Рішення № 70820814, 30.11.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Зарічної О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди, –

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1, звернувся в суд з вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3. З урахуванням зменшених позовних вимог просить стягнути з відповідачів 98'935 грн. матеріальної та 50'000 моральної шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), яка трапилась 11 жовтня 2016 року за участі автомобіля, яким керував він, тобто позивач, та тим, котрий перебував під керуванням ОСОБА_2 Саме останнього судом визнано винним у вказаній ДТП. В результаті зазначеної пригоди його транспортний засіб отримав пошкодження, котрі вилились для нього у вказаний матеріальний збиток. Окрім цього йому було заподіяно моральних страждань, котрі наступили внаслідок неможливості користуватись власним транспортом, пережитого психологічного стресу, душевних і психологічних страждань, тілесних ушкоджень, змін в повсякденному житті та службовій діяльності, порушення нормальних життєвих зв’язків та звичних стосунків з близькими людьми. Нанесену йому моральну шкоду він оцінює в 50'000 грн.

Позивач та його представник у судове засідання не з’явився. При цьому останній подав заяву у якій просить розгляд справи здійснювати за відсутності його та ОСОБА_1, у якій також зазначає, що позовні вимоги підтримує.

Відповідач та його представник – ОСОБА_4 у судове засідання не з’явились. Про причини неявки суд не повідомили. Заяви про відкладення розгляду справи, чи її розгляд без їх участі не подали. При цьому представник відповідача, а значить і сам відповідач (ч. 5 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином про що свідчить розписка ОСОБА_4, дана секретарю судового засідання. За даних обставин суд вважає, що розгляд справи слід провести у відсутності вказаних осіб. При цьому судом взято до уваги їх правову позицію, викладену у запереченнях проти позову, котрі подані у попереднє судове засідання.

ОСОБА_3 Армуллах Огли також у судове засідання не з’явився, не повідомивши про причини неявки. Заяви про розгляд справи за його відсутності чи про відкладення її розгляду не подав. Цю неявку останнього суд, відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, вважає такою, що допущена без поважних на то причин і приходить до переконання про можливість розгляду справи за відсутності останнього на підставі наявних доказів.

Підстави для ухвалення заочного рішення відсутні, оскільки представник одного із відповідачів брав участь у судовому розгляді, йому роз’яснювались його права та обов’язки, він висловив свою думу і ставлення до позовних вимог. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у листі «Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах» від 01 травня 2007 року.

Суд, зваживши на правові позиції сторін, всесторонньо, повно та об'єктивно дослідивши письмові докази у справі, прийшов до переконання, що позов слід задовольнити частково з огляду на таке:

ОСОБА_2 11 жовтня 2016 року приблизно о 13 год. 15 хв., керуючи транспортним засобом марки «Мерседес Бенц», р.н. НОМЕР_1, автодорогою «Кременець-Тернопіль» у с. Байківці, Тернопільського району Тернопільської області, в порушення вимог ч. 1 п. 1.5, п.п. 1.10, 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху (далі ПДР), під час виконання маневру – виїзду з правого узбіччя на проїзну частину дороги, не був достатньо уважний, належно не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не забезпечив безпеку дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого допустив зіткнення із транспортним засобом марки «Форд Транзі», р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.

Цивільна відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була забезпечена у ПрАТ «Страхова група «ТАС» згідно полісу АЕ/5526276.

Вказаним страховиком було виплачено позивачу, як потерпілому у зазначеній ДТП, 50'000 грн. страхового відшкодування згідно акту по справі Р0408/08159/46/2016/53.

Усі вказані вище обставини визнані сторонами, а тому, в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

З висновку № 604/17 експертного автотоварознавчого дослідження по заяві ОСОБА_1 вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Ford Tranzit» 280 2.0 ТDE Kasten 85 HP, р.н.з. АЕ 7609 ЕО, після ДТП яка мала місце 11 жовтня 2016 року, на час проведення дослідження становить 145'100 грн.

В силу вимог ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз’яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 6 своєї Постанови № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», <…> Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 ПДР).

Наявність вказаних документів у позивача на момент ДТП свідчить про те, що він на відповідній правовій підставі користується автомобілем марки «Форд Транзі», р.н. НОМЕР_2, і наділений правом вимагати відшкодування збитків, заподіяних цьому майну, відповідно до ч. 1 ст. 396 ЦК України, якою визначено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права <…>, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

З вказаних міркувань твердження ОСОБА_4 про безпідставність позовної вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування майнової шкоди є необґрунтованими.

Отже завданою та невідшкодованою позивачу залишилась шкода на суму 95'100 грн. (145'100 - 50'000 = 95'100), котра підлягає стягненню з ОСОБА_2, як особи, яка її заподіяла.

Також до цієї шкоди слід віднести і інші збитки, якими відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України є <…> витрати, які особа зробила <…> для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а саме:

-2'600 грн., котрі позивач витратив за проведення зазначеного вище експертного дослідження, що підтверджується фотокопією квитанції до прибуткового касового ордера № 604/17 від 12 квітня 2017 року;

-1'150 грн., затрачених на перевезення автомобіля згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 23 від 11 жовтня 2016 року на суму 500 грн. та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5 від 23 лютого 2017 року на суму 650 грн.

Таким чином загальна суму коштів, котрі підлягають до стягнення з ОСОБА_2 в користь позивача складає 98'850 грн. (95'100 + 2'600 + 1'150 = 98'850)

Щодо вимог про стягнення 85 грн. за виклик ОСОБА_2 для огляду автомобіля, то у її задоволенні позивачу слід відмовити, оскільки належні докази понесення цих витрат ним не надані.

Суд не вважає таким доказом фотокопію договору доручення від 09 лютого 2017 року, оскільки він не засвідчує того факту, що вказані у ньому проплати були здійснені, а лише підтверджує наявність певних договірних відносин між його сторонами.

У задоволенні вимог позивача до ОСОБА_3 слід відмовити, оскільки як уже встановлено судом і зазначено вище, особою, котра на відповідній правовій підставі володіла джерелом підвищеної небезпеки яким і була заподіяна шкода ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та саме він і ніхто інший, відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, несе відповідальність за її завдання.

Що стосується вимог позивача про стягнення моральної шкоди то тут слід зазначити наступне:

статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: <…> у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; <…>.

В силу вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до роз’яснень, наданих у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної немайнової шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема враховується стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь і зниження престижу, ділової репутації.

Судом встановлено, що неправомірними діями ОСОБА_2 позивачу дійсно було заподіяно душевних хвилювань, котрі наступили внаслідок пошкодження майна, яким він користувався, неможливості його використовувати, тілесних ушкодженнях, змін в повсякденному житті. Саме тому в його користь слід стягнути моральну шкоду.

Той факт, що внаслідок ДТП позивач справді отримав тілесні ушкодження підтверджується обставинами, викладеними у постанові про закриття кримінального провадження від 29 листопада 2016 року та довідці № 12658 від 11 жовтня 2016 року, виданої лікарем Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги.

При визначенні суми такої шкоди, суд бере до уваги те, що позивач належним чином не підтвердив грошового об’єму в який він оцінює свої моральні страждання, та не надав цьому належних доказів, а тому, виходячи з принципів розумності і справедливості суд вважає, що і у даній частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_2 в користь позивача 5'000 грн. моральної шкоди.

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_2 в користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі, котрий є пропорційним до суми задоволених позовних вимог (103'850 грн.), тобто 1'038,5 грн.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, при стягненні на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд вирішує питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Таким чином, слід зобов’язати ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 замінені деталі свого автомобіля, які були пошкоджені при ДТП, після відшкодування їх вартості.

Керуючись ст.ст. 209, 213-215, 218, 223 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

УХВАЛИВ:

позов – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 98'850 (дев’яносто вісім тисяч вісімсот п’ятдесят) грн. матеріальної шкоди та 5'000 (п’ять тисяч) грн. моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1'038 (одну тисячу тридцять вісім) грн. 50 коп. судового збору.

Зобов’язати ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 замінені деталі автомобіля «Ford Tranzit», р.н.з. АЕ 7609 ЕО, пошкоджені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 11 жовтня 2016 року, після відшкодування їх вартості.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.