Постанова № 70852800, 05.12.2017, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/785/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді:Пляшкової К.О.,

за участю

секретаря судового засідання:Занічковської П.Є.,

позивача:ОСОБА_1,

представника відповідачів:ОСОБА_2 (довіреність від 23.06.2017 № 896/9/12-32-10-00-29, від 19.07.2017 № 1180/7/12-36-01-20),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області, Луганської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання неправомірними дій, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області, у якому позивачем заявлено такі вимоги:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо неврахування періоду роботи з 1986 року по 1993 рік в установі УЛ314/38 до стажу державного службовця;

- визнати неправомірними дії відповідача щодо не визнання права на додаткову відпустку державного службовця з 13.05.1997 та зобов'язати виплатити компенсацію за невизнаний відповідачем 41 день невикористаної відпуски державного службовця, та зобов'язати перерахувати і доплатити за 190 невикористаних днів відпуски згідно зі ст. 24 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпуски», із змінами та доповненнями, та абзацу 1 та 7 п. 2 розділу II ПКМУ від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» із змінами та доповненнями з середньоденного заробітку який склався на день звільнення з Державної податковій інспекції у м. Свердловську Головного управління ДФС у Луганській області, а саме 252,92 грн;

- виплатити середній заробіток за весь час затримки згідно зі ст. 117 КЗпП України від 10.12.1971 № 322-VІІІ, із змінами та доповненнями, з часу звільнення по день прийняття рішення за даним позовом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 27.07.2016 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 892 ДПІ у м. Свердловську ГУ ДФС у Луганській області реорганізована у Свердловське відділення Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області. В ході переведення позивача до Свердловського відділення Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області зясувалося, що кадровою службою ГУ ДФС у Луганській області під час визначення кількості днів невикористаної відпустки державного службовця врахована тільки робота у податкових органах та, у порушення положень постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.1994 № 758, не врахований до стажу державної служби період роботи в установі УЛ 318/13 (виправна колонія) з 1986 по 1993 роки.

Позивач вважає, що право на відпустку державного службовця в неї виникло з 13.05.1997, а не з 20.10.2005. У звязку з чим 41 день невикористаної відпустки державного службовця не включений до розрахунку для виплати компенсаційних виплат за невикористані дні відпустки.

Крім того, позивач зазначає, що під час переведення її до Свердловського відділення Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області компенсовано лише 74 календарних дні невикористаної відпустки за період з 01.11.2014 по 03.08.2016. Згодом була виплачена компенсація ще за 190 днів невикористаної відпустки із розрахунку середньої заробітної плати, яка склалася за неповний місяць роботи у Свердловському відділенні Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області 87,13 грн, а не середньої заробітної плати на день звільнення з ДПІ у м. Свердловську 252,92 грн.

Таким чином позивач вважає, що їй не донарахована компенсація за 190 днів відпустки у сумі 31500,10 грн та не виплачена компенсація за 41 день відпустки державного службовця у сумі 10369,72 грн, а всього 41869,82 грн.

Ця сума має бути виплачена ГУ ДФС у Луганській області, оскільки воно є розпорядником бюджетних коштів, у тому числі і коштів на виплату заробітної плати.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково позивач зазначила, що здійснивши розрахунок невикористаних відпусток за період роботи з 20.11.1995 по 03.08.2016 (т. 1 арк. спр. 154-155), вона зясувала, що загальна кількість днів невикористаної відпустки - 278. Відповідно, на час переведення їй не компенсовано за 88 днів відпустки.

Представник відповідачів заперечувала проти задоволення позовних вимог, про що надала письмові заперечення проти позову (т. 1 арк. спр. 128-130), у яких зазначено, що ОСОБА_1 під час звільнення з ДПІ у м. Свердловську виплачено грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, які були документально підтверджені, у розмірі 17461,87 грн.

У звязку з відсутністю паперових носіїв з ведення обліку відпусток працівників ДПІ у м. Свердловську, а саме особових карток форми П-2ДС, повністю провести розрахунки, або перерахувати компенсацію за невикористані дні відпустки до 07.11.2014 (з моменту дії наказу ДФС України від 07.11.2014 № 256 «Про переміщення та закінчення простою»), які не підтверджені документально, не було можливості.

Після надання ОСОБА_1 до управління по роботі з персоналом ГУ ДФС у Луганській області особової картки форми П-2ДС встановлено належність виплати позивачу грошової компенсації за невикористані 190 календарних днів відпустки відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки», що підтверджується листом ГУ ДФС у Луганській області від 15.09.2016 № 1033/12-32-04-09. Грошову компенсацію за 190 днів відпустки виплачено позивачу у вересні 2016 року. Розрахунок середньоденної заробітної плати здійснювався відповідно до п. 2 Порядку розрахунку середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Представник відповідачів також зазначає, що наказом ДПІ у м. Свердловську від 03.08.2016 № 17-о «Про звільнення ОСОБА_1М.» не було передбачено перерахування грошової компенсації за невикористану відпустку позивача на рахунок Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області відповідно до абзацу 3 статті 24 Закону України «Про відпустки». Враховуючи викладене, підстави для розрахунку грошової компенсації із розрахунку середньої заробітної плати, яку позивач отримувала в ДПІ у м. Свердловську.

Стосовно зарахування до стажу державної служби періоду роботи позивача економістом, старшим економістом в установі УЛ 314/38 УВС Ворошиловградського облвиконкому, позивачу неодноразово пропонувалося надати до кадрової служби документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують віднесення зазначених категорій посад до державної служби.

У судовому засіданні представник відповідачів надала пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову. Додатково повідомила, що ГУ ДФС у Луганській області проведено службове розслідування щодо правомірності використання копії особової картки форми П-2 ДС, засвідченої печаткою так званої «Луганської народної республіки», для встановлення кількості днів невикористаної відпустки ОСОБА_1 та направлення листа ГУ ДФС від 15.09.2016 № 1033/12-32-04-09 про підтвердження ОСОБА_1 грошової компенсації 190 календарних днів невикористаної відпустки, яким встановлено, що використання особової картки позивача форми П-2 ДС, засвідченої печаткою так званої «Луганської народної республіки», не відповідає вимогам чинного законодавства, що обумовлює необхідність відкликання листа ГУ ДФС від 15.09.2016 № 1033/12-32-04-09. В.о. начальника Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області скасовано наказ Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 26.09.2016 № 69-в «Про виплату грошової компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_1М.». Спеціалісту з питань фінансування, бухгалтерського обліку та звітності, спеціалісту по роботі з персоналом наказано забезпечити вжиття заходів відповідно до чинного законодавства з метою повернення грошових коштів, виплачених ОСОБА_1 згідно із наказом Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 26.09.2016 № 69-в. Таким чином, оскільки службовим розслідуванням встановлено, що позивачу безпідставно здійснено компенсацію за 190 днів невикористаної відпустки, представник відповідача вважає, що на даний час відсутні законні підстави для зобовязання відповідачів здійснювати перерахунок та виплату такої компенсації.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

За даними трудової книжки ОСОБА_1 у період з 20.11.1995 по 03.08.2016 працювала в Державній податковій інспекції у м. Свердловську Головного управління ДФС у Луганській області (далі ДПІ у м. Свердловську) (т. 1 арк. спр. 69-74).

Наказом голови комісії з реорганізації ДПІ у м. Свердловську від 03.08.2016 № 17-о «Про звільнення ОСОБА_1М.» (т. 1 арк. спр. 26-27) звільнено з 03 серпня 2016 року ОСОБА_1 з посади начальника відділу податків і зборів з юридичних осіб, моніторингу доходів та обліково-звітних систем, організації роботи та аудиту на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 892 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» та у звязку з переведенням її на роботу до Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, п. 5 ст. 36 КЗпП України.

Виплатити грошову компенсацію за невикористані 15 календарних днів щорічної відпустки за період роботи з 20.10.2013 по 19.10.2014 та 15 календарних днів додаткової відпустки за період роботи з 13.05.2014 по 12.05.2015, та 11 календарних днів щорічної відпустки за період роботи з 20.10.2014 по 19.10.2015 та 15 календарних днів додаткової відпустки за період роботи з 13.05.2015 по 12.05.2016, та 3 календарних дні щорічної відпустки за період роботи з 20.10.2015 по 03.08.2016 та 15 календарних днів додаткової відпустки за період роботи з 13.05.2016 по 12.05.2017.

На підставі листа ГУ ДФС у Луганській області від 02.08.2016 № 876/7/12-32-04-09 залишок днів відпустки компенсувати після надання підтверджуючих матеріалів (форми П-2ДС), а саме за періоди: 13.05.1996 12.05.1997 5 дн.; 13.05.1997 12.05.1998 7 дн.; 13.05.1998 12.05.1999 9 дн.; 13.05.1999 12.05.2000 11 дн.; 13.05.2000 12.05.2001 13 дн.; 13.05.2001 12.05.2002 15 дн.; 01.01.2003 31.12.2003 7 дн.; 01.01.2002 31.12.2003 30 дн.; 13.05.2002 12.05.2003 15 дн.; 01.01.2003 31.12.2003 7 дн.; 01.01.2003 31.12.2003 30 дн.; 13.05.2003 12.05.2004 15 дн.; 01.01.2004 31.12.2004 30 дн.; 01.01.2004 31.12.2004 7 дн.; 01.01.2004 31.12.2004 7 дн.; 13.05.2004 12.05.2005 15 дн.; 01.01.2005 31.12.2005 7 дн.; 01.01.2005 31.12.2005 7 дн.; 01.01.2006 31.12.2006 7 дн.; 01.01.2007 31.12.2007 7 дн.; 01.01.2008 31.12.2008 7 дн.; 01.01.2009 31.12.2009 7 дн.

Відображені у наказі відомості щодо залишків днів відпустки, які необхідно підтвердити формою П-2ДС, відповідають даним, зазначеним у довідці про невикористані відпустки працівників ДПІ у м. Свердловську ГУ ДФС у Луганській області, які не компенсовані у звязку з відсутністю паперових носіїв з ведення обліку відпусток, яка є додатком до листа від 02.08.2016 № 876/7/12-32-04-09 (т. 1 арк. спр. 62, 63).

Розрахунками періодів відпустки, що підлягають компенсації за наказом від 03.08.2016 № 17-о, підтверджено, що середній заробіток для розрахунку такої компенсації становить 252,92 грн (т. 1 арк. спр. 28-31).

Наказом Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 03.08.2016 № 19-о «Про призначення працівників» призначено ОСОБА_1 начальника відділу податків і зборів з юридичних осіб, моніторингу доходів та обліку звітних систем, організації роботи та аудиту ДПІ у м. Свердловську ГУ ДФС у Луганській області на посаду головного державного інспектора Свердловського відділення Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області з посадовим окладом 2585,00 грн у місяць відповідно до штатного розпису та вважати доцільним залишок днів по відпусткам компенсувати після надання підтверджуючих матеріалів щодо обліку та використання усіх видів відпусток (лист ГУ ДФС у Луганській області від 02.08.2016 № 876/7/12-32-04-09) (т. 1 арк. спр. 139).

Позивачем на виконання листа ГУ ДФС у Луганській області від 02.08.2016 № 876/7/12-32-04-09 надано до ГУ ДФС у Луганській області копії форми П-2ДС із заявою про виплату компенсації (т. 1 арк. спр. 13-21, 22-25, 34-36).

На своє звернення позивачем одержано лист ГУ ДФС у Луганській області від 15.09.2016 № 1033/12-32-04-09 (т. 1 арк. спр. 37), в якому зазначено, що на підставі наданих копій особової картки форми П-2ДС в термін з 20.11.1995 по 06.11.2014 (на час закінчення простою, відповідно до наказу ДФС України від 07.11.2014 № 256 «Про переміщення та закінчення простою») позивачу належить до грошової компенсації з урахуванням статті 24 Закону України «Про відпустки» 190 календарних днів, з яких: щорічної основної 127 календарних днів; додаткової відпустки матері, яка виховує двох і більше дітей віком до 15 років та з 2004 року друга підстава вдова 112 календарних днів; додаткова відпустка державного службовця надміру використано 49 календарних днів. У листі наявна примітка, що в обчислення додаткової відпустки державного службовця рахувався час роботи в податкових органах у період з 20.11.1995 по 06.11.2014.

Наказом Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 26.09.2016 № 69-в «Про виплату грошової компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_1М.» на підставі наказу Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 03.08.2016 № 19-о, листа ГУ ДФС у Луганській області від 15.09.2016 № 1033/12-32-04-09, статті 24 Закону України «Про відпустки», виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку у кількості 127 календарних днів, додаткову відпустку матері, яка виховує двох і більше дітей віком до 15 років та з 2004 року друга підстава вдова за період роботи з 20.11.1995 по 06.11.2014 у кількості 112 календарних днів, та відрахувати додаткову відпустку державного службовця у кількості 49 календарних днів за період роботи з 20.11.1995 по 06.11.2014 (т. 1 арк. спр. 140).

Розрахунковим листом на оплату компенсації за невикористану відпустку 190 календарних днів (т. 1 арк. спр. 144), відомістю Луганської ОДПІ для зарахування заробітної плати за вересень 2016 року (т. 1 арк. спр. 142) та розрахунковим листком за вересень 2016 року (т. 1 арк. спр. 143) підтверджено, що ОСОБА_1 нарахована та виплачена компенсація за 190 календарних днів невикористаної відпустки у загальному розмірі 16554,70 грн, виходячи з посадового окладу 2585,00 грн, середньоденна заробітна плата складає 87,13 грн.

Не погодившись із розміром компенсації за 190 днів невикористаної відпустки та відмовою у компенсації 41 дня відпустки державного службовця, позивач 16.12.2016 звернулася із скаргою до ГУ ДФС у Луганській області (т. 1 арк. спр. 38-39), на яку отримала відповідь від 30.12.2016 № 3754/7/12-32-04-09 (т. 1 арк. спр. 40-41). У відповіді зазначено, що ДПІ у м. Свердловську ГУ ДФС у Луганській області на підставі наказу від 03.08.2016 № 17-о позивачу виплачена компенсація за невикористані дні відпустки за період з 07.11.2014 по день звільнення, які були документально підтверджені. Наказ виконано належним чином та він є чинним, у встановленому законодавством порядку наказ не оскаржувався, що свідчить про те, що жодних претензій в частині виплати суми грошової компенсації позивачем, як на момент звільнення, так і після, не заявлялось. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 892 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» ДПІ у м. Свердловську реорганізовано у Свердловське відділення Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, відповідно всі розрахунки з працівниками, які переведені з ДПІ у м. Свердловську проводить Луганська ОДПІ. Після надання паперових носіїв з ведення обліку відпусток, Луганською ОДПІ проведено з позивачем додатковий розрахунок та перераховано компенсацію за невикористані дні відпусток. На теперішній час інформація щодо наявності в підрозділі по роботі з персоналом Луганської ОДПІ документів, що підтверджують відношення посади позивача під час роботи в установі УЛ318 до державної служби, в ГУ ДФС у Луганській області відсутня.

Позивач 17.02.2017 звернулася з відповідною скаргою до ДФС України, що підтверджено копією скарги та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1 арк. спр. 42-45, 46, 47).

На своє звернення позивач отримала лист від 23.03.2017 № 3999/0/99-99-04-02-01-14 (т. 1 арк. спр. 60-61), в якому зазначено, що для вирішення питання зарахування до стажу державної служби періоду роботи позивача економістом, старшим економістом в установі УЛ 314/38 УВС Ворошиловградського облвиконкому потрібно надати до кадрової служби Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Зазначено, що наказом ДПІ від 03.08.2016 № 17-о, за дні невикористаної відпустки, які не підтверджені документально, не передбачено перерахування компенсації за невикористану відпустку відповідно до абзацу третього статті 24 Закону України «Про відпустки» на рахунок Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, у звязку з чим відсутні підстави для розрахунку компенсації за 190 календарних дів невикористаної відпустки із розрахунку середньої заробітної плати, яку ОСОБА_1 отримувала в ДПІ.

Наказом Луганської ОДПІ від 19.06.2017 № 39-о звільнено з 19.06.2017 ОСОБА_1 з посади головного державного ревізора-інспектора сектору погашення боргу Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області у звязку зі зміною організаційної структури та скороченням чисельності Луганської ОДПІ, пункту 1 статті 40 КЗпП України та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (т. 1 арк. спр. 113).

Розпорядженням ГУ ДФС у Луганській області від 05.09.2017 № 129-р призначено проведення службового розслідування щодо правомірності використання особової картки форми П2-ДС, засвідченої печаткою так званої «Луганської народної республіки» для встановлення кількості дні невикористаної відпустки ОСОБА_1 та направлення листа ГУ ДФС у Луганській області від 15.09.2016 № 1033/12-32-04-09 про підтвердження ОСОБА_1 грошової компенсації 190 календарних днів невикористаної відпустки (т. 1 арк. спр. 164-165).

Результати службового розслідування оформлено актом від 13.10.2017 № 13/12-32-22-35 (т. 1 арк. спр. 232-236).

Перевіркою встановлено, що використання копії особової картки ОСОБА_1 форми П-2ДС, засвідченої печаткою так званої «Луганської народної республіки», як джерела для встановлення кількості днів невикористаної відпустки ОСОБА_1, не відповідає вимогам чинного законодавства, що обумовлює необхідність відкликання листа ГУ ДФС у Луганській області від 15.09.2016 № 1033/12-32-04-09.

Начальником відділу по роботі з персоналом ГУ ДФС у Луганській області безпідставно використано копію особової картки ОСОБА_1 форми П-2ДС, засвідченої печаткою так званої «Луганської народної республіки», для встановлення кількості днів невикористаної відпустки ОСОБА_1

В.о. начальника Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області доцільно розглянути питання щодо правомірності видання наказу Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 26.09.2016 № 69-в та, за наявності підстав, забезпечити вжиття заходів згідно з чинним законодавством України.

На виконання висновків службового розслідування ГУ ДФС у Луганській області листом від 01.11.2017 № 3626/7/12-32-04-09 відкликало лист від 15.09.2016 № 1033/12-32-04-09 (т. 1 арк. спр. 237).

Луганська ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області наказом від 03.11.2017 № 134-в скасувала наказ Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 26.09.2016 № 69-в «Про виплату грошової компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_1М.» (т. 1 арк. спр. 238).

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що предметом доказування у даній адміністративній справі є:

правомірність дій відповідачів щодо неврахування стажу роботи позивача з 05 травня 1986 року по 08 жовтня 1993 року на посадах економіста, економіста з планування, старшого економіста з планування органів виконання покарань;

правомірність дій відповідачів щодо відмови у виплаті позивачу компенсації за 41 календарний день невикористаної відпустки державного службовця, внаслідок не врахування до стажу державної служби стаж роботи позивача з 05 травня 1986 року по 08 жовтня 1993 року на посадах економіста, економіста з планування, старшого економіста з планування органів виконання покарань;

правомірність дій відповідачів щодо розрахунку компенсації за 190 календарних днів невикористаної відпустки позивача, виходячи з заробітної плати позивача на день проведення такого розрахунку (заробітна плата в Луганській ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області), а не з заробітної плати позивача на день звільнення 03.08.2016 (заробітна плата в ДПІ у м. Свердловську ГУ ДФС у Луганській області);

наявність підстав для стягнення з відповідачів середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Як вже вище вказано позивач з 26.11.1996 по 03.08.2016 працювала в ДПІ у м. Свердловську ГУ ДФС у Луганській області. Тобто, у періоді, що стосується заявлених позовних вимог, позивач перебувала у трудових відносинах саме з цим органом.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 892 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема, ДПІ у м. Свердловську ГУ ДФС у Луганській області реорганізовано шляхом приєднання до Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області.

Згідно з пунктом 1 Положення про Луганську ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, затвердженого наказом ДФС України від 18.04.2016 № 331, ОДПІ є правонаступником усіх прав та обовязків ДПІ у м. Свердловську ГУ ДФС у Луганській області (т. 1 арк. спр. 86-98).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що саме Луганська ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області має відповідати за вимогами позивача, як правонаступник ДПІ у м. Свердловську ГУ ДФС у Луганській області.

Відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням визначає Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII).

Стаж державної служби обчислюється відповідно до статті 46 Закону № 889-VIII. Стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі Порядок № 283), та додатку до нього.

Підпунктом 6 пункту 2 Порядку № 283 визначено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах спеціалістів органів виконання покарань, які не мають спеціальних звань.

Пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, передбачено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування, тощо).

Дослідженням трудової книжки позивача встановлено, що у ній наявні такі записи про роботу ОСОБА_1:

запис № 6 05.05.1986 прийнята в установу УЛ 314/38 економістом (наказ 68 л/с від 05.05.1986);

запис № 7 01.01.1989 установу УЛ 314/38 УВС Ворошиловградського облвиконкому перепрофільовано в установу УЛ 314/П-44 УВС Ворошиловградського облвиконкому (наказ МВС УРСР);

запис № 8 01.03.1989 призначена на посаду економіста з планування (наказ № 26 л/с від 07.03.1989);

запис № 9 01.12.1989 переведена на посаду старшого економіста з планування (наказ № 127 л/с від 01.12.1989);

запис № 10 01.10.1990 установу УЛ 314/П-44 перепрофільовано в установу УЛ 314/38 УВС Луганської області (наказ МВС УРСР);

запис № 11 01.10.1990 призначена старшим економістом з планування (наказ № 151 л/с від 03.12.1990);

запис № 12 08.10.1993 звільнена за статтею 38 КЗпП України (власне бажання) (наказ № 179 л/с від 08.10.1993).

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті Закону № 889-VIII центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби видає у випадках, встановлених законом, нормативно-правові акти з питань державної служби, надає роз'яснення з питань застосування цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби.

Згідно з пунктом 1 Положення про Національне агентство України з питань державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 500, Національне агентство України з питань державної служби (НАДС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується i координується Кабінетом Мiнiстрiв України та який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, здійснює функціональне управління державною службою в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті).

Таким чином НАДС є повноважним органом щодо надання розяснень з питань застосування Закону № 889-VIII та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби.

У звязку з вищевикладеним судом витребувано від НАДС письмові відомості чи віднесені посади економіста, економіста з планування, старшого економіста з планування органів виконання покарань, на яких працювала ОСОБА_1 у період з 05.05.1986 по 08.10.1993, до посад спеціалістів органів виконання покарань, які не мають спеціальних звань, робота (служба) на яких зараховується до стажу державної служби відповідно до абзацу 6 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283.

На виконання вимог ухвал суду НАДС листами від 09.10.2017 № 8417/13-17 (т. 1 арк. спр. 195-196) та від 15.11.2017 № 9253/13-17 (т. 2 арк. спр. 12-13) повідомлено, що пунктом 2 Порядку № 283 було передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема в органах виконання покарань (на посадах спеціалістів, які не мають спеціальних звань).

Загальносоюзним класифікатором професій робітників, посад службовців та тарифних розрядів, затвердженим постановою Держстандарту СРСР від 27.08.1986 № 016, який діяв на час роботи ОСОБА_1, посади економіста були віднесені до посад спеціалістів.

Враховуючи викладене НАДС зазначає, що до стажу державної служби зараховується період роботи ОСОБА_1 з 05.05.1986 по 08.10.1993 на посадах економіста, економіста з планування, старшого економіста з планування органів виконання покарань, як на таких, що були в той час віднесені до посад спеціалістів.

Як встановлено судом, стаж роботи ОСОБА_1 з 05.05.1986 по 08.10.1993 в установі виконання покарань не зарахований ДПІ у м. Свердловську ГУ ДФС у Луганській області до стажу державної служби, оскільки, на думку представника відповідачів, відсутні документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують віднесення зазначених категорій посад до державної служби.

Разом з тим такі твердження є безпідставними, оскільки, як вже вище вказано, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка позивача, з відповідними записами у ній, яка зберігалася за місцем роботи ОСОБА_1

Більш того, дослідженням особових карток позивача форми П-2ДС (т. 1 арк. спр. 13-21, 22-25) встановлено, що вони містять запис, що безперервний стаж роботи позивача з 05.05.1986, стаж державної служби позивача розпочався з 13.05.1986.

З вищевикладеного судом встановлено, що до звільнення ОСОБА_1 у звязку з переведенням її на роботу до Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області стаж її роботи на посадах економіста, економіста з планування, старшого економіста з планування органів виконання покарань враховувався до стажу державної служби.

За таких обставин судом встановлено, що вимога ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій відповідача щодо неврахування її періоду роботи з 1986 року по 1993 рік в установі УЛ 314/38 до стажу державного службовця є обґрунтованою.

Разом з тим, на думку суду, необхідно визнати протиправними такі дії Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, як правонаступника ДПІ у м. Свердловську ГУ ДФС у Луганській області.

Незважаючи на те, що позивачем заявлено вимогу тільки про визнання протиправними дій відповідача, суд, керуючись статтею 11 КАС України, з метою повного захисту порушених прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобовязати Луганську ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області включити до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 05 травня 1986 року по 08 жовтня 1993 року на посадах економіста, економіста з планування, старшого економіста з планування органів виконання покарань.

Що стосується вимог позивача в частині компенсації за 41 день невикористаної відпустки державного службовця та неправильного розрахунку компенсації за 190 днів невикористаної відпустки, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 57 Закону № 889-VIII державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону № 889-VIII за кожний рік державної служби після досягнення п'ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток визначається Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок визначений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 270 «Про затвердження Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток» (далі Порядок № 270).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 270 додаткова відпустка, яка надається державним службовцям, належить до щорічних відпусток.

Пунктом 9 Порядку № 270 визначено, що за бажанням державного службовця у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку в році звільнення з подальшим звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Під час звільнення державного службовця йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки.

За приписами частини першої статті 59 Закону № 889-VIII щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.

Частиною першою статті 24 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі Закон № 504/96-ВР) визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 504/96-ВР у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок № 100), відповідно до підпункту «а» пункту 1 цього Порядку застосовується у випадках надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

За приписами пункту 7 Порядку № 100 нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

З вищевикладеного судом встановлено, що позивач 03.08.2016 при звільненні з ДПІ у м. Свердловську ГУ ДФС у Луганській області мала отримати компенсацію за невикористану щорічну відпустку, обчислену за правилами Порядку № 100.

Натомість судом встановлено, що позивачем при звільненні 03.08.2016 недоотримана компенсація за 41 день невикористаної відпуски державного службовця, внаслідок виключення періоду роботи позивача з 13.05.1986 по 08.10.1993 в органах виконання покарань зі стажу державної служби.

Оскільки суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 05 травня 1986 року по 08 жовтня 1993 року на посадах економіста, економіста з планування, старшого економіста з планування органів виконання покарань входить до стажу державної служби позивача, відповідно, судом встановлено, що ДПІ у м. Свердловську ГУ ДФС у Луганській області безпідставно не виплачено ОСОБА_1 компенсацію за 41 день невикористаної відпустки державного службовця при її звільненні 03.08.2017.

За таких обставин суд вважає за необхідне зобовязати Луганську ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за 41 день невикористаної відпустки державного службовця у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», виходячи з сумарного заробітку ОСОБА_1 за останні 12 місяців, що передували звільненню - 03.08.2017.

Що стосується вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо невизнання права на додаткову відпустку державного службовця з 13.05.1997, то у її задоволенні слід відмовити, оскільки, на думку суду, такий спосіб захисту не сприятиме відновленню порушених прав позивача. Більш того, на думку суду, така вимога повністю охоплюється вимогою про визнати протиправними дії відповідача щодо невключення до стажу державної служби періоду роботи позивача в органах виконання покарань.

Також, судом встановлено, що відповідачами виплату позивачу компенсації 190 днів невикористаної відпустки було відтерміновано до надання ОСОБА_1 паперових носіїв з ведення обліку відпусток, а саме особових карток форми П-2ДС.

Разом з тим, після виконання позивачем вимог щодо надання особових карток форми П-2ДС, Луганською ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області всупереч вимог Порядку № 100 розрахунок компенсації проведений не з сумарного заробітку ОСОБА_1 за останні 12 місяців, що передували звільненню - 03.08.2017, а із заробітку позивача за новим місцем роботи.

Такий розрахунок є протиправним, оскільки у даному випадку днем виплати компенсації за невикористану відпустку є день звільнення. Відповідно й розрахунок компенсації має бути здійснений, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують такому дню.

Посилання представників відповідача, що наказом ДПІ у м. Свердловську ГУ ДФС у Луганській області не передбачено перерахування грошової компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 на рахунок Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 504/96-ВР, як на доказ відсутності підстав для розрахунку грошової компенсації із розрахунку середньої заробітної плати, яку позивач отримувала в ДПІ у м. Свердловську, суд вважає необґрунтованими.

Так, такий перерахунок коштів за невикористані дні щорічної відпустки, на думку суду, є іншою формою компенсації, відмінною від виплати у день звільнення, яка дозволяється тільки за згодою працівника. Відповідачами суду не надано згоди позивача на таку форму компенсації.

Крім того, слід окремо зауважити, що у даному випадку переведення працівника відбулось на інше підприємство, яке є правонаступником ліквідованого. Відповідно, всі дії обовязкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обовязкові для ліквідованої особи.

За таких обставин судом встановлено, що Луганська ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області мала розрахувати та виплатити позивачу компенсацію за 190 календарних днів щорічної відпустки, виходячи з сумарного заробітку ОСОБА_1 за останні 12 місяців, що передували її звільненню - 03.08.2017.

Твердження представника відповідачів, що Луганська ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області під час розрахунку компенсації не мала права брати до уваги копії особових карток форми П-2ДС, засвідчених печатками, так званої «Луганської народної республіки», що підтверджено актом службового розслідування та наказом від 03.11.2017 № 134-в про скасування наказу від 26.09.2016 № 69-в, суд до уваги не приймає, оскільки, по-перше, такі обставини не були встановлені на день проведення розрахунку компенсації, тобто не існували, а отже виходять за межі предмету доказування у даній справі.

Більш того, у даному випадку, роботодавець, зобовязавши працівника надати підтверджуючі матеріали залишку днів відпустки, фактично переклав на працівника обовязок по веденню обліку та доказуванню залишку невикористаних днів щорічної відпустки, що, на думку суду, суперечить вимогам чинного законодавства.

По-друге, виходячи з принципу правової визначеності, гарантованого Європейською конвенцією з прав людини, Луганська ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області не мала втручатися у вже підтверджене та реалізоване нею право позивача на компенсацію за 190 днів щорічної відпустки.

За таких обставин, з огляду на зміст позовних вимог, суд вважає за необхідне зобовязати Луганську ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за 190 днів невикористаної відпустки у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», виходячи з сумарного заробітку ОСОБА_1 за останні 12 місяців, що передували звільненню - 03.08.2017.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає таке.

Відповідно до приписів частин першої та другої статті 117 Кодексу законів про працю України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обовязок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та вина власника (уповноваженого органу).

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналогічну за змістом правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 15.09.2015 у справі № 21-1765а15.

Факт невиплати всіх належних позивачу сум при звільненні з ДПІ у м. Свердловську ГУ ДФС у Луганській області з вини цього органу знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.

Також, за наслідками розгляду та вирішення даної адміністративної справи, спір про суми, належні позивачу при звільненні, вирішено на користь ОСОБА_1

Всі ці обставини, обумовлюють обовязок Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.08.2016 (день, наступний за днем звільнення) по 05.12.2017 (день вирішення даної адміністративної справи.

За приписами підпункту «л» пункту 1 Порядку № 100 цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 18.07.2017 № 1168/1236-05 (т. 1 арк. спр. 145) заробітна плата позивача за два повних послідовних безперервних місяця роботи перед звільненням (за червень та липень 2016 року) складає 10301,28 грн.

За даними листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» кількість робочих днів у червні 2016 року 20, у липні 2016 року 21.

Відповідно середньоденна заробітна плата позивача становить 251,25 грн (10301,28 грн : 41 робочий день).

Загальна кількість робочих днів за час затримки у розрахунку при звільненні за період з 04.08.2016 по 05.12.2017 складає 336 робочих днів, а саме: у серпні 2016 року 19, у вересні 2016 року 22, у жовтні 2016 20, у листопаді 2016 року - 22, у грудні 2016 року 22, у січні 2017 року - 20, у лютому 2017 року - 20, у березні 2017 року - 22, у квітні 2017 року - 19, у травні 2017 року - 20, у червні 2017 року - 20, у липні 2017 року - 21, у серпні 2017 року - 22, у вересні 2017 року - 21, у жовтні 2017 року - 21, у листопаді 2017 року - 22, у грудні 2017 року - 3.

Таким чином загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.08.2016 по 05.12.2017 складає 84420,00 грн (251,25 грн х 336 робочих дні).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

За приписами частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач квитанцією від 15.06.2017 № 36 сплатила судовий збір за подання до суду даного адміністративного позову у розмірі 1920,00 грн (т. 1 арк. спр. 59).

Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням належного способу захисту порушених прав позивача, а також визначенням належного відповідача по справі, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1920,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 05 грудня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 11 грудня 2017 року, про що згідно вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Луганської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області щодо невключення періоду роботи ОСОБА_1 з 05 травня 1986 року по 08 жовтня 1993 року на посадах економіста, економіста з планування, старшого економіста з планування органів виконання покарань до стажу державної служби.

Зобовязати Луганську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Луганській області включити до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 05 травня 1986 року по 08 жовтня 1993 року на посадах економіста, економіста з планування, старшого економіста з планування органів виконання покарань.

Зобовязати Луганську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Луганській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за 41 день невикористаної відпустки державного службовця у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», виходячи з сумарного заробітку ОСОБА_1 за останні 12 місяців, що передували звільненню - 03.08.2017.

Зобовязати Луганську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Луганській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за 190 днів невикористаної відпустки у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», виходячи з сумарного заробітку ОСОБА_1 за останні 12 місяців, що передували звільненню - 03.08.2017.

Стягнути з Луганської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (місцезнаходження юридичної особи: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72, ідентифікаційний код юридичної особи: 39892287) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 93100, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.08.2016 по 05.12.2017 у сумі 84420,00 грн (вісімдесят чотири тисячі чотириста двадцять гривень).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 93100, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Луганської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (місцезнаходження юридичної особи: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72, ідентифікаційний код юридичної особи: 39892287) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1920,00 грн (одна тисяча девятсот двадцять гривень).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 11 грудня 2017 року.

Суддя ОСОБА_3