Постанова № 70818939, 04.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року Справа № 910/9562/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 20.07.2017та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.09.2017у справі№910/9562/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доДочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення 21 101 569,87 грн.за участю представників:від позивача:не з'явився,від відповідача:Шегера І.П.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №13/002-ПР від 31.01.2013 у загальній сумі 21 101 569,87 грн. (з них: 5 044 401,30 грн. - пеня, 11 356 343,30 грн. - 7 % штрафу, 3 534 961,10 грн. - інфляційні втрати, 1 165 864,17 грн. - 3% річних).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі №910/9562/15 позов було задоволено частково; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 13 842 145,66 грн., з яких: 4 799 843,59 грн. пені, 4 974 268,00 грн. 7% штрафу, 2 967 320,11 грн. інфляційних втрат, 1 100 713,96 грн. - 3% річних; в іншій частині позову відмовлено; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 47 938,80 грн. витрат по сплаті судового збору.

02.06.2017 видано накази на виконання вищевказаного рішення суду.

Відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі №910/9562/15 на 4 роки згідно з доданим до заяви графіку погашення заборгованості, посилаючись на те, що відповідач не може сплатити присуджену до стягнення заборгованість у зв'язку з великими енерго- і ресурсозатратами на застаріле обладнання, зменшенням обсягів реалізації природного газу та прибутку відповідача. У випадку накладення арешту та списання грошових коштів у розмірі 13 890 084,46 грн. (13 842 145,66 + 47 938,80) одним платежем на виконання рішення суду, відповідач буде позбавлений можливості виконати свої грошові зобов'язання перед працівниками та контрагентами, що призведе до нарахування штрафних санкцій і нових звернень до суду з позовами до підприємства та створить загрозу банкрутства підприємства, яке відноситься до державного сектору економіки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 у справі №910/9562/15 (суддя Головіна К.І.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 (колегія суддів у складі: Зубець Л.П., Алданова С.О., Зеленін В.О.), заяву відповідача про розстрочення виконання рішення задоволено частково; розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі №910/9562/15 про стягнення з відповідача заборгованості та судового збору в сумі 13 890 084,46 грн. на 24 місяці наступним чином: починаючи з дня набрання даною ухвалою законної сили, у рахунок погашення пені, 7% штрафу, інфляційної складової боргу та 3% річних, а також сплати судового збору в загальній сумі 13 890 084,46 грн. з відповідача підлягає стягненню щомісячно на користь позивача по 578 753,52 грн., а останнього місяця - 578 753,50 грн.

Не погодившись з вказаними судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі №910/9562/15 в повному обсязі.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі №910/9562/15, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фінансовий стан відповідача є тяжким і він у значній мірі перешкоджає повному фактичному виконанню вказаного рішення суду, тоді як надання розстрочки виконання судового рішення надасть відповідачу можливість поступового погашення присуджених до стягнення сум без значного одноразового фінансового навантаження, а стягувачу - можливість реального отримання грошових коштів частками із певним інтервалом у часі.

Колегія суддів вважає висновки судів передчасним та таким, що зроблені без належного врахування наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У п. п. 7.1.2, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 роз'яснено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Колегія суддів відзначає, що суди надали оцінку лише матеріальним інтересам відповідача, водночас обмежившись посиланням на врахування інтересів у тому числі позивача, фактично не досліджували фінансового стану останнього.

Згідно з ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом в сукупності.

Суди попередніх інстанцій не з'ясували матеріальних інтересів та фінансового стану усіх сторін, як того вимагає законодавство.

Таким чином, суди в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності з урахуванням об'єкта і предмета спору, а отже дійшли передчасних висновків.

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Неповне встановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення питання про розстрочення виконання судового рішення, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею заяви про розстрочення виконання судового рішення на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 у справі №910/9562/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд заяви Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про розстрочення виконання судового рішення до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

О. Попікова