Постанова № 7082703, 01.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-16295/09/0570

час прийняття постанови: 18-10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шинкарьової І.В.

при секретарі                                                  Скокіні О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово – виробниче об’єднання «Аріста»

до відповідача 1 : Східна митниця

відповідача 2: Головне управління державного казначейства м. Києва

третя особа : Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області

про скасування картки відмові від 17 вересня 2009 року в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України №700000002/9/009034 від 14 вересня 2009 року, а також рішення про визначення митної вартості товару к ВМД № 70000002/9/009179 від 17 вересня 2009 року, та стягнення з бюджету суму переплати податку на додану вартість 11565,54 грн, яка виникла у зв’язку з вимушеним декларуванням товару по вартості, визначеної відповідачем.

за участю представників:

від позивача: Оганесян Е.С. – за дов. від 21 жовтня 2009 року

від відповідача 1: Кононенко В.К. – за дов. від 12 травня 2009 року

відповідача 2 : не з’явився

третя особа : не з’явився                     

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово – виробниче об’єднання «Аріста» звернулось з позовом до Східної митниці, Головного управління державного казначейства м. Києва, третя особа без самостійних вимог на боці відповідача Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про скасування картки відмові від 17 вересня 2009 року в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України №700000002/9/009034 від 14 вересня 2009 року, а також рішення про визначення митної вартості товару к ВМД № 70000002/9/009179 від 17 вересня 2009 року, та стягнення з бюджету суму переплати податку на додану вартість 11565,54 грн, яка виникла у зв’язку з вимушеним декларуванням товару по вартості. Позовні вимоги обґрунтовує наступним.

Згідно з умовами Контракту от 20 вересня 2009 року №РL/DNС200809/09 Е-0221 позивачем ввезено на територію України з Польщі товар карбонат калія кальцинірований в кількості 20 тон в мішках вартістю 1,25 дол. США за 1 кг., всього на суму 25000 Дол. США. Форма сплати постачальнику РСН «STANCHEM» за ввезений товар сто відсотків передплати. Для здійснення митного оформлення товару, ввезеного позивачем, 14 вересня 2009 року було надано вантажно – митну декларацію за №700000002/9/009034. Одночасно с вантажно – митною декларацією, було подано декларацію митної вартості, у якій була заявлена митна вартість в іноземній валюті (Дол. США) – 25625,20 дол. та в гривні (за курсом на 14 вересня 2009 року - 7,9974)-204935,00 грн. Митним органом 17 вересня 2009 року було прийнято рішення про визначення митної вартості за рівнем ідентичних і подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснювалось, відповідно до вимог статей 266, 268, 269 Митного Кодексу відповідачем 1 використовувались два метода визначення митної вартості товару другий та третій. 17 вересня 2009 року була складена та вручена декларанту позивача картка відмови №700000024/2009/020476 в прийнятті митної декларації, митнім оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України у зв’язку з не наданням додаткових документів, зазначених в декларації митної вартості від 14 вересня 2009 року, які підтверджували митну вартість товару, відповідно до вимог пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766. Карткою визначено, що митне оформлення може бути здійснено за умови корегування митної вартості товарів згідно з спірним рішенням відповідача про визначення митної вартості. Цим рішенням збільшена вартість 1 кг товару до 1,61 Дол. США і відповідно за 20000кг – 32200 Дол. США.. Додаткові документи які були зазначені у Декларації митної вартості було: договори з третіми особами та інформація про курс валют польської злоти до дол.. США на 09 вересня 2009 року.

Посилаючись на вимоги статей 262, 264 Митного Кодексу України, та Порядок декларування митної вартості товарів, які перетинаються через митний кордон України та надання відомостей для підтвердження вартості затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 (далі Порядок), позивач зазначає, що абзацом 3 пункту 11 Порядку передбачено, що відповідач 1 не мав право вимагати від декларанта документів не зазначених у графі 2 декларації митної вартості.

На виконання вимог митного органу, позивачем, була надана інформація про курс валют та лист постачальника вантажу щодо договорів з третіми особами, у позивача договори з третіми особами відсутні. Оскільки відповідачем 1 не зазначено яку інформацію повинен містити договір з третіми особами, позивач вважає, що виконав вимоги митного органу у повному обсязі. Виходячи з викладеного, позивач вважає, що картка відмови в митному оформленні прийнята не правомірно. З метою недопущення простою автотранспорту позивач був вимушений задекларувати свій товар за ціною митниці, переплатив при цьому податок на додану вартість 11565,54 грн.

У судовому засіданні представники позивача надали пояснення аналогічні зазначеним та просили позов задовольнити у повністю.

Відповідач 1 з позовними вимогами не погодився, у своїх запереченнях (арк.. справи 55) зазначає, що під час контролю правильності визначення митної вартості товарів було встановлено, що митна вартість товару значно нижча у порівнянні з цінами на алогічні товари, згідно цінової бази даних ЄАІС ДМСУ. А саме, митна вартість заявленого позивачем до митного оформлення вантажу склала 1,28 дол. США за кг., в той час, як згідно цінової інформації ЄАІС ДМСУ (станом на день здійснення митного оформлення) мінімальний рівень митної вартості - аналогічного товару, найближчого за датою до поточного митного оформлення, складав 1,61 дол.США/кг. Отже, враховуючи те, що заявлена позивачем митна вартість товару значно нижча в порівнянні з наявною інформацією митного органу, з метою обґрунтування заявленої митної вартості товару, декларанту було запропоновано надати додаткові документи згідно вимог п. 11 Порядку, а саме: з метою вивчення умов організації торговельних відносин між покупцем і продавцем та умов встановлення ціни був затребуваний договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; з метою перевірки відомостей зазначених у копії ВМД країни відправлення була затребувана інформація про курс валют на 09 вересня 2009 року. Про необхідність подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, декларанта позивача було повідомлено письмово, про що 15 вересня 2009 зроблено запис на декларації митної вартості. 16 вересня 2009 декларант надав до митного органу лише інформацію про курс злоти та лист від відправника стосовно договору з третіми особами. Враховуючи необгрунтування заявленої митної вартості з боку позивача за першим методом, а також відсутність у митного органу інформації щодо можливості застосування наступних методів, митницею скориговано митну вартість товару до 1,61 дол. США/кг та застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару. На підставі зазначеного рішення була складена картка відмови від 17 вересня 2009 року №7000000024/2009/020479. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями статті 273 МК України, повинна найбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті пускається гнучкість при застосуванні цих методів. Так, на підставі викладеного, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів, а також відсутність у митного органу об'єктивного джерела інформації, а саме документів на ідентичні та подібні товари, які на час здійснення митного оформлення оцінюваних товарів, імпортовані на митну територію України та час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів, а також необхідної інформації для визначення митної вартості за методом визначення митної вартості на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості, митним органом було здійснено коригування митної вартості товару з урахуванням наявною у митному органі інформації, рівень цін на такі товари, митне оформлення яких вже здійснено та прийнято рішення щодо можливості застосування шостого резервного методу значення митної вартості відповідно до чинного законодавства. Отже, відповідач звертає увагу на те, що його дії по встановленню митної вартості цілком відповідають приписам діючого законодавства та засновані на вимогах нормативних документів з митної справи. У зв’язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Відповідач 2 проти позовних вимог заперечує, та зазначає, що частиною 2 статті 50 Бюджетного Кодексу України визначено, що Державне казначейство України веде бухгалтерській облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету. Посилаючись, на підпункт 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункти 2.2, 3.1, 3.3, 3.4, 4 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної України від 24 січня 2006 № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25 січня 2006 року № 64/11938, зазначає, що чинним законодавством чітко визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету. Жодним законом чи нормативно-правовим актом не передбачено повернення надмірно сплаченого податку та зборів за рахунок коштів кошторису на утримання Головного управління.

Третя особа без самостійних вимог на боці відповідача у своїх запереченнях зазначає, що згідно пункту 5 "Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ", затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 09 липня 2008 року № 609, безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються бюджетні кошти, здійснюється на користь відповідної юридичної особи на підставі судового рішення за рахунок сум надмірно або помилково зарахованих до бюджету платежів, внесених цією юридичною особою. Отже, відповідно до статті 71 КАС України позивач повинен довести що спірні кошти були перераховані на рахунки з обліку доходів державного бюджету, що відкриті в ГУДКУ у Донецькій області. Оскільки до позовної заяви не надані докази перерахування спірних коштів на депозитний рахунок Східної митниці, що відкритий в ГУДКУ у м. Києві, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно – промислове об’єднання «Аріста» зареєстроване як юридична особа 21 жовтня 2004 року, ідентифікаційний код юридичної особи 33221885, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 302883 (арк. справи 104).

Між позивачем та РСН «STANCHEM» SP.J м. Люблін було укладено контракт від 20 серпня 2009 року № РL/DNС200809/09 Е-0221 (арк.. справи 12), відповідно до умов якого позивач придбав карбонат калію кальцинованого в кількості 20 тонн, вартістю 25000,00 дол. США. Покупець повинен сплатити 100 відсотків передплати, термін вересень 2009 року (додаток до контракту №1) (арк.. справи 13).

Для здійснення митного оформлення позивачем, 14 вересня 2009 року, відповідачу була подана вантажно – митна декларація № 700000002/9/009034 (арк.. справи 8). Одночасно з ВМД декларантом позивача була подана декларація митної вартості (арк.. справи 11), у якій заявлена митна вартість в іноземній валюті дол.. США – 25625,20, та у гривні – 204935,00.

Митна вартість визначена позивачем за першим методом - ціною договору.

На етапі здійснення митного контролю за визначенням митної вартості товару на поданих декларантом в пакеті товаросупровідних документів Декларації митної вартості посадовою особою Східної митниці був зроблений напис про необхідність подання додаткових документів, а саме: 1) договір з третіми особами; 2) інформацію про курс валют польські злоті-долар США на 09 вересня 2009 року.

На цих же аркушах ДМВ у відповідь на запит відповідача про надання документів декларантом позивача був зроблений напис про надання інформації про курс валют, та лист від відправника стосовно договору з третіми особами.

Східною митницею самостійно була проведена митна оцінка товару на підставі 6-го (резервного) методу визначення митної вартості відповідно до статей 265, 273 МКУ та винесено Рішення про визначення митної вартості товарів від 17 вересня 2009 року № 700000024/2009/000604/1, якими проведена самостійна митна оцінка та підвищена митна вартість (арк. справи 6).

Відповідно до наведеного рішення визначена ціна ідентичних/подібних (аналогічних) товарів у сумі 1,61 доларів США за 1кг, тоді як позивачем заявлено митну вартість товару на рівні 1,25 доларів США за 1кг товару. Визначення митної вартості здійснено за шостим методом з огляду на недостатність відомостей для визначення митної вартості за ціною договору (вартість операції), відсутністю інформації, щодо цін на ідентичні, аналогічні товари, та відсутністю інформації, що дозволяла б використати четвертий та п'ятий методи. Джерелом інформації та документами, які використані для розрахунку митної вартості товару митним органом зазначена цінова інформація ДМСУ.

17 вересня 2009 року декларанту надана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020476 (арк. справи 7). Згідно з карткою відмови, товари не підлягають митному оформленню через митний кордон України з причин неподання додаткових документів, необхідних для визначення митної вартості. В якості вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України, Східною митницею визначено декларування товару за ціною та методом, визначеними відповідачем у відповідному рішенні.

З метою недопущення простою автотранспорту позивачем було здійснено митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною Відповідачем.

Зазначені ВМД містять відмітки Східної митниці про сплату митних платежів та на день розгляду справи митне оформлення товару здійснено на підставі вище вказаних ВМД.

Суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно визначено митну вартість товарів, ввезених на підставі ВМД із застосуванням резервного методу та протиправно надано відмову у прийнятті митної декларації з огляду на викладене:

Відповідно до статті 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до статті 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1. за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2. за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3. за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4. на основі віднімання вартості;

5. на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6. резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1-5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до статті 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Посилання митного органу на здійснення коригування митної вартості товару з урахуванням цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ є необґрунтованим, оскільки така підстава для коригування митної вартості не передбачена зазначеною нормою.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Суд встановив, що обмеження у застосуванні першого методу визначення ціни товару щодо позивача відсутні, та позивачем до Східної митниці було надано всі документи, щодо визначення ціни товару, що імпортується.

Відповідно до статті 273 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 -272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Відповідач 1 зазначає про відсутність у митного органу об'єктивного джерела інформації, а саме документів на аналогічні, ідентичні та подібні товари, які на час здійснення митного оформлення оцінюваних товарів імпортовані на митну територію України та час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів. За таких обставин посилання на те, що у більшості випадків ціна товару при ввезенні іншими суб'єктами господарювання була вищою, не можуть розцінюватись як безспірний доказ відповідності дійсної вартості ввезеного товару інформації, яка міститься в базі даних митного органу.

          Відповідно до статті 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідач не навів переконливих доказів виникнення обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих декларантом відомостей про вартість товару. Посилання митного органу в якості підстави витребування додаткових документів на заниження митної вартості у порівнянні з цінами на подібні товари є необґрунтованим, оскільки митним органом у рішенні про визначення митної вартості самостійно зазначено про відсутність інформації про ціни на аналогічні товари (подібні), що обумовило неможливість застосування третього методу визначення митної вартості товарів.

Відповідно до пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідачем зазначається про неподання позивачем повного переліку документів, передбачених саме пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Щодо визначення митної вартості вантажу, яка значно нижча у порівнянні з цінами на ідентичні та подібні товари згідно бази цінової інформації ЄАІС ДМСУ. За ціновою інформацією ЄАІС ДМСУ(станом на день здійснення митного оформлення) мінімальний рівень митної вартості ідентичного товару складав 1.61 дол. США за 1 кг. На підтвердження того, що ціна на «карбонат калію» на день розмитнення значно нижча ніж ціна на ідентичні товари не надано доказів, а лише зроблено посилання на цінову інформацію ЄАІС ДМСУ, що суперечить частини 2 статті 71 КАС України.

          Щодо посилань відповідача, що декларантом додаткові документи для підтвердження митної вартості були надані, але не в повному обсязі, про що ним зроблено відповідні записи на декларації митної вартості. До митниці не був наданий договір з третіми особами, що пов’язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається. Позивачем було надано лист від постачальника товару компанії « РСН «STANCHEM» SP.J (арк.. справи 21) у якому зазначено, що він не може надати позивачу договір з третіми особами, який має відношення до контракту на поставку карбонату калію кальцинованого, митна вартість якого визначається, а також рахунок фактуру від їх постачальників або данні, щодо складових ціни, тому що ця інформація є комерційною таємницею, і надання її суперечить положенням Конвенції ООН «Про договори міжнародної купівлі – продажу» від 11 квітня 1980 року. У позовній заяві, а також у судовому засіданні позивач зазначив, що безпосередньо договорів з третіми особами щодо зазначеного товару не укладав, про що листом від 16 вересня 2009 року №178/2 (арк.. справи 22) повідомив митний орган. Відповідач 1 доказів які б спростовували це твердження не надав.

Відповідно до пункту 11 Порядку для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів. Таким чином перелік визначених цим пунктом документів не є ані вичерпним, ані таким, що визначає документи, відсутність хоча б одного з яких є обов'язковою передумовою для неможливості визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Стосовно висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 11 вересня 2009 року №1888 (арк.. справи 19), у якому зазначено, що вартість товару «карбонат калію кальцинований» 1,25 дол. США за кг., відповідає поточній конюктурі. Суд зазначає, що вказаний висновок не має обов’язкового характеру, а є лише рекомендаційним.

До того ж відповідно до пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовляється від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Згідно з абз. 23 статті 1 МК України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також: інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до частини 2 статті 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.

Згідно із статті 88 МК України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи є він власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Згідно із статтею 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною 1 статті 261 МК України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також, у відповідних випадках, для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно з приписами статті 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до статті 266 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Частинами 2 - 3 вищезазначеної статті визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у ч. 1 цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до статті 259 Митного Кодексу України митна, вартість товарів, які переміщені через кордон України є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Як встановлено статтею 262 Митного Кодексу України митна вартість товару та метод її визначення заявляється митному органу декларантом шляхом подання митної декларації.

Відповідно до норм статті 265 Митного Кодексу України митний орган має право приймати рішення правильність заявленої декларантом митної вартості товарів. Але в даному випадку митний орган ніяким чином не визначив, з яких підстав у нього виникли сумніви у заявленої вартості товару з боку декларанта. Митний орган в даному випадку не визначив ніяких сумнівів у достовірності поданих позивачем документів декларації.

Вказівки про середній рівень митної вартості ідентичних та аналогічних товарів, які використовувала митниця, не відповідають матеріалам справи, якими підтверджується, що позивач надав митниці усі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною позивача.

Позивачем надані усі документи, які перераховані пунктом 15 Порядку декларування митної вартості, що свідчить про те, що рішення митним органом приймалось не в повній мірі обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням усіх обставин, без дотримання принципу рівності перед законом, не пропорційно, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Більш того, згідно статті 267 Митного Кодексу України, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформації за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Всі ці приписи законодавства свідчать про те, що при визначені дійсної митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, митний орган повинен рахуватися з можливостями та необхідністю участі у вказаній процедурі визначення вартості, з декларантом товару, що в даному випадку не було зроблено відповідачем.

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача, що позивачем не надані документи, що вимагались митним органом і це було підставою для відмови митного оформлення. Суд приходить до висновку, що в діях відповідача встановлена неправомірність, та те що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, відповідно до вимог статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України, недоведена правомірність прийняття рішень про визначення митної вартості та правомірність своїх дій.

За таких обставин відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті ВМД, прийняті рішення про визначення митної вартості товарів за шостим (резервним) методом та надані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

          Відповідно до пункту 1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24 січня 2006 року №25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 року за №64/11938, надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

Оскільки, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за шостим (резервним) методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), позивачем сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством (арк.. справи 52,53). Про сплату визначеної відповідачем митної вартості товару свідчить також відмітка митного органу на вантажно – митній декларації від 17 вересня 2009 року №700000002/9/009179 (арк.. справи 67).

Відповідно до наданого розрахунку, надмірно сплачений податок на додану вартість складає 11565 грн. 54 коп. Дані такого розрахунку підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до пункту 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2008 року № 609, повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.

За таких обставин вимога про стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Східною митницею не доведена правомірність відмови у прийнятті наданої позивачем вантажної митної декларації та обчислення митної вартості товарів, ввезених відповідно до ВМД, що розглядаються у справі, за шостим (резервним) методом. В той же час, дослідженими судом доказами спростовані висновки відповідача про неподання декларантом до митного органу документів, що дозволяли б визначити митну вартість ввезеного товару із застосуванням першого методу (ціни договору).

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово – виробниче об’єднання «Аріста» до Східної митниці, Головного управління державного казначейства м. Києва, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про скасування картки відмові від 17 вересня 2009 року в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України №700000002/9/009034 від 14 вересня 2009 року, а також рішення про визначення митної вартості товару к ВМД № 70000002/9/009179 від 17 вересня 2009 року, та стягнення з бюджету суму переплати податку на додану вартість 11565,54 грн, яка виникла у зв’язку з вимушеним декларуванням товару по вартості, визначеної відповідачем, задовольнити.

          Скасувати картку відмові від 17 вересня 2009 року в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України №700000002/9/009034 від 14 вересня 2009 року.

          Скасувати рішення про визначення митної вартості товару к ВМД № 70000002/9/009179 від 17 вересня 2009 року.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово – виробниче об’єднання «Аріста» надмірно сплачений податок на додану вартість у загальній сумі 11565,54 грн.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово – виробниче об’єднання «Аріста» 115(сто п'ятнадцять ) грн. 66 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 01 грудня 2009 року в присутності представників сторін. Постанова у повному обсязі складена 07 грудня 2009 року.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шинкарьова І.В.