Рішення № 70801632, 06.12.2017, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1202/17

Провадження № 2/545/954/17

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2017 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Кіндяк І.С.

за участі секретаря Лабовкіної Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення коштів за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Полтавського районного суду з позовом до відповідача про стягнення борг за договором позики та процентів за користування позикою в зв»язку з не виконанням грошового зобов»язання, посилаючись на те, що 29.06.2014р., відповідач отримав від позивача у позику 40 тис. доларів США, із строком поверення до 01.10.2014 року, в підтвердження чого написала власноручно розписку. Проте до вказаної дати відповідач за договором позики отримані кошти не повернула.

Позивач просив суд: стягнути з відповідача заборгованість за користування позикою станом на 16.05.2017р., складає - 1 142 340. 67 грн., що складається з: основного боргу – 1 058 877. 88 грн., - 3 % річних – 83 462. 79 грн.

У судове засідання позивач не з’явився, надавши заяву, у якій позов підтримав повністю та просив розглянути справу без її участі на підставі наявних у ній доказів, проти заочного розгляду справи не заперечував. Також просив суд додатково стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 120.00 грн. за подачу оголошення у ЗМІ про виклик відповідача у судове засідання.

Відповідач та його представник у судове засідання не з’явились, не повідомивши про причини неявки та її поважність, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України

Відповідно до ст.224 ч.1 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. За таких обставин, за згодою позивача, проводиться заочний розгляд справи.

За таких обставин, за згодою позивача, суд ухвалив: проводиться заочний розгляд справи.

Розглянувши подану заяву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 ЦПК України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідно до розписки від 29.06.2014 року, боржник – ОСОБА_2 взяла у позикодавця – ОСОБА_1 у борг 40 000.00 (соро тисяч) доларів США, строком на 4 місяці та зобов»язалась повернути вказану суму в умовлений термін, а саме: до 01.10.2014р. (а.с.4).

Суд вважає, що між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем: ОСОБА_2, відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України склалися зобов'язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто грошові зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено, позивач – ОСОБА_1 виконав умови договору позики надавши відповідачу – ОСОБА_2, 29.06.2014 р. позику у розмірі 40 000.00 (соро тисяч) доларів США, строком на 4 місяці з кінцевим строком поверення до 01.10.2014р., однак відповідач порушила умови договору позики, шляхом невиконавши зобов»язання щодо добровільного поверення отриманих коштів у борг у встановлений розпискою строк.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У зв”язку з не виконанням зобов’язань за Договором позики відповідач ОСОБА_2, станом на 16.05.2017 р. перед позивачем має заборгованість на загальну суму – 1 142 340. 67 грн., що складається з наступного:

-1 058 877. 88 грн. - основного боргу;

-3 % річних – 83 462. 79 грн., та підтверджується розрахунком заборгованості за договормо позики (а.с. 11).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Відповідно до ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Враховуючи правовий висновок, що міститься в постанові від 18 вересня 2013р. Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах по справі № 6-63 цс 13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Суд, всебічно, повно та об»єктивно оцінивши всі надані докази, приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає повернення основної суми позики, 3-х відсотків річних, посилаючись на договір позики та норми чинного законодавства, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно вимог ст. 215 ЦПК України, суд при винесенні рішення зобов’язаний вирішити питання розподілу судових витрат по справі, згідно ст. 84, 88 ЦПК України та підлягають стягнення з відповідача.

Отже, судові витрати підлягають стягнення з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 526, 527, 530, 625, 1046-1048, ЦК України, ст.ст. 10-13, 79, 84, 88, 212-215, 224-226, 292 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення коштів за договором позики, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, паспорт КН № 333839, виданий Полтавським УМВС України в Полтавській області 31.01.1997 року) на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики (розписка) від 29.06.2014р. у розмірі - 1 142 340,67 грн. (один мільйон сто сорок дві тисячі триста сорок гривень шістдесят сім копійок), з яких:

- 1 058 877,88 грн.(один мільйон п’ятдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят сім гривень вісімдесят вісім копійок) – основного боргу;

- 83 462,79 грн. (вісімдесят три тисячі чотириста шістдесят дві гривні сімдесят дев’ять копійок) – 3 проценти річних за користування коштами.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір в розмір – 8500.00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за подачу оголошення в ЗМІ про виклик відповідача у судове засідання у розмірі -120.00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Полтавський районний суд протягом 10 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя Полтавського районного суду І.С. Кіндяк