Постанова № 70820727, 05.12.2017, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/3622/17

Провадження № 2-а/229/131/2017

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Панової Т.Л.

за участю секретаря Костіної І.В.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка адміністративну сраву за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м.Дружківці Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов"язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду з зазначеним позовом і просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому пенсії з 01 серпня 2017року; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про припинення йому виплати пенсії; зобов’язати відповідача поновити виплату пенсії на картковий рахунок , який відкритий в Дружківському відділені ПАТ «Державний ощадний банк України» негайно, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.

Обґрунтовує вимоги таким. З 23.03.2016року він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Дружківка. З 14.11.2016року він проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. 2/39.

З моменту реєстрації ним було повідомлено Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради.

Саме з 23.03.2016року та до серпня 2017року відповідач нараховував йому і виплачував пенсію на картковий рахунок, що відкритий в Дружківському відділені ПАТ «Державний ощадний банк України. Діями, що полягають у невиплаті та неперерахуванні пенсії, відповідач грубо порушив його права, позбавивши його єдиного джерела для існування.

З посиланням на Конституцію України, Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», вважає, що відповідач вчинив бездіяльність , яка має бути визнана судом протиправною.

Невиплата пенсії могла статися через прийняття рішення відповідачем про призупинення її виплати, але про таке рішення йому невідомо, будь яка інформація з цього приводу відповідачем йому не надсилалась.

Законодавством взагалі не передбачено можливості призупинення виплати пенсії, яка раніше була призначена та виплачувалась.

Не існує факту призначення пенсії на підставі документів, що містять недостовірні відомості. Відомості, що містилися в документах, відповідачем не заперечувались.

Вимоги постанови КМУ «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» № 637 від 05.11.2014р не можуть бути застосовані при вирішені даного спору, оскільки є такими, що обмежують конституційні права соціально незахищених громадян України, що мешкали на територіях непідконтрольних державі та набули статус внутрішньо переміщених осіб.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просить їх задовольнити з підстав, викладених в позові. Додатково пояснив, що позивач дійсно був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, оскільки перемістився з м. Горлівка до м. Дружківка. Але в листопаді 2016року він був знятий з реєстраційного обліку в м. Горлівка і зареєстрований, як звичайний громадянин України за адресою м. Дружківка, вул. Чайковського, 2/39. Позивач є людиною похилого віку, є хворою людиною , а тому був зареєстрований у своїх родичів, які і здійснюють на сьогодні за ним догляд. Повертатися на попереднє місце проживання він не має наміру в незалежності від можливості контролювати м. Горлівка владою України. Позивач звертався до УСЗН в 2016році про позбавлення його статусу внутрішньо переміщеної особи, оскільки не претендує на соціальні виплати, які виплачуються внутрішньо переміщеним особам. Але відповідні від УСЗН ніякої не отримав. Повторно у вересні 2017року, позивач направляє на адресу УСЗН заяву про позбавлення його статусу внутрішньо переміщеної особи в зв’язку з тим , що зареєстрований і мешкає на території м.Дружківка. Відповіді не надійшло до теперішнього часу. Позивач лише бажає отримувати пенсію за місцем свого проживання. Такого права відповідач його позбавив незаконно.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги. Пояснив, що позивач був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа в м.Дружківці, а тому при нарахуванні та виплаті пенсії йому положення загального Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 повинні застосовуватись з урахуванням спеціального законодавства , яке регулює здійснення соціальних виплат щодо осіб, які мешкали на території , яка не контролюється українською владою.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Місцем проживання позивача на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій є м. Горлівка, що свідчить про те, що позивач має статус внутрішньо переміщеної особи.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем проживання.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що громадянин пенсійного віку має право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Вказана норма закону не була визнана неконституційною і є обов’язковою для всіх громадян.

Крім того, вказаний Закон є спеціальним , прийнятий пізніше в часі за Закон № 1058, тому у випадку колізії норм права однакової юридичної сили підлягають пріоритетному застосуванню.

Позивач не позбавлений права на отримання пенсії на підконтрольній органам державної влади України території у разі поновлення факту реєстрації як внутрішньо переміщеної особи.

Перелік підстав для припинення виплати пенсії не є вичерпним і може врегульовуватись іншими нормативно правовими актами, якими є постанова КМУ від 05 листопада 2014року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», та постанова КМУ від 01.10.2014р № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» . Цими актами передбачено, що разі зміни місця проживання заявник звертається за виданням довідки до уповноваженого органу за місцем фактичного проживання, а раніше видана йому довідка вилучається , про що вносяться відповідні зміни до єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Управлінням прийнято рішення про припинення виплати пенсії у зв’язку з тим, що довідка скасована.

Вважає, що для відновлення виплати пенсії позивачу необхідно звернутися до Управління з заявою про поновлення виплати пенсії та надати копію довідки внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов’язковим зазначенням підстав відмови.

Просить в позові відмовити.

Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що згідно довідки від 14.03.2016року № НОМЕР_1 , яка видана Управлінням соціального захисту населення Дружківської міської ради , (а.с.46), позивач був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа з м. Горлівка до м. Дружківка.

Судом встановлено, що в листопаді 2016року позивач знімається з реєстрації місця проживання в м.Горлівка , та реєструє своє місце проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12-13,16)

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_2 з листопада 2016року постійно проживає з ними за адресою, де він зареєстрований : вул.. Чайковського2/36, м. Дружківка. ОСОБА_2 є родичем її чоловіка і спочатку, в 2014році, був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3, як переселенець. Але він дуже хворіє , потребує догляду , і вони вирішили його взяти до себе, зареєстрували в своїй квартирі, і доглядають за ним. Він вже не поїде до м. Горлівка.

Судом встановлено, що рішенням № 87 начальника Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради від 01.08.2016року довідка № НОМЕР_1 про взяття ОСОБА_2 на облік, як внутрішньо переміщеної особи, скасовано відповідно до п. 9 «Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем фактичного проживання/перебування» від 08.06.2016року № 365 (а.с.58).

Відповідач визнає той факт, що з листопада 2014року позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в м. Дружківці і отримував належні до виплати суми на пенсійний рахунок, що відкритий на ім’я позивача в ПАТ "Ощадбанк,до серпня 2017року, як внутрішньо переміщена особа. В серпні 2017року відповідач припинив виплату пенсії позивачу через надходження відомостей з Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про скасування довідки № НОМЕР_1.

Таким чином спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно припинення виплати пенсії позивачу з серпня 2017 року через відсутність довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, та як наслідок, наявність підстав для поновлення виплати пенсії позивачу.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і відповідач) зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VI.

Частиною 1 статті 47 вказаного Закону встановлено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема в інших випадках, передбачених частиною 1 статті 49 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною першою статті 49 вказаного закону та включають таки випадки для припинення пенсії:

- якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

- у разі смерті пенсіонера;

- у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

- в інших випадках, передбачених законом.

Будь яких інших підстав для припинення виплати пенсії не передбачено, а тому посилання відповідача на те, що довідка про взяття на облік № НОМЕР_1 скасована, як на підстави для припинення виплати пенсії, не приймаються судом.

Тим більше, що позивач з листопада 2016року фактично проживає і зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_4, а тому має право на отримання пенсії за місцем свого проживання.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що перелік підстав для припинення виплати пенсії не є вичерпним та може врегульовуватись іншими нормативно-правовими актами, оскільки, як вказувалось вище, підстави для припинення виплати пенсії врегульовані лише статтею 49 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

До того ж судом встановлено, що відповідач жодного рішення про припинення виплати пенсії позивачу не приймав, будь-яких письмових пояснень з приводу припинення йому виплати не надавав, а тільки в запереченнях на адміністративний позов, наданих суду зазначив, що під час припинення виплати він керувався лише інформацією органів соціального захисту населення про скасування довідки. І вважає, що позивачу для відновлення пенсії необхідно звернутися до Управління з заявою про поновлення виплати пенсії та надати довідку про внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов’язковим зазначенням підстав відмови.

Відповідно до абз.2 п.9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 (далі - Правила), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України.

Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання (абз .2 п.4 Правил).

Відповідно до відмітки в паспорті щодо місця проживання встановлено, що позивач 14.11.2016 року знятий з реєстраційного обліку попереднього місця проживання в м.Горлівка і 14.10.2016 року місце проживання позивача зареєстровано в ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.25).

Суд вважає, що вищезазначений запис про реєстрацію внесений уповноваженим органом у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як не підтвердження реєстрації проживання, або відсутність рішення УСЗН про відмову у видачі довідки з обов’язковим зазначенням підстав відмови, яке вважає відповідач, необхідно надати позивачу до пенсійного фонду.

Суд зазначає, що визначення статусу внутрішньо переміщеної особи не входить до компетенції відповідача.

Отже, відповідач протиправно не виплачує пенсію позивачеві, який змінив місце проживання та реєстрації місця проживання з території, тимчасово непідконтрольній Україні на постійне місце проживання на території, підконтрольній Україні та зареєстрував своє місце проживання з реєстраційною відміткою у паспорті.

Тому вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Дружківці , яка полягає у невиплаті йому пенсії з серпня 2017року підлягають задоволенню. Вимоги щодо зобов’язання відповідача поновити йому нарахування та виплату пенсії на картковий рахунок, який відкритий на його ім’я у ПАТ «Державний ощадний банк України» з серпня 2017року також підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вищенаведених задоволених позовних вимог.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії негайно після проголошення судового рішення суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми за один місяць.

Зазначену постанову необхідно звернути до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про призупинення (припинення) виплати пенсії задоволенню не підлягають, оскільки пенсійним органом не приймалося рішення про призупинення (припинення) виплати пенсії позивачеві. Визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії та зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсії є достатнім способом захисту для відновлення порушеного права на отримання пенсії.

Також не підлягають задоволенню вимоги про зобов'язання відповідача утриматись від подальшого призупинення виплати пенсії позивачеві, оскільки такі дії відповідачем можуть бути вчинені в майбутньому.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Положення вказаної статті стосуються порушених прав, тому неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача у майбутньому.

Як вбачається з ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. В той же час відповідно до п.18 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору в усіх судових інстанціях звільняється Пенсійний фонд України та його територіальні органи. Таким чином, судові витрати по сплаті судового збору компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м.Дружківці Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії з 01 серпня 2017 року, визнання протиправним та скасування рішення про призупинення виплати пенсії, зобов"язання поновити виплату пенсії, а також утриматись від подальшого її призупинення задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м.Дружківці Донецької області щодо невиплати ОСОБА_2 пенсії з 01 серпня 2017 року.

Зобов"язати Управління пенсійного фонду України в м.Дружківці Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 серпня 2017 року.

Допустити до негайного виконання постанову Дружківського міського суду від 05 грудня 2017 року в частині виплати пенсії ОСОБА_2 за один місяць.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного адміністративного суду через Дружківський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи Донецьким апеляційним адміністративним судом.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 грудня 2017року. Повний текст постанови складений 08 грудня 2017р.

Суддя: Т. Л. Панова