Постанова № 70795472, 30.11.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"30" листопада 2017 р. Справа № 902/49/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Філіпова Т.Л. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №14-112 від 22.05.2017р.);

відповідача - ОСОБА_2 (сільський голова);

третьої особи 1- не зявився;

третьої особи 2- не зявився;

третьої особи 3- ОСОБА_3 (посвідчення №263 від 11.08.2011р.);

апелянта- Сенько Ю.Я. (довіреність №01-19/144 від 13.01.2017р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області на рішення господарського суду Вінницької області від 17.05. 2017 року у справі №902/49/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна

компанія «Нафтогаз України» м.Київ

до Носковецької сільської ради с.Носківці Жмеринського р-ну Вінницької обл.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Кабінет Міністрів України м.Київ

2. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України м.Київ

3. Вінницька обласна державна адміністрація м.Вінниця

про стягнення 4 337 567 грн. 34 коп. боргу, інфляційних втрат та річних,-

Представникам розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Клопо-тання про технічну фіксацію судового процесу задоволено, у задоволенні заяви про відвід головую-чого судді відмовлено.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.05.2017р. у справі №902/49/17 (го-ловуючий суддя Колбасов Ф.Ф., суддя Білоус В.В., суддя Матвійчук В.В.) частково задоволено по-зов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі в тексті НАК «Нафтогаз України» до Носковецької сільської ради (надалі в тексті Сіль-ська рада), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відпові-дача: Кабінет Міністрів України (надалі в тексті КМУ), Міністерство енергетики та вугільної про-мисловості України (надалі в тексті Міненерговугілля) та Вінницька обласна державна адмініст-рація (надалі в тексті Облдержадміністрація) про стягнення 4 337 567 грн. 34 коп. заборгованості по розрахунках згідно укладеного договору, а також інфляційних втрат і річних.(т.1, арк.справи 182-193).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач в повному обсязі не виконав свої договірні зобовязання щодо повернення грошових коштів, отриманих від Позивача на добудову обєкта, допустивши порушення умов договору №14/1345/10 від 29.11.2010р. в редакції додаткової угоди №1 від 19.07.2012р. в сумі 2 089 000 грн., вимога про стягнення яких є обґрун-тованою, підтвердженою належними у справі доказами та підлягає задоволенню. Разом з тим, на думку місцевого суду, інфляційні втрати за період з січня 2014 року по жовтень 2016 року та 3% річних за період з 01.01.2014 року по 01.12.2016р. нараховані з арифметичними помилками, а тому з Відповідача на користь Позивача до стягнення підлягають 2 000 394 грн. 52 коп. інфляційних втрат та 182 873 грн. 11 коп. -3% річних.(т.1, арк.справи 191-193).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням та вважаючи свої права порушеними, Жмеринська районна державна адміністрація Вінницької області (надалі в тексті Райдержадміністрація) подала скаргу до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить поновити строк подання скарги, скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 17.05.2017р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.(т.2, арк.справи 4-12).

Скаржник вважає, що місцевим господарським судом прийнято рішення з невірним застосу-ванням норм матеріального і процесуального права та неповним зясуванням обставин справи, що призвело до невірних висновків і тому є незаконним і необґрунтованим. На думку Скаржника, суд першої інстанції безпідставно не залучив Райдержадміністрацію до участі у справі, оскільки поря-док фінансування місцевого бюджету надходженнями з державного бюджету прийняття рішення у справі може вплинути на права та обовязки апелянта. Крім того, зазначає, що Скаржнику стало відомо про прийняття рішення лише 15.08.2017р., а тому просить суд поновити строк на апеляцій-не оскарження. Апелянт вважає помилковим твердження суду першої інстанції, що кошти мають повертатися із місцевого бюджету. Зазначає, що суд також не звернув уваги на те, що побудований обєкт не набутий Сільською радою у власність, а його передано у державну власність, трубопро-від перебуває на балансі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Скаржник також зауважує, що всі умови договору мають розглядатися в сукупності, а не лише п.2.3.16, вва-жає, що вчинив всі необхідні дії для отримання субвенції із Державного бюджету, але не отримав її. Крім того, договір в редакції додаткової угоди укладений без дотримання бюджетного законодавс-тва.(т.2, арк.справи 7-10).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2017р. поновлено про-пущений строк та прийнято до провадження скаргу Райдержадміністрації, справу призначено до слухання. Крім того, відстрочено Жмеринській районній державній адміністрації Вінницької облас-ті до прийняття судового рішення у справі №902/49/17 сплату судового збору за подання апеляцій-ної скарги в сумі 71 569 грн. 86 коп.(т.2, арк.справи 2,3).

У звязку із перебуванням у щорічній відпустці судді Розізнаної І.В. на підставі розпоряд-ження керівника апарату від 30.10.2017р. автоматизованою системою документообігу суду проведе-но автоматичну заміну складу колегії суддів у справі №902/49/17, визначено колегію: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Мельник О.В. Колегія у даному складі 30.10.2017р. прийняла апеляційну скаргу до провадження.(т.2, арк.справи 56-58).

Крім того, ухвалою від 30.10.2017р. відкладено розгляд справи.(т.2, арк.справи 60-61).

Ухвалою від 20.11.2017р. відмовлено НАК «Нафтогаз України» у задоволенні заяви про від-від головуючого судді у справі №902/49/17.(т.2, арк.справи 74-78, 110-112).

Ухвалою від 20.11.2017р. повторно відкладено розгляд справи.(т.2, арк.справи 114).

20.11.2017р. через канцелярію суду Позивач подав заперечення, у яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області без змін.(т.2, арк.справи 102-109).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 30.11.2017р. представники Скаржника, Відповіда-ча та Третьої особи-3 підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі та надали пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Представник Позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги.

Треті особи 1 та 2 не забезпечили явку своїх представників хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку.(т.2, арк.справи 115-117). При цьому, колегія суд-дів зауважує, що така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк явка представників сторін не визнавалась обовязковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, НАК «Нафтогаз України» та Носковецька сільська рада- замовник, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009р. №1001-р «Про добудову підвідних газопроводів» із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010р. №1881-р, уклали договір №14/1375/10 від 29.11.2010р. (надалі в тексті Договір), відповідно до п.1.1 якого НАК «Нафтогаз України», з однії сторони, відповідно до розпорядження та на умовах цього договору, на підставі затвердженого рішенням правління Нафтогазу та погодженого Мінпаливенерго України «Переліку обєктів газопостачання, у споруд-женні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Перелік) та графіку фінансування спорудження обєкта газопостачання, здійснює фінансування добудови (будівництва) обєкта газопостачання: «Газопровід високого тиску до села Носківці Жме-ринського району Вінницької області» (далі обєкт), а Носковецька сільська рада-замовник, з дру-гої сторони, зобовязується здійснити добудову (будівництво) обєкта, забезпечити передачу його, як цілісного обєкта у державну власність та введення його в експлуатацію згідно з діючим законо-давством України і умовами договору та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на до-будову (будівництво) обєкта.(т.1, арк.справи 11-15).

Матеріали справи свідчать, що сторони склали додатки до Договору. Так, у Додатку №1 сто-рони погодили графік фінансування спорудження обєкта газопостачання, у якому передбачено об-сяг фінансування за рахунок коштів Нафтогазу в сумі 3 549 000 грн., в тому числі: в першому пів-річчі 2011 року 2 366 000 грн.; в другому півріччі 2011 року 1 183 000 грн. Строк введення в екс-плуатацію 2011 рік. Додатком №2 до Договору передбачено форму звіту про використання коштів. (т.1, арк.справи 16, 17).

Договір та додатки до нього підписано уповноваженими представниками та скріплено від-тисками печаток сторін.(т.1, арк.справи 15, 16, 17).

Матеріалами справи стверджено, що 19.07.2012р. НАК «Нафтогаз України» та Носковецька сільська рада уклали Додаткову угоду №1 до Договору, якою змінили ряд положень Договору. Зок-рема, пункт 1.1 Договору викладено у наступній редакції: «НАК «Нафтогаз України», відповідно до розпорядження та на умовах цього договору, на підставі затвердженого рішенням правління Наф-тогазу «Переліку обєктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Наці-ональної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (перелік) та графіку фінансування спорудження обєкта газопостачання (Додаток 1), здійснює фінансування добудови обєкта газопостачання: «Га-зопровід високого тиску до села Носківці Жмеринського району Вінницької області» (далі обєкт), а замовник зобовязується здійснити добудову обєкта, введення його в експлуатацію згідно з дію-чим законодавством України і умовами договору, забезпечити передачу його як цілісного обєкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості Ук-раїни на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації і повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову обєкта».(т.1, арк.справи 18-24).

Відповідно до п.2.1 Договору в редакції Додаткової угоди, до обовязків Нафтогазу віднесе-но, зокрема, при наявності фінансової можливості здійснити фінансування добудови обєкта за ра-хунок власних коштів (не коштів державного бюджету) в обсягах, передбачених фінансовим пла-ном Нафтогазу на відповідний період, згідно з Додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом бан-ківських переказів грошових коштів на рахунок замовника або іншими способами, що не супе-речать діючому законодавству України (п 2.1.1); щоквартально на звітну дату та в місячний термін після завершення робіт по добудові обєкта в установленому порядку оформити акти звірки заєм-них розрахунків із замовником з підтвердженням заборгованості замовника перед Нафтогазом у сумі здійсненого Нафтогазом фінансування (п.2.1.2).

Розділом 2.3 Договору в редакції додаткової угоди передбачено обовязки замовника, зокре-ма:

- забезпечити виконання всіх належних дій для добудови обєкта у відповідності до діючого законодавства України та умов Договору, в тому числі, отримання необхідних дозвільних докумен-тів та розробку проектно-кошторисної та іншої документації, надання підтверджуючих документів щодо права власності замовника на інші частки обєкта та введення в експлуатацію обєкта і пере-дачу його у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промис-ловості України на баланс відповідного спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифі-кації, яке здійснює ліцензійну діяльність на території розташування обєкта, згідно з діючим зако-нодавством України (п. 2.3.1 Договору);

- після завершення робіт по добудові обєкта, забезпечити введення його в експлуатацію з оформленням усіх необхідних документів, та у термін, що не перевищує 60 календарних днів від дати введення обєкта в експлуатацію, забезпечити його передачу, як цілісного обєкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на ба-ланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації (п. 2.3.12);

- своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову об-єкта газопостачання для забезпечення повернення Нафтогазу у встановлений даним договором тер-мін суми грошових коштів, перерахованих ним на добудову обєкта газопостачання (п.2.3.14);

- протягом року, наступного за роком введення обєкта в експлуатацію, повернути Нафтога-зу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів от-риманих від Нафтогазу на добудову обєкта (п.2.3.15).

Розділом 3 Договору в редакції Додаткової угоди передбачено ціну та порядок проведення розрахунків, зокрема у п.3.1 сторонами погоджено загальний обсяг фінансування в сумі 3 549 000 грн.

Вартість добудови обєкта визначається замовником на підставі проектно-кошторисної доку-ментації, розробленої і затвердженої в установленому діючим законодавством порядку та не може перевищувати вартості добудови затвердженої переліком (п.3.2 Договору в редакції Додаткової уго-ди).

Фінансування Нафтогазом робіт із завершення будівництва обєкта буде здійснюватись в ме-жах витрат, передбачених фінансовим планом та збалансованим бюджетом грошових коштів Наф-тогазу на відповідний період. Фінансування робіт з добудови обєкта за договором здійснюється згід-но з Додатком 1, який є невідємною частиною цього договору (пп. 3.3, 3.4 Договору в редакції До-даткової угоди).

Відповідно до п.п. 4.4, 4.5 Договору в редакції Додаткової угоди, Нафтогаз не несе відповіда-льності за нефінансування добудови обєкта. Замовник несе повну відповідальність за не виконан-ня або неналежне виконання умов договору.

Пунктом 4.7 Договору в редакції Додаткової угоди визначено, що невиконання замовником п.2.3.15 Договору через відсутність бюджетного фінансування у звязку із відхиленням Кабінетом Міністрів України пропозицій щодо включення до Державного бюджету видатків на погашення за-боргованості замовника перед Нафтогазом не може бути підставою для нарахування Нафтогазом пені та штрафів та звернення до суду, проте, не позбавляє замовника обовязку повернути Нафто-газу кошти, отримані згідно з договором.

Згідно з п.7.1 Договору в редакції Додаткової угоди цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками і діє до повного повернення Нафтогазу суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансуван-ня добудови обєкта згідно з договором.

Додаткова угода (п.10) вважається укладеною з моменту її підписання уповноваженими пред-ставниками сторін і скріплення їх підписів печатками. Додаткову угоду підписано уповноваженими представниками НАК «Нафтогаз України» та головою Сільської ради, скріплено відтисками печа-ток сторін.(т.1, арк.справи 24).

Сторонами також погоджено Графік фінансування спорудження обєкта газопостачання. Так, обсяг фінансування за рахунок коштів Нафтогазу, необхідний для введення обєкту в експлуатацію в сумі 3 549 000 грн., в тому числі перше півріччя 2011 року 1 589 000 грн.; друге півріччя 2012 року 1 960 000 грн. Строк введення в експлуатацію 2012 рік. Додатком №2 до Додаткової угоди передбачено форму звіту про використання коштів.(т.1, арк.справи 26,27).

Матеріалами справи стверджено, що на виконання умов Договору, НАК «Нафтогаз України» перерахувала Носковецькій сільській раді на фінансування будівництва обєкта газопостачання ко-шти в загальній сумі 2 089 000 грн., що вбачається з банківських виписок по рахунку, а також пла-тіжних доручень №641 від 07.02.2011р. на суму 1 589 000 грн. та №6800 від 31.07.2012р. на суму 500 000 грн.(т.1, арк.справи 28-34).

З матеріалів справи вбачається, що 07.10.2012р. Інспекцією державного архітектурно-буді-вельного контролю у Вінницькій області за номером ВН14312177950 зареєстровано Декларацію про готовність обєкта до експлуатації газопровід високого тиску до села Носківці Жмеринського ра-йону Вінницької області.(т.1, арк.справи 35-39).

Матеріали справи також містять:

- адресований голові Вінницької ОДА та голові Жмеринської РДА листи Носковецької сі-льської ради від 02.06.2015р. із клопотанням сприяти у вирішенні питання отримання компенсації витрат на добудову газопроводу високого тиску до с.Носківці Жмеринського району Вінницької об-ласті для забезпечення повернення коштів НАК «Нафтогаз України», оскільки в місцевому бюдже-ті таких коштів немає.(т.1, арк.справи 108, 109, 139, 140).

- адресований сільському голові с.Носківці лист директора Департаменту регіонального еко-номічного розвитку Вінницької ОДА від 07.07.2015р. №1723 п-1, у якому повідомляється, що з ме-тою вирішення питання погашення замовниками заборгованості перед НАК «Нафтогаз України» були направлені звернення до Уряду з проханням передбачення окремої субвенції на будівництво газопроводів, для спорудження яких залучено кошти Компанії. Пропонувалося визнати внесення змін до Закону та відсутність субвенцій з Державного бюджету на повернення коштів Компанії як форс-мажорні обставини.(т.1, арк.справи 110, 142).

- адресований міністру Міненерговугілля лист голови Вінницької ОДА від 27.10.2014р. №01. 01-25/5901, в якому повідомляється, що відповідно до розпорядження уряду від 26.08.2009р. №1001 -р, сільськими радами були укладені договори на фінансування НАК «Нафтогаз України» добудо-ви та будівництва обєктів газопостачання без врахування зауважень і пропозицій замовників. Про-тягом 2009-2014 років збудовано 16 обєктів. Субвенція з державного бюджету на зазначені цілі не виділялась. Враховуючи вимоги, які надійшли до замовників щодо повернення коштів, складається ситуація, яка може призвести до блокування рахунків органів місцевого самоврядування та унемож-ливити виконання ними своїх функцій, через що ставилося питання щодо можливості застосування форс-мажорних обставин у звязку з внесенням змін до статей 7, 16 Закону України «Про трубопро-відний транспорт», відсутність субвенції з Державного бюджету України на повернення коштів НАК «Нафтогаз України» за умови передачі збудованих та введених в експлуатацію газопроводів до державної власності.(т.1, арк.справи 107).

- адресований КМУ лист Вінницької ОДА №01.01-21/5037 від 27.07.2015р. з проханням вклю-чити у 2016 році до Державного бюджету України видатки на фінансування добудови газопроводу. (т.1, арк.справи 126-128).

- адресований Мінфіну лист Вінницької ОДА №01.01-25/8110 від 01.12.2015р. з проханням включити в бюджет на 2016 рік видатки на фінансування будівництва газопроводу.(т.1, арк. спра-ви 129).

- адресований КМУ лист Вінницької ОДА №01.01-21/2298 від 07.01.2016р. з проханням спри-яти відшкодуванню добудови газопроводу для виконання договорів із НАК «Нафтогаз України». (т.1, арк.справи 130).

- акт №02-17-378 від 22.07.2014р. приймання-передачі підвідного газопроводу у державну власність на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації ПАТ «Вінниця-газ».(т.1, арк.справи 106,143).

Вбачається, що з огляду на неповернення Носковецькою сільською радою 2 089 000 грн. че-рез відсутність субвенцій, НАК «Нафтогаз України» звернулась до господарського суду з позовом про стягнення крім вказаних коштів додатково 2 065 694 грн. 23 коп. втрат від інфляції та 182 873 грн. 11 коп. -3% річних за 2014-2016 роки.(т.1, арк.справи 10).

Як вже зазначалося вище, рішенням від 17.05.2017р. господарський суд Вінницької області задоволив позов частково, присудивши до стягнення з Відповідача на користь Позивача 2 065 694 грн. 23 коп. боргу, 2 000 394 грн. 52 коп. інфляційних та 182 873 грн. 11 коп. -3% річних.(т.1, арк. справи 182-193).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Жмеринської районної дер-жавної адміністрації підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є стягнення боргу за договором.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України) госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобовязань і є обовязковим для ви-конання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобовязання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України).

Зобовязанням, відповідно до ст.509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, ви-конати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має пра-во вимагати від боржника виконання його обовязку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.

Обовязок доказування і подання доказів встановлено статтею 33 ГПК України. Докази по-даються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Так, звертаючись із позовом, НАК «Нафтогаз України» зазначає, що Носковецька сільська ра-да не виконала умов п.2.3.15 Договору в редакції Додаткової угоди та не повернула кошти на розра-хунковий рахунок Позивача.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільно-го законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вирішуючи даний спір, апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допуска-ється, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або ін-ших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, матеріалами справи стверджено, що Договір як і Додаткова угода до нього ук-ладені сторонами на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №1001-р від 26.08.2009 року «Про добудову підвідних газопроводів» із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010р. №1881-р.

У відповідності до даного Розпорядження для забезпечення добудови газопроводів:

- Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» укладає відповідні договори із замов-никами їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»;

- замовник будівництва газопроводів (за договором Сільська рада) здійснює за державні кош-ти закупівлю товарів, робіт і послуг, повязаних із завершенням їх будівництва, згідно із законодав-ством;

- Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міські держадмі-ністрації сприяють відведенню земельних ділянок для добудови газопроводів та підготовці необ-хідних дозвільних документів, а також введенню добудованих газопроводів в експлуатацію та пере-дачі їх у державну власність.

Відповідно до статті 12 ГК України, для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку держава застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Серед основних засобів ре-гулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання визначено державне замовлен-ня.

Державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріори-тетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продук-ції (виконання робіт, надання послуг) серед субєктів господарювання, незалежно від їх форми влас-ності.(ст.13 ГК України).

Договір за державним замовленням (державний контракт) це договір, укладений державним замовником від імені держави з субєктом господарювання виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобовязання сторін і регулюються їх господарські від-носини.

Правовий аналіз наявних у справі документів надає колегії суддів підстави для висновку, що розпорядження №1001-р від 26.08.2009р. є державним завданням, яке встановлено Кабінетом Міні-стрів, з метою виконання якого сторонами у справі укладено Договір від 29.11.2010р. №14/1375/10, а у звязку та на підставі змін і доповнень до Розпорядження сторони 19.07.2012р. уклали Додатко-ву угоду №1 до Договору.

При цьому, специфікою укладених на виконання державного замовлення договорів, виходя-чи з норм ст.ст.12,13,183 ГК України, є те, що держава гарантує оплату за такими контрактами, що узгоджується з п.3 Розпорядження №1001-р, яким замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт, послуг, повязаних із завершенням будівництва.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ч.ч.1,2 ст.183 ГК України передбачено, договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом субєктами господарювання виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені дер-жави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобовязання сто-рін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення. Держава в особі Кабінету Міністрів України виступає гарантом за зобовязаннями державних за-мовників.

Тому згідно розпорядження та характеру Договору в редакції Додаткової угоди як такого, що укладений за державним замовленням, Синівська сільська рада (відповідач) є стороною договору замовником, уповноваженим від імені держави на його укладення. При цьому, переглядаючи рі-шення у даній справі, колегія суддів звертає увагу, що пунктом 2.3.15 Договору в редакції Додатко-вої угоди, встановлено обовязок Носковецької сільської ради протягом року, наступного за роком введення обєкта в експлуатацію перерахувати Нафтогазу кошти, отримані від нього на добудову обєкта підвідного газопроводу високого тиску до села Носківці Жмеринського району Вінниць-кої області

Звертаючись із позовом НАК «Нафтогаз України», посилаючись саме на зазначені умови вва-жає, що між сторонами виникли майнові відносини, а тому саме Сільська рада зобовязана повер-нути кошти за Договором.

Однак, враховуючи, що Договір укладався на підставі Розпорядження, а умовами п.2.1.14 Договору сторони погодили, що Сільська рада зобовязується своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову обєкта газопостачання для забезпечення повернен-ня Нафтогазу в установлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих ним на добудову обєкта газопостачання, у даних правовідносинах Відповідач є особою, яку держава уповноважила на укладення такої угоди, покладаючи на неї окремі обовязки в частині організації та виконання договору, водночас держава була й залишилася гарантом за зобовязаннями держав-них замовників, що узгоджується з п.3 Розпорядження, згідно якого замовник будівництва газопрово-дів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, повязаних із завершенням їх будівництва, згідно із законодавством.

При цьому, на виконання умов Договору, Сільська рада здійснила добудову обєкта, введен-ня його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами Договору, а також пере-дала його, як цілісний обєкт у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та гази-фікації, про що свідчать Декларація про готовність обєкта до експлуатації від 07.10.2012р. за номе-ром ВН14312177950 (т.1, арк.справи 35-39) та акт №02-17-378 від 22.07.2014р. приймання-передачі підвідного газопроводу у державну власність на баланс спеціалізованого підприємства з газопоста-чання та газифікації ПАТ «Вінницягаз».(т.1, арк.справи 106,143).

За змістом п.4.7 Договору невиконання замовником п.2.3.15 Договору через відсутність бюджетного фінансування у звязку із відхиленням Кабінетом міністрів України пропозицій щодо включення до Державного бюджету видатків на погашення заборгованості замовника перед Нафто-газом не може бути підставою для нарахування Нафтогазом пені та штрафів та звернення до суду, разом з тим не звільняє замовника обовязку повернути Нафтогазу кошти, отримані згідно з догово-ром.

Колегія суддів зазначає, що укладаючи Договір Сільська рада розраховувала на субвенції з Державного бюджету України на будівництво газопроводу. При цьому, укладаючи Додаткову угоду сторони передбачили обовязок Відповідача своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову обєкта газопостачання для забезпечення повернення Нафтогазу у встановлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих ним на добудову обє-кта газопостачання та протягом року, наступного за роком введення обєкта в експлуатацію повер-нути Нафтогазу кошти, отримані згідно Договору на добудову обєкта.

Так, матеріалами справи стверджується, що Відповідач вчинив усі дії для отримання коштів з державного бюджету, що вбачається з адресованих голові Вінницької ОДА та голові Жмеринської РДА листів Носковецької сільської ради від 02.06.2015р. із клопотанням сприяти у вирішенні пи-тання отримання компенсації витрат на добудову газопроводу високого тиску до с.Носківці Жмерин-ського району Вінницької області для забезпечення повернення коштів НАК «Нафтогаз України», позаяк такі кошти у місцевому бюджеті відсутні.(т.1, арк.справи 108,109,139,140), а також адресо-ваного міністру Міненерговугілля листа голови Вінницької ОДА від 27.10.2014р. №01.01-25/5901, у якому повідомляється, що відповідно до розпорядження уряду від 26.08.2009р. №1001-р, сільськи-ми радами були укладені договори на фінансування НАК «Нафтогаз України» добудови та будів-ництва обєктів газопостачання без врахування зауважень та пропозицій замовників. Протягом 2009-2014 років було збудовано 16 обєктів. Субвенція з державного бюджету на зазначені цілі не виділялась. Враховуючи вимоги, які надійшли до замовників про повернення коштів, складається ситуація, яка може призвести до блокування рахунків органів місцевого самоврядування та унемож-ливити виконання ними своїх функцій, у звязку з чим повідомлялось про можливість застосування форс-мажорних обставин, зумовлену внесенням змін до статей 7, 16 Закону України «Про трубо-провідний транспорт», відсутність субвенції з Державного бюджету України на повернення коштів НАК «Нафтогаз України» за умови передачі до державної власності збудованих та введених в експ-луатацію газопроводів.(т.1, арк.справи 107); адресованого КМУ листа Вінницької ОДА №01.01-21/ 5037 від 27.07.2015р. з проханням включити у 2016 році до Державного бюджету України видатки на фінансування добудови газопроводу.(т.1, арк.справи 126-128). адресованого Мінфіну листа Він-ницької ОДА №01.01-25/8110 від 01.12.2015р. з проханням включити до бюджету на 2016 рік ви-датки на фінансування будівництва газопроводу.(т.1, арк.справи 129); адресованого КМУ листа Він-ницької ОДА №01.01-21/2298 від 07.01.2016р. з проханням сприяти відшкодуванню вартості добу-дови газопроводу для виконання договорів із НАК «Нафтогаз України».(т.1, арк. справи 130).

Разом з тим, названа у Договорі замовником Сільська рада фактично зобовязана викону-вати роботи, в тому рахунку і організаційного характеру, які споживаються в момент їх надання, а по завершенню будівництва не отримує винагороди за надані послуги, при цьому, Сільська рада не є набувачем жодних матеріальних благ, оскільки створений обєкт (газопровід) перейшов у власність держави, тому колегія суддів вважає помилковим твердження Позивача, що оскільки Сільська рада названа замовником то є зобовязаною особою у даному спорі.

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів дійшла висновку, що правочин сторо-нами укладено на виконання державного замовлення (Розпорядження КМ №1001-р), профінансова-ні Позивачем результати робіт перейшли у державну власність, а тому зобовязаною стороною у даному випадку є держава. Таким чином, умови договору щодо покладення обовязку з повернення коштів на Відповідача є порушенням ст.ст. 12, 13, 183 ГК України та бюджетного законодавства, оскільки дані витрати місцевого бюджету не передбачалися, не погоджені в установленому законом порядку.

Так, положеннями статті 2 Бюджетного кодексу України (надалі в тексті БК України), в ре-дакції чинній на момент укладення спірного Договору, визначено, що бюджетне асигнування пов-новаження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобовязання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обме-ження; бюджетне зобовязання будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розмі-щення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогіч-них операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Пунктом 3 частини 5 статті 22 БК України встановлено, що головний розпорядник бюджет-них коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюд-жет України (рішенні про місцевий бюджет).

Будь-які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності від-повідного бюджетного призначення.(ч.1 ст.23 БК України).

Постановою Кабінету міністрів України від 06.02.2012р. №106, затверджено Порядок та умо-ви надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соці-ально-економічного розвитку окремих територій, згідно п.3 якого субвенція надається для забезпе-чення здійснення відповідних заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих адміністра-тивно-територіальних одиниць та спрямовується, зокрема, на проведення робіт з газифікації. На-дання субвенції здійснюється в обсягах, передбачених законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Головним розпорядником субвенції є Міністерство фінансів України (п.п.2.5 По-рядку).

Відповідно до ч.1, 3, 4 ст.48 БК України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобовязання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошто-рисами.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення ін-ших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних кош-тів взято зобовязання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобовязання та не утворює-ться бюджетна заборгованість. Зобовязання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зо-бовязаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підляга-ють оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобовязань є порушенням бюджетного за-конодавства.

Пунктом 20 частини 1 статті 116 БК України встановлено, що порушенням бюджетного зако-нодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме взяття зобовязань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України.

При цьому, матеріалами справи стверджується, що протягом 2009-2014 років у Вінницькій області збудовано 16 обєктів. Відповідно до розпорядження уряду від 26.08.2009р. №1001-р, сільсь-кими радами були укладені договори на фінансування НАК «Нафтогаз України» добудови та будів-ництва обєктів газопостачання без врахування зауважень та пропозицій замовників. Разом з тим, субвенція з Державного бюджету на зазначені цілі не виділялась, про що свідчить адресований мі-ністру Міненерговугілля лист голови Вінницької ОДА від 27.10.2014р. №01.01-25/5901(т.1, арк. справи 107), а тому взяття бюджетних зобовязань без відповідних асигнувань є порушенням бюд-жетного законодавства, але саме таке зобовязання Договір (в редакції Додаткової угоди) передба-чає для замовника.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у ви-падках та порядку, визначеному законодавством.

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недій-сності, передбачених законом.

Так, підставою недійсності правочину, відповідно до ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-тре-тьою, пятою та шостою ст.203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Ко-дексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За приписами частини першої статті 207 ГК України господарське зобовязання, що не від-повідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільс-тва, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарсь-кої компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповід-ного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, умови Договору в редакції Додаткової угоди в частині покладення на Відпові-дача обовязку повернути кошти, надані для виконання робіт з добудови газопроводу, у разі відсут-ності бюджетного фінансування є прийняттям Сільською радою зобовязання без відповідних бюд-жетних асигнувань, а тому підлягають визнанню недійсними, як такі, що суперечать вимогам зако-ну.

На підставі наведеного, застосовуючи встановлене ст.83 ГПК України право суду визнати не-дійсним повністю або в частині, повязаний з предметом спору договір, який суперечить законо-давству суд визнає недійсним п.2.3.15 та п.4.7 Договору від 29.11.2010р. №14/1375/10 в редакції Додаткової угоди №1 від 19.07.2012р.

Крім того, на переконання колегії суддів, зобовязаною особою за даним правочином є дер-жава, а переведення обовязку держави на територіальну громаду в особі сільської ради супере-чить вимогам закону.

Враховуючи, визнання п.2.3.15 та п.4.7 Договору від 29.11.2010р. №14/1375/10 в редакції Додаткової угоди №1 від 19.07.2012р. недійсними в задоволенні вимоги про стягнення 2 089 000 грн. основного боргу належить відмовити, а тому також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення 2 065 694 грн. 23 коп. втрат від інфляції та 182 873 грн. 11 коп. -3% річних за 2014-2016 роки, що не було враховано судом першої інстанції.

Із зазначених мотивів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу, інфляційних втрат та річних. При цьому, статтею 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що держа-ва фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюд-жетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Держава гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достат-ню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. Відповідно до частини 3 статті 66 зазначеного Закону у разі коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб держава забезпечує збалансування місцевих бюд-жетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону. Таким чином, враховуючи специфіку фінансування органів місце-вого самоврядування із Державного бюджету та передбачену статтею 101 ГПК України, можливість апеляційного господарського суду не бути звязаним доводами апеляційної скарги та перевіряти законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суд-дів дійшла висновку, що апеляційна скарга Жмеринської районної державної адміністрації обґрун-тована та підлягає задоволенню. Разом з тим, суд не вбачає необхідності залучати Скаржника до участі у справі, оскільки Договір та Додаткова угода укладалися без участі Райдержадміністрації та не породили порушення жодних прав Cкаржника.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підс-тав для стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу, інфляційних втрат та річних. Натомість, вирішуючи даний спір, місцевий господарський суд залишив зазначені обставини поза увагою, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення, що зумовлює його скасування та при-йняття нового судового рішення про визнання недійсними п.2.3.15 та п.4.7 Договору від 29.11.2010 р. №14/1375/10 в редакції Додаткової угоди №1 від 19.07.2012р. та відмову в позові у повному об-сязі.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З мотивів зазначених вище, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з підстав п.п. з підстав п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.104 ГПК України через неповне зясування обставин, що мають значення для справи, визнання судом першої інстанції встановленими обставин, що мають значення для справи, які не були дове-деними та невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні, що призвело до ух-валення незаконного судового рішення.

Крім того, задоволення апеляційної скарги, зумовлює, згідно ч.2 ст.49 ГПК України, перероз-поділ витрат зі сплати судового збору. Враховуючи відстрочку Жмеринській районній державній адміністрації Вінницької області сплату судового збору до прийняття рішення у справі, безпідстав-ність позовних вимог та задоволення апеляційної скарги повному обсязі з Позивача належить стя-гнути 71 569 грн. 86 коп. судового збору в доход Державного бюджету України за розгляд апеляцій-ної скарги.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 83, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуаль-ного кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області на рішення господарського суду Вінницької області від 17.05.2017р. у справі №902/49/17 задоволити.

2. Рішення суду першої інстанції скасувати. Прийняти нове рішення.

«Визнати недійсними п.2.3.15 та п.4.7 Додаткової угоди №1 від 19.07.2012р. до Договору №14/1375/10 від 29.11.2010р.

У задоволенні позову відмовити.».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Наф-тогаз України» (ідентифікаційний код юридичної особи 20077720, 01601, м.Київ, вул.Б.Хмельни-цького, 6) в доход Державного бюджету України 71 569 грн. 86 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Надати доручення місцевому господарському суду про видачу відповідного наказу.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу №902/49/17 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Мельник О.В.