Рішення № 7084960, 01.12.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.09 Справа № 12/199/09

Суддя Владимиренко І.В.

Позивач: Відкрите акціонерне товариство “ЛЕМКАР”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029, вул.. Ногіна, 31Д

Відповідач: Відкрите акціонерне товариство “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя, 69035, вул..Діагональна, 11

про стягнення 6 960,00 грн.

суддя Владимиренко І.В.

Представники учасників:

від позивача –Всякий О.М., дов. № 13 від 10.10.2009року

від відповідача –Махаєва О.О., дов. № 18-106, від 25.05.2009р.

До господарського суду Запорізької області 27.10.2009 року надійшла позовна заява –Відкритого акціонерного товариства “ЛЕМКАР” до відповідача –ВАТ “Запорізький завод феросплавів” про стягнення 6 960,00 грн. основного боргу.

Ухвалою суду від 02.11.2009 року порушено провадження у справі № 12/199/09, судове засідання призначено на 01.12.2009 р.

У судовому засіданні 01.12.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, надав документи витребувані судом, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідач позовні вимоги не визнає, про що 01.12.2009р. надав відповідний відзив. Відповідач вважає позовні вимоги позивача неправомірними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України з огляду на наступне. Відповідач зазначає, що так як позивач знаходився в процедурі банкрутства то угоду від 30.10.2008р. на поставку ацетилену укладена неправомірно. Вважає, що видаткова накладна № 1808 від 30.10.2008р. не є належним доказом отримання продукції, оскільки на ній відсутня печатка, як представника продавця, так і представника покупця.

За клопотанням представників сторін судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 01.12.2009р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення (за згодою сторін).

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до гарантійного листа № 27/1395 від 27.10.2008р. була поставлена продукція, а саме ацетилен на загальну суму –6 960,00 грн.

Відповідно до умов гарантійного листа від 27.10.2008р. відповідач зобов’язався провести оплату за поставлену позивачем продукцію на протязі 15-ти календарних днів з моменту фактичної поставки продукції.

30.10.2008 позивачем було виставлено відповідачу рахунок №1677 на оплату товару на суму 6 960,00 грн. (копія в матеріалах справи).

30.10.2008р. позивач передав, а відповідач прийняв товар у повному обсязі на загальну суму 6 960,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №1808 від 30.10.2008р. та довіреністю серії № 687, виданої Копитову О.М. від 29.10.08р. (копії в матеріалах справи).

05.03.2009р. позивач направив відповідачу лист № 18-М з вимогою оплатити заборгованість.

Також позивачем на адресу відповідача 08.07.2009р. за вихідним № 218 була направлена претензія №1 з вимогою перерахувати суму основного боргу у розмірі 6 960,00 грн., яку відповідач отримав 10.07.2009р. про що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте відповідачем обов'язок по сплаті не здійснено.

Таким чином, сума боргу відповідача на момент судового розгляду справи складає 6 960,00 грн.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

З вище встановленого суд може зробити висновок, що дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов’язків, що підтверджується гарантійним листом, накладною та дорученням на отримання товарно-матеріальних цінностей, відповідно до яких позивач зобов’язався передати відповідачу товар, а відповідач - оплатити певні кількість отриманої товару за певною ціною.

У відповідності до п.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Посилання відповідача на те, що позивач на момент поставки перебував в процедурі банкрутства та не мав права укладати угоди є необґрунтованими у зв’язку з тим, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»“ не забороняє проводити продаж в процедурі санації майна боржника. Відповідач не надав суду доказів заборони позивачу проводити продаж майна боржника.

Посилання відповідача на те, що на видатковій накладній відсутня печатка відповідача, що є неналежним доказом отримання продукції є необґрунтованою, так як отримання відповідачем продукції від позивача здійснювалося на підставі довіреності № 687 від 29.10.2008р. представником Копитовим О.М. копія якої міститься в матеріалах справи.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 6 960,00 грн. заявлена позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, в обґрунтування наданих ним заперечень, суд визнав необґрунтованими.

Позов задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя, ( 69035, м. Запоріжжя, вул..Діагональна, 11, р/р 26005130029045 в ПАТ КБ “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ МФО 305299, код ЄДРПОУ 00186542) на користь Відкрите акціонерне товариство “ЛЕМКАР”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029, вул.. Ногіна, 31Д, код ЄДПРОУ 05448366, р/р 26004039171400 в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 351005) 6 960 (шість тисяч дев’ятсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 03.12.2009р.

Суддя           Владимиренко І.В.