Ухвала суду № 70831013, 05.12.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 грудня 2017 року м. Київ К/800/40118/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Іваненко Я.Л., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 як позивача та представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Верховного Суду України про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а :

19 квітня 2017 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Верховного Суду України, в якому позивачі просили:

встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень - Верховного Суду України, тобто його прав та обов'язків щодо розгляду, перевірки по суті спору «Позовних заяв» членів гаражних, гаражно-будівельних кооперативів, зокрема, ГБК «Теремки-1», та винесення по суті спору судового рішення, передбаченого статтями 213, 214, 215 ЦПК України щодо протиправних та незаконних рішень, дій та бездіяльності уповноважених органів управління кооперативу та його посадових осіб в ГБК «Теремки-1», про які іде мова в «Позовній заяві», інших процесуальних документах, поданих позивачами, та в «Рішенні» Голосіївського районного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року у справі № 752/12003/13-ц. (провадження: № 2/752 /3675/13), «Ухвалі» Апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року у справі № 22-Ц/796/13241/2015, «Ухвалі» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2016 року у справі № 6-32908ск15, «Постанові» Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1002 цс 16 (№ 752/12003/13-ц. (провадження: № 2/752/3675/13);

у разі встановлення судом наявності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень - Верховного Суду України, тобто його прав та обов'язків щодо розгляду, перевірки по суті спору «Позовних заяв» членів гаражних, гаражно-будівельних кооперативів, зокрема, ГБК «Теремки-1», та винесення по суті спору судового рішення, передбаченого статтями 213, 214, 215 ЦПК України щодо протиправних та незаконних рішень, дій та бездіяльності уповноважених органів управління кооперативу та його посадових осіб в ГБК «Теремки-1», про які іде мова в «Позовній заяві», інших процесуальних документах, поданих позивачами, та в «Рішенні» Голосіївського районного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року у справі № 752/12003/13-ц. (провадження: № 2/752 /3675/13), «Ухвалі» Апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року у справі № 22-Ц/796/13241/2015, «Ухвалі» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2016 року у справі № 6-32908ск15, «Постанові» Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1002 цс 16 (№ 752/12003/13-ц. (провадження: № 2/752/3675/13) зобов'язати Верховний Суд України розглянути по суті позовні вимоги позивачів, членів ГБК «Теремки-1», провадження в яких було закрито «Постановою» Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1002 цс 16 (№ 752/12003/13-ц. (Провадження: № 2/752/3675/13);

у разі встановлення судом відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень - Верховного Суду України, Верховного Суду України, тобто його прав та обов'язків щодо розгляду, перевірки по суті спору «Позовних заяв» членів гаражних, гаражно-будівельних кооперативів, зокрема, ГБК «Теремки-1», та винесення по суті спору судового рішення, передбаченого статтями 213, 214, 215 ЦПК України щодо протиправних та незаконних рішень, дій та бездіяльності уповноважених органів управління кооперативу та його посадових осіб в ГБК «Теремки-1», про які іде мова в «Позовній заяві», інших процесуальних документах, поданих позивачами, та в «Рішенні» Голосіївського районного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року у справі № 752/12003/13-ц. (провадження: № 2/752 /3675/13), «Ухвалі» Апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року у справі № 22-Ц/796/13241/2015, «Ухвалі» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2016 року у справі № 6-32908ск15, «Постанові» Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1002 цс 16 (№ 752/12003/13-ц. (провадження: № 2/752/3675/13) встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) будь-якого іншого суб'єкта владних повноважень - відповідного органу державної влади, тобто його прав та обов'язків щодо розгляду, перевірки по суті спору - заяв, скарг членів гаражних, гаражно-будівельних кооперативів, зокрема, ГБК «Теремки-1», щодо протиправних та незаконних рішень, дій та бездіяльності уповноважених органів управління кооперативу та його посадових осіб в ГБК «Теремки-1», про які іде мова в «Позовній заяві», інших процесуальних документах, поданих позивачами, та в судовій справі № 752/12003/13-ц. (провадження: № 2/752/3675/13), «Скарзі про безпідставне, протиправне та незаконне встановлення розмірів внесків» заявників, позивачів від 04 січня 2017 року, вхідний номер № 100/ОП/КО-3».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України. Судові рішення мотивовані тим, що дана позовна заява не належить розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки в межах спірних правовідносин відповідач виконував повноваження суду, пов'язане зі здійсненням правосуддя, і не здійснював владні управлінські функції відносно позивачів.

ОСОБА_1 як позивач та представник позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Верховним Судом України розглядалась цивільна справа №752/12003/13-ц за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12 до гаражно-будівельного кооперативу «Теремки-1», ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 про скасування рішень зборів за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12 про перегляд судових рішень, за наслідками якої Верховним Судом України 19 жовтня 2016 року прийнято постанову, якою заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12 задоволено частково; рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2016 року в частині позовних вимог про визнання незаконним рішення зборів уповноважених ГБК «Теремки-1» від 15 липня 2010 року про виключення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12 із членів ГБК «Теремки-1» скасовано; ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено; скасовано рішення зборів уповноважених ГБК «Теремки-1» від 15 липня 2010 року про виключення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12 із членів ГБК «Теремки-1»; в іншій частині позовних вимог провадження у справі закрито.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У розумінні пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначена юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Зокрема, частиною 1 вказаної норми передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Частиною 2 вказаної норми передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за виключенням спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори юридичних та фізичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених при здійсненні владних управлінських функцій.

У Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 (справа №1-17/2001) зазначено, що процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

В силу вимог статті 2 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий розгляд його справи та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 129 Конституції України встановлює незалежність судді при здійсненні правосуддя.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №6 роз'яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Аналізуючи коло спірних правовідносин та зміст позовних вимог у даній справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки Верховний Суд України при розгляді справи № 752/12003/13-ц здійснював повноваження суду, за результатами якого прийнято судове рішення, тобто здійснював повноваження щодо правосуддя, і не здійснював відносно позивачів владні управлінські функції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене вище, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для закриття провадження у справі є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з вимогами процесуального законодавства та відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки викладені в ній обставини і зміст оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення норм процесуального права, а зазначені в касаційній скарзі доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 як позивача та представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Верховного Суду України про зобов'язання вчинити дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Я.Л. Іваненко