Постанова № 7084066, 26.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26.11.2009 р.                                                                                           № 2а- 30533/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Басової Н.М.

За участю представників сторін:

Позивача: Болгова О. М.

Відповідача: Лисенко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" до про до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Надія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням наданих уточнень позовних вимог просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0002061520/0 від 18.12.2008 р. та № 0002071520/0 від 18.12.2008 р., які складені на підставі акта про результати документальної невиїзної перевірки додержання вимог податкового законодавства № 2128/15-219/23456381 від 02.12.2008 року ДПІ у Ленінському районі м. Харкова

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та ТОВ “ГРОНДО” 02.06.2008 року було укладено договір № 4 на постачання автозапчастин, відповідно до якого ТОВ “Грондо” здійснювало постачання автозапчастин за накладними, а позивач отримував цей товар. На підставі отриманих податкових накладних позивач формував реєстр податкових накладних та декларації з податку на додану вартість. Включення до валових витрат вартості придбаного у ТОВ “ГРОНДО” товарів позивач вважає законним, тому що цей товар позивач використав у своїй господарській діяльності — продав своїм покупцям за ціною, більшою за ціну придбання.

Відповідач, Державна податкова інспекція в Ленінському районі м. Харкова, проти позову заперечує, вказує на те, що постачальник товару — ТОВ “ГРОНДО” під час здійснення операцій з позивачем надавав податкові декларації з ПДВ з квітня по серпень 2008 року з відсутністю господарської діяльності та з вересня 2008 року податкову декларацію не подав взагалі, знаходився у процедурі банкрутства та ухвалою господарського суду Харківської області від 05.11.2008року по справі №Б-48/04-08 ліквідований. Тому відповідач вважає, що наявним є умисел однієї з сторін правочину (продавця) ухилитись від оподаткування, а іншої (покупця) зменшити базу оподаткування по ПДВ. Спрямованість умислу сторін правочину на ухилення від оподаткування свідчить про суперечність його моральним засадам суспільства. Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити моральним засадам суспільства. Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання навіть однією із сторін вимог ч.1 ст. 203 ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину встановлена законом (в даному випадку ч. 1 ст. 215 ЦК України), то цей правочин є нікчемним і визнання його недійсним в судовому порядку не вимагається. Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже, у сторін після виконання нікчемного правочину не виникло будь-яких юридично-значимих наслідків, переходу права власності на товар та права включати вартість отриманого товару до складу податкового кредиту. За таких обставин відповідач вважає, що суми ПДВ з вартості автозапчастин згідно наданих ТОВ “ГРОНДО” податкових накладних підлягають виключенню із складу податкового кредиту, та вважає законними і обґрунтованими винесені податкові повідомлення-рішення від 18.12.2008 року.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з такого.

Матеріалами справи підтверджено, що Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Харкова провела документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахувань та сплати ПДВ за липень-вересень 2008року та по податку на прибуток за 9 місяців 2008 року ТОВ фірма “НАДІЯ”, за результатами якої складено акт про результати документальної невиїзної перевірки додержання вимог податкового законодавства № 2128/15-219/23456381 від 02.12.2008 року.

На підставі вказаного акту ДПІ у Ленінському районі м. Харкова склала податкове повідомлення-рішення № 0002061520/0 від 18.12.2008року, яким визначено суму податкового зобов'язання ТОВ фірма “Надія” з податку на додану вартість у розмірі 16805,50 грн. (в тому числі за основним платежем 11995,00грн,, за штрафними санкціями 4810,50грн) та податкове повідомлення-рішення № 0002071520/0 від 18.12.2008 року з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 13504,70 грн. (в тому числі за основним платежем 12277,00 грн., за штрафними санкціями 1227,70 грн.).

Судом встановлено, що дані до податкової звітності перевіряємого періоду були внесені позивачем на підставі отриманих від ТОВ “ГРОНДО” податкових накладних № 0701-01 від 01.07.2008 року на загальну суму 24891,60грн., у тому числі ПДВ 4148,60грн.; №0801-01 від 01.08.2008 року на загальну суму 17220,00грн., у тому числі ПДВ 2870,00грн.; № 0901-03 від 01.09.2008 року на загальну суму 16818,00 грн., у тому числі ПДВ 2803,00грн.

Щодо посилання органу податкової служби на нікчемність правочину суд зауважує на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На виконання вимог ст. 203 ЦК України, правочин, що було укладено між позивачем та ТОВ «Грондо», а саме договір на постачання автозапчастин № 4 від 02.06.2008 року, відповідає всім вимогам ст. 203 ЦК України, а саме: зміст договору не суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. За своїм змістом договір на постачання автозапчастин № 4 від 02.06.2008 року відповідає вимогам Параграфу 3 Глави 54 Цивільного кодексу України, у тому числі щодо сутності предмету договору, прав та обов'язків сторін; порядку виконання зобов'язання, особи, що вчиняли цей правочин, тобто підписували договір на постачання автозапчастин № 4 від 02.06.2008 року, мали відповідний обсяг цивільної дієздатності. Так, відповідно до Довідки з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Грондо» запис про визнання ТОВ «Грондо» банкрутом за № 1 480 141 0006 040289 до реєстру було внесено лише 02.09.2008 року, а тому посилання податкового органу на наявність відомостей щодо визнання ТОВ «Грондо» банкрутом саме на дату проведення камеральної перевірки не мають ніякого зв'язку з господарською діяльністю, що здійснювалась цим підприємства до визнання її банкрутом; правочин було вчинено у простій письмовій формі, що відповідає вимогам законодавства щодо форми правочину, здійсненого юридичними особами; правочин було спрямовано на реальне настання правових наслідків, що ним зумовлені; так за своїм наміром покупець - ТОВ фірма «Надія» укладало правочин з метою отримання відповідного товару для подальшого його використання у господарській діяльності.

Таким чином, висновок відповідача про те, що наявним є умисел однієї з сторін правочину (продавця) ухилитись від оподаткування, а іншої (покупця) зменшити базу оподаткування по ПДВ є безпідставним та спростовується наявними в справі матеріалами: правочин був сторонами фактично виконаний - позивачем надано документи про подальший продаж отриманого від ТОВ “ГРОНДО” товару; позивач відпускав товар Товариству з обмеженою відповідальністю “Грондо”, тому ухилення від оподаткування не відбулось, операції між ТОВ “ГРОНДО” та позивачем не призвели до несплати податків до бюджету.

Сума ПДВ у розмірі 2173,40 грн. підтверджується наданим позивачем уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якій виправлена помилка позивача при складенні податкової декларації з ПДВ за вересень 2008року, а саме: у додатку 5 до декларації з ПДВ за вересень 2008року в розділі І “Операції з придбання з ПДВ, які надають право на формування податкового кредиту” - позивач код ЕДРПОУ постачальника у колонці 1 поміняв місцями з кодом ЕДРПОУ постачальника в колонці 2 та наданою податковою декларацією за червень 2008 року, в якій позивач занизив суму податкового кредиту (тобто податкова накладна № 0701-01 від 01.07.2008року на загальну суму 24891,60грн., у тому числі ПДВ 4148,60грн., була відображена позивачем частково у декларації з ПДВ за червень 2008року, і частково - у декларації з ПДВ за липень 2008 року). Вказані дії позивача не призвели до заниження податкового зобов'язання з ПДВ.

Податкові накладні, видані ТОВ “ГРОНДО” позивачу, дають позивачу право на включення вказаних в них сум ПДВ до складу податкового кредиту. Пунктом 2 ст. 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено 15-денний термін для передання документів та печаток від керівника підприємства до ліквідатора. На податкових накладних, виданих ТОВ “ГРОНДО”, стоїть підпис керівника та печатка підприємства, що свідчить про те, що керівник на той час ще здійснював свої повноваження.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” , платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За результатами перевірки, відповідачем не встановлено факту включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, які не містять реквізитів, визначених п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.8 (б) ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість” реєстрація платника ПДВ діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

З огляду на зазначене, визнання господарським судом банкрутом контрагента позивача - ТОВ “Грондо” і відкриття ліквідаційної процедури відносно боржника не є підставою для анулювання реєстрації ТОВ “Грондо” як платника ПДВ, так як Законом визначено, що реєстрація платника ПДВ відбувається у випадках, якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу.

Згідно з п.6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 р. N 165, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.06.97 за N 233/2037, подальшими змінами та доповненнями, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п.5 Порядку заповнення податкової накладної, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. З огляду на зазначене податкова накладна є недійсною лише у разі її заповнення особою, яка не є платником ПДВ.

Контрагент позивача - ТОВ “ГРОНДО” на дату складання податкових накладних був зареєстрованим як платник ПДВ в податковому органі з присвоєнням індивідуального податкового номеру, що не спростовано відповідачем.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Правомірність включення підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ витрат по сплаті податку підтверджується податковими накладними, отриманими позивачем від платника ПДВ.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг)...Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг)...

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з нормами п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

З огляду на зазначене, висновок перевірки про порушення підприємством п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та визначення податкових зобов'язань з ПДВ за основним платежем у розмірі 11995,00 грн. є необґрунтованим.

Пункти 5.1, пп.5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлюють: «валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності», «до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці...».

Позивач купував товар у ТОВ “Грондо” для їх подальшого використання у господарській діяльності (для продажу — що підтверджено наданими суду накладними), тому включення сум по придбанню товарів до складу валових витрат є таким, що відповідає вимогам закону.

Посилання відповідача на те, що оскільки ТОВ «Грондо» подавало декларації з відсутністю господарської діяльності з квітня по серпень 2008 р., а з вересня 2008 р. взагалі не подавало податкову звітність, позивачем неправомірно сформовано податковий кредит, судом до уваги не приймаються через таке.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», безпосередньо платник податку несе відповідальність за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Таким чином, факт не відображення в податковій звітності господарських операцій та несплата податку продавцем при фактичному здійсненні угоди не може впливати на податковий кредит покупця та не може бути підставою для притягнення його до відповідальності. Чинним законодавством України не передбачений обов’язок сторони по угоді перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах та контролювати сплату ним податків.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на те, що відсутні підстави для донарахування відповідачем податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 11995,00грн., податку на прибуток за основним платежем у розмірі 12277,00 грн., відсутні підстави для застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України 2181 з ПДВ у розмірі 4810,50 грн. та з податку на прибуток у розмірі 1227,70 грн.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості винесених податкових повідомлень-рішень відповідачем до суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень –задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0002061520/0 від 18.12.2008 р. та № 0002071520/0 від 18.12.2008 р.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У повному обсязі постанова виготовлена 01.12.2009р.

Суддя                                         П'янова Я.В.