Рішення № 7084600, 09.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.12.09 р.                     Справа № 9/147                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Спецавтоматика”, м.Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Техніка для ланів”, м.Дружківка

про стягнення 80552грн.00коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Спецавтоматика”, м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Техніка для ланів”, м.Дружківка про стягнення заборгованості в розмірі 80552грн.00коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 73000грн.00коп., 3% річних в розмірі 1566грн.00коп. та інфляційних витрат в розмірі 5986грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №1997/1 від 01.10.2008р., видаткову накладну №СА081208-038 від 08.12.2008р., податкові накладні №081208-033 від 08.12.2008р., №081125-002 від 03.10.2008р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №16/12-42 від 08.12.2008р., рахунок-фактуру №СА081208-048 від 08.12.2008р., платіжні доручення №586 від 03.10.2008р., №110 від 08.04.2009р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 30.10.2009р., 18.11.2009р. заявлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, у судове засідання не з`явився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №4394170 „Техніка для ланів”, м.Дружківка станом на 06.11.2009р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.

18.11.2009р. позивачем надані зміни до позову, відповідно до яких останній зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та збільшує розмір позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 70830грн.85коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 62500грн.00коп., 3% річних в розмірі 1798грн.85коп. та інфляційних витрат в розмірі 6532рн.00коп.

Крім того, 03.12.2009р. позивачем надані зміни до позову, відповідно до яких останній збільшує розмір позовних вимог в частині стягнення 3% річних та додатково заявляє про стягнення пені, на підставі чого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 79603грн.22коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 62500грн.00коп., пені в розмірі 8679грн.99коп., 3% річних в розмірі 1891грн.32коп. та інфляційних витрат в розмірі 6532рн.00коп.

Суд розглядає змінені позовні вимоги відповідно до заяви від 03.12.2009р.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередньому судовому засіданні, господарський суд встановив:

01.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Спецавтоматика”, м.Дніпропетровськ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Техніка для ланів”, м.Дружківка укладений договір купівлі-продажу №1997/1, відповідно з яким продавець (позивач) зобов`язується передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити мінісельгосптехніку, навісне обладнання, запасні частини до них та інший товар (надалі - товар) на умовах даного договору, в асортименті, кількості та номенклатурі у відповідності до накладних, що є невід`ємною частиною договору (п.1 договору).

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором купівлі-продажу №1997/1 від 01.10.2008р.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що доставка товару здійснюється за домовленістю сторін транспортом покупця або транспортом продавця партіями в кількості та номенклатурі, згідно накладних.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 84000грн.00коп., що підтверджується видатковою накладною №СА081208-038 від 08.12.2008р. та податковими накладними №081208-033 від 08.12.2008р., №081125-002 від 03.10.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 30.10.2009р., 18.11.2009р. зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підпису та печатки на видатковій накладній №СА081208-38 від 08.12.2008р. та щодо наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №16/12-42 від 08.12.2008р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначеній видатковій накладній в графі „получил(а)” та печаткою підприємства, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії №16/12-42 від 08.12.2008р. (копія довіреності наявна в матеріалах справи) та прийнята відповідачем без заперечень.

На сплату отриманого товару позивачем виставлений рахунок-фактура №СА081208-048 від 08.12.2008рю. на суму 84000грн.00коп., підставою якого зазначено договір №1997/1 від 01.10.2008р. (копія рахунку залучена до матеріалів справи).

Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що оплата за товар, що постачається за договором, здійснюється протягом 20-ти банківських днів з моменту поставки кожної партії товару за накладною.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, відповідач здійснив часткову оплату отриманої продукції в розмірі 21 500грн.00коп. Однак, всупереч вимогам договору та закону відповідач не оплатив залишкову вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 62500грн.00коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 62500грн.00коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 62500грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем спірної продукції, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Спецавтоматика”, м.Дніпропетровськ в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 62500грн.00коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 8679грн.99коп., посилаючись при цьому на п.5.1 договору, згідно якого за не виконання або неналежне виконання умов даного договору сторонни несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України.

В свою чергу, за приписом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одночасно, згідно ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Крім того, згідно ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, законодавством України передбачений цілий ряд мір відповідальності, які за згодою сторін можуть бути застосовані за порушення зобов`язання.

Наразі, враховуючи те, що пунктом 5.1 договору передбачена відповідальність у відповідності до законодавства України, а законодавством України визначений певний перелік мір відповідальності, з яких пеня не визначена як переважна міра відповідальності та сторонами в договорі не передбачено стягнення саме пені, тому суд вважає, що застосування позивачем такої міри відповідальності як пеня є необґрунтованими та безпідставними.

На ряду з зазначеним, відповідно до ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.

Тобто, законодавством передбачено, що сплата неустойки (пені) повинна вчиняться у письмовій формі (тобто повинна бути встановлена в договорі), тому відповідні вимоги позивача щодо стягнення пені повинні бути передбачені умовами договору та зафіксовані у письмовій формі.

Наразі, дослідивши наявний в матеріалах справи договір купівлі-продажу №1997/1 від 01.10.2008р., судом встановлено, що умовами договору не передбачено відповідальність покупця у вигляді сплати саме пені.

Посилання позивача на Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” судом не приймаються, оскільки нормами вказаного вище закону встановлено, що сторони в договорі за прострочення сплати платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене, оскільки умовами договору не передбачено стягнення пені з покупця за невиконання своїх зобов`язань, тому суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 8679грн.99коп. необґрунтованими, а тому такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1891грн.32коп. та інфляційних витрат в розмірі 6532рн.00коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума індексу інфляції становить 6532рн.00коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 1891грн.32коп. за період прострочення з 08.01.2009р. по 27.11.2009р. (з урахуванням часткових оплат).

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача суд вважає, що зазначені ним суми не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 1891грн.32коп. та інфляційних витрат в розмірі 6532рн.00коп. підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 547, 610, 611, 612, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Спецавтоматика”, м.Дніпропетровськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Техніка для ланів”, м.Дружківка про стягнення заборгованості в розмірі 79603грн.22коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 62500грн.00коп., пені в розмірі 8679грн.99коп., 3% річних в розмірі 1891грн.32коп. та інфляційних витрат в розмірі 6532рн.00коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Техніка для ланів” (за адресою: вул. Леніна, 15/34, м.Дружківка, Донецька область, 84205, р/р 26000205371031 у КБ „Брокбізнесбанк”, МФО 377078, код ЄДРПОУ 35087855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Спецавтоматика” (за адресою: ж/м Тополя-1, б.15, корп. 1, кв.54, м.Дніпропетровськ, 49040, р/р 26004001312516 у філії ЗАТ КБ „ОТП Банк”, МФО 307071, код ЄДРПОУ 24247395) суму основного боргу в розмірі 62500грн.00коп., 3% річних в розмірі 1891грн.32коп., інфляційні витрати в розмірі 6532рн.00коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 700грн.52коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 207грн.80коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Техніка для ланів” (за адресою: вул. Леніна, 15/34, м.Дружківка, Донецька область, 84205, р/р 26000205371031 у КБ „Брокбізнесбанк”, МФО 377078, код ЄДРПОУ 35087855) на користь Державного бюджету України суму недоплаченого державного мита в розмірі 08грн.71коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Спецавтоматика” (за адресою: ж/м Тополя-1, б.15, корп. 1, кв.54, м.Дніпропетровськ, 49040, р/р 26004001312516 у філії ЗАТ КБ „ОТП Банк”, МФО 307071, код ЄДРПОУ 24247395) на користь Державного бюджету України суму недоплаченого державного мита в розмірі 86грн.80коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 09.12.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя