Рішення № 7084370, 03.12.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2009 р. Справа № 01/130-38 за позовом дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів до сільськогосподарського виробничого кооперативу “Зоря”, с. Бихів, Любешівського району, Волинської області про стягнення 10754,38 грн.

          Суддя І.О.Якушева

за участю представників:

від позивача: Гайдук Т.І. (довір. № 170 від 12.10.2009р.)

від відповідача: Овдіюк Д.В. (довір. від 15.10.2009р.)

Суть спору: позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача11231,18 грн., з них: 8977,77 грн. заборгованості за зберігання зерна, переданого на підставі усної угоди, 1624, 97 грн. пені, нарахованої на підставі ч.2 ст.231 ГК України, за порушення строків виконання зобов’язання по оплаті, 628,44 грн. штрафу, нарахованого на підставі ч.2 ст.231 ГК України, за порушення зобов’язання по оплаті послуг понад 30 днів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги уточнила: просить стягнути з відповідача 10754,38 грн., з них: 8596,63 грн. заборгованості, 1555,99 грн. пені, нарахованої на підставі ч.2 ст.231 ГК України, за порушення строків виконання зобов’язання по оплаті, 601,76 грн. штрафу, нарахованого на підставі ч.2 ст.231 ГК України, за порушення зобов’язання по оплаті послуг понад 30 днів.

Відповідач подав до господарського суду заяву від 11.11.2009р. про застосування позовної давності, в якій просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем пропущено строки позовної давності про стягнення з відповідача заборгованості за зберігання зерна.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

встановив:

          згідно з Указом Президента України № 833/2000 від 29.06.2000р. на ДАК "Хліб України" покладено функції державного агента із забезпечення державної заставної закупки зерна з метою формування ресурсів зерна і сортового насіння для державних потреб.

У відповідності із Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України»(стаття 12 «Державні заставні закупівлі зерна») СВК «Зоря»(надалі - відповідач) у серпні - вересні 2005 року передав ДП ДАК «Хліб України»Володимир-Волинському комбінату хлібопродуктів (надалі –позивач) на збереження під заставу до Аграрного фонду зерно ( жито групи А) в кількості 561626 кг.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державний матеріальний резерв»зерновий склад, яким в даному випадку виступило дочірнє підприємство ДАК “Хліб України” Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів, на підтвердження прийняття на зберігання зерна загальною вагою 561 626 кг видав подвійні складські свідоцтва на зерно (заставні свідоцтва ) №22 від 30.08.2005р., №23 від 30.08.2005р., №24 від 1.09.2005р., №25 від 1.09.2005р., №36 від 8.09.2005р., №37 від 8.09.2005р., №82 від 28.09.2005р., №83 від 28.09.2005р.

Подвійні складські свідоцтва підписано представниками сторін, представником Аграрного фонду України, скріплені печатками осіб, що його підписали. В них також визначено найменування товару, що передається, його кількість, якість, погоджено розмір плати за зберігання.

Відповідач факту зберігання зерна не заперечує.

          В подвійних складських свідоцтвах на зерно вказано про те, що вони видані на підставі договорів складського зберігання №7 від 21.08.2005р., №6 від 5.08.2005р., №2 від 5.08.2005р., №11 від 5.08.2005р., №11 від 5.08.2005р., №29 від 8.09.2005р., проте зазначених договорів на вимогу суду сторонами не подано.

          Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку .

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

          На підставі вчинення таких дій, як: передача зерна відповідачем, прийняття його позивачем, підписання ними на підтвердження цих дій подвійних складських свідоцтв на зерно, між сторонами виникли правовідносини по зберіганню, на які поширюються норми глави 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.936, ч.1 ст.946 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

В подвійних складських свідоцтвах визначено, що розмір плати за зберігання - 5,60 грн.за тонномісяць.

Відповідно до п.7 ст.22 Закону України «Про державний матеріальний резерв»відшкодування витрат підприємствам установам, організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку , встановленому Кабінетом Міністром України.

Постановою Кабінету Міністрів України №532 від 12.04.2002р. «Про порядок відшкодування підприємствам установам, організаціям витрат пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву»встановлено, що суми витрат, які підлягають відшкодуванню повинні визначатися за кожний рік.

У відповідності із п.п.12.2.7. п.12.2. ст.12.Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»позичальником за власний рахунок здійснюється відшкодування витрат із сертифікації, доставки, зберігання, відвантаження, обробки, переробки та страхування предмета застави.

Судом встановлено, що зерно знаходилось на зберіганні зернового складу з 30.08.2005р. по 22.06.2006р., після чого зерно було передано відповідачем Аграрному фонду, про що сторонами на подвійних складських свідоцтвах вчинено передавальний напис №2.

Згідно з поясненнями позивача, за надані послуги позивач частково розрахувався, залишилися неоплаченими послуги за зберігання зерна в квітні, травні, червні 2006року.

Згідно з уточненим розрахунком позивача заборгованість відповідача за цей період становить 8596,63 грн.

За період зберігання зерна на зерноскладі впродовж квітня –червня 2006р. позивачем нараховано відповідачу плату за зберігання зерна, виходячи з розрахунку:

за період з 1.04.2006р. по 30.04.2006р.: 561,626т х 5,60 грн. = 3145,11 грн.;

за період з 1.05.2006р. по 31.05.2006р.: 561,626т х 5,60 грн. = 3145,11 грн.;

за період з 1.06.2006р. по 22.06.2006р.: 561,62т х 5,60 х 22 дн. = 2306,41 грн.

Розрахунок плати виконано позивачем відповідно до кількості зерна, переданого на зберігання, відповідно до розміру плати, встановленого подвійними складськими свідоцтвами.

Оскільки сторони письмового договору не укладали, строку оплати не встановлювали, а також беручи до уваги те, що у подвійних складських свідоцтвах на зерно, оформлених за фактом прийняття зерна на зберігання, строку виконання зобов’язання по оплаті не встановлено, то при визначенні строку оплати слід виходити з вимог ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у випадку, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, боржник повинен виконати обов’язок по оплаті в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги кредитором, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.           Позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату суми заборгованості в розмірі 8977,77 грн. шляхом надіслання претензії №3 від 29.07.2009р., проте відповідач зобов’язання по оплаті не виконав, коштів не перерахував.

Факт надіслання претензії підтверджується фіскальним чеком від 18.08.2009р.

У відповідності із ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України за господарським зобов’язанням один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору          Відповідно до ст.ст.526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач не виконав зобов’язання, не оплатив вартості зберігання зерна за період квітень-червень 2006р., позовна вимога про стягнення з нього 8596,63 грн. заборгованості обгрунтована і підлягає до задоволення.

Доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності відхилено.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. При цьому, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання; якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Таким чином, початок позовної давності за заявленими позивачем вимогами розпочав свій перебіг після закінчення семиденного строку, який встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України, для виконання вимоги про виконання зобов'язання, що направлена позивачем відповідачу 18.08.2009р.

Оскільки вимога про оплату суми заборгованості в розмірі 8977,77 грн. була надіслана відповідачу лише 18.08.2009р., то з врахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України вона мала бути виконана відповідачем протягом 7 днів, а відтак строк позовної давності позивачем не пропущено ( позовну заяву до господарського суду було відправлено позивачем 17.09.2009р.).

          У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

          У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

          Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Пунктом 1 ст.230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Відповідно до п.1 ст. 546, п.1 ст.549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.          

          Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

З матеріалів та обставин справи вбачається, що між сторонами було досягнуто домовленості щодо зберігання зерна шляхом підписання подвійних складських свідоцтв на зерно.

          Доказів на підтвердження вчинення сторонами правочину шляхом складення і підписання єдиного письмового документа у формі договору не подано.

          За таких обставин правові підстави для стягнення з відповідача 1555 грн. 99 коп. пені, 601 грн. 76 коп. штрафу відсутні.

Керуючись ст.ст.11, 257, 261, 530, п.1 ст. 546, п.1 ст.547, п.1 ст.549, ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612, ч.2 ст.625, ч.1 ст.936, ч.1 ст.946 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193, п.1 ст.230 Господарського кодексу України, п.7 ст.22 Закону України «Про державний матеріальний резерв», Постановою Кабінету Міністрів України №532 від 12.04.2002р. «Про порядок відшкодування підприємствам установам, організаціям витрат пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву», Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України», ст.ст.44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

          2. Стягнути із сільськогосподарського виробничого кооперативу " Зоря" (Волинська область, Любешівський район, с. Бихів, р/р 260003249 АППБ «Аваль», МФО 303569, код 03737474) на користь дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів (м. Володимир-Волинський, вул. Княгині Ольги, 5, р/р 260093013194 у ТАБВ № 10002/097 Філії Волинське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», код 00951422, МФО 303398) 8596 грн. 63 коп. заборгованості , 89 грн. 78 коп. витрат, пов’язаних з оплатою державного мита, 188 грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові про стягнення 601 грн. 76 коп. штрафу, 1555 грн. 99 коп. пені, а всього на суму 2157 грн. 75 коп. відмовити.

Суддя                                                                                                              І.О.Якушева

Дата виготовлення повного тексту рішення: 7.12.2009р.