Рішення № 70850245, 20.11.2017, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3734/16-ц

Провадження № 2/456/631/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

20 листопада 2017 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Янко Б. Я. ,

при секретарі Стасів О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду, яка не покривається страховою виплатою Моторно (транспортного) бюро України в розмірі 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 18.02.2015 року відповдач, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2105», перед початком руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, зробив розворот, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «ОСОБА_3 Спрінтер» під його керуванням, через що обидва транспортні засоби отримали технічні пошкодження. Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.03.2016 року відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, однак провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17.06.2016 року дану постанову залишено без змін.

Оскільки автомобіль «ВАЗ 2105» на момент скоєння ДТП полісом обов’язкового страхування цивільно-правоовї відповідальності власників наземних транспортних засобів забезпечений не був, він звернувся до Моторно (транспортного) бюро України із заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 50 000, 00 гривень, які йому було виплачено, а тому саме на цю суму він зменшив свої позовні вимоги. Однак страхового відшкодування, виплаченого Моторно (транспортним) бюро України є недостатньо для повного відшкодування йому матеріальних збитків, а тому він змушений був звернутись до суду із даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі. Пояснив суду, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 18.02.2015 року, за участю ОСОБА_2 його автомобіль зазнав технічних пошкоджень. Оскільки, автомобіль відповідача застрахований не був, він звернувся до Моторно (транспортного) бюро України із заявою про про виплату страхового відшкодування в сумі 50 000, 00 гривень, які йому було виплачено, однак страхового відшкодування, виплаченого Моторно (транспортним) бюро України є недостатньо для повного відшкодування йому матеріальних збитків.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, повно, всебічно та об’єктивно проаналізувавши дійсні обставини справи, оцінив зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до переконливого висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що 18.02.2015 року, о 10:00 годині в с. Ходовичі, Стрийського району, Львівської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, що знаходився під керуванням відповідача ОСОБА_2 та «ОСОБА_3 Спрінтер», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_1.

Причиною дорожньо-транспортної пригоди стало те, що відповідач ОСОБА_2, в порушення п.10.1 ПДР, перед початком руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, зробив маневр розвороту, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «ОСОБА_3 Спрінтер», д.н.з. НОМЕР_2, в результаті ДТП автомобілі отримали технічні пошкодження.

Вина відповідача по даній справі ОСОБА_2 у скоєній дорожньо-транспортній пригоді підтверджується постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.03.2016 року у справі №456/220/16-п, відповідно до якої в діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, однак провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17.06.2016 року постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.03.2016 року залишено без змін.

Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Судом встановлено, що автомобіль НОМЕР_1 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів забезпечений не був.

Враховуючи наведене вище, позивач ОСОБА_1, змушений був звернутись до Моторно (транспортного) бюро України із заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 50 000, 00 гривень, які йому було виплачено.

Відповідно до п.15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», заначено, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Згідно з висновком 27/15 експертного авто-товарознавчого дослідження від 15.05.2015 року вартість автомобіля «ОСОБА_3 Спрінтер», д.н.з. НОМЕР_3 до моменту ДТП становить 222 879, 00 гривень.

Відповідно до висновку №46/17Е судової авто товарознавчої експертизи від 25.07.2017 року, ринкова вартість транспортного засобу «ОСОБА_3 Спрінтер», д.н.з. НОМЕР_3 в цінах на момент ДТП, що відбулася 18.02.2015 року, з врахуванням наявних пошкоджень, отриманих у даній ДТП становить 110 110, 39 гривень.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що вимога позивача ОСОБА_1 про відшкодування йому шкоди відповідачем ОСОБА_2 в сумі 50 000, 00 гривень є обґрунтованою, оскільки відповідачем не подано суду жодних доказів для спростування позовних вимог; позивачем подано суду належні та допустимі докази для обґрунтування позову, зокрема, враховуючи постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.03.2016 року, котра набрала законної сили, відповідно до якої у діях ОСОБА_2 вбачається склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, однак провадження закрито у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, а також враховуючи, що відповідно до висновку експерта 27/15 вартість неповного переліку складників для ремонту перевищує ринкову вартість КТЗ до моменту ДТП та беручи до уваги норму ст. 1166 ЦК України, суд приходить до переконливого висновку, що з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути в користь позивача ОСОБА_1 різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП за мінусом страхової виплати, а отже 50 000, 00 гривень.

Статтею 79 ЦПК України визначені види судових витрат, до яких відносяться витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на правову допомогу та на проведення судових експертиз.

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12,42,56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах"

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84,88,89 ЦПК.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Оскільки позивачем до позовної заяви додано документального підтвердження витрат на правову допомогу, відтак позовні вимоги в цій частині до задоволення підлягають, а тому з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати, пов’язані з наданням правової допомоги в сумі 1 000 (одна тисяча) гривень.

Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача слід стягнути судовий збір на користь позивача в сумі 551,20 гривень.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212, 214, 215, 218, 224 ЦПК України, ст.ст. 16, 22, 1166, 1188 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду, яка не покривається страховою виплатою Моторно (транспортного) бюро України в розмірі 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов’язані з наданням правової допомоги в сумі 1 000 (одна тисяча) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551 (п’ятсот п’ятдесят одну) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом шляхом подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії, або може бути оскаржене у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.