Постанова № 70853928, 20.11.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 року справа № 823/1478/17

09 год. 50 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Рідзеля О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Христинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про встановлення відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИВ:

27.09.2017 ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом про встановлення відсутності компетенції (повноважень) Христинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі-відповідач) відкривати виконавчі провадження з виконання постанов про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які не набрали законної сили та не отримали статусу виконавчого документа.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 05.09.2017 начальником Христинівського районного ВДВС ГТУЮ у Черкаській області прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № 54521173 (із виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у справі по адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху). На думку позивача постанова ДВС була винесена за відсутності компетенції (повноважень), в зв’язку з тим, що постанова про накладення адміністративного стягнення у справі по адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не могла бути виконавчим документом в розумінні ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» та у зв’язку з тим, що остання перебувала в процесі оскарження, а отже не набрала законної сили.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, зазначивши при цьому, що під час вчинення дій з приводу яких подано позов він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необгрунтованими, в зв’язку з чим позов таким, що не підлягає задоволенню.

Також вказав, що на адресу Христинівського районного ВДВС ГТУЮ у Черкаській області надійшла заява від начальника ВАП УПП у м. Одесі про примусове виконання в порядку ст.308 КУпАП постанови серії БР № 662448 від 10.07.2017 про накладення на позивача адміністративного стягнення у справі по адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Оскільки вказана постанова в повному обсязі відповідала вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», то у начальника Христинівського районного ВДВС ГТУЮ у Черкаській області були відсутні правові підстави прийняти інше рішення крім постанови про відкриття виконавчого провадження.

Розгляд справи розпочато у відкритому судовому засіданні, однак суд дійшов висновку здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому на підставі ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що службовою особою УПП у м. Одесі було винесено постанову серії БР № 662448 від 10.07.2017 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі по адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимі.

Вказаною постановою, за порушення позивачем положення ст.1321 КУпАП до останнього застосовано штраф в розмірі 510,00грн.

Зазначеною постановою позивачеві роз’яснено ч.1 ст.307, якою визначено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. А також ч.2 ст.308 КУпАП, за якою, в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: - подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; - витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

04.09.2017 до Христинівського районного ВДВС ГТУЮ у Черкаській області надійшли матеріали про порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху для вжиття передбачених законом заходів.

Розглянувши вищевказані матеріали, начальником Христинівського районного ВДВС ГТУЮ у Черкаській області 05.09.2017 була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № 54521173, якою до позивача застосовано штраф в розмірі 1020,00грн. за невиконання постанови серії БР № 662448 від 10.07.2017 в добровільному порядку.

Вважаючи, що в діях начальника Христинівського районного ВДВС ГТУЮ у Черкаській області відсутня компетенція (повноваження) для прийнятті відповідної постанови, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з такого.

Законом, який регулює спірні правовідносини є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі – Закон № 1404-VIII).

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. (п.6 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII).

Вимоги до виконавчого документа визначені ст.4 вказаного Закону.

У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

У відповідності до ч.1 ст.5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п.1ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII).

Так, у відповідності до ст.1321 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, ст.307 КУпАП визначено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300 1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом (ст.308 КУпАП).

Аналіз вищезазначеного дає суду підстави зробити висновок, що передумовою для державного виконавця розпочати примусове виконання рішення є відповідна заява стягувача із доданим до неї виконавчим документом, з відміткою про набрання останнім законної сили.

Суд встановив, що 04.09.2017 до Христинівського районного ВДВС ГТУЮ у Черкаській області від начальника ВАП УПП у м. Одесі надійшли матеріали про порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху для вжиття передбачених законом заходів.

До вказаних матеріалів була додана постанова уповноваженої особи УПП у м. Одесі серії БР № 662448 від 10.07.2017 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі по адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимі, з відміткою про набрання нею законної сили 20.07.2017.

Дослідження матеріалів справи, а також аналіз положень чинного законодавства дає суду підстави зробити висновок, що в даному випадку УПП у м. Одесі була направлена для примусового виконання до відповідача постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення, яка повністю відповідача вимогам, що пред’являються до виконавчого документа, в зв’язку з чим та з урахуванням ст.3 Закону № 1404-VIII начальником Христинівського районного ВДВС ГТУЮ у Черкаській області було прийнято законне та правомірне рішення в межах своїх повноважень про відкриття вищевказаного виконавчого провадження.

Ставити під сумнів факт справжності постанови від 10.07.2017, в частині розміщення на ній відмітки про набрання останньою законної сили у суду немає правових підстав.

Відносно доводів позивача, що постанова серії БР № 662448 від 10.07.2017 про накладення на нього адміністративного стягнення на час виникнення спірних правовідносин не набрала законної сили, у зв’язку з її оскарженням, про що ОСОБА_1 інформував Христинівський районний ВДВС ГТУЮ у Черкаській області, суд зазначає наступне.

Встановлено, що 15.09.2017 позивач через свого представника звернувся до відділу ДВС з заявою про закриття виконавчого провадження № 54621173, що підтверджується копією квитанції Укрпошти про надіслання цінного листа. Вказаною заявою ОСОБА_1 просив закрити виконавче провадження № 54621173 через факт оскарження постанови від 10.07.2017 до вищестоящого органу Центрального органу Управління Поліції, при цьому не надаючи відповідного рішення суб’єкта владних повноважень.

В контексті вищевказаного, заява про закриття виконавчого провадження не має братися до уваги у вказаній справі, оскільки нею позивач просив вирішити питання про закриття вже відкритого виконавчого провадження (з формальних підстав), а не вирішити питання правомірності відкриття виконавчого провадження, що фактично є предметом даного позову.

Суд також зазначає, що завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Компетенцію органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Спори, визначені у п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС України, можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб'єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління. Також спори з приводу компетенції виникають у разі виявлення привласнення повноважень іншого суб'єкта владних повноважень або перевищення власних повноважень.

Під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень.

Компетенцію органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб'єктів владних повноважень нерідко може перетинатися, внаслідок чого може виникнути компетенційний спір. Крім того, виникнення компетенційного спору може бути результатом зловживань, що виявляються у формі привласнення повноважень або перевищення власних повноважень.

Завдання суду у компетенційних спорах - з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства розв'язати законодавчі колізії, що обумовили виникнення спору, а також усунути наслідки дублювання повноважень чи зловживання ними.

З огляду на викладене вище вбачається, що позивачем у компетенційних спорах повинен бути суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач - своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

При цьому, суд зауважує, що адміністративний позов, згідно п. 6 ч. 4 ст. 105 КАС України, може містити вимогу про відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень, проте, відповідно до вищезазначеного, такі вимоги можуть мати місце лише у спорі між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Враховуючи те, що позивач у даних правовідносинах не здійснює жодних управлінських функцій та не є суб'єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, тому суд дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 вимоги про встановлення відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не відповідають завданням КАС України, оскільки юрисдикція адміністративних судів з розгляду вказаних вимог, встановлена ст. 17 КАС України, на даний спір не поширюється.

Отже, в даному випадку позивач має право звернутись до суду з позовом про оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, а не встановлення відсутності компетенції, що свідчить про обрання позивачем невірного способу захисту свого порушеного права та є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що під час вчинення дій з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 86, 94, 128, 159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 – відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель