позивач є приватним, а не колективним підприємством, Державний акт на землю не породжує у позивача жодного права власності.

Скуратівська сільська рада у письмових поясненнях на касаційну скаргу просить її задовольнити, вказуючи, зокрема, на порушення судами пункту 3 статті 9, частин 1, 3 статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", частини 2 статті 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

У відзиві на касаційну скаргу П(ПО)СП "Скуратівське" просить залишити судові рішення без змін з підстав їх законності та обґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням 38 сесії, 6 скликання Скуратівської сільської ради від 27.04.2015, ТОВ "Гранум Плюс" надано дозвіл на оформлення договорів оренди земель сільськогосподарського призначення (паїв) громадян, які не реалізували своє право на успадкування та отримання у приватну власність належних їм земельних часток (паїв) орієнтовною площею 200,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Скуратівської сільської ради, терміном на 10 років, до оформлення їх власниками (спадкоємцями) прав на земельні ділянки на підставі пункту 34 статті 26 Закону України "про місцеве самоврядування в Україні" та статті 1285 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (частина 3 статті 24 вказаного Закону).

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначені організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Частиною 1 статті 2 вказаного Закону передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до пункту 17 розділу Х Перехідних положень Земельного Кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю (пункт 16 Перехідних положень земельного кодексу України).

Статтею 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Вказаною нормою передбачено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): - розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; - приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); - уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); - уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); - укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; - сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; - надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); - розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); - організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом; - оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку; - приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів (частина 2 статті 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)").

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування. Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі. Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв). Матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

Згідно з пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) від 04.02.2004 р. № 122 нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, а відповідачами не спростовано, що оскільки земельні ділянки (паї), які передані в оренду спірним рішенням від 27.04.2015, знаходяться на території Скуратівської сільської ради, але за межами населених пунктів, повноваження з передачі в оренду вказаних у договорі земельних ділянок (не витребуваних паїв) належать районній державній адміністрації, у зв'язку з чим, у Скуратівської сільської ради були відсутні повноваження на передачу земельних ділянок (паїв) у користування ТОВ "Гранум плюс".

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суди обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову П(ПО)СП "Скуратівське" в частині визнання недійсним рішення 38-ї сесії Скуратівської сільської ради від 27.04.2015.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків судів, зроблених на підставі дослідження всіх обставин справи, пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції та зводяться до непогодження із судовими рішеннями.

Судові рішення в частині припинення провадження за вимогами про визнання недійсним договору оренди №онд-1 площею 3,0993 га, сторонами у справі не оскаржуються.

З огляду на вищевикладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум плюс" залишити без задоволення.

Постанову від 07.08.2017 Рівненського апеляційного господарського суду у справі №906/245/17 господарського суду Житомирської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді О. Поляк

Г. Коробенко