Постанова № 70820568, 05.12.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017 року Справа № 912/2314/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Кузнецова І.Л.

секретар судового засідання Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №2-417 від 28.12.2016

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2017 у справі №912/2314/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Черкаси

до Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії", м.Кропивницький, Кіровоградська область

про стягнення 33410,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" про стягнення заборгованості за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у березні 2017 на суму 217142,50 грн., пені в сумі 61178,87 грн., 3% річних в сумі 6937,81 грн. та 11200,90 грн. інфляційних, а всього 296460,08 грн.

Заявою про зміну позовних вимог від 19.09.2017 позивач повідомив суд про зменшення заявлених вимог, які виклав в такій редакції: стягнути з Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" заборгованість за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у березні 2017 року на суму 180623,32 грн., пені в сумі - 27060,25 грн., 3% річних - 3191,46 грн., 7967,23 грн. втрат, всього 218842,26 грн.

В заяві позивач обґрунтував зменшення ціни позову на 36519,18 грн. основного боргу, отриманими від відповідача платежами по 15 вересня 2017 року включно.

Заява прийнята судом до розгляду, як заява про зменшення позовних вимог.

В подальшому заявою про зміну позовних вимог від 11.10.2017 позивач повідомив суд про зменшення заявлених вимог, які виклав в наступній редакції: стягнути з Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" заборгованість за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у березні 2017 року на суму 15413,20 грн., пені в сумі - 12864,15 грн., 3% річних - 1505,95 грн., 3627,23 грн. інфляційних втрат, всього 33410,53 грн.

В заяві позивач підтвердив надходження коштів від відповідача на свій рахунок в розмірі 140000,00 грн. згідно Спільного протокольного рішення №3147/у від 25.07.2017 та погодився з контррозрахунком відповідача за період з 21.04.2017 по 18.09.2017 3% річних, пені, інфляційних втрат (за зобов'язаннями березня 2017р.).

Ця заява прийнята судом до розгляду, як заява про зменшення позовних вимог.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2017 у справі №912/2314/17 (суддя Тимошевська В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 15413,20 грн. суми основного боргу, 6432,07 грн. пені, 1505,95 грн. 3% річних та 3627,23 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір в розмірі 1600,00 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" на користь ПАТ "Укртрансгаз" 15413,20 грн. суми основного боргу, що є вартістю послуги, наданої в березні 2017 року, 12864,15 грн. пені, 1505,95 грн. 3% річних та 3627,23 грн. інфляційних втрат. При цьому, судом задоволено вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат. А вимоги в частині стягнення пені, суд врахувавши наявність підстав для задоволення клопотання відповідача та керуючись ч. ст.233 Господарського кодексу України, ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, задовольнив частково, зменшивши розмір пені на 50% від заявленої до стягнення.

Позивач (ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "УМГ "Черкаситрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз"), звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій не погоджується з оскарженим рішенням в частині зменшення нарахованої пені, оскільки вважає, що в цій частині рішення винесено за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також винесено з порушенням норм процесуального права, які призвели до прийняття неправильного рішення та з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права. Просить рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2017 у справі №912/2314/17 скасувати в частині зменшення розміру пені на 50%, та винести в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач звертає увагу на те, що ПАТ "Укртрансгаз" є підприємством трубопровідного транспорту державного сектору економіки; складовою нафтогазової галузі - "галузі економіки України, яка разом з іншими галузями забезпечує пошук, розвідку та розробку родовищ нафти і газу та продуктів їх переробки" (ст. 1 Закону України "Про нафту і газ"); вказане визначення та прийняття окремого закону з питань регулювання основних правових, економічних та організаційних засад діяльності нафтогазової галузі України "з метою забезпечення енергетичної безпеки України" підкреслює загальнодержавне значення галузі та необхідність суворого дотримання законодавства при вирішенні її проблемних питань та захисті її інтересів. Позивач вважає, що доводи відповідача про зменшення пені, наведені у відзиві на позовну заяву, беззаперечно не можна визнати винятковими та як виправдання причин порушення зобов'язань перед ПАТ "Укртрансгаз". На думку скаржника, безпідставно зменшуючи розмір неустойки, а відтак і загальної ціни позову, суд першої інстанції в оскарженому рішенні в частині зменшення неустойки не здійснив мотивованого та обґрунтованого посилання на норми матеріального права, не визначив правові підстави на яких ґрунтується висновок суду, застосував закон, який не підлягає застосуванню, зокрема ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України та ч.1 ст.83 ГПК України.

В поясненнях поданих до суду апеляційної інстанції 05.12.2017, позивач також зазначає, що зменшуючи розмір пені, суд першої інстанції безпідставно посилається на те, що основним джерелом доходів відповідача є кошти, які надійшли за надані послуги з теплопостачання, на його думку, суд не врахував положення ст.44 та ч.1 ст.55 ГК України. При цьому вважає, що нарахована позивачем пеня в розмірі 12864,15 грн. за порушення відповідачем умов договору є правомірно заявленою та не є значною чи надмірно великою, виходячи із вартості порушеного зобов'язання (406268,82 грн.) та часу прострочення відповідачем строків оплати за отримані послуги більше ніж півроку, та у відсотковому співвідношенні становить лише 3,1% від вартості прострочення.

Відповідач (ДП "КТ" ТОВ "ЦНТІ УНГА") відзив на апеляційну скаргу по суті заявлених вимог не надав, уповноважений представник відповідача у судове засідання 05.12.2017 не з'явився.

Враховуючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

За результатами перегляду справи в судовому засіданні 05.12.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено із матеріалів справи, що між ПАТ "Укртрансгаз" (Газотранспортне підприємство) та ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (Замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1604000059/02-18717/16о від 31.03.2016 (далі - Договір, а.с.18-20 т.1), згідно з умовами п.1.1. якого Газотранспортне підприємство зобов'язалося надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі природного газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Замовник зобов'язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору.

Річний плановий обсяг транспортування природного газу Замовника складає 16200 тис. куб. м. (п.1.2. Договору).

Відповідно до пунктів 5.1., 5.4., 5.5. Договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Договір набирає чинності з 01.04.2016 і діє в частині надання послуг по транспортуванню газу до 31.12.2016 включно, а в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

На виконання умов Договору протягом жовтня 2016 - березня 2017 року позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 4189849,63 грн., про що сторонами складено відповідні акти надання послуг (а.с.21-26 т.1), а саме: Акт №10-16-1604000059/02-18717/16о від 31.10.2016 за жовтень 2016 року на суму 264088,96 грн.; Акт №11-16-1604000059/02-18717/16о від 30.11.2016 за листопад 2016 року на суму 594891,50 грн.; Акт №12-16-1604000059/02-18717/16о від 31.12.2016 за грудень на суму 792557,09 грн.; Акт №01-17-1604000059/02-18717/16о/ТКЕ від 31.01.2017 за січень 2017 року на суму 1073506,92 грн.; Акт №02-17-1604000059/02-18717/16о/ТКЕ від 28.02.2017 за лютий 2017 року на суму 901427,78 грн.; Акт №03-17-1604000059/02-18717/16о/ТКЕ від 31.03.2017 за березень 2017 року на суму 563377,39 грн., які відповідно до пунктів 3.1. та 3.4. Договору є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Проте, як зазначає позивач, відповідач за надані послуги з транспортування природного газу розрахувався не повністю та несвоєчасно, що стало підставою для пред'явлення позовної вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла за послуги, надані в березні 2017 року, а також для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок порушення терміну розрахунку за послуги, які надано протягом грудня 2016 року, лютого і березня 2017 року.

Матеріалами справи підтверджено, що з метою погашення заборгованості за послуги транспортування природного газу між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Кіровоградської міської ради, Фінансовим відділом виконавчого комітету Ленінської районної у м.Кіровограді ради, Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м.Кіровограді ради, Дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" ТОВ "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії", ПАТ "Укртрансгаз" та НАК "Нафтогаз України" були підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, а саме: - №3088/у від 13.12.2016 на суму 400000,00 грн. (а.с.58-60 т.1); №322/у від 19.01.2017 на суму 500000,00 грн. (а.с.63-65 т.1); №919/у від 14.02.2017 на суму 600000,00 грн. (а.с.68-70 т.1); №2764/у від 23.05.2017 на суму 600000,00 грн. (а.с.73-75 т.1); №3147/у від 25.07.2017 на суму 140000,00 грн. (а.с.95-96 т.1), предметом яких була організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11 січня 2005 року "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Як правильно встановлено місцевим господарським судом з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що відповідач за надані в грудні 2016 року та в лютому-березні 2017 року розрахувався з порушенням встановленого строку та, окрім того, не провів кінцевий розрахунок за послуги надані в березні 2017 року, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі станом на момент прийняття рішення у справі 15413,20 грн.

Стаття 629 Цивільного кодексу України містить загальний припис про те, що договір є обов'язковим до виконання.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положення ст.ст. 525 і 526 Цивільного кодексу України також встановлюють норми, за якими зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України зазначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає в тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами укладеного між сторонами Договору передбачено, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору (вартість послуг), із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.3. Договору).

Судом встановлено, що позивачем при зменшені розміру позовних вимог згідно заяви від 12.10.2017 проведено новий розрахунок пені, 3% річних і інфляційних нарахувань з урахуванням обставин підписання та виконання спільного протокольного рішення №3147/4 від 25.07.2017. Відповідач після подання позивачем нового розрахунку ціни позову та зменшення розміру позовних вимог, наведений позивачем розрахунок не заперечив.

За встановлених судом обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 15413,20 грн. суми основного боргу, що є вартістю послуги, наданої в березні 2017 року, 12 864,15 грн. пені, 1505,95 грн. 3% річних та 3627,23 грн. інфляційних втрат.

Разом з цим, місцевий господарський суд врахував, що відповідач просив зменшити розмір пені до 1000,00 грн., обґрунтовуючи це клопотання посиланням на наступні обставини: основна частина боргу сплачена, в силу вимог постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання та не може визначити порядок сплати боргу; відповідач є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання в житловому фонді та державним бюджетним органам за тарифами, що регулюються відповідно до законодавства і не уповноважене самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг; непокритий збиток відповідача зі звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2017 року становить 26675 тис. грн.; відповідач здійснював всі залежні від нього заходи з метою уникнення збільшення боргу.

Статтею 233 Господарського суду України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України також містить положення, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом (абзаци 1 і 3 підпункту 3.17.4. підпункту 3.17. пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Дослідивши доводи апеляційної скарги позивача колегія суддів, як і місцевий господарський суд встановила, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання на території м. Кропивницький, а отже основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання.

Нормами ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 17 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.

Відповідно до вказаного Порядку уповноважений банк здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14 - 26 цього Порядку.

Згідно п. 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15 - 26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості, зокрема, послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи.

Таким чином, відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, у тому числі послуг з транспортування природного газу, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.

Щодо можливості відповідача здійснити оплату за наданні послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу з інших рахунків, судом встановлено, що згідно наданої відповідачем інформації стосовно відповідача, як боржника, відкриті виконавчі провадження, в яких винесено постанови про накладення арешту на кошти відповідача. Між тим відповідачу потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг, тоді як згідно Звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2017 року відповідач має непокритий збиток в розмірі 26675 тис. грн.

Отже при розгляді клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені місцевий господарський суд правильно прийняв до уваги інтереси позивача, який так само як і відповідач є економічно важливим підприємством за сучасних умов та має передбачене договором право на стягнення неустойки. Одночасно місцевим господарським судом вірно зазначено, що з урахуванням встановлених судом обставин, а також враховуючи майновий стан сторін, а саме збиткову діяльність відповідача та відсутність документально підтверджених відомостей про понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Таким чином, задоволення судом першої інстанції частково клопотання відповідача та зменшення суми належної до стягнення пені на 50 % до 6432,07 грн. є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що розмір пені є незначним для його зменшення у порівнянні з основним грошовим зобов'язанням, не спростовують самого факту існування обставин, які згідно до чинного законодавства є достатньою підставою для зменшення пені. При цьому колегія суддів також враховує, що окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, оскаржене рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства, тому передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2017 у справі №912/2314/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складений та підписаний – 08.12.2017.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.Л. Кузнецова