Рішення № 7084211, 10.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

10.12.2009 Справа №2-29/5768-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ЮЛГ» (04070, м. Київ, вул. Г. Сковороди, 2, код ЄДРПО України 21480062).

До відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Про стягнення 10902,70 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Кисельова О. А., довіреність б/н від 20.01.2009р., представник.

Від відповідача не зявився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ЮЛГ» звернулося до господарського суду АР Крим із позовом до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 6657,40 грн., індексу інфляції в розмірі 1011,93 грн., 3% річних в розмірі 233, 37 грн. та суму збитків в розмірі 3000,00 грн., а всього 10902,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує договірні зобовязання в частині оплати вартості отриманого товару, в зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість яку відповідач самостійно не погашає, та в наслідок неправомірних дій з його боку щодо договірних зобовязань позивачем понесені збитки у розмірі 3000,00 грн. у вигляді правової допомоги.

Відповідач в судове засідання не зявився, відзив на позов не представив, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином рекомендованою кореспонденцією.

В зв'язку з чим, справа розглядається в порядку ст.. 75 ГПК України.

Слід зазначити, що розгляд справи відкладався в порядку ст.. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

встановив:

10 липня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми «ЮЛГ» (постачальник) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір поставки лікарських засобів №7С СЮ (а. с. 11, далі - договір).

Відповідно до п.1 ст. 721 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1.1 договору постачальник зобовязується передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити на умовах цього договору готові лікарські засоби, лікарські препарати, медикаменти, вироби медичного призначення, іменовані надалі товар. Товар, що постачається покупцю в межах кожної заявки, є партією.

Відповідно до п. 1.2 договору кількість, точний перелік товару, розгорнутий асортимент, ціни та сума кожної партії товару визначаються в товарно транспортних накладних, які є невідємною частиною договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що ціна договору складається із суми вартості всіх партій товару, отриманого покупцем на умовах цього договору, за весь час дії договору за товарно транспортними накладними.

У виконання умов договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 14143,47 грн., та відповідач прийняв поставлений товар, що підтверджується підписаними між сторонами на товарно транспортних накладних, а саме: №С-1529 від 18.07.2008р.; №С-1530 від 19.07.2008р.; №С-1531 від 19.07.2008р. та №С-0175/н від 19.07.2008р. (а. с. 43).

Відповідно до п. 5.1 договору розрахунки за кожну партію товару проводяться покупцем в повному обсязі в межах суми, що вказана в товарно транспортній накладній (специфікації, видатковій накладній, рахунку - фактурі).

Згідно п. 5.2 договору покупець здійснює оплату товару протягом 15-ти календарних днів від дати отримання товару.

Відповідач свої зобовязання за договором поставки в частині оплати отриманого металолому не виконав, а саме здійснив часткову його оплату, в зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 6657,40 грн., що також підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2008р. по 29.09.2009р. (а. с. 44).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню в цей термін.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений законом або договором.

Відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

Позивачем розраховані 3% річних в розмірі 233,37 грн. та індекс інфляції в сумі 1011,93 грн. (а. с. 9-10).

Суд, вважає розрахунок позивача обґрунтованим та приймає останній.

Так, на день розгляду справи заборгованість відповідача за договором поставки лікарських засобів №7С СЮ від 10.07.2008р. складає: сума основного боргу в розмірі 6657,40 грн., індекс інфляції в розмірі 1011,93 грн., та 3% річних в розмірі 233, 37 грн., а всього 7902,70 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.

Відповідач не представив суду доказів відсутності заборгованості та контррозорахунок суми боргу, у звязку з чим позов в частині стягнення 7902,70 грн. підлягає задоволенню, а що стосується вимоги позивача про стягнення збитків в розмірі 3000,00 грн. за правову допомогу, то суд відмовляє в задоволені позову в цій частині, при цьому виходить із наступного.

Стаття 224 ГК України встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналогічна норма права міститься у статті 22 ЦК України.

Зазначені статті визначають загальне правило щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. При наявності таких обставин в особи виникає право відшкодування завданих збитків.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона.

Суб'єктом є боржник; об'єктом-правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між противоправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою відношення особи до своєї противоправної поведінки та її наслідків.

Позивач посилається на те, що він поніс реальні збитки у виді витрат на оплату правової допомоги згідно договору №002 від 06.10.2009р. (а. с. 70).

Суд не може погодитися з тим, що вказані витрати є збитками, оскільки ці витрати позивача безпосередньо повязані з реалізацією його процесуальних прав у розгляді справи в суді, тому ці витрати слід відносити до судових витрат, які повинні відшкодовуватися в порядку ст. 49 ГПК України та їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

Аналогічну позицію виклав Вищій господарський суд України в інформаційному листі від 18.03.2008р. N 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році».

Крім того, суд не вбачає безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між порушенням зобовязань з боку Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, що стало підставою для звернення ТОВ Фірми «ЮЛГ» до суду, та витратами, на які посилається ТОВ Фірми «ЮЛГ».

Також, позивачем не надано доказів у підтвердження оплати наданих правових послуг, а посилання позивача на акт прийому передачі наданих послуг від 03.11.2009р. (а. с. 69), не може бути належним доказом їх оплати.

На підставі чого, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків в сумі 3000,00 грн. у вигляді витрат на правову допомогу.

Витрати позивача по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, в порядку ст. 49 ГПК України.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 49, 82 - 84 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ЮЛГ» (04070, м. Київ, вул. Г. Сковороди, 2, код ЄДРПО України 21480062) суму основного боргу в розмірі 6657,40 грн., індекс інфляції в розмірі 1011,93 грн., та 3% річних в сумі 233, 37 грн., а всього 7902,70 грн.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ЮЛГ» (04070, м. Київ, вул. Г. Сковороди, 2, код ЄДРПО України 21480062) державне мито в сумі 79,03 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення в сумі 171,06 грн.

4.Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

5.В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ЮЛГ» про стягнення збитків в сумі 3000,00 грн. відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.