Постанова № 70853824, 04.12.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 грудня 2017 р. № 820/5238/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Денисенко А.А.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ГОРН" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення рішення від 16.08.2017 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі просила позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що позивач вчасно звернувся до відповідного суду (у даному випадку - третейського суду), що в силу положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виключає застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував пославшись на те, що підприємство звернулося до третейського суду, який не має повноважень на вирішення спору з приводу своєчасності розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності, що відповідно виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» .

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ООО «Лора» укладено контракт № 02-пр від 29.01.2016 року. Пунктом 8.2 Додаткової угоди № 1 до вказаного контракту передбачено, що «все споры, которые могут возникнуть в связи с заключением , исполнением или расторжением договора, могут рассматриваться Третейским судом при Ассоциации защиты прав частных инвестиций (г.Харьков, Украина) в соответствии с Регламентом Третейского суда…»

На виконання умов вказаного договору на адресу нерезидента підприємством відвантажено пружини на загальну суму 9024893.50 руб. (еквівалент 3794127.02 грн.).

Обставини порушення запроваджених НБУ граничних строків повернення валютної виручки протягом виконання зобов'язань за договором, які наведені у додатку до податкового повідомлення-рішення від 16.08.2017 року № НОМЕР_1, сторонами не заперечується.

У період з 19.07.2017 року по 21.07.2017 року фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства-позивача з питань дотримання валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 29.01.2016 року № 02-пр за період з 29.01.2016 року по 30.06.2017 року. За наслідками проведеної перевірки складено акт від 28.07.2017 року № 8653/20-40-14-06-08/36226069, яким зафіксовані порушення вимог ст.. 1 Закону України « Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», які виявилися у порушенні строків надходження валютної виручки на рахунок позивача та ст..9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в частині порушення порядку декларування валютних цінностей в декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резидентові України і перебувають за її межами, станом на 01.04.2017 року.

Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для винесення 16.08.2017 року податкових повідомлень-рішень: № НОМЕР_1, яким підприємству нараховані штрафні санкції та пеня за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічній сфері у розмірі 175245.38 грн.; № НОМЕР_2, яким визначені штрафні санкції за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 340.00 грн.

Не погодившись з вказаними рішеннями позивач скористався правом адміністративного оскарження, визначеного ст..56 ПК України, за результатами якого скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Перевіряючи оскаржувані рішення субєкта владних повноважень на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених ст.ст.1, 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

В той же час, згідно з частиною другою та четвертою статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Матеріалами справи підтверджено, що 17.03.2017 року позивач звернувся до Третейського суду при Асоціації захисту прав приватних інвестицій з позовом до ООО «Лора» про стягнення заборгованості та ухвалою суду від 17.03.2017 року справа прийнята до провадження. Рішенням від 01.09.2017 року позовні вимоги позивача задоволені та стягнуто з ООО «Лора» заборгованість по контракту № 02-пр від 29.01.2016 року.

У судовому засіданні, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог представник відповідача послався на те, що Третейського суду при Асоціації захисту прав приватних інвестицій не є належним судом у розумінні ст. 6 Закону України «Про третейські суди».

З цього приводу суд зазначає наступне. Підпунктом 6 пункту 1 статті 1 Європейської Конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961 року, яка ратифікована Україною, зазначено, що термін «арбітраж» визначає розгляд спорів як арбітрами, призначеними по кожній окремій справі (арбітраж ), так і постійними арбітражними органами.

Відповідно до положень Закону України «Про третейські суди» спори за участю нерезидентів України не можуть розглядатися третейськими судами в порядку, передбаченому законом «Про третейські суди», при цьому ч. 4 ст. 1 цього Закону визначено, що його дія не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України, а відповідно до статті 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітраж - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Регламенту постійно діючого Третейського суду при «Асоціації захисту прав приватних інвестицій» цим третейським судом можуть розглядатися спори за участю іноземних учасників на підставі закону «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Згідно з п. 8.2 додаткової угоди від 01.12.2016 року правом, яке має застосовуватися при розгляді спору, є матеріальне право України.

Отже, на момент подачі позову до третейського суду між сторонами існувала чинна домовленість про те, що зазначений спір підлягав розгляду за участю Третейського суду при Асоціації захисту приватних інвестицій одноособово арбітром, яким повинен бути голова зазначеного Третейського суду, який займає цю посаду на момент звернення сторін, або у разі неможливості його арбітражу, арбітр , призначений головою третейського суду.

Суд також зауважує, що відповідно до змісту ч. 2 ст. 12 ГПК України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Отже, суд приходить до висновку, що законодавство України не робить винятку щодо можливості передачі майнового спору, що випливає з зовнішньоекономічної угоди, на вирішення третейського суду (арбітражу).

Враховуючи викладене вище, суд вважає позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 16.08.2017 року обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0002111406, то суд зауважує, що визначену суму штрафу нараховано з посиланням на порушення позивачем ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», п. 2.7 ст. 2 «Положення про валютний контроль», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. № 49.

Статтею 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (далі по тексту Декрет) встановлено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Пунктом 2 ст. 16 цього Декрету визначена відповідальність за порушення валютного законодавства, у т.ч. за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету.

При цьому в п. 2 ст. 16 Декрету зазначено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Верховний Суд України у постанові від 07.02.2012 р. по справі № 21-904а10 розглянувши питання неоднакового застосування судами касаційної інстанції п. 2 ст. 16 Декрету, зробив висновок, за яким : положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-ХП "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України, та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

За приписами ст. 244-2 КАС України суд враховує вказану правову позицію Верховного Суду України при вирішенні даної справи та виходить з того, що до повноважень ДФС не віднесено застосування санкцій, передбачених пунктом 2 статті 16 зазначеного вище Декрету.

Відповідно до ст. 9,11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття податкових повідомлень-рішень, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат слід здійснити в порядку, визначеному ст..94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ТОВ "Науково-виробниче підприємство "ГОРН" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити

Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 16.08.2017 року за № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій, у тому числі за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 175245,38 гривень.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 16.08.2017 року за № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій, у тому числі за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 340,00 гривень.

Стягнути на користь ТОВ "Науково-виробниче підприємство "ГОРН" (61075, м. Харків, вул.. 17-го Партзїзду,38-А, код ЄДРПОУ 36226069) судовий збір у розмірі 2633 (дві тисячі шістсот тридцять три грн. 33 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61000, м.Харків, вул.. Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 11.12.2017 року

Суддя Зоркіна Ю.В.