Рішення № 70820010, 05.12.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017р. Справа № 914/2247/17

За позовною заявою: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача: Обєднання співвласників багатоквартирного будинку Голосіївське, м. Львів

про: стягнення 18 788,49 грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участі представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 представник (Довіреність №14-69 від 14.04.2017р.)

Від відповідача: не зявився.

Права і обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, до відповідача: Обєднання співвласників багатоквартирного будинку Голосіївське, про стягнення 18 788,49 грн.

Ухвалою суду від 03.11.2017р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 16.11.2017р.

Представник позивача в судовому засіданні 16.11.2017р. подав Заяву про відсутність аналогічного спору та рішення по такому спору, а також долучив до заяви витяг по операції за договором купівлі-продажу газу.

Керівник відповідача в судовому засіданні 16.11.2017р. повністю заперечив проти вимог позивача.

В судовому засіданні оголошено перерву до 05.12.2017р.

Представник позивача в судовому засіданні 05.12.2017р. підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

Відповідач в судове засідання 04.12.2017р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

У звязку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

20 грудня 2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 1406/14-ТЕ-21 купівлі - продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язувався передати у власність відповідачу у 2014 році природний газ, а відповідач зобовязувався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.

Згідно п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до умов п.7.2. договору, у разі невиконання відповідачем умов п.6.1. цього договору, відповідач зобовязується позивачу (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв природній газ на загальну суму 193 484,06 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу долученими до матеріалів справи.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач свої зобовязання виконав у повному обсязі, проте, порушив строки виконання зобовязання.

Керуючись умовами п.7.2. договору № 1406/14-ТЕ-21 про купівлю-продажу природного газу від 20.12.2013р., у звязку із порушенням покупцем умов п.6.1. цього договору, нарахував відповідачу 9863,64грн. пені.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 7695,80грн. інфляційних втрат та 1229,05грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір № 1406/14-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу від 20.12.2013р., у звязку із чим набули взаємних прав і обовязків.

За договором купівлі-продажу, відповідно до вимог п. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу, долучених до матеріалів справи.

Факт поставки позивачем відповідачу газу згідно умов договору № 1406/14-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу від 20.12.2013р. відповідачем не заперечено. Проте, відповідач свої зобовязання за спірним договором виконав невчасно.

Інфляційні нарахування та стягнення трьох процентів річних від простроченої суми на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 1229,05грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги стягнення інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні. За розрахунком суду з відповідача слід стягнути 7505,35 грн. інфляційних втрат. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 9863,64грн. пені суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2. Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу в розмірі 9863,64грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми пені судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 9863,64грн. пені підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 28, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82-84, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Обєднання співвласників багатоквартирного будинку Голосіївське (79020, м. Львів, вул. Під Голоском, 17-Б, ідентифікаційний код 36544717) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 9863,64грн. пені, 1229,05грн. 3% річних, 7505,35 грн. інфляційних втрат та 1583,78 грн. судового збору.

3.В задоволенні решти вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст складено 08.12.2017р.

Суддя Ділай У.І.