Постанова № 70795460, 05.12.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа № 922/669/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1, за довіреністю від 28.12.2016 року №2-549;

відповідача – ОСОБА_2, за довіреністю від 22.10.2010 року №38-4055/391;

Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України – ОСОБА_3, за довіреністю від 29.09.2017 року №2082/20.3-03;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” в особі Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз”, м. Харків (вх.3529Х/1-18)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.11.2017р.

у справі № 922/669/17

за скаргою Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” в особі Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз”, м. Харків на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” в особі Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз”, м. Харків

до відповідача ОСОБА_4 підприємства “Харківські теплові мережі”, м. Харків

про стягнення 129645724,64 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.11.2017р. у справі №922/669/17 (суддя Светлічний Ю.В.) відмовлено у задоволенні скарги стягувача у справі на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Публічне акціонерне товариство “Укртрансгаз” в особі Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз” з ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 08.11.2017р. у справі №922/669/17 та задовольнити скаргу на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №54443012; визнати незаконною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 18.09.2017 року у виконавчому провадженні №54443012.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги стягувач, зазначає про те, що що дії державного виконавця по зупиненню виконавчого провадження суперечать вимогам ч. 4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки заборгованість яка підлягає стягненню з боржника на підставі рішення господарського суду Харківської області по справі №922/669/17 не пов’язана з постачанням останньому природного газу, а пов’язана з невиконанням договірних зобов’язань за договором про надання послуг з транспортування природного газу №636 від 31.03.2016 року.

Крім того, вказує на те, що заборгованість за надані послуги з транспортування природного газу виникла вже після 01.07.2016 року, а тому відсутні правові підстави для застосування в даному разі приписів частини п.10 ч.1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2017р. у справі №922/669/17 суддею – доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2017р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 05.12.2017р.

01.12.2017 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№12406), який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своєї правової позиції посилається, зокрема, на те, що положення статті 34 Закону України “Про виконавче провадження” передбачають зупинення виконавчих дій по виконавчих провадженнях, де стягувачами є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

У судовому засіданні 05.12.2017 року представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив задовольнити скаргу на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №54443012; визнати незаконною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 18.09.2017 року у виконавчому провадженні №54443012.

Представники позивача та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили відмовити в її задоволенні, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (позивач), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.04.2017р., звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - ОСОБА_4 підприємства "Харківські теплові мережі", в якій позивач просить стягнути заборгованість за надані послуги з транспортування природного газу у січні - лютому 2017р. у розмірі 129645724,64 грн., де: 121733489,54 грн. - основна сума заборгованості, 6359186,95 грн. - пені, інфляційні втрати - 873458,06 грн. та 679590,09 грн. - 3 % річних від простроченої суми. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 240000,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.04.2017 р. у справі №922/669/17 позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_4 підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" суму основного боргу у розмірі 115106508,03 грн., інфляційні у розмірі 873458,06 грн., 3% річних у розмірі 679590,09 грн., пеню у розмірі 3179593,48 грн. та судовий збір у розмірі 240000,00 грн.; в частині позовних вимог щодо стягнення 6626981,51 грн. провадження по справі припинено; в частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 3179593,48 грн. - у задоволенні позову відмовлено.

04.08.2017р. відділом примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження №54443012 щодо примусового виконання рішення господарського суду Харківської області №922/669/17 від 12.04.2017р. щодо стягнення з КП «Харківські теплові мережі» на користь ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії УМГ "Харківтрансгаз" заборгованості у розмірі 120 079 149,66 грн.

18.09.2017р. державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зупинив вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання наказу № 922/669/17 від 25.04.2017 р. на підставі статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Зазначена вище постанова мотивована тим, що дане виконавче провадження підпадає під дію п. 10 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" та підлягає зупиненню, оскільки боржник - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" у даній справі перебуває у Реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб’єктів господарювання відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”.

Стягувач, звернувся до господарського суду Харківської області зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби в порядку вимог статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, в якій, посилаючись на порушення головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області норм чинного законодавства в межах виконавчого провадження, просив: визнати незаконними дії державного Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 54443012; визнати незаконною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 18.09.2017 року у виконавчому провадженні № 27776049; скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій №54443012 від 18.09.2017 року.

Втім, під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції 08.11.2017 року, останній відмовився від вимоги №3, що викладена у скарзі, а саме щодо скасування постанови про зупинення вчинення виконавчих дій №54443012 від 18.09.2017 року.

Вказана скарга мотивована тим, що дії державного виконавця по зупиненню виконавчого провадження суперечать вимогам ч. 4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки заборгованість яка підлягає стягненню з боржника на підставі рішення господарського суду Харківської області по справі №922/669/17 не пов’язана з постачанням останньому природного газу, а пов’язана з невиконанням договірних зобов’язань за договором про надання послуг з транспортування природного газу №636 від 31.03.2016 року.

Також, на думку стягувача, заборгованість за надані послуги з транспортування природного газу виникла вже після 01.07.2016 року, а тому приписи частини п.10 ч.1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», на які посилається виконавець у постанові про зупинення вчинення виконавчих дій від 18.09.2017 року є необґрунтованими.

При прийнятті оскаржуваної ухвали про відмову в задоволенні скарги стягувача на дії органу державної виконавчої служби господарський суд першої інстанції, керуючись положеннями статті 2 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України, вказав на те, що виконавче провадження ВП № 54443012, де стягувачем є ПАТ "Укртрансгаз" в особі УМГ "Харківтрансгаз", а боржником теплопостачальне підприємство КП «Харківські теплові мережі», яке включено до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, підлягає зупиненню.

Колегія суддів з такою позицією господарського суду першої інстанції не погоджується та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.

Судове рішення є обов'язковим до виконання (стаття 129-1 Конституції України).

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).

Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що виконання рішень господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Примусове виконання судових рішень регулюється Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 10 частини 1 статті 34 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з викорисутанням внутрішньобудинкових систем).

У відповідності до частини 4 статті статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та Житлово-комунального господарства України від 16.06.2017р. №152 “Про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання” Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" включено переліку суб'єктів господарювання, які включаються до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

За приписами статті 2 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” дія Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 статті 1 вказаного Закону встановлено, що спожиті енергоносії це - спожиті природний газ, електрична енергія.

Згідно з частиною 1 статті 1 вказаного Закону заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону – це, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Постачальник природного газу - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та її дочірня компанія "Газ України".

Оскільки спожитими енергоносіями Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" визначає лише природний газ та електричну енергію, використані для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, то, відповідно, дія цього закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення лише за спожиті природний газ та електричну енергію.

З матеріалів справи та зі змісту рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2017 року у справі №922/669/17 вбачається, що предметом спору є стягнення основної суми заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% та судового збору від простроченої суми заборгованості.

Також, у вказаному рішенні зазначено, що на виконання договору позивач у листопаді - грудні 2016 р., січні 2017р. надав послуги відповідачу з транспортування природного газу в наступному розмірі: в листопаді 2016 р. - 99 177,448 тис.м.куб. на суму 55 019 681,05 грн.; в грудні 2016 р. - 123 354,914 тис.м.куб. на суму 68 432 372,09 грн.; в січні 2017 р. - 126 043,383 тис.м.куб. на суму 70 120 454,83 грн. Загальний об'єм протранспортованого газу за вказаний період складає 348 575,745 тис.куб.м.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав та надав відповідачу послуги з транспортування природного газу у листопаді 2016р. та січні 2017р. на суму 143310023,32 грн., але відповідач сплатив частково суму боргу у розмірі 13664298,68 грн., у зв'язку із чим позивачем було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог.

При винесенні постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 18.09.2017р. державний виконавець виходив з того, що дане виконавче провадження підпадає під дію положень п. 10 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки стягувачем за даним наказом є – Публічне акціонерне товариство “Укртрансгаз” в особі Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз”; боржником є - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", яке включено до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії та підлягає зупиненню.

Однак, колегія суддів з такими твердженнями не погоджується та зазначає, що оскільки предметом позову у справі №922/669/17 було стягнення з КП «Харківські теплові мережі» заборгованості за надані послуги у листопаді - грудні 2016 р., січні 2017р. з транспортування природного газу по договору №636 від 31.03.2016 року пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, яка виникла після 01.07.2016 року, зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п.10 ч. 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є неправомірним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішенням господарського суду від 12.04.2017 року було, зокрема, стягнуто з КП «Харківські теплові мережі» 240 000,00 грн. судового збору.

Як вже зазначалось, згідно частини 4 статті статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Тобто, приписами вказаної статті не передбачено зупинення виконавчих дій в частині примусового стягнення з боржника судового збору.

У відповідності до частини 1 статті 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Згідно з частиною 3 статті 121-2 ГПК України, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Пунктом 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Європейський суд з прав людини у рішенні “Вєренцов проти України” від 11.04.2013р. зазначив, що закони мають відповідати встановленому Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод стандарту, який вимагає достатньо чіткого формулювання правових норм у тексті нормативно-правових актів. Зокрема, “…Закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість регулювати свою поведінку аби бути здатними за потреби, за відповідної консультації передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою його дія”.

Враховуючи те, що заборгованість, яка виникла у боржника за договором про транспортування природного газу №636 від 31.03.2016 року є заборгованістю за надані послуги у листопаді - грудні 2016 р., січні 2017р., тобто, виникла вже після 01.07.2016 року, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зупинення вчинення виконавчих дій з примусового його виконання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби щодо визнання незаконної постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №54443012 не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Питання справедливості розгляду не обов’язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” в особі Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз” підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 08.11.2017р. у справі №922/669/17 підлягає скасуванню, скаргу стягувача на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 99, 101, ч. 2 ст. 103, ч. 4 ст. 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” в особі Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз” задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 08.11.2017р. у справі №922/669/17 скасувати.

Визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №54443012.

Визнати незаконною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 18.09.2017 року у виконавчому провадженні №54443012.

Повний текст постанови складено 07.12.2017 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.