Рішення № 7084391, 03.12.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2009 р. Справа № 01/60-38 за позовом дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз», м.Луцьк про стягнення 10344 227 грн. 35 коп.

головуюча суддя: Якушева І.О.

                                                                       судді: Соломка Л.І.,

Гончар М.М.

за участю представників:

від позивача: Левицька М.І. (довір. № 231/10 від 31.12.2008р.), Мацегорін А.О. (довір. № 197/10 від 26.12.2008р.)

від відповідача: Гаврилюк Д.Ю. (довір. № 1601/6-1 від 28.08.2008р.)

          Розпорядженням голови господарського суду Волинської області №01-48/83від 3.12.2009р. суддю Дем’як В.М. у зв’язку із перебуванням у відпустці замінено на суддю Гончар М.М.

          В судовому засіданні з 3.12.2009р. по 7.12.2009р. за клопотанням представника позивача було оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення.

Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 10344227,35 грн., з них: 6177486,21 грн. заборгованості за переданий впродовж січня - грудня 2007року на підставі договору №06/06-785 від 29.12.2006р. природний газ, 735726,25 грн. пені, 3009805,33 грн. збитків, завданих інфляцією, 421209,56 грн. процентів річних.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Відповідач у відзиві, представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ДК „Газ України'" НАК „Нафтогаз України" не визнали, просять у їх задоволенні відмовити, посилаючись на таке:

- 29 грудня 2006 року між ВАТ «Волиньгаз»та ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" був укладений договір на постачання природного газу № 06/06-785.

Згідно з п. 10 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМУ № 2246 від 09.12.1999р., газопостачальні підприємства проводять щороку станом на 1 січня перерахунок оплати вартості використаного природного газу та суми нарахованих пільг окремо щодо кожного споживача залежно від обсягу фактичного використання газу у попередньому році та від диференційованих залежно від річних обсягів споживання роздрібних цін, що діяли в зазначеному році.

За результатами проведеного перерахунку вартості спожитого населенням у 2007 році природного газу станом на 01.01.2008 року на загальну суму 8 058 429.14 грн.

ДК „Газ України" має заборгованість перед ВАТ „Волиньгаз" в сумі 11 381 865,14 грн. з врахуванням попередньо проведених ВАТ „Волиньгаз" заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка виникла у зв'язку з різницею тарифів на транспортування природного газу. Рішенням господарського суду міста Києва від 13.07.2006р. по справі № 6/230 постановлено стягнути зазначений борг на користь ВАТ „Волиньгаз", яке в подальшому залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2006р. та Вищого господарського суду України від 21.02.2006р.

Керуючись статтею 601 ЦК України, ВАТ „Волиньгаз" зменшило дебіторську заборгованість ДК „Газ України" на суму 8 681 001,43 грн. згідно постанови Вищого господарського суду України від 21.02.2007 р. та відповідно відобразило в бухгалтерському обліку суму 5 297 739,77 грн. за договором №06/06-785 від 29.12.2006 р„ що підтверджується заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог № 356/3-1 від 20.02.2008р.

В січні 2008 року по розрахунках ВАТ „Волиньгаз" з ДК „Газ Україна" по договору № 06/06-785 від 29.12.2006 року через Держказначейство (субвенції) було проплачено 3088 847,41 грн.

В лютому 2008 року по розрахунках ВАТ „Волиньгаз"' з ДК „Газ Україна" по договору № 06/06-785 від 29.12.2006 року через Держказначейство (субвенції) було проплачено 4325 946,49 грн.

В березні 2008 року по розрахунках ВАТ ..Волиньгаз" з ДК „Газ Україна" по договору № 06/06-785 від 29.12.2006 року через Держказначейство (субвенції) було проплачено 3233 101,15 грн.

В квітні 2008 року по розрахунках ВАТ „Волиньгаз" з ДК „Газ Україна" по договору № 06/06-785 від 29.12.2006 року через Держказначейство (субвенції) було проплачено 3671304, 45 грн.

Таким чином станом на травень 2008 року сальдо становить -7020674,30 грн.

Товариством ще у березні 2008 року була повністю погашена заборгованість перед ДК „Газ Україна" за договором № 06/06-785 від 29.12.2006 року, переплати були зараховані як проплати за наступні періоди.

Оскільки позивачем нарахування пені проводилось за період з 01.10.2008 року по 31.03.2009р., тобто на момент коли заборгованість була вже погашена та нарахування інфляційних та проценти річних були проведені за періоди після погашення боргу, тому такі нарахування є неправомірними.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

встановив:

29.12.2006 року між дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” і відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Волиньгаз” було укладено договір №06/06-785 на постачання природного газу з протоколом узгодження розбіжностей від 12.02.2007р. 24.01.2006р. та додатковими угодами №1-11 від 31.01.2007р., № 2 від 29.12.2006р., № 3 від 29.12.2006р., № 4 від 29.12.2006р., № 5 від 29.12.2009р., № 6 від 29.12.2006р., № 7 від 29.12.2006р., № 8 від 29.12.2006р., № 9 від 29.12.2006р., № 10 від 29.12.2006р., № 11 від 29.12.2006р.

          На виконання умов зазначеного договору ДК «Газ України»впродовж січня-грудня 2007 року передала ВАТ “Волиньгаз” природного газу на суму 96118405,07 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу (а.с.32-43, т. 1).

Відповідно до п.5.1. договору (в редакції згідно з протоколом узгодження розбіжностей від 12.02.2007р.) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Розподіл коштів здійснюється покупцем відповідно до порядку, який встановлено постановою НКРЕ України від 12.07.2000р. №759 "Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств».

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25 числа, наступного за місяцем поставки газу, а за можливі обсяги розбалансування газу (відтоки/притоки) –протягом 15 днів з моменту закінчення строку дії даного договору в частині поставки газу.

Відповідач зобов'язання по оплаті вартості спожитого газу за період січень-грудень 2007р. виконав частково, перерахувавши позивачу 89940918,86 грн.

Із розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позовної заяви (а.с.12-15, т. 1), вбачається, що позивачем враховано проплати, на які посилається відповідач в запереченнях на позов, вказуючи, що ці проплати не були враховані позивачем в рахунок оплати переданого газу : у січні 2008 року –3088847,41 грн., в лютому 2008 року –4325946,49 грн., в березні 2008 року –3233101,15 грн., в квітні 2008 року –3671304,45 грн.

Наведеним підтверджується, що залишок заборгованості відповідача за природний газ, переданий на підставі договору №06/06-785 від 29.12.2006р. впродовж січня - грудня 2007року з врахуванням фактично перерахованих відповідачем коштів складав 6177486,21 грн.

          Крім цього, судом встановлено, що відповідачем було проведено залік зустрічних однорідних вимог.

          22.02.2008р. відповідачем на адресу позивача було надіслано заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №365/3-1 від 20.02.2008р. (а.с.59, т. 1).

          В заяві ВАТ "Волиньгаз" вказувало, що станом на 1.02.2008р. воно має перед ДК "Газ України" зобов’язання в розмірі 9623686,26 грн. з оплати за поставлений природний газ для потреб населення за договором №06/06-785 від 29.12.2006р., зобов’язання в розмірі 3383261,66 грн. з оплати за природний газ для потреб бюджетних установ і організацій за договором №27/12-02-06/07-133 від 19.12.2006р. ( а всього на суму 13006 947,92 грн.), а ДК "Газ України" має заборгованість перед ВАТ "Волиньгаз" в розмірі 11381865,14 грн., яка виникла у зв’язку із різницею тарифів на транспортування природного газу, яку присуджено до стягнення із ДК "Газ України" на користь ВАТ «Волиньгаз»рішенням господарського суду м. Києва від 13.07.2006 по справі № 6/230, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2006р., Вищого господарського суду України від 21.02.2007р.

          Із тексту заяви ВАТ «Волиньгаз»№356/3-1 від 20.02.2008р. вбачається, що товариство повідомило позивача про те, що воно, керуючись ст.601 ЦК України, зменшує дебіторську заборгованість ВАТ «Волиньгаз»перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" згідно з постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2007р. на загальну суму 8681001,43 грн. та відображає в бухгалтерському обліку суму 5297739,77 грн. за договором №06/06-785 від 29.12.2006р. ( а 3383261,66 грн. - за договором №27/12-02-06/07-133 від 19.12.2006р.) як зменшення кредиторської заборгованості ВАТ «Волиньгаз»перед ДК "Газ України".

При цьому відзначило, що зобов’язання ВАТ «Волиньгаз»та ДК «Газ України»на суму 8681001,43 грн. за договорами №06/06-785 від 29.12.2006р., №27/12-02-06/07-133 від 19.12.2006р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2007р. припиняються шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на дату подання заяви.

Факт відображення в бухгалтерському обліку ВАТ «Волиньгаз»операції зменшення заборгованості ВАТ «Волиньгаз»перед ДК "Газ України" на суму 8681001,43 грн., з них: 5297739,77 грн. за договором №06/06-785 від 29.12.2006р., та зменшення заборгованості ДК "Газ України" перед ВАТ «Волиньгаз»на суму 8681001,43 грн. згідно з постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2007р., підтверджується висновком судово-економічної експертизи №0392 від 30.09.2009р. (а.с. 1-4, т. 2).

Згідно з поясненнями відповідача ВАТ "Волиньгаз" не пред’являло до виконання в органи державної виконавчої служби наказ №6/230 від 7.11.2006р., виданий на виконання рішення господарського суду м. Києва від 13.07.2006р., оскільки доцільнішим та раціональнішим вважало зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позивач не подав доказів того, що виданий на примусове виконання рішення господарського суду м. Києва від 13.07.2006 по справі № 6/230 наказ №№6/230 від 7.11.2006р. виконувався в примусовому порядку.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

У відповідності із ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З наведеного випливає, що зарахування є одностороннім правочином, для якого достатньо заяви однієї сторони.

Як передбачено ч.1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до листа ВАСУ від 01.07.1996 року N 01-8/241 припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

В розумінні статті 601 Цивільного кодексу України необхідною умовою для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог є те, щоб за обома вимогами вже настав строк виконання, оскільки неможливо пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 602 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог не допускається: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, статтею 602 Цивільного кодексу України не передбачені випадки недопустимості зарахування зустрічних однорідних вимог за вищевикладених обставин.

Закон України "Про виконавче провадження" не містить заборони щодо можливості проведення зарахування зустрічних вимог на стадії виконання судового рішення.

Дана правова позиція підтверджується також постановою Верховного Суду України від 11.11.2008р. по справі №37/144 ( а.с. 61-62, т. 2), в якій вказано, що Закон України "Про виконавче провадження" не містить заборон щодо зарахування зустрічних однорідних умов на стадії виконання судового рішення.

З огляду на викладене, при наявності умов, встановлених статтею 601 Цивільного кодексу України, зарахування можливе.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

          Факт заборгованості ДК "Газ України" перед ВАТ "Волиньгаз" на суму 32 643 906,28 грн. у зв'язку з різницею тарифів на транспортування природного газу встановлений рішенням господарського суду м. Києва від 13.07.2006 по справі № 6/230 (а.с.72-74, т. 1), залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2006р.(а.с.75-76, т. 1), Вищого господарського суду України від 21.02.2007р.(а.с.77-78, т.1).

Отже, зустрічні вимоги є однорідними, оскільки в обох випадках у сторін існує грошове зобов'язання, кожна із сторін виступає як кредитором так і боржником.

Доказів визнання недійсним заліку як односторонньої угоди позивачем не подано.

Враховуючи наявність умов, передбачених ст.601 ЦК України, беручи до уваги положення цієї норми закону про те, що у випадку зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання припиняється, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 5297739,77 грн. заборгованості за природний газ, переданий йому за договором №06/06-785 від 29.12.2006р., на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України підлягає припиненню у зв’язку із припиненням на цю суму за цим договором зобов’язання відповідача перед позивачем зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Зважаючи на факт перерахування відповідачем коштів на суму 89940918,86 грн., залік зустрічних однорідних вимог за договором №06/06-785 від 29.12.2006р. на суму 5297739,77 грн., залишок заборгованості відповідача за переданий йому впродовж 2007 року природний газ на підставі договору №06/06-785 від 29.12.2006р. складає 879746,44 грн. (96118405,07 - 89940918,86 - 5297739,77).

У відповідності із ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України за господарським зобов’язанням один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору          Відповідно до ст.ст.526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, вимога ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в частині стягнення з відповідача заборгованості за переданий йому впродовж 2007 року природний газ на підставі договору №06/06-785 від 29.12.2006р. підлягає до задоволення на суму 879746,44 грн.

У відзиві на позов та в судовому засіданні відповідач вказував на те, що згідно з п. 10 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМУ № 2246 від 09.12.1999р., газопостачальні підприємства проводять щороку станом на 1 січня перерахунок оплати вартості використаного природного газу та суми нарахованих пільг окремо щодо кожного споживача залежно від обсягу фактичного використання газу у попередньому році та від диференційованих залежно від річних обсягів споживання роздрібних цін, що діяли в зазначеному році. На підставі цього ним було проведено перерахунок вартості спожитого населенням у 2007 році природного газу станом на 01.01.2008 року на загальну суму 8 058429,14 грн.

Зазначені доводи відповідача не приймаються судом до уваги.

          Відповідно до п.1.1. Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 09.12.99р. №2246 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.07р. №821, ці Правила регулюють відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами - споживачами газу.

          Відповідно до ч.8 п.10 вищевказаних Правил газопостачальні підприємства проводять щороку станом на 1 січня перерахунок оплати вартості використаного природного газу та суми нарахованих пільг окремо щодо кожного споживача залежно від обсягу фактичного використання газу у попередньому році та від диференційованих залежно від річних обсягів споживання роздрібних цін, що діяли в зазначеному році. Якщо за підсумками попереднього року фактичне використання природного газу споживачем не відповідає обсягам, на підставі яких визначалась ціна на природний газ, зокрема у разі перевищення обсягу використаного природного газу порівняно з встановленим у попередньому році, або у разі зменшення обсягу використаного природного газу порівняно з встановленим у попередньому році.           Отже, даний перерахунок ціни здійснюється лише виключно у разі перевищення або зменшення обсягів споживання природного газу.

          Проте відповідач не надав суду доказів існування такого перевищення або зменшення обсягів спожитого природного газу.

          Разом з цим, судом відхилено заперечення відповідача щодо коригування вартості використаного природного газу та суми нарахованих пільг окремо щодо кожного споживача залежно від обсягу фактичного використання газу у попередньому році та від диференційованих залежно від річних обсягів споживання роздрібних цін, що діяли в зазначеному році, також з тих підстав, що вони суперечать змісту ст.ст. 629, 632 ЦК України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами; щодо недопущення зміни ціни після його виконання та п.п.1, 10 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМУ від 09.12.1999р. №2246 щодо поширення дії Правил та проведення розрахунку населенням.

          За змістом п.п.3.3, 3.4, 4.3 договору сторонами обумовлений порядок розрахунку та перерахунку за спожитий газ відповідно до положень ст.ст.629, 632, 654 ЦК України та ст.188 ГК України.

          Відповідно до ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

          Згідно з ч. 1 ст. 188 ГК України зміна господарського договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

          Звертаючись з позовом до господарського суду, позивач просить також стягнути з відповідача 735726,25 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за період з 1.10.2008р. по 31.03.2009р., 3009805,33 грн. збитків, завданих інфляцією, за період квітень 2007р. –лютий 2009р., 421209,56 грн. процентів річних за період з 25.03.2007р. по 31.03.2009р.

Відповідно до ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

          Відповідно до ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

          У відповідності із п.1 ст.230, п.6 ст.232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          В даному випадку договором №06/06-785 від 29.12.2006р. (п.п.6.2, 6.3) передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 5.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.           

Неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

          Позовну заяву позивачем оформлено і надіслано до господарського суду 31.03.2009р., пеню в розмірі 735726,25 грн. нараховано за період з 1.10.2008р. по 31.03.2009р.

          Обчислюючи пеню, позивач виходить із факту прострочення відповідачем платежу на суму 6177486,21 грн.

          Однак, при обчисленні пені слід врахувати, що 20.02.2008р. відповідачем було вчинено односторонній правочин –проведено зарахування зустрічних однорідних вимог за договором №06/06-785 від 29.12.2006р. на суму 5297739,77 грн., що відповідно до ст.601 ЦК України є підставою припинення зобов’язання в цій частині.

          А тому до стягнення з відповідача підлягає пеня на суму 104701,88 грн. за період з 1.10.2008р. по 31.03.2009р., виходячи з розрахунку: 879746,44 грн. х 12% х 2 : 365 х 181 = 104701,88 грн., де 879746,44 грн. –сума простроченого платежу з врахуванням заліку взаємних вимог, 181 - кількість днів прострочки.

          У зв’язку з цим в позові про стягнення 631024,37 грн. пені (735726,25 - 104701,88) слід відмовити.

          Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Не погоджуючись із розрахунками нарахування збитків, завданих інфляцією, процентів річних, виконаних позивачем при зверненні з позовом до суду, які не враховують вчиненого відповідачем 20.02.2008р. одностороннього правочину –зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідач подав свої контррозрахунки (а.с. 46-53, т. 2).

          Згідно із розрахунком відповідача збитки, завдані інфляцією, за період квітень 2007р. –лютий 2009р., обчислені з врахуванням зарахування зустрічних однорідних вимог, фактично перерахованих коштів, складають 1960852,83 грн., проценти річних за період з 25.03.2007р. по 31.03.2009р. –268611,11 грн.

          Враховуючи вчинення відповідачем 20.02.2008р. одностороннього правочину –зарахування зустрічних однорідних вимог, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків, завданих інфляцією, за період квітень 2007р. –лютий 2009р., процентів річних за період з 25.03.2007р. по 31.03.2009р. обгрунтована і підлягає до задоволення:

          - в частині стягнення збитків, завданих інфляцією, на суму 1960852 грн. 83 коп.,

          - в частині стягнення процентів річних –на суму 268 611 грн. 11 коп. (розрахунки нарахування - ( а.с. 46-52, т. 2).

          В позові про стягнення 1048952 грн. 50 коп.( 3009805,33 –1960852,83) збитків, завданих інфляцією, 152598 грн. 45 коп. (421209,56 –268611,11) процентів річних слід відмовити, оскільки їх нарахування проведено без врахування заліку однорідних вимог.

При зверненні з позовом до господарського суду позивачем було сплачено 25500 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Вирішуючи питання відшкодування позивачу судових витрат, суд виходить з того, що позовні вимоги позивача обгрунтовані на суму 3213912 грн. 26 коп., а тому державне мито підлягає відшкодуванню, виходячи з розрахунку: 25500 х 31,07 % = 7922,75 грн., де 25500 –сума сплаченого позивачем державного мита при подачі позову, 31,07 % - розмір задоволених позовних вимог у процентному відношенні від суми позову; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню, виходячи з розрахунку: 118 х 31,07% = 36,66 грн., де 118 –сума сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 31,07% - розмір задоволених позовних вимог у процентному відношенні від суми позову.

Відповідачем за проведення судово-економічної експертизи було сплачено 1912 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1476 від 26.09.2009р.

Відповідач наполягає на відшкодуванні з позивача витрат на оплату вартості експертизи.

          Відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України на позивача слід покласти частину витрат відповідача на оплату вартості експертизи в процентному відношенні від суми, на яку позов заявлено необґрунтовано, виходячи з розрахунку: 1912 грн. х 68,93% = 1317,94 грн.

          Керуючись ст.ст. 4, 193, п.1 ст.230, п.6 ст.232, ст.265 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, ч.1 ст.203, ст.551, 601, 602, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 35, 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (м. Луцьк, вул. І.Франка, 12, р/р № 260310100067 в ТОВ КБ «Фінансова ініціатива», МФО 380054, код ЄДРПОУ 4277604) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р № 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827)

- 879 746 грн. 44 коп. заборгованості,

- 104701 грн. 88 коп. пені,

- 1960852 грн. 83 коп. збитків, завданих інфляцією,

- 268 611 грн. 11 коп. процентів річних, а всього 3213912 грн. 26 коп.;

- 7922 грн. 75 коп. витрат, пов’язаних з оплатою держмита, 36 грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення 5297 739 грн. 77 коп. заборгованості припинити.

4. В позові про стягнення 631024,37 грн. пені, 1048952 грн. 50 коп. збитків, завданих інфляцією, 152598 грн. 45 коп. процентів річних, а всього на суму 1832575 грн. 32 коп., відмовити.

5. Стягнути з дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р № 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (м. Луцьк, вул. І.Франка, 12, р/р № 260310100067 в ТОВ КБ «Фінансова ініціатива», МФО 380054, код ЄДРПОУ 4277604) 1317 грн. 94 грн. витрат на оплату вартості судової експертизи.

Головуюча: суддя                                                                      І.О.Якушева

Судді                               Л.І. Соломка

                                                                                                                                                                М.М. Гончар

Дата виготовлення повного тексту рішення: 7.12.2009р.