Постанова № 7082756, 02.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2009 р. справа № 2а-14592/09/0570

час прийняття постанови: 12.30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Повного товариства «Ломбард ОФТЕХ-ЗАСТАВА» (Семушина О.В., Мартинюк П.О.)» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25 серпня 2009р. № 0001011742/0.

за участі представника позивача Федотова О.В.

представника відповідача -не зявився.

ВСТАНОВИВ

Повне товариство «Ломбард ОФТЕХ-ЗАСТАВА» (Семушина О.В., Мартинюк П.О.)» звернулося до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 25 серпня 2009р. № 0001011742/0 про визначення податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1500 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3000грн. усього на суму 4500грн.

В подальшому, 02.11.2009р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним зазначене податкове повідомлення-рішення від 25 серпня 2009р. № 0001011742/0.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Жовтневою МДПІ м. Маріуполя у період з 20.07.2009р. по 07.08.2009р. була проведена планова виїзна перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 31.03.2009р.

За результатами перевірки складено акт від 12.08.2009р. № 1928/22-011-1/31132301, в висновках якого, зокрема, відображені порушення п. 1.15 ст. 1, п.п. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, ст. 8, п. 12.1 ст. 12, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-ІV (із змінами і доповненнями): не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб з не повернутої позики у сумі 1500грн.

Позивач з висновками відповідача не погодився та 14.08.2009р. подав заперечення до акту вих. №28/09. Відповідачем вказані заперечення до уваги прийняті не були.

25.08.2009р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001011742/0, в якому не нарахування та неутримання податку з фізичної особи ОСОБА_1 визнано порушенням п. 1.15 ст. 1, п.п. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, ст. 8, п. 12.1 ст. 12, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» донарахована сума податку у розмірі 1500 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції 3000грн.

Під час перевірки було встановлено, що між ОСОБА_1, та позивачем був укладений договір позики від 10.10.2006р. В якості забезпечення виконання зобовязань фізичної особи за цим договором був укладений договір іпотеки квартири за адресою АДРЕСА_1. Позичальник своєчасно позику не повернув в звязку з чим позивач звернувся до Жовтневого районного суду м.Маріуполя з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою цього суду від 26.12.2008р. затверджена мирова угода між сторонами, згідно з якою ОСОБА_1 погашає суму заборгованості з відсотками до 15.03.2009р. Сторони погоджуються, що у разі невиконання у цей строк умов мирової угоди право власності на предмет іпотеки переходить до позивача. Станом на 16.03.2009р. ОСОБА_1 позику та відсотки не повернула. У звязку з цим на думку податківців ОСОБА_1 отримала дохід, прибутковий податок з якого позивачем як податковим агентом не був утриманий.

Посилаючись на Цивільний кодекс України, Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-ІV (із змінами і доповненнями), Закон України «Про заставу» позивач зазначає, що на час видачі позики її сума не вважається обєктом оподаткування. Податок з доходів фізичних осіб утримується податковим агентом від імені та за рахунок платника податку. Датою отримання суми доходи ОСОБА_1 позивач вважає дату, коли він отримає та поверне кошти від продажу предмету іпотеки. Позивач вважає, що у перевіряємому періоді було відсутнє джерело, за рахунок якого він мав утримати суму податку, тому він не мав статусу податкового агента.

За цих підстав він просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 25 серпня 2009р. № 0001011742/0.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов від 14.10.2009р. Посилаючись на Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-ІV (із змінами і доповненнями) вважає, що у разі невиконання фізичною особою зобовязання, забезпеченого заставою, після закінчення терміну дії договору у фізичної особи виникає обєкт оподаткування з якого ломбард як податковий агент має нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

У звязку з цим вважає висновки акту перевірки законними, а вимоги про визнання недійсним прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення безпідставними та просить в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, встановив:

Позивач Повне товариство «Ломбард ОФТЕХ-ЗАСТАВА» (Семушина О.В., Мартинюк П.О.)» зареєстрований як юридична особа згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію, виданим Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради серія НОМЕР_1 та взятий на податковий облік ДПІ у Жовтневому районі м.Маріуполя 31.10.2000р. №262.

Жовтневою МДПІ м. Маріуполя у період з 20.07.2009р. по 07.08.2009р. була проведена планова виїзна перевірка дотримання позивачем вимог податкового валютного та іншого законодавства законодавства за період з 01.10.2006р. по 31.03.2009р.

За результатами перевірки складено акт від 12.08.2009р. № 1928/22-011-1/31132301, в висновках якого, зокрема, відображені порушення п. 1.15 ст. 1, п.п. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, ст. 8, п. 12.1 ст. 12, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-ІV (із змінами і доповненнями): не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб з не повернутої позики у сумі 1500грн.

Позивач з висновками відповідача не погодився та 14.08.2009р. подав заперечення до акту вих. №28/09. Відповідачем вказані заперечення до уваги прийняті не були.

25.08.2009р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001011742/0, в якому ненарахування та неутримання податку з фізичної особи ОСОБА_1 визнано порушенням п. 1.15 ст. 1, п.п. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, ст. 8, п. 12.1 ст. 12, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» донарахована сума податку у розмірі 1500грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції 3000грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 10.10.2006р. був укладений договір позики №2131 зі строком повернення 10.10.2007р.

Згідно даного договору ОСОБА_1 була надана позика в сумі 10000грн. на умовах сплати 5% в місяць від суми позики за користування позикою. Факт видачі позики підтверджується заставним білетом від 10.10.2006р.

На забезпечення виконання позикоодержувачем своїх зобовязань по поверненню позики та сплаті відсотків наданий предмет іпотеки квартира АДРЕСА_1

ОСОБА_1 позику вчасно не повернула.

На реалізацію свого права іпотекодержателя, позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

26.12.2008р. була укладена мирова угода, яка затверджена ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя по справі № 2-4032/08. Ухвала набула законної сили 31.12.2008р. Строк погашення зобовязань за нею встановлений до 15.03.2009р.

Станом на 16.03.2009р. позику та відсотки ОСОБА_1 не повернула.

22.04.2009р. ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 26.12.2008р. по справі № 2-4032/08 зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Зі змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що між сторонами відсутній спір з приводу існування наведених обставин. Проблемою даного спору є різне тлумачення сторонами дати виникнення обовязку податкового агента із нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно положень ст. 589 ЦК України та ст. 19 Закону України „Про заставу” у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” передбачено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.п. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 цього Закону до доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу належить основна сума кредиту, що отримується платником податку.

Отже, при виплаті позики у особи, що її отримала, виникає право власності на відповідну суму грошей, тобто дохід, але не виникає обєкт оподаткування з податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону „Про податок з доходів фізичних осіб” податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

З урахуванням наведеного, на момент виплати позики позивач хоча й мав можливість здійснювати утримання за рахунок сум, які підлягали видачі ОСОБА_1, але не був зобовязаний утримати та сплатити до бюджету податок, тому не вважався податковим агентом.

Після цього ОСОБА_1 доходів не отримувала, оскільки будь-якого перерахування (нарахування, одержання) на її користь коштів не відбувалося. Та обставина, що боржник не виконав зобовязань з повернення позики, і у кредитора виникло право звернення стягнення на предмет застави, не свідчить про виникнення у боржника доходу, оскільки не супроводжується виплатою (нарахуванням, одержанням) будь-яких коштів, майна або інших активів.

Це спростовує твердження відповідача про виникнення доходу у ОСОБА_1 з моменту, коли вона втратила можливість повернути заборгованість згідно з мировою угодою, яка затверджена ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя.

Обєкт оподаткування у даних відносинах виникне при виплаті боржникові коштів від продажу обєкта іпотеки у сумі, що залишиться після погашення його грошових зобовязань. У цьому випадку позивач буде мати джерело, за рахунок якого він, як податковий агент, відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону „Про податок з доходів фізичних осіб” буде зобовязаний утримати податок з доходів фізичних осіб.

Така правова позиція збігається з позиціями Верховного суду України, що викладені у постановах від 31.03.2009р. по справі №09/56, від 26.08.2008р. по справі №21-357 та Вищого адміністративного суду в ухвалі від 29.07.2008р. №К-33655/06.

За таких обставин позовні вимоги Повного товариства «Ломбард ОФТЕХ-ЗАСТАВА» (Семушина О.В., Мартинюк П.О.)» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25 серпня 2009р. № 0001011742/0 підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Повного товариства «Ломбард ОФТЕХ-ЗАСТАВА» (Семушина О.В., Мартинюк П.О.)» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25 серпня 2009р. №0001011742/0 задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 25 серпня 2009р. № 0001011742/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Повного товариства «Ломбард ОФТЕХ-ЗАСТАВА» (Семушина О.В., Мартинюк П.О.)» (87500, м. Маріуполь, пр. Рахімова,99, ЄДРПОУ 31132301) судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання апеляційної скарги у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 02 грудня 2009р. Постанова виготовлена у повному обсязі 07 грудня 2009 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження. Суддя Бєломєстнов О. Ю.