Рішення № 7084217, 03.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

03.12.2009Справа №2-17/5631-2009 За позовом Приватного підприємства «Крим Чай»

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд»

про стягнення 29344,55 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - Гіталов А.В., представник

Від відповідача - не з’явився

Сутність спору: Позивач згідно з позовом просить стягнути з відповідача суму боргу за договором поставки № 84 від 01.08.2007 року в розмірі 27 018,04 грн., пеню в розмірі 2040,05 грн., а також 286,46 грн. відповідно до ст. 625 ЦК України, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов вищезазначеного договору.

Відповідач у відзиві вказує, що поставка товару здійснена позивачем не у виконання договору № 84 від 01.08.2007 року, а у спрощений спосіб поза межами зазначеного договору, оскільки відсутні передбачені договором заявки, та зазначає, що нарахування та пред’явлення вимог про стягнення пені та 3-х відсотків річних необґрунтовано. Відповідач також вказує, що відсутні довіреності.

Відповідач в останнє засідання суду явку свого представника не забезпечив, про час слухання справи був повідомлений під підпис в попередньому судовому засіданні (яке відбулося 16.11.2009 року).

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов’язком.

По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно п. 1.1 Договору поставки № 84 від 01.08.2007 року в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник (Приватне підприємство «Крим Чай») зобов’язується поставити товар, відповідно заявки (замовлення) Покупця (ТОВ «Джонаголд»). Покупець зобов’язується прийняти цій товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 2.2 договору обсяги та асортимент поставки попередньо узгоджуються Сторонами та підлягають точному виконанню. Заявка (замовлення) на партію товару оформлюється в письмовому вигляді та передається по факсу або через представника Постачальника. Допускається передача письмової заявки засобами електронної пошти.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з наступних обставин:

Вимога про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 27 018,04 грн. підлягає задоволенню, однак, суд вважає необхідним відмітити, що п. 2.2 Договору передбачено, що заявка (замовлення) на партію товару оформлюється у письмовому вигляді та передається по факсу або через представника постачальнику. Допускається передача письмової заявки засобами електронної пошти.

Однак, позивачем не надано жодної заявки від відповідача на замовлення товару, чи інших доказів того, що поставки здійснювались саме на підставі договору.

Відповідно, вважати, що товар отриманий саме за договором поставки № 84 від 01.08.2007 року не існує.

Як вбачається з матеріалів справи, купівля-продаж товару відбулася на підставі видаткових накладних: № КЧ-1010439 від 07.04.2009 року на суму 5975,57 грн., № КЧ-1010508 від 15.04.2009 року на суму 5826,84 грн., № КЧ-1010567 від 24.04.2009 року на суму 5911,26 грн., № КЧ-1010609 від 29.04.2009 року на суму 3774,52 грн., № КЧ-1010671 від 07 квітня 2009 року на суму 5529,85 грн., разом на суму 27018,04 грн.

З вказаних накладних, наявних в матеріалі справи, якими позивач обгрунтовує отримання товару, не вказується, що ці накладні виписані саме у виконання договору поставки № 84 від 01.08.2007 року.

Ст. 692 ЦК України передбачена покупка товару на підставі товаророзпорядчих документів.

Так, згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Окрім цього, у накладних вказано про те, що покупець зобов’язується оплатити товар по накладних протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідач вказує про те, що позивачем не надано жодної довіреності, які б підтверджували, що за представленими накладними товар був прийнятий належним представником ТОВ «Джонаголд».

Однак, відповідач звертає увагу лише на факт відсутності довіреностей, але не заявляє про те, товар ним не отримувався.

Більш того, із відзиву витікає, що відповідач не заперечує проти факту отримання товару.

Так, згідно відзиву відповідач просить відмовити у позові тільки в частині стягнення пені та річних. Про те, щоб було відмовлено у стягнення суми основного боргу відповідач у відзиві не заявив.

Більш того, сам відповідач у відзиві вказує про те, що поставка здійснена позивачем.

Більш того, на накладних є штамп відповідача, та відповідачем не заявлено, що хтось незаконно використовував його штамп.

Більш того, на накладних є такий же штамп, який підтверджений генеральною довіреністю від 01.01.2009 року, а також є східні підписи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстава позову щодо посилання на договір не може бути прийнята до уваги, оскільки заявки на замовлення товару відсутні, а інших відомостей щодо того, що товар прийнятий по накладних саме по Договору поставки № 84 від 01.08.2007 року немає.

Але товар прийнятий на підставі товаророзпорядчих документів, та є достатньо доказів в їх сукупності вважати, що товар відповідачем був отриманий.

Вимога про стягнення пені в сумі 2040,05 грн. задоволенню не підлягає, оскільки товар прийнятий не на підставі Договору поставки № 84 від 01.08.2007 року.

Іншими підставами пеня не обґрунтовується, та відповідних доказів для її стягнення позивачем не надано.

Ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

Вимога про стягнення 286,46 грн. згідно ст. 625 ЦК України також задоволенню не підлягає, при цьому суд виходить з наступних обставин:

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми на вимогу кредитора.

Таким чином, момент настання виконання зобов’язання по сплаті 3% річних з простроченої суми залежить від наявності вимоги кредитора.

Згідно п. 2 ст. 530 ЦК України зобов'язання, термін виконання яких визначений моментом пред'явлення вимоги, боржник зобов'язаний виконати в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги.

Проте, позивачем не представлено доказів, що така вимога направлена (вручена) відповідачу. Більш того, сам позивач вказує у своєму письмовому поясненні про те, що вказана вимога до відповідача не заявлялася.

Таким чином, підстав для виконання відповідачем зобов'язання по сплаті 3% річних з простроченої суми на цей час не існує.

При цьому суд вважає за необхідне відзначити, що позовні вимоги не є вимогою, що відноситься до обов'язкового права. Так, позовна вимога передбачена процесуальним законодавством (ст. 54 ГПК України), заява з такою вимогою подається до суду і розглядається в порядку, визначеному процесуальним законодавством. Окрім цього, в даному випадку вимога є позовною, і є вимогою про стягнення заявленої суми, тобто вимога про примусовий характер ії виконання у разі ії задоволення, виконується така вимога в процесі виконавчого провадження.

Окрім цього, виконання вимоги за цивільними зобов'язаннями залежить від визначених ст. 530 ЦК України термінів.

Проте, подача позову не може впливати на такі терміни, оскільки на момент подачі позову, позов вже повинен бути обґрунтований.

Таким чином, позовна вимога не може розглядатися як вимога, що відноситься до обов'язкового права Цивільного Кодексу України.

Вказана вимога не є також претензією, оскільки претензія відноситься до процесуального законодавства, а також позов прийнятий до розгляду і розглядається по суті.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, згідно до вимог Цивільного Кодексу.

Конституційним Судом України не вказано про те, що ч. 2 ст. 625 ЦК України у частині наявності вимога кредитора не повинна виконуватись, а тому не приймати до уваги вказану обставину у цій нормі підстав не існує. Вимоги закону повинні виконуватися.

Дана думка суду також співпадає з думкою Севастопольського апеляційного господарського суду, викладеною в постанові від 23.12.2004р. по справі № 2-17/9032-04, та від 23.12.05р. по справі №2-17/12582-2005, а також практикою розгляду аналогічних питань Вищім Господарським Судом України, та думкою Вищого Господарського Суду України, що викладена в інформаційному листі.

Таким чином, з врахуванням позовних вимог, задоволенню підлягає лише вимога позивача про стягнення суми боргу в розмірі 27 018,04 грн.

Відповідачем не надано доказів того, що борг в указаній сумі оплачений.

Оскільки відповідні докази, а також інші докази в обґрунтування заперечень відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Якщо заборгованість сплачена чи буде сплачена в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами чи в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню.

Судові витрати позивача підтверджуються платіжним дорученням № 289 від 14 жовтня 2009 року на суму 294,00 грн. (з державного мита), та платіжним дорученням № 290 від 14 жовтня 2009 року на суму 236,00 грн. (з судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Судові витрати згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем пропорційно задоволеним позовним вимогам, та складають по державному миту у сумі 270,18 грн. (стягнута сума помножена на суму державного мита, яке повинно бути сплачене позивачем та поділено на заявлену суму позову, а саме: (27018,04*293,45:29344,55=270,18 грн.)); по інформаційно – технічному забезпеченню судового процесу в сумі 217,29 грн.(стягнута сума помножена на 236, та поділено на заявлену суму позову, а саме: (27018,04*236:29344,55= 217,29 грн.)).

При цьому необхідно відмітити, що позивачем не вірно указана сума позову, яка складає не 29 349,55 грн., а 29 344,55 грн. (27 018,04 грн. + 2040,05 грн. + 286,46 грн. = 29344,55 грн.).

Окрім цього, позивачу підлягає поверненню 0,55 грн. грн. зайво сплаченого державного мита. (294 грн. - 293,45 грн. = 0,55 грн.).

Згідно статті 84 ГПК України в рішенні суду вказується про повернення мита. Згідно ч. 2 статті 47 ГПК України про повернення мита видається довідка.

На підставї вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 47,49, 82, 84, 85, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (95053, м. Сімферополь, вул. М. Залки 17-А, р/р 26004056710800 в АКІБ «УкрСиббанк» м. Сімферополь, МФО 351005, ЕДРПОУ 34700645) на користь Приватного підприємства «Крим Чай» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Воровського 60, кв. 399, р/р 26003214286100 в АКІБ «УкрСиббанк» м. Сімферополь, МФО 351005, ЗКПО 30494425) 27 018,04 грн. боргу, 270,18 грн. судових витрат з державного мита, та 217,29 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Повернути Приватному підприємству «Крим Чай» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Воровського 60, кв. 399, р/р 26003214286100 в АКІБ «УкрСиббанк» м. Сімферополь, МФО 351005, ЗКПО 30494425) із Державного бюджету м. Сімферополя - 0,55 грн. зайво сплаченого державного мита.

Видати довідку.

У стягненні пені в розмірі 2040,05 грн., 286,46 грн. відповідно до ст. 625 ЦК України, стягненні за договором поставки № 84 від 01.08.2007 року – у позові відмовити.

Суддя ГС АР Крим підпис В.І. Гайворонський

Рішення оформлене та підписане

у повному обсязі:

08.12.2009 року

З оригіналом згідно:

Суддя В.І. Гайворонський

Копію рішення направити за адресами:

-          ПП «Крим Чай» (м. Сімферополь,вул. Воровського, 60, кв. 399);

-          ТОВ «Джонаголд» (м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 17-а);

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.