Постанова № 70829504, 04.12.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2017 р. № 820/4188/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання - Кульчій А.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Лук'янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 15.05.2017 року № 16-13-09.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 15.04.2008 року, позивач є власником нежитлових будівель (комплексу), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та вказані будівлі позивач використовує в якості складів для зберігання сільськогосподарської продукції, оскільки здійснює господарську діяльність пов'язану з вирощуванням зернових культур та насіння олійних культур, є платником єдиного податку 2 групи. Крмі того, має земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Таким чином, позивач вважає, що спірне нежитлове приміщення, яке належить йому на праві власності, не є об'єктом оподаткування, згідно п.п. "ж" п.п 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а факт здійснення позивачем сільськогосподарської діяльності підтверджується наявними документами, через що винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та помилковими.

Представник відповідача в своїх запереченнях просив відмовити в задоволенні адміністративного позову та пояснив, що позивач здійснював господарську діяльність на 2 групі єдиного податку, а відтак, не може вважатися сільськогосподарським товаровиробником та не може бути особою, на яку розповсюджуються пільги на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Представник відповідача вважає, що пільга, встановлена п.п. "ж" п.п 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, надається тільки юридичним особам, або особам, які знаходяться на четвертій групі єдиного податку, а тому, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , нараховується фізичній особі, власнику об'єктів нежитлової нерухомості, контролюючим органами без застосування пільги.

У судовому засіданні представник позивача підтримав обставини, викладені в позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа - підприємець, є платником єдиного податку 2 групи, одним із видів діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с.15).

Судом встановлено, що позивач є власником нежитлових будівель (комплексу) що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 15.04.2008 року. (а.с. 11).

Суд зазначає, що відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, виданої Відділом Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області № 97-20.20.-0.3-324/2-16 від 05.02.2016 року, з якої вбачається, що у власності ФОП. ОСОБА_3 перебувають земельні ділянки загальною площею 27,7802 га., що розташовані на території Задонецької сільської ради, цільове призначення яких є сільськогосподарське призначення.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, пп.266.7.2 п. 266.7 статті 267 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення № 16-13-09 від 15.05.2017 року, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2016 рік у розмірі 55822,78 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим рішенням, 20.06.2017 року позивач звернувся із скаргою до ГУ ДФС у Харківській області.

Рішенням ГУ ДФС у Харківській області № 10389/Ч/99-99-11-02-01-14 від 14.08.2017 року скаргу ФОП ОСОБА_3 залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення залишено без змін (а.с.23-25).

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 ПК України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Так, відповідно до положень п. 21.1 ст. 21 ПК України, зокрема, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно п. 30.1, п. 30.2., п. 30.3., п. 30.8, п.п. "г" п. 30.9 ст. 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування сідати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, них пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Податкова пільга надається шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Підпунктом 14.1.76 п. 14. 1 ст.14 ПК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до положень пп.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Проте, згідно положень ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" визначено, що виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно - правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності.

При цьому, суд зазначає, що представником відповідача в цілому не заперечувався той факт, що позивач здійснює господарську діяльність шляхом вирощування зернових культур, проте, вважає, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні п.п.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Суд звертає увагу на те, що визначення "сільськогосподарський товаровиробник, які містяться у пп.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, застосовуються виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено самим пп.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Таким чином, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки дане положення не застосовується, оскільки відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно"

Також, виходячи із спірних правовідносинах необхідно врахувати рішення Європейського суду з прав людини у справах Сєрков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до пп. "ж" пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Виходячи з положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.

Таким чином, нежитлові будівлі (комплекс), за адресою: АДРЕСА_1, що належить позивачу на праві власності, не є об'єктом оподаткування, згідно з пп. "ж" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, оскільки використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником шляхом вирощування зернових культур.

Отже, з огляду на вищенаведені положення норм чинного законодавства та практику Європейського Суду з прав людини, суд дійшов висновку про те, що у позивача не виникло обов'язку по сплаті податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки, оскільки позивач фактично є сільськогосподарським товаровиробником, виходячи з положень ст. 1 ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис".

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 16-13-09 від 15.05.2017 року є необґрунтованим, через що адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 16-13-09 від 15.05.2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2) сплачену суму судового збору в розмірі640 грн. (шістсот сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, адреса: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлений 08 грудня 2017 року.

Суддя Бідонько А.В.