Рішення № 7084236, 08.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

08.12.2009Справа №2-9/4442-2009 За позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", м. Київ

До відповідачів 1) Фізичної особи - підприємця Куртамєтова Сейфулли Алваповича, м. Євпаторія , смт. Заозерне, 2)ТОВ "Ефсане- МТК", м. Євпаторія

Про стягнення 246 825,44 грн.

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача – не з’явився

Від відповідачів – не з’явився

Суть спору: Закрите акціонерне товариство "Єврофінанс" звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідачів 1) Фізичної особи - підприємця Куртамєтова Сейфулли Алваповича, м. Євпаторія , смт. Заозерне, 2)ТОВ "Ефсане- МТК", м. Євпаторія, та просить стягнути з відповідачів 246 825,44 грн. заборгованості, у тому числі 169042,54 грн. боргу по лізинговим платежам, 21530,90 грн. індексу інфляції, 32866,46 грн. штрафних санкцій, 19093,76 грн. пені, 4291,78 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань щодо строків оплати лізингових платежів за договорами фінансового лізингу № LА07000379 від 06.11.2007 р. та № LА07000380 від 06.11.2007р., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 169042,54 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань відповідачу відповідно статті 625 Цивільного кодексу України нараховані позивачем 3% річних від сум прострочених зобов’язань, обчислено інфляційні втрати та нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також застосовані штрафні санкції.

Відповідачі явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, витребувані судом документи, у тому числі відзиви на позов, не представили. Про день слухання справи були сповіщені належним чином. Ухвала суду була спрямована на їх адреси рекомендованою кореспонденцією. Причина не явки представників Відповідачів суду не відома.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, однак, від нього надійшла телефонограма з проханням розглянути справу у відсутності свого представника позивача.

Суд вважає, що у справі достатньо матеріалів для розгляду його по суті.

Справа розглядається по наявним у неї матеріалам, у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, суд –

В с т а н о в и в:

06.11.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс» (Лізингодавець) (позивач) та Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Куртамєтовим Сейфулли Алваповичем (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № LА07000379 а також додаток №1, додаток №2, додаток №3, додаток №4, додаток №5. (а.с. 18-28).

Також 06.11.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс» (Лізингодавець) (позивач) та Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Куртамєтовим Сейфулли Алваповичем (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № LА07000380 а також додаток №1, додаток №2, додаток №3, додаток №4, додаток №5. (а.с. 46-56)

Частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до пунктів 1.1 договорів Лізингодавець зобов'язався надати, а Лізингоодержувач прийняти предмет лізингу згідно Додатку №1 на умовах цього договору.

Предмет лізингу за договором № LА07000379 - транспортний засіб Іvan А07А22. Лізинговий період (місяці) - 60. Вартість предмету лізингу 182999,98 грн.

Предмет лізингу за договором № LА07000380 - транспортний засіб Іvan А07А22. Лізинговий період (місяці) - 60. Вартість предмету лізингу 182999,98 грн.

Пунктом 3.1 договорів встановлено, що всі платежі згідно цих договорів мають бути нараховані та сплачені в українській гривні із врахуванням умов, вказаних в цих договорах та додатку №2 до договорів.

Згідно пункту 3.4 Договорів сторонами визначено суми щомісячних платежів в іноземній валюті долар США.

Згідно пункту 8.2 додатків №2 до договору, Лізингоодержувач зобов'язується сплачувати лізингодавцю лізингові платежі згідно з ДФЛ (договір фінансового лізингу), протягом 5 (п'яти) днів з дати виставлення відповідних рахунків, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок лізингодавця, зазначений в ДФЛ та виставленому рахунку-фактурі.

Додатком №4 до договорів фінансового лізингу встановлений щомісячний лізинговий платіж в розмірі 981,40 дол. США.

На виконання умов договорів фінансового лізингу позивач передав, а відповідач одержав вищезазначені транспортні засоби.

Проте, відповідач умови договорів фінансового лізингу належним чином не виконував, лізингові платежі сплачував частково та нерегулярно.

Відповідачем №1 сплачено перший лізинговий платіж у сумі 18300,04грн. та сплачені рахунки за травень 2008р. у сумі 956,07грн. по кожному договору.

Станом на 30.04.2009 р. у відповідача виникла заборгованість по лізинговим платежам за період у розмірі 84521,27 грн. за договором № LА07000379 від 06.11.2007 року, а також заборгованість по лізинговим платежам у розмірі 84521,27 грн. за договором № LА07000380 від 06.11.2007 року, всього 169042,54 грн., що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду.

Пунктом 10.1 додатку №2 до договорів фінансового лізингу, передбачено, що лізингодавець має право в односторонньому порядку припинити дію ДФЛ у випадку, якщо лізингоодержувач: надає недостовірну інформацію щодо свого фінансового стану; стає неплатоспроможним (порушено справу про банкрутство; припиняє свою діяльність (розпочато процес ліквідації); порушує будь-яке з зобов'язань, покладене на нього у відповідності до положень ДФЛ, та якщо таке порушення не буде виправлене протягом 30 (тридцяти) днів після направлення відповідної претензії лізингодавцем у письмовому вигляді; не сплатив перший лізинговий платіж протягом 30 (тридцяти) днів з дня виставлення рахунку на сплату першого лізингового платежу ; не приймає ТЗ протягом 30 (тридцяти) днів з дати повідомлення лізингоодержувача про готовність ТЗ до передачі; не відновлення ТЗ лізингодавцем в разі настання страхового випадку, з урахуванням положень пункту 6.9 цього Додатку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

27.03.2009 р. відповідачем були повернуті транспортні засоби – предмети лізингу по договору № LА07000379 від 06.11.2007 року, а 30.03.2009 р. - по договору № LА07000380 від 06.11.2007 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами повернення предмету лізингу (а.с. 29, 57)

В зв'язку з чим, 31.03.2009 р. згідно пункту 10.1 додатку №2 до договорів фінансового лізингу, позивач проінформував відповідача про припинення договорів в односторонньому порядку з 27.03.2009 р. та 30.03.2009 р. відповідно.

Пунктом 3 актів повернення транспортного засобу від 27.03.09 р. та 30.03.2009 р. сторони визнали, що лізинг вказаних транспортних засобів з моменту підписання даного акту повернення припиняється.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства не представив суду доказів виконання свого зобов’язання з оплати поставленого товару в повному обсязі.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

06.11.2007 року між позивачем та відповідачем №2 укладено договір поруки, згідно пп. 1.1.-1.3. якого поручитель (відповідач 2) безвідмовно та незаперечно прийняв на себе зобов'язання в повному обсязі, без будь-яких обмежень відповідати перед лізингодавцем (позивачем) за належне виконання з боку лізингоодержувача (відповідача 1) взятих на себе зобов'язань за Договорами фінансового лізингу №LA07000379, №LA07000380, зокрема, у строки та на умовах, визначених Договорами фінансового лізингу, оплатити платежі, передбачені договорами фінансового лізингу, в тому числі, але не обмежуючись: Перший лізинговий платіж, Щомісячні лізингові платежі, Спеціальні лізингові платежі і т.д.; виплатити неустойку (пеню, штраф) і компенсувати збитки, які може понести лізингодавець у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань лізингоодержувачем, у випадках і розмірах, передбачених Договорами фінансового лізингу.

Відповідно до пп. 2.2. Договору поруки моментом виконання зобов'язань поручителя є дата зарахування грошових коштів на рахунок лізингодавця.

Згідно пп. 3.1. за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором поруки сторони несуть майнову відповідальність, передбачену чинним Законодавством України.

У відповідності з ч. 1 ст. 554 ЦК у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Таким чином матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачами обов’язків за договором фінансового лізингу № LА07000379 від 06.11.2007 року, а також за договором № LА07000380 від 06.11.2007 року щодо своєчасної оплати лізингових платежів, а отже сума заборгованості, яка складається з лізингових платежів повинна бути стягнута з відповідачів солідарно. Всього сума заборгованості за обома договорами становить 169042,54 грн.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2145,89 грн. 3% річних та 10765,45 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов’язань за Договором № LА07000379 від 06.11.2007 року, а також 2145,89 грн. 3% річних та 10765,45 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов’язань за Договором № LА07000380 від 06.11.2007 року

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджена заборгованість, сума інфляційних втрат за період з 08.02.2008 р. по 14.08.2009 р. у розмірі 10765,45 грн. за кожним договором окремо, а загалом 21530,90 визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідачів.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідачів 3% річних за період з 08.02.2008 р. по 14.08.2009 р. у розмірі 2145,89 грн. по кожному з договорів, а загалом 4291,78 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідачів 9546,88 грн. пені по кожному договору, загалом 19093,76грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно пункту 8.9 додатку №2 до договорів фінансового лізингу, у разі прострочення сплати платежів за ДФЛ, лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Розрахунок пені позивачем був проведений з урахуванням діючих облікових ставок НБУ відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Позовні вимоги позивача у частині стягнення 19093,76 грн. пені підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідачів штрафних санкцій за договорами у загальному розмірі 32866,46 грн. суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач у відповідності до пункту 10.8 договору відповідачу нараховано штраф в розмірі 10% від суми всіх недоотриманих позивачем лізингових платежів, що складає по 16433,23 грн. по кожному з договорів.

Проте, пунктом 10.8 додатку №2 до договорів фінансового лізингу передбачено, що дострокове розірвання договору фінансового лізингу можливе за умов відшкодування в повному обсязі витрат лізингодавця, які він зазнав внаслідок дострокового розірвання договору з вини лізингоодержувача, а також із можливістю застосування санкцій, а саме: сплати 10% від вартості всіх неотриманих лізингових платежів лізиногодавцю за договором фінансового лізингу.

В даному випадку договір було припинено в односторонньому порядку лізингодавцем внаслідок односторонньої відмови від договору лізингодавця (про що зазначено самим позивачем в повідомленнях від 31.03.2009 р.), а не розірвання договору з ініціативи лізингоодержувача, а отже не може бути застосований штраф, передбачений пунктом 10.8 Договорів.

Отже, за такими обставинами, суд вважає необхідним відмовити в позові в частині стягнення з відповідачів штрафних санкцій у розмірі 32866,46 грн.

Ст.33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем таких суду не представлено.

Витрати по оплаті держмита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України і підписано 11.12.2009 р.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити часткове.

2.          Стягнути з Фізичної особи - підприємця Куртамєтова Сейфулли Алваповича (97493, м. Євпаторія, смт.Заозерне, вул. Алея Дружби, 105, гурт., Ідентифікаційний номер 2289620906, р/р відсутній) та товариства з обмеженою відповідальністю "Ефсане- МТК"(97493, м. Євпаторія, смт.Заозерне, вул. Садова, 34а, ЄДРПОУ 33763678) солідарно на користь Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс» (02100, м. Київ, вул.. Дубового, 14, ЄДРПОУ 30726921, р/р відсутній) 169042,54 грн. боргу по лізинговим платежам, 21530,90 грн. індексу інфляції, 19093,76 грн. пені, 4291,78 грн. 3 % річних, 1116,67 грн. держмита, 184,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Петухова Н.С.