Ухвала суду № 70810735, 21.11.2017, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3856/17

н\п 2-к/490/4/2017

Центральний районний суд м. Миколаєва

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року Центральний районний су м. Миколаєва в складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі - Шевельовій Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миколаєві клопотання стягувача Відкритого акціонерного товариства «Промагролізинг» про надання дозволу на примусове виконання судового рішення економічного суду м. Мінськ Республіки Білорусь від 23.03.2015 у справі № 196-17/2014, -

В С Т А Н О В И В:

Стягувач ВАТ «Промагролізинг» звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із клопотанням, в якому, посилаючись на п. 1 ст. 390, п. 1 ст. 392 ЦПК України, ст. ст. 7, 8 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року, просив дати дозвіл на примусове виконання на території України рішення економічного суду м. Мінська (Республіка Білорусь) від 23.03.2015 по справі № 196-1/2014, відповідно до якого з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Авто» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» в солідарному порядку на користь ВАТ «Промагролізинг» підлягає стягненню: 3 446 744,54 російських рублів, у тому числі: 446 861,18 російських рублів - пеня за несплату лізингового платежу в строк сплати 01.03.2014 року станом на 27.05.2014 року; 93 096,08 російських рублів – проценти за несплату лізингового платежу в строк сплати 01.03.2014 року станом на 27.05.2014 року; 2 716 300,00 російських рублів за невиконання майнового страхування за договором №UA-004/13 від 13.08.2013 року станом на 27.05.2014 року; 4800,00 деномінованих білоруських рублів (еквівалентно 190 487,19 російським рублям) судових витрат по сплаті державного мита.

Стягувач ВАТ «Промагролізинг» до судового засідання не з’явився.

Представник боржника ТОВ «Техноторг-Дон» до судового засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності та заперечення на клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення економічного суду м. Мінська від 23.03.2015 року посилаючись на те, що стягувачем не надано доказів у підтвердження того, що ТОВ «Техноторг-Дон» був належним чином повідомлений про розгляд справи, не надано доказів вручення місцем господарським судом ухвали про порушення провадження у справі та копії позовної заяви разом з доданими документами згідно ст.ст. 127, 128 ГПК України, що у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 396 ЦПК України та п. 1 ч. 1 ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» є підставою для відмови у задоволенні клопотання.

Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності сторін.

Обставини справи, встановлені судом.

Рішенням економічного суду м. Мінська від 26.03.2015 у справі № 196-17/2014 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Промагролізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Авто» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» про стягнення заборгованості за договором міжнародного лізингу № UA-004/13 від 13.08.2013 присуджено стягнути в солідарному порядку з останніх суму заборгованості за договором міжнародного лізингу у розмірі 6 680 480,86 російських рублів, у тому числі: 3 424 233,60 російських рублів – лізингові платежі строком слати на 01.03.2014 року; 446 861,18 рублів – пеня з несплату лізингового платежу строком сплати на 01.03.2014 року станом на 27.05.2014 року; 93 096,08 рублів – проценти за несплату лізингового платежу строком сплати 01.03.2014 року станом на 27.05.2014 року; 2 716 300,00 рублів на невиконання майнового страхування за договором міжнародного лізингу від 13.08.2013 року № UA-004/13 станом на 27.05.2014 року, а також 48 000 000 білоруських рублів (еквівалентно 190 487,19 російським рублям) судових витрат по сплаті державного мита.

Згідно з ст. 390 ЦПК України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Визнання та виконання зазначеного судового рішення передбачено ст. 7 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, підписаної Урядами держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав та ратифіковано Постановою ВР N 2889-XII від 19.12.1992.

Рішення економічного суду м. Мінська від 26.03.2015 набрало законної сили 17.04.2015 та примусове стягнення не здійснювалося, що підтверджується довідкою суду № 196-17/2014 від 01.11.2016 року.

Відповідно до ЦПК України, рішення іноземних судів (міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності (ч. 1 статті 390 ЦПК України).

Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили (ч. 1 статті 391 ЦПК України).

Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника (ч. 1 статті 392 ЦПК України).

Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або, відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником) (ч. 1 статті 393 ЦПК України).

Відповідно до статті V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень і статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» у визнанні й виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона надасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, докази того, що сторона, проти якої постановлено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення.

Згідно зі статтею 9 Угоди у виконанні рішення може бути відмовлено на прохання сторони, проти якої воно направлене, тільки якщо ця сторона надасть компетентному суду за місцем, де виклопочується виконання рішення, докази того, що вона не була повідомлена про процес.

Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини (далі -Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд. Вона закріплює принцип верховенства закону, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід’ємними частинами «права на суд» слід розглядати, зокрема, наступні вимоги : вимога «змагальності» процесу відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden, 26 травня 1988 р., номер заяви 10563/83, пп. 24- 33); право на ефективну участь (T. та V. проти Сполученого Королівства,16 грудня 1999 р., номер заяв 24724/94; 24888/94, пп. 83-89).

Стаття 6 Конвенції головним чином служить для визначення того, чи були надані заявнику достатні можливості викласти свою позицію і оскаржити докази, які він вважав недостовірними, а не для того, щоб оцінювати правильність або неправильність рішення, прийнятого національними судами (Каралевічус проти Литви (Karalevicius v. Lithuania), 6 червня 2002 р., номер заяви 53254/99).

Враховуючи вищезазначене у поєднанні зі статтею 9 Угоди, під «повідомленням про процес» слід розуміти саме сповіщення судом Сторін про місце та час розгляду справи, що свідчитиме про ефективне забезпечення Сторін «правом на суд» (Правова позиція у справі №6-1151цс16 від 01 червня 2016 року).

Однак, наявний у справі документ з ВАТ «Промагролізинг» підтверджує факт неповідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Авто» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» про засідання Економічного суду міста Мінська, що відбулося 2.03.2015 року, а тому, враховуючи положення статті 9 Угоди у поєднанні зі статтею 6 Конвенції, відсутні правові підстави для надання дозволу на примусове виконання рішення економічного суду м. Мінськ Республіки Білорусь від 23.03.2015 у справі № 196-17/2014.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 390-395 ЦПК України, Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, підписану від імені України у м. Мінську 22.01.1993 та ратифікованою із застереженнямиЗаконом № 240/94-ВР від 10.11.1994, Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Відкритого акціонерного товариства «Промагролізинг» про надання дозволу на примусове виконання судового рішення економічного суду м. Мінськ Республіки Білорусь від 23.03.2015 у справі № 196-17/2014 - відмовити

Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя Н.П. Черенкова