Постанова № 70820557, 27.11.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2017 року Справа № 904/6608/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Білецької Л.М.

секретар судового засідання: Мацекос І.М.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 1784 від 26.10.17 р.;

від відповідача:ОСОБА_2, представник, довіреність № 52-16/119 від 27.12.16 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2017 року у справі № 904/6608/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у розмірі 23 586,36 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2017 року у справі № 904/6608/17 (ОСОБА_3Г.) позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця” в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця” плату за користування вагонами у сумі 22 934,40 грн., збір за зберігання вантажу у сумі 651,96 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 600,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що наданими позивачем до матеріалів справи актами про затримку вагонів форми ГУ23а: №16 від 13.01.2017 року, №17 від 15.01.2017 року, №19 від 17.01.2017 року, №21 від 19.01.2017 року, наказами №139 від 13.01.2017 року, №150 від 15.01.2017 року, №158 від 17.01.2017 року, № 184 від 19.01.2017 року, актами загальної форми ГУ 23: №16 від 13.01.2017 року, №17 від 15.01.2017 року, №19 від 17.01.2017 року, №21 від 19.01.2017 року, підтверджується факт затримки вагонів, прийнятих залізницею до перевезення на адресу "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у зв'язку з несвоєчасним вивільненням вантажовласником колій від вантажу, що прибув на адресу відповідача.

Розмір проведеного позивачем нарахування плати за користування вагонами та розмір збору за зберігання вантажу суд вважав обґрунтованим, проведеним правильно.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження доказів, їх неналежну оцінку, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Скаржник зазначає, що вагони були затримані не з вини відповідача, оскільки залізницею не були дотримані вимоги Єдиного технологічного процесу роботи під’їзної колії ПАТ "ПІВДГЗК" та станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці в частині систематичного порушення нормативу обробки вагонів у комерційному та технічному відношенні.

Вважає, що позивач постійно, без належних на те правових підстав, порушує процес відправки до станції призначення вагонів, які пройшли обробку. Внаслідок цього відбувається накопичення вагонів, неправомірне затримання вагонів на станціях підходу.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги відсутність вини відповідача, що підтверджується наданою відповідачем довідкою про готовність прийняти вагони на ст. Допоміжна на момент видання спірних наказів.

Також зазначає на неправомірність проведеного позивачем розрахунку плати за користування вагонами та необхідність проведення нарахування за кожним наказом окремо, як то передбачено п.п.9,12. Правил користування вагонами і контейнерами.

Просить оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області скасувати, в позові відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує її доводи. Вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ст. 71 Статуту залізниць взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів). Експлуатація залізничних під'їзних колій, які мають свої локомотиви, повинна здійснюватися на основі єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії і станції примикання.

Статтею 76 Статуту залізниць України встановлено, що час знаходження вагонів на залізничних під'їзних коліях, що обслуговуються їх локомотивами, визначається з моменту передачі вагонів на передавальних коліях. Місце і порядок операцій встановлюються договором про експлуатацію залізничної під'їзної колії. Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії та договір про подачу та забирання вагонів розробляється з урахуванням єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії із станцією примикання.

З матеріалів справи вбачається, що між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (далі – залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі- власник колії), 28.11.2013 року був укладений договір №ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч/2013 про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці (далі - договір) (т.1 а.с.26-28).

Відповідно до пункту 1 договору згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під’їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою №2/4 в парній горловини станції.

Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Межєю під’їзної колії є знак "Межа під’їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу Ч станції Допоміжна власника колії на відставні 4779 метрів від стрілки примикання.

Згідно п.4 договору рух поїздів на під’їздній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та сигналізації, Інструкції про порядок обслуговування і організацію руху на під’їздній колії.

Відповідно до пункту 5 договору передача (здача) вагонів для під'їзної здійснюється:

- порожніх вагонів під навантаження - через інтервал часу – 1,5 год.;

- маршрутів, завантажених аглорудою через інтервал часу 5 год.;

- маршрутів, завантажених вапняком через інтервал часу 4,5 год.;

- передача розбірних поїздів – за повідомленнями. Повідомлення про подачу вагонів на під’їзну колію передаються старшим прийомоздавальником станції Кривий Ріг по телефону оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів з реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2.

Згідно п.6 договору сторонами визначено наступне:

- вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Здавання вагонів провадиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.

Пунктом 8 договору сторони передбачили, що про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв’язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг, повідомлення передається не пізніше, ніж за 2,0 год. до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

Відповідно до пункту 15 Договору Власник колії сплачує Залізниці плату, у тому числі:

- за подачу, забирання вагонів згідно таблиці 1, таблиці 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язаних з ними послуг (тарифне керівництво №1);

- за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України;

- за зберігання вантажів у вагонах – у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) – згідно з Правилами зберігання вантажів;

- інші збитки і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії – згідно з діючими нормативними документами.

Як вбачається із матеріалів справи, за накладними №№ 40871386, 40871428, 40871337, 40871345, 40871352, 40871360, 40871378, 40871394, 40871402, 40868895, 40867350, 40867368, 40867376, 40867384, 40862435, 40862492, 40868762, 40868770, 40868788, 40868903 власні порожні вагони були прийняті залізницею до перевезення на адресу одержувача ПрАТ "Південний ГЗК" ( т.1 а.с.90-109).

На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 року № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за № 165/3458, дані вагони були затримані за наказами №139 від 13.01.2017року, №150 від 15.01.2017року, № 158 від 17.01.2017 року, № 184 від 19.01.2017 року по причині скупчення вагонів на станції Кривий Ріг і несвоєчасного вивільнення колій від вантажу.

Станцією затримки Кривий Ріг Західний складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а: №16 від 13.01.2017 (т.1 а.с.76), №17 від 15.01.2017 (т.1 а.с.80), №19 від 17.01.2017 (т.1 а.с.84), №21 від 19.01.2017 (т.1 а.с.88); акти загальної форми ф. ГУ-23: №16 від 13.01.2017 (т.1 а.с.75), №17 від 15.01.2017 (т.1 а.с.79), №19 від 17.01.2017 (т.1 а.с.83), №21 від 19.01.2017 (т.1 а.с.87).

За час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування спірними вагонами у розмірі 22 934,40 грн. та збір за зберігання вантажу у розмірі 651,96 грн. за відомостями ф. ГУ-46 №№ 22019070, 22019071, 22019069, 19029218, (т.1 а.с.41-47) та накопичувальними картками ф. ФДУ-92 №24019025 та №23029052 (т1 а.с.48-49).

Відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки працівниками відповідача було підписано з зауваженнями, згідно відомості № 22019070 відповідач із сумою нарахувань погодився частково, в розмірі 191,20 грн., згідно відомості № 22019071 в розмірі 407,90 грн., згідно відомості № 22019069 в розмірі 20 147,40 грн., в інших відомостях та накопичувальних картках ПАТ “Південний ГЗК” зазначив, що у виплаті відмовляє, колії приймання були вільні, готові прийняти вагони.

Пунктом 4 Правил користування вагонами та контейнерами встановлено, що відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно статті 46 Статуту одержувач зобов’язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін сплачується плата, встановлена тарифом.

Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділу 1 Тарифного керівництва № 1 Порожні приватні власні вагони (саме про такі вагони йдеться в позовній заяві), які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус “вантажу”, які залізниця зобов’язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов’язки, передбачені Статутом, зокрема, право заявити до залізниці вимогу про сплату штрафу за прострочення в доставці вантажу; а також обов’язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці, - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов’язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Отже, порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній. До того ж, пункт 6.2 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів передбачає, що місячне планування перевезень вантажів у власних вагонах здійснюється відправником за окремим замовленням та за погодженням з власником вагонів. Залізниця затверджує плани перевезень у власних вагонах, які попередньо погоджені відправником із власником вагонів.

У відповідності з пунктами 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України (далі - Статут), Правилами користування вагонами за користування вагонами (парку залізниць України, парку залізниць інших держав, які належать підприємствам, орендованими) вноситься плата. Пункт 13 зазначених Правил передбачає плату за користування і у разі затримки вагонів під час перевезення, крім тих випадків, які залежать від залізниці.

Як зазначено вище, у відповідності до вказаних вимог, на станції затримки Кривий Ріг Західний були оформлені відповідні акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких розрахована плата за користування спірними вагонами по відомостям плати форми ГУ-46 №№ 22019070, 22019071, 22019069, 19029218, та накопичувальними картками ф. ФДУ-92 №24019025 та №23029052 на загальну суму 23 586,36 грн. (а.с.41-49 т.1).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно п.3 Правил складання актів, п.8 Правил користування вагонами, саме акт загальної форми ГУ-23 є документом для матеріальної відповідальності, оскільки, містить інформацію про час початку та кінця затримки. Вказані акти складені без порушень, отже, плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу на вказану позивачем суму нараховані правомірно.

Доводи апелянта не можуть бути прийняті колегією суддів з огляду на наступне:

Зайнятість прийомо-відправних колій по станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку УЗ і власних, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ПрАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.

Згідно Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.

Відповідно до Роз'яснень Вищого господарського суду України (лист №0701-11/96/715/14 від 12.06.2014 року) визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.

Відсутність письмових звернень відповідача до керівництва залізниці щодо вчинення дій з цими вагонами, а саме з проханням доставити на його адресу в першу чергу саме затримані по наказам вагони та будь-яких інших доказів з боку відповідача доводять безпідставність його твердження, що він був готовий прийняти затримані вагони.

Всі прямі докази вини відповідача у затримці вагонів на підходах до станції призначення та правомірності дій залізниці щодо надання наказів - це акти загальної форми ГУ-23, акти про затримку вагонів ф.ГУ-23а, витяги із Книг повідомлення про прибуття вантажу ф.ГУ-2, повідомлення про затримку вагонів, накази на затримку вагонів, відомості плати за користування вагонами ф.ГУ-46, та накладні оформлені працівниками залізниці у відповідності з вимогами діючих нормативно - правових документів: п.п.4,6,8,9,10,12 Правил користування вагонами, ст.ст.119, 125 Статуту залізниць України, умовам Договору сторін.

Суд вірно застосував нормативні акти, положення діючого законодавства, що регулює правовідносини сторін, правильно визначив правові підстави для задоволення вимог позивача.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Апелянт зазначає на завищення позивачем суми по платі за користування вагонами, так як вона нарахована не тільки за час затримки вагонів по наказам, а з урахуванням затримки на станції призначення.

Таке твердження не вірне в силу наступного:

Залізницею зазначена в позовній заяві плата за користування вагонами нарахована у відповідності до вимог п.п.3,4,6,9,10,12,15 Правил користування вагонами за загальний час, який включає час затримки вагонів з вини вантажовласника та час перебування їх у безпосередньому його розпорядженні. При цьому, усі завантажені вагони, а також порожні, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Розрахунок суми позову залізницею виконаний правильно у відповідності до діючих нормативно - правових вимог.

Правилами користування вагонами не передбачена відповідальність по платі за користування вагонами окремо за затримку вагонів на підходах до станції призначення з вини вантажовласника і за затримку вагонів на коліях станції призначення, а тільки за загальний час (п.12 Правил користування вагонами).

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини у порушенні зобов’язання доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідачем не надано до матеріалів справи належних доказів в підтвердження повідомлення залізниці щодо готовності забрати на свою під’їзну колію вагони зі станції призначення. Докази на підтвердження вжиття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на під’їзну колію вантажовласника відповідачем також не надано до суду.

Дії позивача щодо повідомлення відповідача про прибуття вантажу вчинено у відповідності до ст.42 Статуту залізниць.

В обґрунтування правової позиції щодо готовності забрати вагони зі станції призначення на свої під’їзні колії відповідач зазначає на наявність вільних колій. Але навіть за умов наявності вільних під’їзних колій на станції Кривий Ріг Західний, за обставин відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, не можна погодитися з відсутністю його вини у їх скупченні. Навпаки - це є свідченням саме його вини у такому скупченні внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення за наявності вільних під’їзних колій.

Отже, вина відповідача в затримці вагонів підтверджена позивачем належними доказами. Скаржником вказані судом акти загальної форми ГУ-23, акти про затримку вагонів форми ГУ 23а, накази не спростовано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог.

Висновки оскаржуваного судового рішення скаржником не спростовано. Апеляційна скарга не доведена та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2017 року у справі № 904/6608/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Повний текст постанови підписано 07.12.2017 року.