Ухвала суду № 70832803, 07.12.2017, Апеляційний суд Вінницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого судді : Зайцева А.Ю.,

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

за участю секретаря судового засідання: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 21.11.2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, витребування майна.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач протягом близько десяти років займається веденням фермерського господарства та з метою належної організації праці, ним на підставі рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 28.05.2012 року отримано у власність нежитлове приміщення піднавісу для сільськогосподарської техніки, розташоване в АДРЕСА_1

Тривалий час він працював разом зі своїм батьком ОСОБА_2 та спільно з ним займався веденням фермерського господарства. При цьому, вони надавали один одному допомогу з чітко розприділеним обсягом роботи та з конкретно визначеними площами та майном.

У 2015 році брат позивача - ОСОБА_3 почав працювати разом з батьком. Розуміючи, що між ними може виникнути конфлікт з приводу використання майна, яке використовувалось позивачем та його батьком на підставі усної домовленості, він вирішив повністю відмовитись від їх спільної праці та запропонував їм припинити використання належних йому приміщень та техніки. Однак пропозиція ОСОБА_4 призвела до загострення конфлікту, що виявилось у тому, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вже понад 6 місяців, без відповідного на те дозволу використовують належний позивачеві піднавіс, де розмістили свої речі та техніку та не надають йому доступ до вказаного приміщення.

Крім того, його батько та брат відмовляються повернути належну йому техніку, а саме: трактор МТЗ-80 реєстраційний № НОМЕР_9 - приблизною вартістю 60,000 грн., сівалку SK-12 мультікорн Руминка - вартістю 30,000 грн., трактор ЮМЗ-6 реєстраційний НОМЕР_7 - приблизною вартістю 25,000 грн., плуг ПЛН 3-35 - приблизною вартістю 6,500 грн., мотопомпу для чистої води Forte FP20C - вартістю 1286,99 грн., розкидач мінеральних добрив МВУ-900 - приблизною вартістю - 13,000 грн.

Також, з метою запобігти позивачеві забрати належний йому трактор ЮМЗ, вищевказані особи демонтували з нього запасні частини: топливну, редуктор, генератор та колектор (вихлопну). Дані факти підтверджені висновками Бершадського ВП ГУНП від 09.04.2016 року, від 04.04.2016 року, 30.03.2016 року, 27.03.2016 року про результати розгляду його звернень.

Виходячи з наведеного, положень ст. ст. 317, 321, 386, 387, 391 ЦК України, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 92), ОСОБА_4 просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належний йому на праві власності трактор МТЗ-80, реєстраційний № НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 від 20.03.2014 року); сівалку SK-12 мультікорн Руминка (акт прийому-передачі від 18.10.2013 року, рахунок та квитанція від 18.03.2013 року); трактор ЮМЗ-6, реєстраційний № НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 від 06.02.2007 року); плуг ПЛН 3-35; мотопомпу для чистої води Forte FP20C; розкидач мінеральних добрив МВУ-900; запасні частини до трактора ЮМЗ : топливну, редуктор, генератор та колектор (вихлопну) в належному та в справному і придатному для експлуатації стані.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 21.11.2016 року позов задоволено.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 належні йому на праві власності: трактор МТЗ-80 реєстраційний НОМЕР_6 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_5 від 20.03.2014 року), сівалку SK-12 мультікорн Руминка (акт прийому-передачі від 18.03.2013 року, рахунок та квитанція від 18.03.2013 року), трактор ЮМЗ-6 реєстраційний НОМЕР_7 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 від 06.02.2007 року), плуг ПЛН 3-35, мотопомпу для чистої води Forte FP20C, розкидач мінеральних добрив МВУ-900, запасні частини до трактора ЮМЗ: топливну, редуктор, генератор та колектор (вихлопну) в належному та в справному і придатному для експлуатації стані.

Вирішено питання про стягнення з відповідачів в рівних частинах на користь позивача 1633,46 грн. понесених ним судових витрат.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані на підставі ухвали суду від 06.09.2016 року у виді арешту на трактор МТЗ-80 реєстраційний НОМЕР_6 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_5 від 20.03.2014 року), сівалку SK -12 мультікорн Руминка (акт прийому -передачі від 18.03.2013 року, рахунок та квитанція від 18.03.2013 року), трактор ЮМЗ-6 реєстраційний НОМЕР_7 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 від 06.02.2007 року), плуг ПЛН 3-35, мотопомпу для чистої води Forte FP20C, розкидач мінеральних добрив МВУ-900,.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 в частині вирішення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення судових витрат відмовити.

ОСОБА_4 в поданих апеляційному суду запереченнях доводи апеляційної скарги не визнав, вказавши на їх безпідставність і на законність та обґрунтованість рішення суду.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України.

У справі встановлено, що ОСОБА_4 належить трактор МТЗ-80, реєстраційний номер НОМЕР_1, сівалка SK-12 мультікорн Руминка, трактор ЮМЗ-6, реєстраційний номер НОМЕР_2, плуг ПЛН 3-35, мотопомпа для чистої води Forte FP20C, розкидач мінеральних добрив МВУ-900.

Згідно довідки виконавчого комітету Лісниченської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 28.11.2016 року № 1022 господарські будівлі ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) та ОСОБА_4 (АДРЕСА_3) розташовані на одній земельній ділянці без чіткого встановлення межових знаків.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 06.09.2016 року на забезпечення позову, що розглядається, накладено арешт на трактор МТЗ-80, реєстраційний номер НОМЕР_1, сівалку SK-12 мультікорн Руминка, трактор ЮМЗ-6, реєстраційний номер НОМЕР_2, плуг ПЛН 3-35, мотопомпу для чистої води Forte FP20C, розкидач мінеральних добрив МВУ-900, що перебувають у володінні ОСОБА_2 та ОСОБА_3

На виконання ухвали Бершадського районного суду Вінницької області від 06.09.2016 року про забезпечення позову, державним виконавцем складено акт опису й арешту вказаного майна від 08.09.2016 року, яке передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4

Відповідно до висновків Бершадського ВП ГУНП про результати розгляду звернень, установлено факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є власниками нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, об'єднаній спільним входом. При цьому ОСОБА_2, користуючись відсутністю визначення правового статусу даної земельної ділянки, відсутністю встановлених меж та порядку користування, шляхом замикання воріт чинить перешкоди своєму синові у доступі до його нерухомого майна.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтовуючи позовні вимоги позивач надав документи, якими підтвердив те, що він є власником речей, запасних частин та техніки, які є предметом позовних вимог, між сторонами виник конфлікт з приводу використання сільськогосподарської техніки і як наслідок одного з таких конфліктів ОСОБА_2 демонтував з трактора ЮМЗ запасні частини. Виходячи зі змісту висновків Бершадського ВП ГУНП про результати розгляду звернень, знайшов своє підтвердження той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є власниками нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, об'єднаній спільним входом. При цьому ОСОБА_2, користуючись відсутністю визначення правового статусу даної земельної ділянки, відсутністю встановлених меж та порядку користування, шляхом замикання воріт чинить перешкоди своєму синові у доступі до його нерухомого майна. Жодних письмових доказів, які б свідчили про те, що відповідачі володіють спірним майном на законних підставах, суду не надано, а тому суд прийшов до висновку, що змінені позовні вимоги позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння підлягають задоволенню.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду відповідно до положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильний висновок суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Вінницької області від 31.01.2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з тих підстав, що передача на відповідальне зберігання ОСОБА_4 спірного майна у порядку забезпечення позову не є заміною судового рішення про витребування цього майна із володіння відповідачів. Крім того, рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 21.11.2016 року заходи забезпечення позову скасовано. Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає права стягувача залишити за собою передане на його зберігання майно після скасування заходів забезпечення позову. За таких обставин висновок апеляційного суду про те, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції спірне майно у відповідачів було відсутнє, суперечить вимогам процесуального закону.

Зазначивши також про те, що витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин, якщо майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору, а спірною технікою сторони користувалися на підставі домовленості, апеляційний суд не встановив, на підставі якого договору (про спільну діяльність, про створення сімейного фермерського господарства, тощо) чи статуту фермерського господарства спірна сільськогосподарська техніка є майном спільного користування сторін у справі та які умови повернення цього майна власнику.

Згідно з ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Судова колегія зазначає, що під час нового апеляційного розгляду справи, ОСОБА_4 суду пояснив, що майно, яке є предметом позовних вимог, було йому передано на відповідальне зберігання на виконання ухвали Бершадського районного суду Вінницької області від 06.09.2016 року про забезпечення позову.

Під час апеляційного розгляду було також установлено, що будь-які договори щодо користування спірними майном між сторонами не укладалось та не підписувалось, про що зазначається також відповідачами в апеляційній скарзі.

Згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у роз'ясненнях, викладених у пунктах 19, 23 постанови № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» звертає увагу судів на те, що застосовуючи положення ст. 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Відповідно до ст. 387 ЦК та ч. 3 ст. 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено право власності на майно, що є предметом спору, що зокрема підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_5 від 20.03.2014 року (трактор МТЗ-80 реєстраційний № НОМЕР_9); актом прийому-передачі від 18.03.2013 року, рахунком та квитанції від 18.03.2013 року (сівалка SK-12 мультікорн Руминка); свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_8 від 06.02.2007 року (трактор ЮМЗ-6 реєстраційний № НОМЕР_2); товарним чеком від 27.02.2013 року (мотопомпа Forte FP20C для чистої води); рахунком-фактурою № СФ-0000059 від 08.08.2016 року, рахунок №Ш00000008 від 05.08.216 року (паливна, редуктор, генератор), а також іншими матеріалами справи.

Вірним є і висновок суду, який підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_4 його батьком ОСОБА_2 та братом ОСОБА_3 виник конфлікт з приводу використання сільськогосподарської техніки. Як наслідок одного з таких конфліктів ОСОБА_2 демонтував з трактора ЮМЗ запасні частини.

У справі також установлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є власниками нерухомого майна, яке розташоване на земельних ділянках, об'єднаних спільним проходом, а так як вхід на територію даних господарств (ворота та хвіртка) розташовані на земельній ділянці ОСОБА_2, то позивач позбавлений можливості самостійно, без його згоди забрати свою техніку. Те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не віддавали майно, яке є предметом позовних вимог підтверджено наявністю між ними конфлікту та тим, що вони займаючись однорідним видом діяльності (сільським господарством) однаково мали необхідність у даній техніці. Факт перебування даної техніки на території домогосподарства ОСОБА_2 ніким не заперечується.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивачем відповідно до положень ч. 3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України доведено позовні вимоги, зокрема те, що він є власником спірного майна, яким на момент розгляду справи судом незаконно володіли та користувалися відповідачі, при цьому жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідачі володіли спірним майном на законних підставах, суду не надано.

Судова колегія зауважує, що рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 21.11.2016 року заходи забезпечення позову скасовано, однак Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає права стягувача залишити за собою передане на його зберігання майно після скасування заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі не чинять жодних перешкод позивачу у користуванні спірним майном, судова колегія вважає необґрунтованими, адже ці доводи спростовуються матеріалами справи.

Крім того, факт знаходження спірного майна у володінні відповідачів та чинення перешкод підтверджується заявою позивача про створення комісії від 19.01.2017 року та актом комісії від 27.01.2017 року, які були надані представником позивача в судовому засіданні. В свою чергу надана представниками відповідачів довідка сільського голови від 30.01.2017 року не може бути належним доказом, який спростовує зафіксовані у акті факти.

Наведені в апеляційній скарзі доводи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при залишення без розгляду позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні майном, судова колегія не вважає такими, що свідчать про неправильне вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судова колегія вражає, що справа місцевим судом вирішена правильно, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновки суду.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, судова колегія вважає, що зазначені в апеляційній скарзі доводи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 21.11.2016 року у даній справі - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Підпис А. Ю. Зайцев Судді: Підпис О.С. Панасюк

Підпис Т. М. Шемета

Згідно з оригіналом

Головуючий А. Ю. Зайцев