Ухвала суду № 70800084, 04.12.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/6673/16-ц Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.

Категорія 55 Доповідач Коломієць О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Трояновської Г.С., Талько О.Б.,

при секретарі

судового засідання: Добровольській Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Супутник-Житомир ЛТД», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по заробітній платі

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 28 вересня 2017 року,

встановила:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира з вказаним позовом, в якому просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 121 383,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 зазначив, що з 2001 року він працює на посаді менеджера у ТОВ Фірма «Супутник-Житомир ЛТД». В свою чергу, відповідачі ОСОБА_3 - колишня дружина позивача та її мати - ОСОБА_4 є засновниками цього товариства. Позивач стверджує, що з дня оформлення на роботу і по день подання позовної заяви заробітна плата йому не виплачувалась, що стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 28 вересня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом не надано належної правової оцінки доказам позивача та не враховано, що позивач з 1996 року по 2009 рік перебував у шлюбних відносинах з ОСОБА_3, яка разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_4 є засновниками ТОВ Фірма «Супутник-Житомир ЛТД». Всі документи, які підтверджують факт перебування позивача у трудових відносинах з ТОВ Фірма «Супутник-Житомир ЛТД» знаходились у його дружини - ОСОБА_3 Перебуваючи у шлюбних відносинах позивач не вимагав від своєї колишньої дружини виплати йому заробітної плати. Проте, після розірвання шлюбу, відповідачі відмовились виплачувати апелянту заробітну плату. Крім того, апелянт зазначає, що судом не враховано факт його перебування у трудових відносинах з ТОВ Фірма «Супутник-Житомир ЛТД», який підтверджується відомостями з Пенсійного фонду України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що відповідно до змісту довідки наданої Пенсійним фондом України про застраховану особу ОСОБА_2 убачається, що відносно останнього ТОВ «Фірма «Супутник-Житомир ЛТД» здійснювалася сплата страхових внесків: за 2001 рік - в розмірі 489,63 грн., за 2003 рік - 2115,00 грн., за 2004 рік - 2686,00 грн., за 2005 рік - 1394,00 грн., а ТОВ «Саргон-Полісся» за 2011 рік - 247,50 грн., за 2012 рік - 3370,00 грн., за 2013 рік - 548,30 грн. (а.с.47).

Згідно довідки ГУ ДФС у Житомирській області №16506/10/06-25-13-05 від 23.09.2016 року відомості щодо нарахованого доходу та утриманих податків відносно ОСОБА_2 за період з 2000 по 2003 р., з 2006 р. по 2016 р. до Житомирської ОДПІ не подавались, податки та збори не перераховувалися. За період з 2004 по 2005 р. подані відомості ТОВ Фірма «Супутник-Житомир ЛТД» про нараховані доходи ОСОБА_2 та утриманий податок на доходи фізичних осіб в сумі 393,00 грн. за 2004 рік та 19,54 грн. за 2005 рік (а.с.48).

В свою чергу, прокуратурою м.Житомира в ході перевірки за зверненням ОСОБА_2 щодо порушення вимог трудового законодавства службовими особами ТОВ «Супутник-Житомир ЛТД» було встановлено, що ОСОБА_4 була одним із засновників ТОВ «Супутник-Житомир ЛТД» та його директором в період з 1997 по 2007 рік. З 2006 року, після крадіжки майна товариства, останнє припинило свою діяльність щодо надання туристичних та транспортних послуг. Також при виході за адресою реєстрації товариства : м. Житомир вул. Київська, 6, працівниками Територіальної інспекції праці області було встановлено, що за вказаною адресою будівля знесена, як аварійна (а.с.116).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд виходив з безпідставності вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі із засновників даного товариства. Крім того, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення вказаної суми також з підприємства, оскільки в матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази, які підтверджують обставини перебування позивача з ТОВ Фірма «Супутник-Житомир ЛТД» у трудових відносинах, а також докази того, що такі відносини не припинені та наявності заборгованості по заробітній платі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

За змістом ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З наявної в матеріалах справи довідки Пенсійного фонду України про застраховану особу форми ОК-5 вбачається, що відносно ОСОБА_2 здійснювалася сплата страхового внеску, а саме: ТОВ «Фірма «Супутник-Житомир ЛТД» в наступних розмірах: за 2001 р. - 489,63 грн., за 2003 р. - 2115,00 грн., за 2004 року - 2686,00 грн., за 2005 р. - 1394,00 грн.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 2017 рік ТОВ Фірма «Супутник-Житомир ЛТД» не перебуває в процесі припинення. Проте, як було встановлено під час розгляду справи, вказане товариство з 2006 року не функціонує та не здійснює будь-яку діяльність.

Таким чином, між позивачем та відповідачем існували трудові правовідносини. Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження що такі трудові правовідносини між сторонами на даний час не припинені та позивач працює на даному підприємстві, виконуючи відповідні обов'язки, представлено не було.

Крім того, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що твердження апелянта про неотримання ним заробітної плати за час перебування у трудових відносинах з ТОВ «Фірма «Супутник-Житомир ЛТД» є безпідставним та непідтвердженим належними доказами.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо отриманої позивачем заробітної плати в період з 2001 по 2016 роки. Відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України не підтверджують обставини невиплати заробітної плати застрахованій особі, а лише відображають факт її нарахування. Крім того, з наданих представником позивача ОСОБА_6 пояснень під час апеляційного розгляду справи вбачається, що за час перебування в шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, нараховану позивачу заробітну плату отримувала його дружина.

Також колегія суддів погоджується з висновку суду про безпідставність вимог пред'явлених до ОСОБА_3, ОСОБА_4 виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

Відповідач ОСОБА_4 була учасником ТОВ «Фірма «Супутник-Житомир ЛТД», якій з 15 вересня 1995 року належало 15% в статутному капіталі товариства.

25 лютого 2010 року відповідача подала нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу товариства.

Положеннями п.3 ст. 96 ЦК України передбачено, що учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язання юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язання її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Зі змісту установчого договору та статуту ТОВ «Фірма «Супутник-Житомир ЛТД» не передбачено, що учасник (засновник) фірми несе відповідальність за зобов'язання товариства.

Крім того, відповідач ОСОБА_3 ніколи не була (учасником) засновником товариства.

Таким чином, висновок суду про безпідставність вимог позивача про стягнення заборгованості з вказаних відповідачів як із засновників даного товариства є обґрунтованим, оскільки відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи.

Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку,що ОСОБА_2 не надав суду аргументів та доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 28 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Судді :