Постанова № 70853298, 11.12.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6044/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Рудченко О.І.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2017р. №0525301303,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 12.06.2017р. №0525301303, посилаючись на те, що введення земельного податку пізніше ніж за шість місяців до нового бюджетного періоду суперечить принципу стабільності податкового законодавства України.

Відповідач Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 06.12.2017р. вхід.№33681/17), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення від 12.06.2017р. №0525301303, оскільки ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 326,8кв.м., житловою площею 278,2кв.м., котра у розумінні положень п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, є обєктом оподаткування земельним податком.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, з урахуванням того, що від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання (вхід.№33308/17 від 04.12.2017р.) про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, а також зважаючи на відсутність потреби у витребуванні додаткових доказів, виклику у судове засідання свідка, експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, 12.06.2017р. Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області, відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення №0525301303 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, котрий сплачується фізичними особами, які є власниками обєктів житлової нерухомості у розмірі 25450,33грн.

Не погодившись з означеним податковим повідомленням-рішенням від 12.06.2017р. №0525301303, позивач ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про його скасування.

Так, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 12.06.2017р. №0525301303, винесено контролюючим органом неправомірно, безпідставно, та у порушення положень чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 326,8кв.м., житловою площею 278,2кв.м., про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії Договору дарування від 31.08.2012р., Витягу про державну реєстрацію прав від 06.09.2012р. №35414430, Технічного паспорту на квартиру №401, у житловому будинку №14, розташованій на вулиці Дерибасівській у місті Одесі, виготовленого ПП «Універсальне агентство нерухомість «Адмірал» станом на 14.08.2017р.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014року №71-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2015р., статтю 266 Податкового кодексу України викладено у новій редакції, якою запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Зокрема, згідно з п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що обєктом оподаткування є обєкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до п.п.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа обєкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування обєктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України ставки податку для обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких обєктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п.266.6.1 п.266.6 ст.266 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п.266.7.1, 266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з обєкта/обєктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку одного обєкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно з п.п.266.10.1 п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України податкове зобовязання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що з 01 січня 2015року платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2016р. відповідно до пункту 24 частини першої статті 26, статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 19 частини 1 статті 64 Бюджетного кодексу України, пункту 10.3 статті 10, статей 265, 266 Податкового кодексу України, з урахуванням змін, внесених Законом України від 24.12.2015 р. №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016році», Одеською міською радою прийнято Рішення №256-VII «Про внесення змін до Положення про податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015р. №6258-VI», яким внесено зміни до Положення про податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015р. №6258-VI, а саме: підпункт 4.1. пункту 4 «Пільги зі сплати податку» Положення викладено у наступній редакції: « 4.1. База оподаткування обєкта/обєктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120кв. метрів; в) для різних видів обєктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).»; виключено з підпунктів «а», «б», «в» підпункту 7.1. пункту 7 «Порядок обчислення суми податку» Положення слова «та пільги наданою Одеською міською радою з неоподаткованої площі таких обєктів (у разі її встановлення)»; доповнено підпункт 7.1. пункту 7 «Порядок обчислення суми податку» Положення новим підпунктом «ґ» такого змісту: «ґ) за наявності у власності платника податку обєкта (обєктів) житлової нерухомості, в тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300кв.м (для квартири) та/або 500кв.м (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» - «г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий обєкт житлової нерухомості (його частку)». Встанолено, що положення цього рішення застосовуються з 01.01.2016року.

Судом зясовано, що відповідно до пункту 24 частини першої статті 26, статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 19 частини 1 статті 64 Бюджетного кодексу України, пункту 10.3 статті 10, пункту 12.3 статті 12, статей 265, 266 Податкового кодексу України, Одеською міською радою 16.03.2016р. прийнято Рішення №428-VII «Про внесення змін до Положення про податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015 р. № 6258-VI», з урахуванням якого внесено зміни до Положення про податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015р. №6258-VI, виклавши пункт 5 «Ставка податку» цього Положення у наступній редакції: « 5. Ставки податку: 5.1. Ставки податку для обєктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб встановлюються у розмірі 0,1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1кв. метр бази оподаткування. 5.2. Ставки податку для обєктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюються у розмірі 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1кв. метр бази оподаткування».

Отже, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області спірне податкове повідомлення-рішення від 12.06.2017р. №0525301303 винесено з урахуванням податкового законодавства, та вищеозначених рішень органу місцевого самоврядування.

Водночас, відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обовязковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно.

Статтею 12 Податкового кодексу України передбачено повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних та міських рад щодо податків та зборів.

Згідно зі статтею 12 Податкового кодексу України встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2).

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (підпункт 12.3.4).

Згідно з пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування Рішення Одеської міської ради від 16.03.2016р. №428-VII «Про внесення змін до Положення про податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015 р. № 6258-VI», як місцевого податку, пізніше 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період), є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Крім того, вказаний податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки зміни до якого затверджено Рішенням Одеської міської ради від 03.02.2016р. №256-VII «Про внесення змін до Положення про податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015р. №6258-VI», прийнятого на виконання приписів Закону України від 24.12.2015 р. №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016році», яким органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом лише рекомендовано переглянути прийняті на 2016рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що Рішенням Одеської міської ради від 16.03.2016р. №428-VII «Про внесення змін до Положення про податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015 р. № 6258-VI» внесено зміни до ставок податку, суд дійшов висновку, що наразі відсутні законодавчо передбачені підстави для сплати позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення від 12.06.2017р. №0525301303 Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області винесено у порушення приписів чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Відповідно до приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Натомість, Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області, заперечуючи проти адміністративного позову, не надано суду жодних належних доказів на підтвердження, та обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення від 12.06.2017р. №0525301303.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 правомірні, документально підтверджені, та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, податкового законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ч.6 ст.128, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2017р. №0525301303, задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 12.06.2017р. №0525301303.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська,5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь ОСОБА_1 (65014, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 640(шістсот сорок)грн.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.