Постанова № 70797469, 21.11.2017, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2325/17

Провадження № 3/163/1491/17

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2017 року місто Любомль

Суддя Любомльського районного суду Волинської області Гайдук А.Л.,

за участі секретаря Голядинець О.В.,

особи, що притягується до відповідальності, ОСОБА_1,

розглянувши матеріали справи, що надійшли з відділу прикордонної служби «Новогрузьке» Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, за протоколом серії ПнРУ №301804 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.185-10 КУпАП

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого, РНОКПП невідомий, паспорт громадянина України серії АЮ №263084, виданий Любомльським РС УДМС України у Волинській області 21.05.2015 року, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 06 вересня 2017 року приблизно о 02 год. 00 хв., перебуваючи на ділянці відділу прикордонної служби «Новогрузьке», в районі прикордонного знаку №1049, здійснив злісну непокору законним вимогам прикордонного наряду, під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, що виразилось у відмові зупинити транспортний засіб та пред’явити документи для встановлення особи, чим порушив вимоги п.12 ст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» та вчинив адімінстративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185-10 КУпАП.

ОСОБА_1 в суді вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнав та пояснив, що 06.09.2017 року він разом зі своїми товаришами: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 їздили в с. Забужжя Любомльського району, на річку «Західний Буг», подивитися чи є на річці вода, для того, щоб в подальшому порибалити. В автомобілі марки «ОСОБА_3 - А6», яким вони слідували, він перебував в якості водія, а його товариші - в якості пасажирів. Під час поїздки, з собою мали лише належний йому надувний човен, який брали на рибалку, а інших плавзасобів у них не було. Повертаючись від річки додому, на виїзді з села Забужжя, він побачив службовий автомобіль марки «Нива – Шавроле», який намагався їх наздогнати, при цьому «блимав» фарами, однак автомобіль він зупинив не відразу, а проїхавши певну відстань. В подальшому, до їх автомобіля підійшов незнайомий йому чоловік, який, пред’явивши службове посвідчення співробітника відділу внутрішньої безпеки ДПС України у Волинській області, попросив надати документи, що посвідчують їх особи. На вказане прохання, пасажири автомобіля пред’явили свої документи, а він надати документи не зміг, оскільки забув їх вдома, та запропонував прикордонникам поїхати до нього додому, на що останні погодились. Крім цього, вказав, що йому було відомо про заборону перебування в прикордонній смузі без документів, що посвідчують особу. За викладених обставин, просив провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення, яке йому інкримінується, оскільки злісної непокори прикордонникам він не вчиняв.

Заслухавши пояснення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, показання свідків та дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 12 статті 20 Закону України від 03.04.2003 року № 661-IV "Про Державну прикордонну службу України" визначено, що працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань, надано право вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України.

Відповідальність за ч.1 ст.185-10 КУпАП настає за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, … .

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злісної непокори законним вимогам працівника Державної прикордонної служби України, під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, об’єктивно доводиться дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ПнРУ №301804 від 06.09.2017 року; протоколом про адміністративне затримання від 06.09.2017 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 06.09.2017 року; рапортом т.в.о. начальника ВВБ по Луцькому прикордонному загону ОСОБА_5 від 06.09.2017 року; рапортом старшого офіцера 1 сектору оперативно – розшукового відділу оперативно-розшукового управління Північного регіонального управління ОСОБА_6 від 06.09.2017 року.

Крім цього, допитаний судом в якості свідка ОСОБА_5 суду показав, що 06.09.2017 року після 23 год. він знаходився на чергуванні біля прикордонних знаків №1049-1050, за 150 м. від КСС та 1 км. від лінії державного кордону, службу ніс приховано. В розпорядженні мав інформацію про можливе скоєння правопорушень на ділянці впс «Новогрузьке» в межах прикордонних знаків №№ 1048-1051, яку необхідно було перевірити. Перебуваючи в засідці, побачив, як зі сторони с. Забужжя під'їхав автомобіль марки «ОСОБА_3 А6», на польській реєстрації, який, розвернувшись, зупинився навпроти с. Забужжя, а через деякий час зі сторони кордону, в напрямку до автомобіля, з чагарників вибігли дві особи, які в руках мали великий пакунок, та сівши в даний автомобіль, намагались на ньому втікти. В свою чергу, він разом з напарником - старшим прапорщиком ОСОБА_7 на службовому автомобілі почали переслідування вказаного транспортного засобу, неодноразово подавали сигнали світлом фар «зупинитися», намагались його зупинити, однак на їх законну вимогу зупинити транспортний засіб та пред'явити документи, що посвідчують особу, невідомі особи не відреагували, а навпаки, на великій швидкості прослідували в сторону с.Забужжя. Вказаний автомобіль було зупинено за населеним пунктом с. Забужжя. Під час його зупинки, було з'ясовано, що у ньому знаходилось четверо осіб. Також в автомобілі було виявлено гумовий човен та весла до нього. На його прохання надати документи, водій автомобіля ОСОБА_1 вказав, що документів у нього немає.

Аналогічні показання дав в судовому засіданні старший прапорщик ОСОБА_7

Аналізуючи досліджені судом письмові докази та показання допитаних свідків в своїй сукупності, суд вбачає реальне відтворення перебігу аналізованих подій, які водночас об’єктивно спростовують пояснення ОСОБА_1 щодо невизнання ним вини у вчиненні злісної непокори законним вимогам працівника Державної прикордонної служби України, під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону.

При цьому, показання допитаних в якості свідків співробітників прикордонної служби є послідовними, між собою узгодженими, та відповідають обставинам, викладеним у письмових доказах, а не вірити їм у суду немає підстав, так як будь-які дані про намагання цих свідків оговорити чи іншим чином скомпроментувати ОСОБА_1 чи спотворити фактичні обставини у справі відсутні та останнім не наведені.

Разом з цим, суд враховує, що ОСОБА_1 під час його затримання та складання процесуальних документів, будь-яких заяв з приводу неправомірності дій працівників державної прикордонної служби не заявляв та на їх дії не скаржився.

Пояснення ж ОСОБА_1 про причини його перебування у нічний час 06.09.2017 року у прикордонній зоні, та те, що всі вимоги прикордонного наряду він виконував, є вкрай непереконливими та розцінюються судом не інакше, як намагання уникнути від відповідальності за вчинене правопорушення.

Крім цього, заперечення ОСОБА_1 факту невиконання ним законних вимог працівника прикордонної служби «зупинитися та пред’явити документи, що посвідчують особу» в повній мірі спростовуються сукупним аналізом письмових пояснень останнього, з яких слідує, що, повертаючись з с. Забужжя 06.09.2017 року приблизно о 01 год. 05 хв., на автомобілі марки «ОСОБА_3 А6», за кермом якого він перебував в якості водія, він побачив автомобіль, що рухався за ними, який подавав сигнал про зупинку фарами, однак на вказану вимогу він зупинився не відразу, а лише на околицях с. Забужжя. В подальшому, на вимогу прикордонників надати документи, що посвідчують його особу, такої вимоги він не виконав, оскільки документів при собі не мав.

Таким чином, дослідженими судом доказами в їх логічному взаємозв’язку в повній мірі доводиться вчинення ОСОБА_1 незаконних дій, які за своїми ознаками охоплюються складом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП.

Складеним протоколом про адміністративне правопорушення серії ПнРУ №301804 від 06.09.2017 року, ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення вищевказаного правопорушення в групі осіб, а саме спільно з: ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, та такі його дії кваліфіковано за ч.2 ст.185-10 КУпАП.

Однак, дослідженими у справі доказами вказана кваліфікуюча ознака в діях ОСОБА_1 свого належного підтвердження не знайшла.

З постанови апеляційного суду Волинської області від 15.11.2017 року та з постанов Любомльського районного суду Волинської області від 21.11.2017 року встановлено, що провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ознаками ч.2 ст.185 -10 КУпАП, яка інкримінувалась останнім за аналогічних фактичних обставин (часу та місця), що й ОСОБА_1, закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв’язку з відсутністю в їх діях складу даного адміністративного правопорушення.

Отже, враховуючи відісутність у діях вказаних осіб передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП правопорушення, наявність інкримінованої ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки виключається, а тому його дії слід кваліфікувати за ознаками ч.1 ст.185-10 КУпАП.

Вирішуючи питання про вид та розмір відповідальності ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.185-10 КУпАП, суд враховує характер та обставини вчиненого правопорушення, особу винного, ступінь його вини у вчиненому, відсутність обставин, що пом’якшують та обтяжують відповідальність, та вважає за необхідне призначити останньому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.185-10 КУпАП, що є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 і запобігання вчиненню ним нових правопорушень.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника слід стягнути судовий збір в розмірі 320 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 221, 283, ч.1 п.1 ст. 284 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», на підставі ч.1 ст.185-10 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 (сто сімдесят) гривень.

Штраф в розмірі 170 (сто сімдесят) гривень підлягає стягненню на рахунок 31110106700262 в ГУДКСУ у Волинській області (МФО 803014, код ЄДРПОУ 38031501, одержувач УДКСУ в Любомльському районі, код класифікації доходів бюджету 21081100, призначення платежу “адміністративні штрафи”).

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 320 (триста двадцять) гривень судового збору на рахунок 31214206700262 в ГУДКСУ у Волинській області (МФО 803014, код ЄДРПОУ 38031501, отримувач УДКСУ в Любомльському районі, код класифікації доходів бюджету 22030001).

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд Волинської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Любомльського районного суду

Волинської області ОСОБА_9