Постанова № 7082481, 08.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.12.09Справа №2а-10903/09/4/0170 о 12:51

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Кравченко О.І., за участі представників сторін:

від позивача - Новицький А.А.;

від відповідача 1 (Закрите акціонерне товариство "Кримський титан") - Єсіпова О.П.;

від відповідача 2 (Приватне підприємство "Судноремонтна компанія "Рієс") - не з'явився;

від відповідача 3 (Приватне підприємство «Ремонт і експлуатація суден») – не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

до Закритого акціонерного товариства "Кримський ТИТАН",Приватного підприємства "Судноремонтна компанія "Ріес", Приватного підприємства «Ремонт і експлуатація суден»

про визнання недійсною угоди

Суть спору: Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція АР Крим (далі – позивач) звернулась до адміністративного суду із позовом до Закритого акціонерного товариства «Кримський ТИТАН» (далі – відповідач 1, ЗАТ «Кримський Титан»),Приватного підприємства «Судноремонтна компанія «РІЕС» (далі – відповідач 2, ПП «СК «РІЕС») про визнання недійсною угоди на виконання будівельних робіт №1970/з, укладеної між відповідачами. Позов мотивовано тим, що відповідач 2 при укладенні і виконанні спірної угоди здійснював безліцензійну діяльність, положеннями ст. ст. 203, 215, 227 Цивільного кодексу України. Під час судового розгляду представник позивача змінив позовні вимоги, надавши письмову заяву, просив визнати правочин між ЗАТ «Кримський ТИТАН» і ПП «Судноремонтна компанія «РІЕС», згідно договору №1970/з від 28.07.2005 року з моменту внесення до нього змін додатковою угодою №4 від 14.08.2006 року, підписаною ПП «РІЕС».

Ухвалами суду від 21.10.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 26.11.2009 року залучено до участі у справі у якості відповідача приватне підприємство «Ремонт і експлуатація суден» (далі – відповідач 3, ПП «РІЕС»).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення і пояснення, в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що звернення позивача до суду перевищує визначені законом повноваження податкового органу.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 26.11.2009 року проти позову заперечував, надав письмові пояснення, просив у задоволенні позову відмовити, в судове засідання 08.12.2009 року не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення судового розгляду не надав.

Представник відповідача 3 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення судового розгляду не надав, направив письмові пояснення на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову, вказав, що спірну угоду було укладено між відповідачем 1 і ПП «Ремонт і експлуатація суден», при цьому останнє мало ліцензію на виконання будівельних робіт. Для завершення будівельних робіт було укладено угоду про передачу всіх прав та обов’язків ПП «Ремонт і експлуатація суден» підрядчику ПП «Судноремонтна компанія «РІЕС».

Заслухавши представників позивача, відповідача 1, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративного суду віднесено спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі – Закон №509) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Згідно із п. 11 ст. 10 Закону №509 державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Враховуючи суб’єктний склад сторін та характер спірних відносин, справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що ПП «СК «РІЕС» є юридичною особою, ідентифікаційний код 34541300, зареєстровано 01.08.2006 року, ЗАТ «Кримський титан» є юридичною особою, ідентифікаційний код 32785994, зареєстровано 31.08.2004 року, ПП «РІЕС» також є юридичною особою, ідентифікаційний код 30628513, зареєстровано 11.01.2000 року.

Судом встановлено, що додатковою угодою №4 від 14.08.2006 року до договору №1970/з від 28.07.2005 року (примірнику договору позивачем суду не надано) між ЗАТ «Кримський титан», ПП «СК РІЕС» і ПП «РІЕС» внесено зміни до вищевказаного договору, яким змінено преамбулу і розділ 11 «Платіжні реквізити і юридичні адреси сторін», згідно із якими стороною угоди замість ПП «РІЕС» виступає ПП «СК «РІЕС».

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує, що предметом первісної угоди є виконання будівельних робіт, проте на час підписання додаткової угоди №4 ПП «СК «РІЕС» не мало відповідної ліцензії.

Відповідно до ч. 3 ст. 91 ЦК України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Статтею 227 ЦК України встановлені правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти, відповідно до частини 1 цієї статті правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Згідно із п. 30 ст. 9 цього Закону ліцензуванню підлягає, зокрема, будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж).

Представник ПП «СК «РІЕС» заперечуючи проти позову вказав, що відповідну ліцензію підприємством отримано 19.02.2007 року (фактично 06.02.2007 року, а.с. 31).

Позивач в свою чергу вказував, що будівельні роботи були виконанні до отримання ліцензії, що підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт (типові форми КБ-3, а.с. 23-27).

Оцінюючи доводи представника відповідача 1 щодо перевищення повноважень податкового органу при зверненні до суду із заявленими вимогами, судом встановлено наступне.

Орган державної податкової служби просить визнати угоду недійсною на підставі статті 227 Цивільного кодексу України, а саме внаслідок вчинення правочину без відповідного дозволу (ліцензії).

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Отже, органи державної податкової служби мають право звертатися до судів із позовами про визнання угод недійсними, з таким правовим наслідком як стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами.

Предметом розгляду у даній справі є визнання угоди недійсною на підставі статті 227 ЦК України. Правові наслідки, за якими в доход держави за рішенням суду стягується одержане сторонами за зобов'язанням, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, у разі вчинення господарського зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності наміру сторін, проте чинне законодавство не передбачає такого правового наслідку визнання угоди недійсною на підставі ст. 227 ЦК України, як стягнення в доход держави коштів, одержаних за такою угодою.

Таким чином у органу державної податкової служби відсутні повноваження щодо визнання угоди недійсною на підставі наведеної статті.

Аналогічна правова позиція висловлена в п. 5 оглядового листа Вищого адміністративного суду України від 06.07.2009 р. N 982/13/13-09 «Про деякі питання практики вирішення справ за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку)».

Крім того, відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК України є оспорюваним. Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування. Податковий орган відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте не є органом, уповноваженим здійснювати контроль у сфері будівництва.

Статтею 22 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» встановлено відповідальність за провадження господарської діяльності без ліцензії у вигляді штрафу в розмірах, встановлених законом, який спрямовується до Державного бюджету України.

Права органу державної податкової служби як контролюючого органу за надходженням коштів до Державного бюджету України та контролю за наявністю ліцензій суб'єктів підприємницької діяльності відповідно до покладених функцій, передбачених статтею 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» за даних обставин не є порушеним.

За таких обставин позов є таким, що задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 08.12.2009 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 11.12.2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Циганова Г.Ю.