Постанова № 70805874, 01.11.2017, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/11874/17 2-а/335/548/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2017 року Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді СоболєвоїІ.П., розглянувши у порядку скороченого провадження матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04.10.2017 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (далі відповідач, пенсійний фонд), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача від 21.09.2017 року щодо відмови позивачу в проведенні перерахунку-переведенні з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника за нормами Закону України "Про прокуратуру";

- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію по втраті годувальника за п.19 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60% середньомісячного (чинного) заробітку, з урахуванням усіх доплат та надбавок до посадового окладу, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, починаючи з 06.09.2017 року;

- присудити на користь позивача судовий збір у розмірі 640,00грн.

У позові вказує, що з 09.10.1971 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 01.10.2003 її чоловік ОСОБА_2 року вийшов на пенсію по вислузі років, яку отримував на підставі Закону України «Про прокуратуру», та перебував на обліку у Центральному об'єднаному УПФУ. З 02.08.2004 року позивач є пенсіонером та перебуває на обліку в Центральному об'єднаному УПФУ. 18.08.2017 року її чоловік помер. Вважає, що на підставі п.19 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" має право на пенсію по втраті годувальника, але пенсійним фондом відмовлено у призначенні такої пенсії.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України, скорочене провадження застосовується у адміністративних справах про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Згідно п.4. ч.1 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Ухвалою суду від 05.10.2017року відкрито скорочене провадження у справі.

27.10.2017року від відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов обґрунтовані тим, що з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про прокуратуру" не призначаються (на підставі п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року №213-VII), раніше призначені пенсії не перераховуються. Тому перерахунок пенсії позивачки з виду на вид має здійснюватись відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що на думку представника відповідача є підставою для відмови в позові.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАСУкраїни, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публiчно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАСУкраїни, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, закони приймаються на її основі і повинні відповідати їй. Конституція України гарантує впевненість громадян у тому, що їхнє теперішнє становище не буде погіршено прийняттям нового закону чи іншого нормативно-правового акта; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є її головним обов'язком (статті 1, 3 Конституції України). Усі люди є рівні у своїх правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень прав і свобод громадян за будь-якими ознаками (стаття 21, частина 1 статті 24 Конституції України).

При вирішенні цієї справи суд, у відповідності до ст.8 Конституції України та ст.8 КАСУкраїни, керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, ІННОМЕР_1, з 16.05.2004 перебуває на пенсійному обліку в УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя.

Згідно з свідоцтвом про одруження серії ІІ-АГ№536962, 09.08.1971 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 Аналогічна інформація підтверджується і ст.10 паспорту позивача серії СА№903999, виданим Орджонікідзевським РВУМВС України в Запорізькій області 11.11.1998 року.

18.08.2017 року помер чоловік позивачки - ОСОБА_2

06.09.2017 року позивач звернулась до Центрального об'єднаного УПФУ із заявою про перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі п.19 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" та ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Листом від 21.09.2017 року вих.№317/Б-9 відповідач відмовив позивачу у такому переведенні, обґрунтувавши свою відмову тим, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VIII, встановлено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій на загальних підставах, у тому числі спеціальних, з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до, у тому числі, Закону України "Про прокуратуру". При цьому, роз'яснено позивачу право звернутись за перерахунком пенсії у зв'язку з втратою годувальника виходячи із пенсії за віком, яка могла бути призначена моєму чоловіку на загальних підставах у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Не погодившись із отриманою відповіддю, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Відповідно до п.19 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014року пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зважаючи на різницю в розмірах пенсій померлого ОСОБА_2 та позивачки, позивачка фактично була на утриманні померлого.

Відповідно до вимог ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягай пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевою самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ч.ч.1, 2ст.86 Закону України "Про прокуратуру"прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності відповідного стажу і пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до вимог п.5 ч. 1 ст.16 Закону України "Про прокуратуру"гарантії незалежності прокурорів забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням. Частиною 5 цієї статті передбачено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші державні органи, їх посадові та службові особи, а також фізичні та юридичні особи і їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність прокурора ті утримуватися від здійснення у будь-якій формі впливу на прокурора з метою перешкоджання виконанню службових обов'язків або прийняття ним незаконного рішення.

В свою чергу, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10.12.2013 року (справа №21-348а1) та від 17.12.2013 року (справа №21-445а13).

Згідно зі ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, посилання відповідача на перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 року, яким скасовуються норми Закону України"Про прокуратуру"щодо пенсійного забезпечення осіб, не заслуговують на увагу, оскільки це суперечить вимогам ч.1 ст.58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Крім того, стаття 71 КАСУкраїни передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника та взагалі не надав доказів в обґрунтування власної правової позиції.

Крім того, відповідачем не виконані вимоги ухвали суду від 05.10.2017 року, якою у відповідача витребувано завірену належним чином копію пенсійної справи позивача.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

В свою чергу, відповідачем не надано суду жодного доказу (у відповідності до вимог ст. 70, 79 КАС України), який підтвердив би законність та обґрунтованість оскаржуваної відмови у призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи положення статті 94 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню 640,00 гривень судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору (квитанція №П123/5784456/1 від 03.10.2017 року), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.8, 19, 22-24, 46 126 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 69, 71, 86, 159, 161, 163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за нормами Закону України "Про прокуратуру".

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно п.19 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60% середньомісячного (чинного) заробітку, з урахуванням усіх доплат та надбавок до посадового окладу, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, починаючи з 06.09.2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІННОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (код ЄДРПОУ41248629).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі, протягом 10 днів з дня отримання постанови, апеляційної скарги.

Суддя: І.П.Соболєва