Постанова № 70820490, 05.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року Справа № 905/773/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Коробенко Г.П., Корсак В.А.за участю представників:від позивача:Некрасов Д.А. - договір від 29.09.17р.від відповідача:Богінська Т.М. - угода від 01.12.17р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2017р.у справі господарського суду№905/773/17 Донецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа"простягнення 48 601 391,82грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.06.2017р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2017р. у справі №905/773/17 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 46 086 334,63грн., 927 700,44грн. пені, 198 792,95грн. - 3% річних та 298 379,95грн. - інфляційних. Розмір пені на 50% - з 1 855 400,88грн. до 927 700,44грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 927 700,45грн. пені і 162 483,40грн. інфляційних втрат та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 927 700,45грн. пені і 162 483,40грн. інфляційних втрат та прийняти нове рішення, яким в скасованій частині позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2017р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 04.12.2017р. №08.03-04/6656 у зв'язку з відпусткою суддів Кравчука Г.А. та Яценко О.В., призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №905/773/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Коробенко Г.П., Корсак В.А.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши викладені в касаційній скарзі доводи з цього приводу, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 31.03.2016р. між сторонами був укладений договір на транспортування природного газу №1604001584 (далі Договір), за умовами якого позивач надає відповідачу послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а відповідач - сплачує позивачу встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

Згідно з п. 17.1 Договору, останній набирає чинності з моменту підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.04.2016р., договір укладається на строк до 31.12.2016р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Пунктом 2.3 Договору визначено послуги, які можуть бути надані відповідачу за цим договором, зокрема, послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Відповідно до п.4.1 Договору відповідач зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг, а також вчасно врегульовувати небаланси.

Згідно з 9.1 Договору у разі виникнення у відповідача негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу, відповідно до Кодексу газотранспортної системи в строк до двадцятого числа місяця наступного за газовим місяцем, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за послуги балансування. Негативний місячний небаланс відповідача визначається відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс відповідача за формулою В балансування = БЦГ*К*Qбг, де: БЦГ - базова ціна газу; Qбг - обсяг негативного місячного небалансу відповідача; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.

Відповідно до п. 9.3 Договору базова ціна газу визначається позивачем відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Позивач визначає БЦГ щомісяця в строк до 10-го числа місяця та розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті.

Згідно з п. 9.4 Договору позивач до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає відповідачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Відповідач зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

Пунктом 11.4 Договору передбачено, що послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом позивача на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого відповідачем відповідно до кодексу та розділу ІХ цього договору.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015р., яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015р. за №1378/27823, затверджено Кодекс газотранспортної системи.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2497 від 30.09.2015р., яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015р. за №1383/27828, затверджено Типовий договір транспортування природного газу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевикладені умови Договору відповідають типовій формі договору транспортування природного газу, затвердженій постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2497 від 30.09.2015р.

Також, судами встановлено, що позивачем відповідно до положень Кодексу газотранспортної системи та на виконання умов Договору протягом жовтня - листопада 2016 року протранспортовано через мережі прямих споживачів ПАТ "ММК "ім.Ілліча" та ПАТ "МК "Азовсталь" за ЕІС-кодами точки виходу з ГТС України 56ZG-00-0000440D, 56ZG-00-0000430G, а відповідачем прийнято природний газ:

- у жовтні 2016 року в загальному обсязі 2223466 куб.м, з яких встановлено наявність у негативного місячного небалансу в обсязі 1907297 куб.м - неоформлені обсяги, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу №10 від 01.11.2016р. та не заперечується сторонами;

- у листопаді 2016 року в загальному обсязі 4116504 куб.м, з яких встановлено наявність у відповідача негативного місячного небалансу в обсязі 318782 куб.м - неоформлені обсяги, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу №11 від 01.12.2016р., які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств та не заперечується сторонами.

У зв'язку з неврегулюванням відповідачем негативного місячного небалансу, що виник у жовтні-листопаді 2016 року, позивач надав відповідачу послуги балансування, про що позивачем складено односторонні акти надання послуг балансування обсягів природного газу: №10-16-1604001584-БАЛАНС від 28.12.2016р. на суму 16 248 339,43грн. та №11-16-1604001584-БАЛАНС від 30.11.2016р. на суму 29 837 995,20грн.

Акти №10-16-1604001584-БАЛАНС від 28.12.2016р. разом з відповідним рахунком №10-16-1604001584-БАЛАНС від 28.12.2016 та розрахунком вартості послуг балансування (за жовтень 2016 року), №11-16-1604001584-БАЛАНС від 30.11.2016р. разом з відповідним рахунком №11-16-1604001584-БАЛАНС від 30.11.2016р. та розрахунком вартості послуг балансування (за листопад 2016 року) надіслано відповідачу із супровідними листами №433/12 від 16.01.2017р. та №17088/12 від 15.12.2016р. відповідно, що підтверджується наявними у матеріалах справи описами вкладення у цінний лист від 18.01.2017р. та від 20.12.2016р., фіскальними чеками №5849 від 18.01.2017р., №3505 від 20.12.2016р., витягами з сайту УДППЗ "Укрпошта" "Відстеження пересилання поштових відправлень".

Відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги балансування за період жовтня-листопада 2016 року, доказів оплати вказаних послуг судам не надано.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких підстав, суди дійшли висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за надані послуги балансування обсягів природного газу за договором на транспортування природного газу №1604001584 від 31.03.2016р. у розмірі 46 086 334,63грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання за надані послуги балансування обсягів природного газу позивачем нараховані 198 792,95грн. 3% річних (за жовтень 2016 року на суму 16 248 339,43грн. за період з 08.02.2017р. по 14.03.2017р. та за листопад 2016 року на суму 29 837 995,20грн. за період з 12.01.2017р. по 14.03.2017р.).

Одночасно позивачем було заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 460863,35грн. (за жовтень 2016 року на суму 16 248 339,43грн. за період з 01.02.2017р. по 28.02.2017р. та за листопад 2016 року на суму 29 837 995,20грн. за період з 01.02.2017р. по 28.02.2017р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 198 792,95грн. суди визнали його арифметично вірним.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до стягнення підлягають інфляційні втрати в сумі 298 379,95грн.

Крім того, позивачем була заявлена до стягнення пеня в сумі 1 855 400,89грн. (за жовтень 2016 року на суму 16 248 339,43 грн. за період з 08.02.2017р. по 14.03.2017р. та за листопад 2016 року на суму 29 837 995,20 грн. за період з 12.01.2017р. по 14.03.2017р.).

Згідно з п.п. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 13.5 Договору, сторони обумовили, що у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених цим договором, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені в сумі 1 855 400,89грн., який зроблений на підставі п. 13.5 Договору та ст. 231 ГК України, суди визнали його арифметично вірним.

При цьому, суди попередніх інстанцій розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені виходили з того, що згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

При вирішенні питання щодо зменшення розміру пені, що підлягає до стягнення, суди взяли до уваги ступень виконання зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання, невеликого періоду прострочення, збитковість підприємства, проведення антитерористичної операції, що має негативні наслідки як для підприємства, так і для економіки регіону в цілому, ступінь вини, а також враховано матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан та інші обставини в їх сукупності. Отже обґрунтовано дійшли висновку щодо часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення суми пені до розміру 50%.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки суди в порядку ст.ст.43, 47, 33, 34, 35, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

В силу приписів ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами та під час здійснення провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судами попередніх інстанцій, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваних рішеннях мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2017р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2017р. у справі №905/773/17 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2017р. у справі №905/773/17 залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Г.П. Коробенко Суддя В.А. Корсак