Ухвала суду № 70830935, 29.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

29 листопада 2017 року м. Київ справа № 800/533/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., ознайомившись з матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до Президента України про визнання незаконною ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовом, у якому просила: встановити, що ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» є незаконною, суперечить закону з вищою юридичною силою; встановити, що дії Президента України є незаконними у зв'язку з підписанням ним Закону, який містить незаконну ст. 26; зобов'язати Президента ініціювати доповнення ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» про звільнення малозабезпечених осіб від авансу, чітко визначивши розмір доходу.

Відповідно до частини четвертої статті 18 КАС України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені статтею 171-1 КАС України, відповідно до частини першої якої правила цієї статті поширюються у тому числі на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України.

Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

З позовної заяви вбачається, що вона обґрунтовується незаконністю статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки її положення суперечать закону вищої юридичної сили. В той же час позивач не визначає яким саме положенням закону не відповідає зазначена норма. При цьому відповідно до ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Крім того, за змістом частини першої статті 6 КАС України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах при здійсненні суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з ч. 4 ст. 105 КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.

Як вбачається з позову, позивач не вказує в чому полягає на даний час порушення його особистих прав, свобод та інтересів з боку Президента України та яким чином дії або бездіяльність відповідача впливають на його права та обов'язки, як безпосереднього суб'єкта правовідносин.

З огляду на наведене, позивачу необхідно привести позовні вимоги в частині визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії Президента України у відповідність до вимог ст. 106 КАС України, з урахуванням положень статті 1711 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 106 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Згідно зі статтею 4 Закону України від 8 липня 2011 року "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Судовий збір за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Позивачем при поданні позовної заяви судовий збір не сплачено, а надане клопотання про звільнення від його сплати обґрунтовано недостатньо.

Відповідно до частини першої статті 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 до Президента України про визнання незаконною ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", зобов'язання вчинити певні дії підлягає залишенню без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 1711 КАС України,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про визнання незаконною ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 строк до 05 січня 2018 року для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Попередити позивача, що в разі не усунення недоліків позовна заява буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Суддя Вищого

адміністративного суду України В.Ф. Мороз