Рішення № 70850621, 07.12.2017, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1327/16-ц

Провадження № 2/455/28/2017

РІШЕННЯ

Іменем України

07 грудня 2017 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

у складі: головуючої - судді Ніточко Л.Й.,

при секретарі- Сенеті Г.Н.,

з участю: позивача – ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника позивачки ОСОБА_3 – ОСОБА_1І;

відповідача - ОСОБА_4 та його представника – ОСОБА_5, вона ж і представник відповідачки – ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, - Страшевицька сільська рада Старосамбірського району Львівської області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, відділ містобудування та архітектури Старосамбірської районної державної адміністрації Львівської області, Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції Львівської області, про відновлення меж,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про відновлення меж, посилаючись на те, що між його сім»єю та відповідачами з 2011 року виникають спірні питання щодо межі між їхніми земельними ділянками та нерухомим майном. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є співвласниками житлового будинку № 61 по вулиці Центральна у с. Кобло Старосамбірського району Львівської області.

31.07.2009 року нотаріусом Старосамбірської державної нотаріальної контори позивачам видано свідоцтво про право на спадщину на будинковолодіння, в тому числі і на стайню, відносно якої позивачі просили визнати свідоцтво про право на спадщину в частині включення у спадкове майно, стайні, недійсним і зобов»язати нас, усунути самовільне будівництво та вигрібну яму на відстані 15 метрів від їх будинковолодіння.

Зі сторони ОСОБА_4 є порушення згідно забудови нерухомого майна та порушення межі. Згідно свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах України, наданого ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому Страшевицької сільської ради від 23 квітня 1973 року за №22, районним архітектором 10.06.1973 року погоджено план відводу земельної ділянки розміром 1000 кв. м (50х 21 м), прив»язка будівель житлового будинку, а саме: в 20 метрах - від сільської дороги; в одному метрі - від межі зі сторони сусіда Кміть; в 10-ти метрах - від межі зі сторони сусіда ОСОБА_1, а господарської будівлі - в 5 метрах від дороги, в 7-ми метрах від межі зі сторони сусіда Кміть, в 10-ти метрах зі сторони сусіда ОСОБА_1.

Але всупереч плану забудови садиби площею 1000 м від 10 червня 1973 року житловий будинок ОСОБА_4 розміщений в 35-ти метрах від дороги та 6,55 метрах від межі їхньої земельної ділянки і їхньої господарської споруди, яка існувала з 1960 року, тобто до часу прийняття рішення від 23.04.1973 року за № 22 про надання дозволу на будівництво житлового будинку ОСОБА_4, межа між їхніми земельними ділянками є прямолінійною.

Однак в акті комісійного обстеження будівель і споруд співвласників будинковолодінь моїх та ОСОБА_4 від 20.12.2012 року № 427/02-27 встановлено, що грубо порушено вимоги частини 3 пункту 3.25* ДБН 360- 92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», де встановлено, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни повинна становити не менше 1.0 метра. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнізів будівель на територію суміжних ділянок.

В повідомленні головного державного санітарного лікаря Старосамбірського та Турківського районів спростовується факт потрапляння гноївки із моєї господарської споруди та вигрібної ями на земельну ділянку ОСОБА_4

На підставі рішення Страшевицької сільської ради 7 сесії 6 скликання № 164 від 08.06.2012 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, площею 0,2420 га, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 148422 в с. Кобло по вул. Центральна, №61, Старосамбірського району Львівської області.

В державному акті на право власності на земельну ділянку у плані меж земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки 4625185500:12:002:0059) від позначки А до Б з боку ОСОБА_4 порушена межа між їхніми земельними ділянками, саме:

від межового знаку Б межа по паркану довжиною 35,11 м пролягає до оспорюваної господарської будівлі (його сараю), і по її стіні довжиною 15,71 метра межа проходить до кінця будівлі, після чого до цифри 3,00, а далі до польової дороги, (А), ширина їхньої земельної ділянки (від А), згідно наділу повинна бути 23 м, а є 22 м. Павелчак Л.І. незаконно користується одним їхньої землі.

Порушення з боку ОСОБА_4 полягає в тому, що у плані меж земельних ділянок державного акту межа не прямолінійна, як у плані забудови садиби, а має опуклу форму. Через що вони не можуть обслуговувати свою господарську будівлю (сарай), щоб побілити, відремонтувати стіни, дах. Відповідачі чинять перепони, забороняючи їм перебувати на території їх садиби.

Просить відновити межу, яка поділяє земельні ділянки №61 ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та №63 ОСОБА_1 і ОСОБА_3 по вул. Центральна у с. Кобло Старосамбірського району Львівської області, у відповідності з земельно-кадастровою документацією.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат ОСОБА_2, представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, додатково пояснили, що межа між будинковолодінням №61 та №63 відповідно до свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР від 10.06.1973 року є прямолінійною. Відповідачами самовільно захоплено частину їх земельної ділянки на 50 см та в іншому місці на 70 см. Межа між земельними ділянками проходить по стіні їхньої господарської споруди, що робить неможливим провести її поточний ремонт, та просто оглянути, без заходження на земельну ділянку відповідачів. Відповідачі не дають доступу до даної стіни з території своєї земельної ділянки.

Відповідачі - ОСОБА_4, ОСОБА_6, та їхній представник – адвокат ОСОБА_5, в судовому засіданні позовні вимоги позивачів не визнали, навели обставини, аналогічні викладеним у запереченні на позовну заяву(а.с.64-66), додатково пояснили, що меж сусіднього землекористувача, тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_3, не порушували. На земельну ділянку, якою користуються, мають державний акт на землю. Проте, позивачі не мають документу на право власності чи на право користування своєю земельною ділянкою. У них відсутня технічна документація із землеустрою на земельну ділянку, якою вони користуються. Загородні стовпчики меж земельних ділянок в натурі не визначалися, межові знаки не встановлювалися. Позивачі не мають виготовленої земельно-кадастрової документації, тому в цій ситуації при відсутності документації, подавати позов про відновлення і встановлення меж земельної ділянки є неправильно, а тому просять у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, - Страшевицька сільська рада Старосамбірського району Львівської області до суду не з»явилася, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, 05.12.2017 року в канцелярію Старосамбірського районного суду Львівської області поступила заява за підписом сільської голови ОСОБА_7, в якій Страшевицька сільська рада Старосамбірського району Львівської області повідомляє, що відповідно до земельно-облікових документів, які є в Страшевицькій сільській раді (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №148422 ОСОБА_4 в с.Кобло, вул.Центральна, №61, що дає право власності на земельну ділянку та абрис земельної ділянки ОСОБА_1 в с.Кобло по вул.Центральній, №63, що дає право користування земельною ділянкою, власником якої є Страшевицька сільська рада) на даний час є розбіжності у розмірах земельних ділянок ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_6, просить справу розглянути у відсутності їх представника ( а.с.145-146).

Представники третіх осіб. які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, - Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, відділу містобудування та архітектури Старосамбірської районної державної адміністрації Львівської області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції Львівської області в судове засідання не з’явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, письмових заперечень на позовну заяву не надали, заяву про розгляд справи у їх відсутності не надіслали.

Згідно ч.2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони, які беруть участь у справі, не з’явилися до суду без поважних причин.

А тому, оскільки таких заяв від представників вищевказаних третіх осіб до суду не поступило, суд вважає їх неявку без поважних причин та не знаходить підстав для відкладення розгляду справи на іншу дату, вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до витягів про державну реєстрацію прав, виданих Комунальним підприємством «Старосамбірське районне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №32042271 та №32042602 від 15.11.2011 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є відповідно власниками по ? частці будинку №63 в с.Кобло, вул.Центральна, Старосамбірського району Львівської області (а.с.16,17).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.03.2004 року, виданого Страшевицькою сільською радою Старосамбірського району Львівської області на підставі рішення цієї ж ради від 15.01.2004 року №10, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Самбірським міжміським бюро технічної інвентаризації 25.05.2004 року №3678590, відомо, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на праві спільної приватної власності належить по ? частки будинку №61 в с.Кобло, вул.Центральна, Старосамбірського району Львівської області (а.с.8-9).

З свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР від 10.06.1973 року вбачається, що ОСОБА_4 для будівництва в с.Кобло виділено земельну ділянку під забудову площею 1000 м2 на підставі рішення виконавчого комітету Страшевицької сільської ради депутатів трудящих від 23.04.1973 року №22 за типовим проектом будівлі №9 «а»(а.с.7).

Окрім цього, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку Серії ЯМ №148422, виданого 26.09.2012 року, ОСОБА_4, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення Страшевицької сільської ради від 08.06.2012 року №164, є власником земельної ділянки площею 0,2420 га, яка розташована в с.Кобло, вул.Центральна, будинок №61, Старосамбірського району Львівської області, цільове призначення земельної ділянки – будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 4625185500:12:002:0059 (а.с.10).

В судовому засіданні 25.09.2017 року представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, - Страшевицької сільської рада Старосамбірського району Львівської області ОСОБА_8 надано пояснення, що земельна ділянка позивачів є власністю сільської ради, державний акт на неї відсутній, що також підтверджується листом сільської ради від 05.12.2017 року (а.с.145).

Згідно ст.106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

Відповідно до ст.107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Згідно до ч.ч.1, 2, 10 ст.55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

ґ)довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

е)копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

є)копію правовстановлюючих документів на об»єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі обєкти зареєстровані);

ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

и) кадастровий план земельної ділянки;

і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й)акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Також порядок встановлення та відновлення меж земельних ділянок визначений Інструкцією про встановлення ( відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року №376 зі змінами та доповненнями (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за №391/17686), який набрав чинності з 01.01.2011 року

Зокрема пунктами 4.1-4.5 цієї Інструкції визначено, що відновлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Закріплення відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) межовими знаками здійснюється відповідно до розділу 111 цієї Інструкції.

Виконавцем робіт встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) може бути юридична або фізична особа, яка отримала ліцензії на проведення робіт із землеустрою. Замовником зазначених робіт може виступати орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи зі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Фінансування робіт зі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів юридичних осіб, громадян та інших джерел, незаборонених законом.

Згідно п.2.1 Інструкції, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розроблених та затверджених відповідно до ст.186 ЗК України:

-технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у разі коли власнику (користувачу) земельної ділянки видано документ, що посвідчує право на земельну ділянку, без виносу меж такої ділянки в натурі (на місцевість) та закріплення їх межовими знаками;

-технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у тому числі при поділі чи об»єднанні земельних ділянок (частина перша та друга статті 56 Закону України «Про землеустрій») або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (частина 3 статті 56 закону України «Про землеустрій») при передачі земельної ділянки у власність (користування) із земель державної та комунальної власності, а також із земель приватної власності у разі зміни її меж або цільового призначення при поділі чи об»єднанні земельних ділянок перед заповненням бланка державного акта на право власності на земельну ділянку або бланка державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно пунктів 2.8,3.16 Інструкції технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі( на місцевості) включає:

а) пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт;

б) технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

в) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

г) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку;

д) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

е) план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів).

На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки;

є) перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути;

ж) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

з) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання , який включається до документації із землеустрою після виконання робіт зі встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

При цьому витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Тобто, діючим законодавством детально визначений порядок встановлення (відновлення) фактичних меж земельних ділянок.

Втім, жодну із вказаних дій, в тому числі замовлення виготовлення виконання робіт із встановлення (відновлення, визначення) межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) у юридичної чи фізичної особи, яка має відповідну ліцензію на проведення робіт із землеустрою та топографо-геодезичних робіт позивачі не вчинили, доказів виконання наведених вище вимог Інструкції та ЗК України суду не надали.

Більше того, позивачі не зверталися у сільську раду з заявою про надання їм у власність земельної ділянки, якою вони користуються, будь-яких дій щодо правового врегулювання питання передачі у їхню власність земельної ділянки, якою вони користуються ними не вчинено.

Згідно з ч.ч. 2, 3, 5 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів і областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз»яснено, що згідно зі ст. 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межу земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.

Однак, доказів того, що органом місцевого самоврядування, у передбаченому законом порядку, було вирішено питання про встановлення чи відновлення меж земельних ділянок сторін, суду надано не було.

Посилання позивачів на ч.3 п.3.25* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» ДБН 360-92** що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 метра та при цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок судом до уваги не береться, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, господарська будівля ОСОБА_1 та ОСОБА_3 1960-тих років побудови, а «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» ДБН 360-92** затверджено наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року №44, а отже державні будівельні норми 360-92** не підлягають застосуванню.

Із встановлених обставин вбачається, що позивачами належним чином не обгрунтовано позовні вимоги, не надано суду належних доказів на їх підтвердження, в зв’язку з чим в позові слід відмовити.

Керуючись ст.10, 11, 60, 88, 179, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.106, 107, ч.ч. 2, 3, 5 ст. 158 Земельного кодексу України, ст.55, ст.56 Закону України «Про землеустрій», Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в позові до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про відновлення межі, яка поділяє земельні ділянки, а саме: № 61 - ОСОБА_4 та ОСОБА_6; № 63 - ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які знаходяться по вулиці Центральній у с. Кобло Старосамбірського району Львівської області, з земельно-кадастровою документацією.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Львівської області через Старосамбірський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.Й. Ніточко