Постанова № 70820578, 05.12.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа № 906/654/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Грязнов В.В. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" на рішення господарського суду Житомирської області від 19.09.17р. у справі № 906/654/17 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (м. Бердичів Житомирська область)

до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" ОСОБА_1 (м. Київ)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства "Суднобудівельний завод "Залів" (м. Керч, АР Крим)

про розірвання договору іпотеки єдиного майнового комплексу №2715ЦИК/0409 від 21.04.2009р.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник за угодою-дорученням від 14.02.2017р.;

відповідача - ОСОБА_3, представник за довіреністю від 01.11.2017р.;

третьої особи - не з'явився;

Судом роз’яснено представникам права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про розірвання договору іпотеки єдиного майнового комплексу №2715ЦИК/0409 від 21.04.2009р.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 19.09.2017р. у справі №906/654/17 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що порядок внесення змін до основного зобов'язання (кредитного договору) та відображення таких змін шляхом внесення змін у договір іпотеки, який забезпечує виконання основного зобов’язання, встановлені як договором (п. 2 договору іпотеки) так і Законом (ст. 19 ЗУ "Про іпотеку"). Відповідач, порушуючи, як умови договору так і вимоги закону, в односторонньому порядку уклав близько сімдесяти додаткових угод до кредитного договору без згоди та відома позивача, тому такі дії та одностороннє невиконання умов договору іпотеки є підставою для розірвання договору на підставі ст. 651 ЦК України. Скаржник вказує, що суд першої інстанції підміняє поняття виконання п. 2 договору іпотеки якимись іншими обставинами, які, наче б то не заборонені договором. Скаржник зазначає, що не зміна графіків є підставою заявленого позову, а невиконання умов цього договору однією із сторін і, одночасно, порушення цією стороною вимог ст. 19 ЗУ "Про іпотеку". Скаржник звертає увагу суду на те, що строк забезпеченого іпотекою основного зобов'язання скінчився 10.04.2013р., тому 11.04.2016р. сплив строк позовної давності на вимоги за ним (сплив строку позовної давності на вказану вимогу встановлено рішенням суду, що набрало законної сили), тому іпотекодержатель втратив суб'єктивне право вимагати в судовому порядку виконання зобов'язання. Суд першої інстанції безпідставно вказує на цю обставину, як на відсутність підстав для припинення договору іпотеки, оскільки про припинення договору іпотеки позивач не зазначає та не посилається на це, як на підставу розірвання вже припиненого договору. Позивач навів суду і давав пояснення цим доводам як таким, які свідчать, що жодних законних прав відповідача розірванням договору не буде порушено, оскільки такі у нього відсутні.

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" подало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №32783/17 від 14.11.2017р.) в якому відповідач заперечує доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Публічне акціонерне товариство "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" подало до суду додаткові пояснення (вх. №34599/17 від 30.11.2017р.) в яких позивач зазначає, що внаслідок істотних порушень умов договору позивач, як сторона договору, не може повернути втрачених можливостей реалізувати свої права на умовах, які існували станом на квітень 2013р. які суттєво (докорінно) відрізняються від нинішніх, тому договір підлягає розірванню на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Окрім того, позивач зазначає, що внаслідок істотних порушень стороною договору його умов та норм закону (ст. 19 ЗУ "Про іпотеку", п. 2 договору іпотеки) відбулася істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, тому договір підлягає розірванню на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" подало до суду додаткові пояснення по справі (вх. №34875/17 від 04.12.2017р.) в яких відповідач заперечує проти доводів позивача щодо пропуску строку позовної давності; зазначає, що іпотека не припинилася внаслідок внесення без згоди іпотекодавця змін до основного забезпеченого іпотекою зобов`язання, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2017р. розгляд справи відкладено.

Представник позивача в судовому засіданні 05.12.2017р. підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні 05.12.2017р. представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Третя особа не забезпечила явку повноважного представника в судове засідання 05.12.2017р., хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану судом першої інстанції оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, 11.02.2009р. між відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (банк/відповідач) та відкритим акціонерним товариством "Суднобудівний завод "Залів", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" (позичальник/третя особа), укладено договір про мультивалютну кредитну лінію №1286м-09 з додатковими угодами до нього (а.с. 51-198, т. 2), за умовами якого банк надає позичальнику грошові кошти в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання (далі - кредитні кошти (п.1.1 договору).

Згідно з умовами зазначеного кредитного договору надання кредитних коштів здійснювалося окремими частинами (траншами) на умовах, визначених кредитним договором в рамках відновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 300000000 гривень і з врахуванням його зменшення згідно графіку зниження ліміту (додаток №1 до кредитного договору), з оплатою за користування кредитними коштами процентів згідно пункту 3.1 кредитного договору.

Відповідно до додаткової угоди від 06.02.2015р. до кредитного договору надання кредитних коштів здійснювалося окремими частинами на умовах, визначених цим договором в межах відновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості у сумі 346000000 гривень (ліміт кредитної лінії), з врахуванням графіку зниження ліміту кредитної лінії (додаток №5 до договору) із сплатою за користування кредитними коштами відповідно до розділу 3 цього договору. Позичальник зобов’язується повернути всі отримані кредитні кошти у валютах заборгованості по кожному траншу до 08.04.2016р.

21.04.2009р., з метою забезпечення виконання зобов'язань, визначених кредитним договором №1286м-09 від 11.02.2009р., між відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (відповідач/іпотекодержатель) та відкритим акціонерним товариством "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (позивач/іпотекодавець) укладено договір іпотеки єдиного майнового комплексу №2715ЦИК/0409, посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 462 (а.с.25-32 т.1), за умовами якого іпотекодавець передає в заставу іпотекодержателю наступне майно: Єдиний майновий комплекс підприємства - іпотекодавця, який складається з усіх видів майна, призначених для його діяльності, включаючи будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги та інші права, які належать іпотекодавцю. Зазначений склад єдиного майнового комплексу, який передається в заставу, є вичерпним. Нерухоме майно єдиного майнового комплексу складається з будівель та споруд, зазначених в п. 1 договору іпотеки. Устаткування, інвентар, інше майно та права єдиного майнового комплексу підприємства - іпотекодавця зазначені у переліку згідно додатку №1 до договору іпотеки. Нерухоме майно єдиного майнового комплексу (предмет іпотеки) знаходиться на земельній ділянці:

- загальною площею 31,44 га, яка передана в користування іпотекодавця згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ-26 №000020, виданого на підставі рішення виконкому Бердичівської районної ОСОБА_3 народних депутатів від 22.06.1995р., та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №22;

- загальною площею 34,9324 га, яка розташована на території Великонизгірецької сільської ради, та належить іпотекодавцю згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.12.2004р., із змінами до договору, посвідченого приватним нотаріусом Бердичівського районного округу ОСОБА_5, за реєстраційним номером 1375, з угодою про внесення змін від 26.04.2005р. до договору купівлі-продажу від 02.12.2004р..

Пунктом 2 договору іпотеки визначено, що майно передається в іпотеку як забезпечення повернення кредиту, наданого ПАТ "Суднобудівний завод "Залів" за кредитним договором №1286м-09 від 11.02.2009р. та додаткових угод до нього на суму 331064115 грн., строком до 10.02.2012р., а також процентів за користування кредитом, виходячи з п. 3.1 основного зобов‘язання, а також комісійної винагороди, неустойки за кредитним договором або за основним зобов‘язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за вищезазначеним договором, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки, в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог. У випадку зміни сторонами умов основного зобов'язання іпотекодавець зобов'язується невідкладно укласти з іпотекодержателем відповідний договір про внесення змін до цього договору.

Відповідно до п.12 договору іпотеки взаємовідносини сторін протягом дії договору, в частині, не врегульованій цим договором, визначаються чинним законодавством України.

При частковому виконанні основного зобов'язання позичальником, іпотека зберігається в первісному обсязі (п.13 договору іпотеки).

Пунктом 14 договору сторони погодили, що в разі зміни будь-якого строку виконання основного зобов'язання, право іпотеки не припиняється. При цьому, якщо збільшується розмір основного зобов'язання, право іпотеки розповсюджується також і на такі зобов'язання.

Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним зобов'язанням (п.17 договору іпотеки).

02.02.2010р. між відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (відповідач/іпотекодержатель) та відкритим акціонерним товариством "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (позивач/іпотекодавець) укладено договір про внесення змін до договору іпотеки єдиного майнового комплексу №2715ЦИК/0409, відповідно до якого змінено п.2 договору іпотеки та викладено його в наступній редакції: "зазначене в п.1 цього договору майно передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредиту ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" (надалі - позичальник) за кредитним договором №1286м-09 від 11.02.2009р. та додаткових угод до нього (надалі - основне зобов'язання) на суму 331064115 грн., строком до 10.04.2013р. включно, а також процентів за користування виходячи з п. 3.1 основного зобов'язання, а також комісійної винагороди, неустойки за цим договором або за основним зобов'язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за вищезазначеним договором, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки, в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Проценти за користування кредитом сплачуються позичальником з п. 3.4 основного зобов'язання. У випадку зміни сторонами умов основного зобов'язання іпотекодавець зобов'язується невідкладно укласти з іпотекодержателем відповідний договір про внесення змін до цього договору".

Також п. 3 договору іпотеки викладено в наступній редакції: "3. Узгоджена сторонами ринкова вартість предмету іпотеки, враховуючи оцінку, викладену у звіті про експертну оцінку, виданого TOB "Кредитне Брокерське Агентство" 22.01.2010р., становить 359 948 000 грн." (а.с.150 т.1)

18.06.2010р. договором про внесення змін до договору іпотеки єдиного майнового комплексу № 2715ЦИК/0409 від 21.04.2009р. сторони домовились викласти додаток № 1 в новій редакції: "2. Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним зобов'язанням" (а.с.151 т.1).

Предметом позову у даній справі є розірвання договору іпотеки єдиного майнового комплексу №2715ЦИК/0409 від 21.04.2009р., укладеного між відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" та відкритим акціонерним товариством "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач без його відома та згоди уклав з позичальником близько 70-ти додаткових угод до кредитного договору різного змісту, що призвело до збільшення грошових зобов'язань позивача забезпечених іпотекою. При цьому, додаткові угоди до іпотечного договору не укладались, такими діями відповідач порушив його права як іпотекодавця та ст. 19 Закону України "Про іпотеку", тому договір іпотеки підлягає розірванню на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Окрім того, позивач зазначає, що внаслідок істотних порушень стороною договору його умов та норм закону відбулася істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, тому договір підлягає розірванню на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 564 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Іпотечні правовідносини регулюються також спеціальним Законом України "Про іпотеку".

Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення саме за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Згідно ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає, зокрема, на підставі договору; іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності; іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" визначені підстави, за наявності яких припиняється іпотека, а саме: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Для визначення істотності порушення суд повинен встановити факт нанесення цим порушенням шкоди другій стороні, визначити ті блага, які друга сторона добросовісно розраховувала отримати укладаючи договір, а також визначити міру того, що друга сторона не зможе отримати внаслідок шкоди, яка завдана першою стороною. Визначаючи те чи інше порушення істотним, а отже таким, що дає право вимагати розірвання договору, суд повинен з`ясувати чи є дійсно істотною різниця між тим, на що вправі була розраховувати сторона при укладенні договору, і тим, що в дійсності змогла отримати. Тому важливо встановити, беручи до уваги правила тлумачення договору, які конкретно цілі ставила перед собою сторона у момент укладення договору і наскільки дії або бездіяльність боржника розходяться з цими цілями.

Отже, ч. 2 ст. 651 ЦК України унормовано, що підставою для розірвання договору у судовому порядку є істотне порушення другою стороною саме його умов, а не будь-яких інших зобов'язань (договорів).

Правова можливість задоволення на підставі вказаної норми позовної вимоги про розірвання договору пов'язується не тільки з істотним порушенням другою стороною умов договору, а й з наявністю шкоди, завданої цим порушенням другою стороною договору.

Досліджуючи обставини справи в контексті наявності умов для розірвання договору іпотеки, судом апеляційної інстанції приймається до уваги те, що п. 2 договору іпотеки визначено, що у випадку зміни сторонами умов основного зобов'язання іпотекодавець зобов'язується невідкладно укласти з іпотекодержателем відповідний договір про внесення змін до цього договору.

Отже, п. 2 договору іпотеки саме на позивача, як іпотекодавця покладено обов'язок укладати з відповідачем, як іпотекодержателем договори про внесення змін до договору іпотеки у випадку зміни сторонами умов основного зобов'язання (кредитного договору).

При цьому, пунктами 14, 17 договору іпотеки сторони передбачили, що у разі зміни будь-якого строку виконання основного зобов'язання, право іпотеки не припиняється, якщо збільшується розмір основного зобов'язання, право іпотеки розповсюджується також і на такі зобов'язання; іпотека діє до повного виконання позичальником зобов'язань за основним зобов'язанням.

Таким чином, позивач погодився відповідати за зобов'язання боржника, як за кредитним договором, так і за додатковими угодами до нього, в тому числі у разі збільшення розміру основного зобов'язання.

Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що незалежно від того, наскільки збільшилась чи зменшилась сума основного зобов'язання, іпотекодавець відповідає за виконання основного зобов'язання лише та виключно в межах майна за іпотечним договором.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що шкода - це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, її поділяють на майнову і немайнову.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено вини відповідача у неукладені договорів про внесення змін до договору іпотеки, не надано доказів завдання позивачеві вказаними неукладеннями договорів шкоди, не визначено та не доведено розміру цієї шкоди, не доведено наявності істотної різниці між тим на що розраховував позивач і що в дійсності отримав, як того вимагає ч. 2 ст. 651 ЦК України.

З огляду на викладене, позивачем в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не доведено суду підстав, визначених ч. 2 ст. 651 ЦК України для розірвання договору іпотеки.

Позивач в суді апеляційної інстанції зазначає, що внаслідок істотного порушення умов договору іпотеки та норм закону відбулася істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, тому договір підлягає розірванню на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.1 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно ч.2 ст. 652 ЦК України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, зі змісту ст. 652 ЦК України вбачається, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, в ході виконання договору можуть виявлятися обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначені його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Таким чином, закон пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених за приписами чинного законодавства. При вирішенні спорів про розірвання договорів з підстав, передбачених ст. 652 ЦК України, необхідним є з'ясування питань стосовно доведення у чому саме обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору та як саме змінились і чому зміна обставин є істотною.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини, на які посилається позивач, мають загальний характер, є комерційними ризиками сторін, тому не можуть бути віднесені до обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору і виходили, що вони не настануть, у зв'язку з якими виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, позивачем не доведено суду наявності одночасно чотирьох умов, які відповідно до вимог частини 2 статті 652 ЦК України, можуть бути підставою для розірвання договору іпотеки.

Посилання позивача на ст.19 Закону України "Про іпотеку" як на підставу для розірвання договору іпотеки є помилковим, оскільки вказаною нормою визначено порядок внесення змін і доповнень до договору іпотеки, і не унормовані підстави для його розірвання.

Доводи скаржника, що строк забезпеченого іпотекою основного зобов'язання скінчився 10.04.2013р., відповідно 11.04.2016р. сплив строк позовної давності на вимоги за ним (сплив строку позовної давності на вказану вимогу встановлено рішенням суду, що набрало законної сили), судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки сам по собі не припиняє основного зобов'язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку".

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для розірвання договору іпотеки єдиного майнового комплексу №2715ЦИК/0409 від 21.04.2009р.

Апеляційним судом не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" на рішення господарського суду Житомирської області від 19.09.17р. у справі №906/654/17 – залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.