Постанова № 7083843, 24.11.2009, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2-а-12081/08

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2009 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В.,

при секретарі - Талько А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства "Алекс+" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

МПП "Алекс+" звернулося до суду з позовом в якому (з урахуванням уточнень від 24.11.2009 року) просить скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ від 29.12.2007 року №0010642301/0, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 9061 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3900 грн. та податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.12.2007 року №0010652301/0 в частині визначення підприємству податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 10500 грн. Зазначає, що на виконання наказу по підприємству про проведення рекламної акції, останнім в лютому 2006 року було придбано у МП "Стандарт" сертифікати в кількості 300000 штук, по ціні 0,083 грн. без ПДВ на суму 25000 грн., а також прайс-листи в кількості 640000 штук по ціні 0,125 грн. без ПДВ на суму 80000 грн., а всього на суму 126000 грн., в т.ч. ПДВ 21000 грн., які в березні 2006 року позивачем було віднесено на витрати на збут. Вважає, що МПП "Алекс+" правомірно та у відповідності до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було віднесено до складу валових витрат у березні 2006 року витрати за отримані від МП "Стандарт" сертифікати та прайс-листи, що були використанні позивачем у власній господарській діяльності. Крім того, посилається на правомірність формування податкового кредиту в лютому 2006 року в розмірі 21000 грн. у зв'язку з придбанням у МП "Стандарт" сертифікатів та прайс-листів, що були використанні підприємством у власній господарській діяльності.

В судовому засідання представники позивача позов підтримали.

Представник відповідача позов не визнав з тих підстав, що документів, які б підтверджували фактичне використання сертифікатів та прайс-листів на виробничі потреби підприємства в ході перевірки не виявлено, тому відносити ці витрати до складу валових витрат у підприємства не було. Крім того, підприємством завищено суму податкового кредиту в сумі 21000 грн. за отримані сертифікати та прайс-листи, які в подальшому використані не в господарській діяльності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що Коростенською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку МПП "Алекс+" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.09.2007 року, за результатами якої складено акт №110/23-01/32758033 від 20.12.2007 року.

На підставі вищезазначеного акта перевірки Коростенською ОДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 29.12.2007 року №0010642301/0 про визначення МПП "Алекс+" суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 9061 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 3900 грн.;

- від 29.12.2007 року №0010652301/0 про визначення МПП "Алекс+" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 22977 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 11489 грн..

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. Однак його скарга Коростенською ОДПІ була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Даною перевіркою встановлено, що підприємством в лютому 2006 року проведено по рахунках бухгалтерського обліку Дт20 Кт37 накладну №15 від 28.02.2006 року на отримання від МП "Стандарт" сертифікатів в кількості 300000 штук, по ціні 0,083 грн. без ПДВ на суму 25000 грн., а також прайс-листів в кількості 640000 штук по ціні 0,125 грн. без ПДВ на суму 80000 грн., а всього на суму 126000 грн., в т.ч. ПДВ 21000 грн.. В березні 2006 року вищевказані сертифікати та прайс-листи підприємством віднесено на витрати на збут, як витрати на проведення рекламної акції. Документів, які б підтверджували фактичне використання сертифікатів та прайс-листів на виробничі потреби підприємства не надано. Таким чином, перевіряючими зроблено висновок, що позивачем, в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", віднесено до витрат на збут без підтверджуючих документів у березні 2006 року витрати в сумі 105000 грн. за сертифікати та прайс-листи, що використані не у господарській діяльності. А також, позивачем, в порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість", завищено суму податкового кредиту у лютому 2006 року в сумі 21000 грн., за отримані сертифікати та прайс-листи, які в подальшому використані не в господарській діяльності.

Суд не погоджується такими з висновками відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До таких обмежень, згідно пп. 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно пп. 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судом встановлено, що МПП "Алекс+", відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів", для надання споживачам інформації про молочну продукцію було видано наказ №3 від 02.01.2006 року про проведення рекламної акції, згідно п. 1 якого було наказано придбати сертифікати в кількості 300000 штук та прайс-листи в кількості 640000 штук з метою сформувати та підтримати обізнаність споживачів та їх інтерес щодо молочної продукції, яку реалізує підприємство. Згідно пунктів 2 та 3 цього наказу, рекламну акцію наказано провести в період з 01.03.2006 року по 31.03.2006 року, а по її закінченню скласти акт списання використаних матеріалів.

На виконання вимог вказаного наказу, 02 січня 2006 року між позивачем та МП "Стандарт" було укладено договір купівлі-продажу товару в кількості та асортименті згідно поданих заявок від покупця. Відповідно до договору купівлі-продажу, МПП "Алекс+" в лютому 2006 року було придбано у МП "Стандарт" сертифікати в кількості 300000 штук, по ціні 0,083 грн. без ПДВ на суму 25000 грн., а також прайс-листів в кількості 640000 штук по ціні 0,125 грн. без ПДВ на суму 80000 грн., а всього на суму 126000 грн., в т.ч. ПДВ 21000 грн..

Згідно видаткової накладної від 28.02.2006 року №15, МП "Стандарт" передало позивачу сертифікати в кількості 300000 штук та прайс-листи в кількості 640000 штук, що підтверджує виконання вказаного договору.

Як видно із акта списання №СпТМЦ-37 від 31.03.2006 року, сертифікати в кількості 300000 штук та прайс-листи в кількості 640000 штук було списано.

Таким чином, зазначений наказ, договір, який виконаний в повному обсязі, є первинними документами, на підставі яких відбулась господарська операція з купівлі-продажу сертифікатів та прайс-листів.

Отже, суд приходить до висновку, що витрати позивача у грошовій формі є компенсацією за товари МП "Стандарт", які були придбані МПП "Алекс+" у зв'язку та з метою їх використання у власній господарській діяльності, а тому правомірно включені МПП "Алекс+" до валових витрат у березні 2006 року, що підтверджується обов'язковими первинними документами податкового обліку (наказ, договір, акт списання) в розумінні пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суд відхиляє як хибні доводи представника відповідача стосовно того, що наявність акту списання сертифікатів в кількості 300000 штук та прайс-листів в кількості 640000 штук не дає можливості встановити використання їх у власній господарській діяльності МПП "Алекс+" у зв'язку з відсутністю в акті конкретної мети списання та їх фактичне використання, оскільки зміст наказу №3 від 02.01.2006 року та договір від 02.01.2006 року свідчать, що на їх підставі придбавались товари, пов'язані із господарською діяльністю позивача; сам факт придбання товару податкова інспекція в акті перевірки не спростовує, будь-які докази відносно того, що позивачем придбавались товари за межами наказу про проведення рекламної акції, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства відповідачем не надано.

Щодо нарахування відповідачем до сплати позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, то з цього приводу слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

При цьому, нормами Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Як встановлено в ході розгляду справи, МПП "Алекс+" придбавало сертифікати та прайс-листи для їх використання в господарській діяльності, а тому позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту в лютому 2006 року податок на додану вартість в сумі 21000 грн. згідно податкової накладної №14 від 28.02.2006 року, виданої МП "Стандарт" за продані товари.

Враховуючи правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат у березні 2006 року витрат за отримані від МП "Стандарт" сертифікати та прайс-листи, що використанні у його господарській діяльності та правомірність формування податкового кредиту в лютому 2006 року, то у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Керуючись Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", ст.ст. 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 29.12.2007 року №0010642301/0 про донарахування зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 9061,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3900,00 грн..

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 29.12.2007 року №0010652301/0 в частині донарахування зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 21000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 10500 грн..

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:                                                                                С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 27 листопада 2009 р.