Постанова № 70854068, 11.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2017 року № 826/20376/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Власенкової О.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі

Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправними і скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві від 26.04.2016 №3867-1305 на суму 201 107,71 грн.;

- податкову вимогу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві від 29.08.2016 №5803-17 на суму податкового боргу в розмірі 201107,71 грн.;

- рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві від 01.09.2016 № 2038/26-50-17-26 про опис майна у податкову заставу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не є власником нежилих приміщень, які ним як платником єдиного податку використовуються для здійснення підприємницької діяльності, а тому відповідно до приписів підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України він звільнений від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, нежилі приміщення 1-го поверху (літ.Б). Зазначив, що право власності чи користування земельною ділянкою, що знаходиться під належними позивачу приміщеннями, за ним установленому порядку не зареєстровано.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив. У письмовому запереченні на позовну заяву зазначив про необґрунтованість позовних вимог. Вважає, що у зв'язку з перебуванням у власності позивача частини нежилого приміщення він відповідно користується земельною ділянкою під цим приміщенням, тому відповідно до п.п.269.1.1 і 269.1.2 п. 269.1 статті 269 Податкового кодексу України має обов'язок сплатити земельний податок.

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 10.04.2007.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 02.11.2006, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. в реєстрі за №19147, позивач придбав у власність нежилі приміщення 1-го поверху (в літ.Б), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: приміщення №1 пл. 330 кв.м, приміщення № 5 пл. 142,20 кв.м, приміщення №6 - 14,90 кв.м, приміщення №7 пл. 1,4 кв.м, приміщення №8 пл.1,6 кв.м, приміщення №9 пл. 1,6 кв.м, приміщення №10 пл. 1,4 кв.м. Загальна площа приміщень - 493,10 кв.м, що складає 20/100 частин від нежилого будинку - цеху КПППНІ площею 2514,20 кв.м.

Договір зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна згідно з реєстраційним посвідченням №02486127, виданим 27.11.2006, та записаним в реєстрову книгу №7-з-217 за реєстраційним №648-д.

Право власності на земельну ділянки під указаними нежилими приміщеннями позивачем не оформлено.

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії А № 926036, виданого ДПІ у Шевченківському районі м.Києва 11.01.2012, з 01.07.2014 позивачу змінено групу з групи 2 (20 відсотків мінімальної заробітної плати) на групу 3 (п'ять відсотків доходу) та визначено місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3.

Згідно з указаним свідоцтвом позивач здійснює такі види господарської діяльності:

- 47.19.Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;

- 68.20.Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

- 47.91.Роздрібна торгівлі, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет;

- 46.49.Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення;

- 46.90.Неспеціалізована оптова торгівля.

За результатами перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідач встановив, що у власності останнього є нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 493,10 кв.м, що складає 20/100 частин від нежилого будинку - цеху, яка відповідає розміру пропорційної частини цього приміщення, не сплатив земельний податок. Оскільки згідно з базою даних ПК "Кадастр" площа земельної ділянки під нежитловим будинком складає 0,6515 га, то площа частини земельної ділянки, яка припадає на приміщення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, становить 1 085,79 кв., у зв'язку з чим йому нараховано до сплати земельний податок у сумі 201107,71 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.04.2016 №3867-1305 про визначення згідно з підпунктом 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 та п.286.5 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України суми податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в розмірі 201 107,71 грн., який необхідно сплатити протягом 60 днів від дати вручення.

При цьому у вищевказаному податковому повідомленні-рішенні не зазначено період, за який позивачу визначено згаданий земельний податок та додано розрахунок земельного податку.

Як вбачається з рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 05.09.2016 №5766/А/26-15-10-02.16, земельний податок нараховано позивачу за 2016 рік. У цьому ж листі міститься розрахунок земельного податку, визначеного позивачу.

Позивач оскаржував згадане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Листами від 05.09.2016 №5766/А/26-15-10-02.16 та від 21.11.2016 № 12355/А/99-99-11-03-01-25 відповідно Головне управління ДФС у м.Києві та Державна фіскальна служба України повідомили позивача про відмову у задоволенні його скарг.

Окрім того, позивач отримав:

- податкову вимогу відповідача від 29.08.2016 №5803-17 на суму податкового боргу в розмірі 201 107,71 грн. з попередженням про те, що починаючи з 28.08.2016 на будь-яке майно, яке перебуває у власності платника податків, або в оперативному управлінні, і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податку набуде прав власності у майбутньому, поширюється право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховуються пеня та штрафні санкції, визначені Податковим кодексом України;

- рішення відповідача від 01.09.2016 №2038/26-50-17-26 про опис майна у податкову заставу.

Вирішуючи цей спір, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з частиною другою 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з .п.п.14.1.72 та п.п.14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п.269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Пунктом 270.1 статті 270 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

В силу пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

У відповідності до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

В силу абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Системний аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Згідно з частинами першою та другою статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, виходячи з наведеного, особа, яка придбала будівлю має сплачувати земельний податок на загальних підставах за земельну ділянку, на якій розташовано таку будівлю, з урахуванням прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Крім того, в розумінні наведених норм обов'язок зі сплати земельного податку для фізичної особи-власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй прав, у разі набуття нею статусу суб'єкта господарювання, діяльність якого пов'язана з використанням земельної ділянки або без такого.

Аналогічні правила переходу права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, регламентовані у статті 377 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, відповідно до статті 378 Цивільного кодексу України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Таким чином, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Як встановлено судом, позивач є власником нежилих приміщень 1-го поверху (в літ.Б), АДРЕСА_1, загальною площею 493,10 кв.м і право власності на ці приміщення в установленому порядку зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна згідно з реєстраційним посвідченням № 02486127, виданим 27.11.2006 та записаним в реєстрову книгу № 7-з-217 за реєстраційним номером 648-д.

Таким чином, оскільки позивач є власником вищевказаних нежилих приміщень та виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена, також, Верховним Судом України у постановах від 07.07.2015 (справа №21-775а15) та від 02.12.2015 (справа №826/3130/15).

Згідно частиною першою 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Також, Верховний Суд України у своїй постанові від 24.11.2015 (справа №826/14703/13-а) зазначив, що системний аналіз наведених норм дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Зокрема, в розумінні зазначених норм, обов'язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй правомочностей, як-от набуття нею статусу суб'єкта господарювання, діяльність якого пов'язана з використанням земельної ділянки або без такого.

Як встановлено судом, позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до положень пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України, юридична особа чи фізична особа-підприємець можуть самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Крім цього, пунктом 269.2 статті 269 Податкового кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу ХІV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Приписи підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України визначають, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності і земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 24.11.2015 у справі №826/14703/13-а, у значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

На підтвердження того, що належне йому нежиле приміщення 1-го поверху (в літ.Б), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 493,10 кв.м, а відтак і земельну ділянку під цими приміщеннями, позивач використовує для провадження своєї господарської діяльності, він посилається на запис, що міститься у свідоцтві платника єдиного податку про зміну місця провадження господарської діяльності на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3.

Однак за висновком суду указаний запис не є доказом використання усього цього нежилого приміщення та земельної ділянки під ним для провадження позивачем господарської діяльності, з огляду на те, що одним із видів його діяльності у свідоцтві платника єдиного податку зазначено: « 68.20.Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».

За таких обставин доводи позивача, щодо наявності підстав для його звільнення від сплати земельного податку, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу суду.

Водночас необхідно звернути увагу щодо розміру грошового зобов'язання, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Статтею 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавчо встановлений коефіцієнт індексації грошової оцінки землі тягне за собою автоматичну зміну розміру плати за землю. При цьому, визначена нормативно-грошова оцінка землі не змінюється, а лише індексується на відповідний коефіцієнт.

За таких обставин, розмір земельного податку з фізичних осіб, в будь-якому випадку повинен бути проіндексований згідно правил статей 271 та 289 Податкового кодексу України.

Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва" затверджена нова нормативна грошова оцінка земель міста Києва з 01.07.2015.

Згідно з пунктом 5.6 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923) плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення.

Суду не надано доказів надання відповідачем до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення розрахунку розміру земельного податку, визначеного позивачу на 2016 рік, що не узгоджується з вимогами пункту 9 розділу ІІ розділу Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, наказу 28.12.2015 №1204.

Згідно з указаною нормою до податкового повідомлення-рішення додається, поміж іншого, розрахунок податкового зобов'язання за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для його визначення.

Такий розрахунок міститься в рішенні Головного управління ДФС у м.Києві від 05.09.2016 №5766/А/26-15-00-02.16, прйинятому за результатами розгляду первинної скарги позивача на оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з якого вбачається, що сума земельного податку на 2016 рік на земельну ділянку, розташовану в за адресою: АДРЕСА_1 становить 1 085,79 кв.м х 919,86 грн./кв.мх 2,5 х 1,5 х 1,249 х 1,433 х 3% + 201 107,71 грн., де:

1 085,79 кв. м - частина земельної ділянки, на яку нараховувався податок;

919,86 грн. - базова вартість 1 кв.м землі (згідно з рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 № 43/1877 "Про затвердження технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення" зі змінами від 03.07.2014 № 23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва);

2,5 - коефіцієнт на функціональне використання землі на підставі Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів;

1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт

1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагентства від 14.01.2015 № 6-28-0 22-215/2-15;

1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 № 6-28-0.22-201/2-16 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель";

3 - відсоток ставки земельного податку.

У вищевказаному рішенні Головного управління ДФС у м.Києві зазначається, що відповідно до інформації, наданої листом ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві від 28.07.2016 №3839/8/26-57-13-05-06 згідно з витягом з бази даних ПК "Кадастр" за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка під нежитловим приміщенням, яке розташоване в м.Києві за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,108579 га.

В запереченні відповідача на позовну заяву зазначено, що у власності позивача є нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 493,10 кв.м, що складає 20/100 частин від нежилого бцудинку - цеху, яка відповідає розміру пропорційної частини цього приміщення. Оскільки згідно з базою даних ПК "Кадастр" площа земельної ділянки під нежилим будинком складає 0,6515 га, то площа частини земельної ділянки, яка припадає на приміщення ОСОБА_1 становить 1085,79 кв.м.

Однак, відповідачем до суду не надано вищевказаний витяг з бази даних ПК "Кадастр", що унеможливлює перевірку судом здійснення ним розрахунку площі земельної ділянки площею 1085,79 кв.м під нежилими приміщення площею 493,10 кв.м, які належать позивачу та складають 20/100 частин від нежилого будинку - цеху КПППНІ площею 2514,20 кв.м.

Окрім того з наведеного відповідачем розрахунку вбачається, що ним застосовано одразу два різні коефіцієнти індексації грошової оцінки, а саме - 1, 249 та 1, 433, що також свідчить про помилковість розрахунку відповідача.

За таких обставин окаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу земельного податку є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Згідно з абзацом 1 п.287.5 статті 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Абзацом 1 п.59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

За приписами п.89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису, а опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

З огляду на визнання судом протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві від 26.04.2016 № 3867-1305 на суму 201 107,71 грн. суд дійшов висновку про неправомірність формування відповідачем та надіслання позивачу податкової вимоги від 29.08.2016 № 5803-17 на суму податкового боргу в розмірі 201 107,71 грн. та прийняття рішення від 01.09.2016 № 2038/26-50-17-26 про опис майна у податкову заставу, та, як наслідок, про наявність підстав для скасування цієї податкової вимоги та рішення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві від 26.04.2016 № 3867-1305.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві від 29.08.2016 № 5803-17.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві від 01.09.2016 № 2038/26-50-17-26 про опис майна у податкову заставу.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя О.О.Власенкова