Постанова № 70853064, 05.12.2017, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 року справа № 813/3984/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Кіх О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Львівській області (далі - Самбірська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, відповідач), в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати наказ №72-О від 04 жовтня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу обслуговування платників податків Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області;

-поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу обслуговування платників податків Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з 04 жовтня 2017 року;

- стягнути з Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

-в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місять допустити негайне виконання рішення суду.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю наказу відповідача №72-О від 04 жовтня 2017 року «Про звільнення з роботи», згідно якого припинено державну службу та звільнено 04.10.2017 ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у зв'язку з поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її займала (ОСОБА_4.). В обґрунтування позовним вимог покликається на те, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 у справі 876/4238/17, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 у справі 876/6911/17 встановлено, що ОСОБА_4 виконувала інші посадові обов'язки, ніж ОСОБА_1, а також необхідність проведення змін в штаті відділу обслуговування платників податків Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області. Незважаючи на збільшення чисельності штату відділу обслуговування платників відповідача, останнім всупереч положенням чинного законодавства прийнято на посаду третю особу. Таким чином, позивачка вважає, що підстав для винесення оскаржуваного наказу немає, а звільнення її з посади є незаконним.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги та надали пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві, просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечила з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях на позовну заяву. Зокрема покликається на те, що Закон України «Про державну службу», який слід застосувати до спірних правовідносин, не встановлює обов'язку відповідача пропонувати позивачу інші вакантні посади у разі звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.88 цього закону. Вважає, що посадові інструкції ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підтверджують той факт, що позивач працювали на посаді поновленого за рішенням суду державного службовця ОСОБА_4 та спростовують твердження позивача, що вона не займала зазначеної посади. Також зазначила, що на момент поновлення ОСОБА_1 у відділі обслуговування платників Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області числилось 3 штатні одиниці головного державного інспектора та начальник відділу. Просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивачки, її представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що наказом Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 04.10.2017 №72-о «Про звільнення з роботи» (далі - наказ від 04.10.2017 №72-о), відповідно до п.1 ч.1 ст. 88 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, припинено державну службу та звільнено з 04.10.2017 ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу обслуговування відділу платників Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у зв'язку з поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її займала. Як зазначено в наказі, підставою є постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 №876/6911/17.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, суд бере до уваги обставини справи, які передували видачі оскаржуваного наказу та є встановленими судовими рішеннями при розгляді справ щодо тих самих сторін.

Як встановлено постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2017, наказом Самбірської ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області від 15.03.2017 за №11-0 припинено державну службу та звільнено 15 березня 2017 року ОСОБА_4 з посади головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП України).

Даний наказ було прийнято відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 88 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 за №889-VІІІ та Кодексу законів про працю України.

Підставою для прийняття спірного наказу була постанова Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 за №813/4412/16, якою ОСОБА_5 поновлено на посаді головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області з 17 листопада 2016 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Однак, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 №876/6911/17 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2017 у справі №813/1451/17 скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено - суд постановив визнати протиправним і скасувати наказ Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 15.03.2017 за №11-0 «Про звільнення з роботи» ОСОБА_4 та поновити ОСОБА_4 на посаді головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області з 16.03.2017.

На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 №876/6911/17 наказом Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області від 04.10.2017 №72-о ОСОБА_1 звільнено з посади у зв'язку із поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її займала.

Відтак, вважаючи наказ від 04.10.2017 №72-о протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Аналізуючи приписи законодавства у взаємозв'язку з обставинами даної справи, суд керувався наступним.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Підстави для припинення державної служби визначено частиною 1 статті 83 Закону №889-VIII.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін

Підставами для припинення державної служби у зв'язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 88 Закону № 889-VIII є поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала.

Водночас суд звертає увагу, що однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У силу ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 у справі №876/4238/17 за позовом ОСОБА_1 до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 у справі 876/6911/17 за позовом ОСОБА_4 до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу встановлено наступні обставини, які в силу ч.1 ст. 72 КАС України не підлягають доказуванню, а саме:

-ОСОБА_1 не займала посади ОСОБА_4;

-для проведення звільнення ОСОБА_1 чи ОСОБА_4 чи іншого працівника відділу обслуговування платників Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області необхідно провести скорочення штату вказаного відділу відповідно до положень чинного трудового законодавства.

Однак, як вбачається з відповіді начальника Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 17.10.2017 на адвокатський запит представника позивача ОСОБА_2, станом з 01.01.2017 по 29.03.2017 штатна чисельність працівників відділу обслуговування платників Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області становила 4 одиниці, а станом з 30.03.2017 по 17.10.2017 штатна чисельність працівників цього відділу становила 5 одиниць. Також зазначено, що у період з 01.01.2017 по 17.10.2017 скорочення штатної чисельності відділу обслуговування платників Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області не було.

Стосовно покликання відповідача на Протокол засідання комісії від 29.09.2017 щодо переважного права залишитися на роботі серед працівників Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, на підставі якого було звільнено ОСОБА_1, суд зазначає, що згідно ст..42 КЗпП України переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці у випадках скороченнях чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації і праці. Таким чином, суд погоджується з позивачкою, що оскільки скорочення чисельності чи штату працівників Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області не відбулося, то така підстава для звільнення є незаконною.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач покликається також на те, що оскільки норми Закону України «Про державну службу» є спеціальними по відношенню до норм КЗпП України, до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про державну службу», який не встановлює обов'язку відповідача пропонувати позивачу інші вакантні посади у разі звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.88 цього закону.

З цього приводу суд вважає за доцільне зауважити наступне. Відповідно до частин 1-3 статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Системний аналіз наведених положень ст.5 Закону № 889-VIII свідчить, що не врегульовані цим Законом відносини регулюються нормами законодавства про працю.

Так, за загальним правилом пріоритетними для застосування є норми спеціального закону. При цьому норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірні правовідносини та коли про це безпосередньо вказано у спеціальному законі.

Оскільки у спеціальному законі, яким у спірних правовідносинах є Закон № 889-VIII, прямо вказано про поширення норм законодавства про працю на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом, до таких відносин застосовуються норми КЗпП України.

У такому разі відповідач по справі має дотримуватись і гарантій, визначених нормами трудового права.

З огляду на наведене, враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними, обґрунтованими, а відтак і такими, що підлягають до задоволення.

Частиною 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Згідно з довідкою від 30.11.2017 №1499/8/13-10/05-00-20/353 виданою Самбірською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить 6022 (шість тисяч двадцять дві) грн. 49 коп., а середньоденна заробітна плата - 280 (двісті вісімдесят) грн. 12 коп.

Кількість днів вимушеного прогулу за період з 05.10.2017 по 05.12.2017 складає 43.

Відповідно до довідки Самбірського міського районного центру зайнятості від 04.12.2017 року №1234, позивачка отримала дохід за період 08.11.2017 року по 28.11.2017 в розмірі 3 626 (три тисячі шістсот двадцять шість) грн. 93 коп.

Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає до відшкодування, вирахована шляхом множення середньоденного заробітку (280,12 грн.) на число робочих днів за період вимушеного прогулу (43 робочих дні) за мінусом доходу отриманого в органах центру зайнятості (3 626, 93 грн.), становить 8 418 (вісім тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 23 коп. (280,12 грн. x 43 робочих дні - 3626, 93 грн. = 8418,23 грн.).

У силу приписів статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Даючи оцінку оскаржуваному наказу №72-О від 04 жовтня 2017 року, суд дійшов висновку, що він не відповідає критеріям, встановленим ч.3 ст.2 КАС України та вимогам Закону України «Про державну службу» та КЗпП України, тому підлягає визнанню протиправним і скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Водночас, згідно з п.2 та п.3 ч.1 ст.256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача та стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі зі сторін спору не належить стягувати.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-71, 72, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ №72-О від 04 жовтня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу обслуговування платників податків Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу обслуговування платників податків Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 04 жовтня 2017 року.

Стягнути з Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Чорновола, 2а; код ЄДРПОУ: 39509429) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 8 418 (вісім тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 23 коп. з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в розмірі 6022 (шість тисяч двадцять дві) 49 коп. з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів допустити до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний 11.12.2017

Суддя Сакалош В.М.