Ухвала суду № 70795244, 21.11.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 листопада 2017 рокусправа № П/811/226/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання:Кязимової Д.В.

за участю представників:

позивача:- ОСОБА_1 дов від 20.11.2017

відповідача:- не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року

у справі № П/811/226/16

за позовом Приватного підприємства «Агрофірма «Панчеве»

до Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Агрофірма «Панчеве» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.02.2016:

№ НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 425385,00 грн. та накладено штрафну санкцію у розмірі 292179,00 грн. в частині збільшення грошового зобов'язання 421149,00 грн. та застосування штрафної санкції 291120,00 грн.;

№ НОМЕР_2, яким зменшено розмір відємного значення суми згаданого податку за липень, грудень 2013 року на загальну суму 36065,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства при формуванні податкових зобовязань з податку на додану вартість за договором щодо поставки кукурудзи власного виробництва через ненадання до перевірки причин невиконання даного договору та при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за договорами про отримання аудиторських послуг, які не повязані з господарської діяльністю позивача, оскільки господарські операції за вказаними договорами підтверджені належним чином складеними первинними документами та відображені у податковому обліку підприємства, а також відсутністю порушень порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновку контролюючого органу про завищення податкового зобовязання з з податку на додану вартість по спеціальному режиму оподаткування ПДВ (код звітності 0121) на суму 236000,00 грн. та заниженню податкового зобовязання з ПДВ по загальній декларації з ПДВ (код звітності 0110) на суму 236000,00 грн. у зв'язку з не поставкою кукурудзи власного виробництва на цю суму за отриманою попередньою оплатою. Вказаний товар, за який отримано попередню оплату, є сільськогосподарським товаром, операції з яким підлягають відображенню у податковій звітності з ПДВ за кодом звітності 0121, а діюче законодавство України не має таку підставу для коригування показників податкової звітності як не виконання умов господарського договору. Також є помилковим висновок відповідача про завищення податкового кредиту скороченої декларації з податку на додану вартість за операціями з отримання аудиторських послуг як таких, що не повязані з веденням сільськогосподарського виробництва.

Крім того, є неправомірним твердження відповідача про ненадання до перевірки оригіналів податкових накладних за червень 2015 року, так як відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент складання відповідної податкової накладної) податкові накладні складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Даною нормою відмінено складання податкових накладних в паперовому вигляді, про що посадові особи контролюючого органу не могли не знати, а отже вимога надати податкову накладну з печаткою та підписом постачальника є безпідставною та надуманою. Таким чином, викладені в акті перевірки порушення податкового законодавства не мають під собою жодного правового підґрунтя, є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що позивач, як сільськогосподарський виробник, обравши спеціальний режим оподаткування, правомірно включив до податкових зобов'язань (скорочена декларація) з податку на додану вартість суму податку стосовно взаємовідносин з ТОВ «Агроспецсервіс», отримавши передплату. Аудиторські послуги (перевірка бухгалтерської звітності та обліку), які надані ТОВ «Бейкер Тіллі Україна», позивач вірно визначив як супутні веденню сільськогосподарської діяльності, а тому, не допустив завищення податкового кредиту з податку на додану вартість (скорочена декларація). Змістом акту перевірки не доведено вчинення платником податку порушення порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість, що виключає можливість застосування штрафних санкцій, які нараховані відповідачем.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідач, посилаючись на обставини, встановлені в ході перевірки, наполягає на порушені позивачем порядку формування податкових зобовязань і податкового кредиту з податку на додану вартість, а також порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість (скорочена декларація).

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Відповідачем подано письмове клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю явки представника відповідача по причині значної зайнятості при розгляді справ в Кіровоградському окружному адміністративному суді.

Апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення означеного клопотання, оскільки наведені відповідачем обставини не є підставою для відкладення розгляду справи. При цьому апеляційний суд враховує, що кожна сторона користується наданими їй правами на власний розсуд і визначає пріоритетність участі у тому чи іншому судовому засіданні.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

В даному випадку судом обовязковою участь осіб, які беруть участь у справі, в тому числі, відповідача не визнана.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанов суду першої інстанції без змін як законну та обґрунтовану.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Агрофірма Панчеве» з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 30.09.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2015, за результатами якої складений акт від 27.01.2016 № 3/11-28-22-01/32119941.

Перевіркою встановлено порушення:

п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 п. 209.2, п. 209.6, п. 209.7, п. 209.17 ст. 209 ПК України,

в результаті чого підприємство занизило податкові зобовязання за загальними правилами оподаткування в податковій декларації з ПДВ 0110 «Загальна» всього на суму 240247,00 грн., в тому числі за квітень 2013 року у сумі 423600,00 грн., за листопад 2013 року, в сумі 166901,00 грн., за березень 2014 року в сумі 53966,00 грн., за квітень 2014 року в сумі 1018,00 грн., за червень 2014 року в сумі 1110,00 грн., за липень 2014 року сумі 5979,00 грн., за серпень 2014 року в сумі 6935,00 грн., за листопад 2014 року в сумі 102,00 грн.; зменшено залишок відємного значення за листопад 2014 року рядок 24 відємне значення в сумі 30,00 грн.;

п. 187.1 ст. 187, 198.3. п. 198.6 ст. 198 п. 209.2, п. 209.6, п. 209.7, пп. 209.1 п. 209.17 ст. 209 Податкового кодексу України та Порядок заповнення і подання звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1342 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20 грудня 2011 року № 1490/20228 (зі змінами та доповненнями), наказ Міністерства фінансів України 23.09.2014 № 966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13), в результаті чого підприємством завищено податкове зобовязання за листопад 2013 року на суму 152505,00 грн., за квітень 2014 року - 156714,00 грн., занижено податкове зобовязання за лютий 2014 року на суму 32820,00 грн., за квітень 2015 року на суму 106782,00 грн., за червень 2015 року на суму 45536,00 грн.

Суть виявлених порушень полягає в тому, що ПП «АФ «Панчеве», отримавши передоплату, не виконало умов укладеного з ТОВ «Агроспецсервіс» договору № 12/11-13-2 від 12.11.2013 поставки кукурудзи врожаю 2013 року власного виробництва, та не надало до перевірки документів щодо причин його не виконання, тому, за твердженням контролюючого органу оподаткування операцій податком на додану вартість з отримання (повернення) оплати за цим договором має здійснюватись за загальними правилами оподаткування та відображатись в податковій декларації з податку на додану вартість 0110 «Загальна».

Крім того, ПП «АФ «Панчеве» безпідставно віднесло до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що задекларований у податковій звітності з податку на додану вартість з позначкою 021 (Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства), на суму - 78356,13 грн. у зв'язку з включенням вартості аудиторських послуг, придбаних у ТОВ «Бейкер Тіллі Україна», які не пов'язані із господарською діяльністю, та ненаданням первинних документів, які б підтверджували правомірність отриманих послуг.

На підставі даного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 11.02.2016:

- № НОМЕР_1, яким за порушення п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.209.2, п.209.6, п.209.7, п.п.209.15.1, п.209.17 ст.209 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 717564 грн., в тому числі - основний платіж 425385 грн., штрафні (фінансові) санкції - 292179 грн. (т.1, а. с.56);

- № НОМЕР_2, яким за порушення п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.п.209.15.1 п.209.15 ст.209 ПК України та вищезазначеного Порядку зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за липень, грудень 2013 року на загальну суму 36065 грн. (т.1, а. с.57).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків контролюючого органу.

Статтею 209 ПК України встановлений спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, згідно з п.209.1 якої (в редакції на період, який перевірявся) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п.209.2 п.209 ПК України)..

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (п.209.6 п.209 ПК України).

Відповідно до п.209.7 ст.209 ПК України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

При цьому відповідно до п.п.209.17.1 п.209.17 ст.209 ПК України дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється на: вирощування зернових та технічних культур (01.11.0 КВЕД).

Відповідно до вимог п.5 розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Мінфінсів України від 23.09.2014 №966, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044, платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110, подають податкову декларацію з позначкою "0121"/"0122"/"0123" (далі - декларація 0121-0123), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Згідно з пунктом 15-2 підрозділу 2 Перехідних положень ПК України тимчасово до 31 грудня 2017 року включно від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ПП «АФ «Панчеве» є сільськогосподарським виробником (діяльність за КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крмі рису, бобових культур і насіння олійних культур - т.1. а. с.61), обрав спеціальний режим оподаткування.

У відповідності до п.209.13 ст.209 ПК України сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.

З приводу взаємовідносин позивача з ТОВ «Агроспецсервіс» і декларування ПП «АФ «Панчеве» податкових зобовязань з податку на додану вартість за рахунок господарських операцій позивача з вказаним контрагентом щодо поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва апеляційний суд зазначає наступне.

За приписами пп.«а».187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

Як вбачається з матеріалів справи, не заперечується сторонами, між ПП «Агрофірма «Панчеве» (Продавець) та ТОВ «Агроспецсервіс» (Покупець) укладений договір поставки № 12/11-13-2 від 12.11.213 (т.2, а.с.156-159), згідно умов якого Продавець зобовязується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобовязується прийняти і оплатити кукурудзу 3-го класу урожаю 2013 року на умовах даного договору.

Пунктом 4.4 вказаного Договору визначено, що оплата за партію товару за даним Договором здійснюється Покупцем протягом 180 календарних днів з дня поставки відповідної партії товару.

Згідно з п.8.1 даного Договору він діє до 31 грудня 2014 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

В межах вказаного договору ТОВ «Агроспецсервіс» сплатило позивачу кошти у безготівковій формі в період з 18.11.2013 по 31.03.2014 на загальну суму 5862000 грн., в т.ч. ПДВ 977000 грн.

По факту отримання позивачем означених коштів як передплати у підприємства виник обов'язок внести суму податку на додану вартість до зобов'язання, що останнім і було зроблено у скороченій декларації відповідно до наведених вище приписів пп.«а».187.1 ст.187 ПК України.

Як на кінцеву дату періоду, що перевірявся (30.09.2015), так і момент проведення перевірки, підприємство не виконало умов Договору щодо поставки кукурудзи Покупцю, внаслідок чого повернуло останньому у період з квітня по липень 2014 року кошти на загальну суму 4446000 грн. (у т. ч. ПДВ 741000 грн.).

При цьому підприємство відкоригувало податкові зобов'язання з ПДВ скороченої декларації у сторону зменшення.

Отже, на момент проведення перевірки не повернутою за Договором залишилась сума 1416000 грн. (у т. ч. ПДВ 236000 грн.), яка у бухгалтерському обліку підприємства станом на 30.09.2015 рахувалась як кредиторська заборгованість.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що 20.09.2016 між ПП «АФ «Панчеве» та ТОВ «Агроспецсервіс» укладена додаткова угода до вказаного вище Договору, за умовами якої з метою остаточного виконання Договору підприємство передає Покупцю кукурудзу врожаю 2016 року у кількості 335 тон до 30.09.2016 (т.2, а. с.244). У доказ виконання додаткової угоди підприємством надано видаткову накладну (т.2, а.с.243).

Вказані обставини, як вірно зазначено судом першої інстанції, виключають обов'язок перенесення податкового зобов'язання з податку на додану вартість зі скороченої декларації до загальної.

Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги, що на кінцеву дату періоду, який перевірявся податковим органом, Договір поставки № 12/11-13-2 від 12.11.2013 був діючим, висновок відповідача, що оскільки ПП «Агрофірма Панчеве» не виконало умов вказаного щодо поставки кукурудзи врожаю 2013 року власного виробництва, оподаткування операцій податком на додану вартість з отримання (повернення) оплати за даним договором з ТОВ «Агроспецсервіс» має здійснюватись зі загальними правилами оподаткування та відображатись в податковій декларації з ПДВ «Загальна», є помилковим.

Стосовно господарських операцій позивача з придбання у ТОВ «Бейкер Тіллі Україна» аудиторських послуг і декларування ПП «АФ «Панчеве» податкового кредиту з податку на додану вартість скороченої декларації за рахунок вартості вказаних послуг колегія суддів зазначає наступне.

Як зафіксовано в акті перевірки від 27.01.2016, ПП «АФ «Панчеве» безпідставно віднесло до податкового кредиту скороченої декларації суму податку на додану вартість 78356,13 грн. у складі вартості послуг, придбаних у ТОВ «Бейкер Тіллі Україна», які не пов'язані із господарською діяльністю, і підприємством не надано первинних документів, які б підтверджували правомірність отриманих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «АФ «Панчеве» та ТОВ «Бейкер Тіллі Україна» укладені договори про надання аудиторських послуг від 06.11.2013 № 274/13 та 18.05.2015 № 104/15 (т.3, а. с.65-96). За поясненням позивача аудиторські послуги замовлялись ним у зв'язку з необхідністю отримання банківського кредиту, кошти від якого спрямовувались на розвиток сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пп.198.3 п.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп..«б» п.п.209.15.1 п.209.15 ст.209 ПК України для цілей цієї статті застосовуються такі терміни: виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит: послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку: отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД).

В свою чергу, у відповідності до Класифікації видів економічної діяльності (Наказ Держкомстату від 26.12.2005 № 375) до КВЕД 74.14.0 відноситься: консультування та надання практичної допомоги комерційним підприємствам та державним службам в галузі планування, організації, забезпечення ефективності та контролю, інформації для управління тощо; консультування фермерів з питань управління, а також спеціалістами у галузі сільського господарства (агрономами, економістами тощо); арбітраж та вирішення конфліктів між працівниками та роботодавцями.

За приписами ч.ч.2, 6 ст.3 Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 № 3125-XII аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов'язані з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб'єктів господарювання. Аудитори (аудиторські фірми) можуть проводити перевірку іпотечного покриття відповідно до Закону України "Про іпотечні облігації".

Виходячи з наведених норм права в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з судом, що аудиторські послуги (перевірка бухгалтерської звітності та обліку), які надані підприємству, є супутніми веденню сільськогосподарської діяльності.

Стосовно доводів відповідача про не підтвердження господарських операцій первинними документами апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виконання вищевказаних договорів підтверджується матеріалами справи: актами виконаних робіт та оглядом аудиторських висновків за 2011-2012 роки та 2014 рік (т.3, а.с.77, 96; т.4, а. с.41-108), податковими накладними, відображеними контрагентом позивача та у Реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2013 року та червень 2015 року (т.1, а.с.111, 112; т.3, а. с.74, 94), документальним підтвердженням оплати позивачем отриманих послуг у сумі 196920 грн. і 273216,79 грн. (у т. ч. ПДВ на загальну суму 78356,13 грн. (т.3, а.с.75, 76, 95).

Отже, вищезазначені документи в їх сукупності підтверджують фактичний рух активів і зміни у власному капіталі позивача.

З приводу зазначених в акті перевірки обставин, що підприємство на підтвердження реальності такої господарської операції не надало вказаних документів, апеляційний суд зазначає, що відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

За поясненням позивача підприємство надало всі документи, і ревізори не звертались з письмовим зверненням про їх надання.

Виходячи із змісту акту перевірки, судом першої інстанції вірно встановлено, що акт не містить інформації про звернення ревізорів з цього приводу до платника податків в письмовій формі, як то передбачено п.42.1 ст.42 ПК України, отже відсутність такого звернення спростовує твердження ревізорів податкового органу.

Під час перевірки у розпорядженні ревізорів перебували усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які доводять реальність господарської операції між підприємством та ТОВ «Бейкер Тіллі Україна».

Посилання відповідача на ненадання позивачем до перевірки оригіналів відповідних податкових накладних колегією суддів не приймаються як такі, що не наводились податковим органом в акті перевірки від 27.01.2016. Тим більш, що, як встановлено вище, податкові накладні належним чином зареєстровані контрагентом позивача у відповідному Реєстрі.

Стосовно порушення порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість (скорочена декларація), що вплинуло на суму податку, яка спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено в акті перевірки від 27.01.2016, перевіркою правильності відображених поданих уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до ст.209 ПК України) за період з 01.10.2012 по 30.09.2015 встановлено порушення Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Мінфінансів України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228, Наказу Міністерства фінансів України 23.09.2014 № 966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044, а саме:

порушення порядку заповнення уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з

податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо

діяльності відповідно до ст.209 ПК України) за період з 01.10.2012 по 30.09.2015, що вплинуло на суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Наслідком вказаних висновків контролюючого органу стало зменшення:

від'ємного значення рядку 19 по декларації за липень 2013 року № НОМЕР_3

від 19.08.2013 року, на суму - 3 245 грн.;

від'ємного значення рядку 19 по декларації за грудень 2013 року № НОМЕР_3

від 19.08.2013 року, на суму - 32 820 грн.

З огляду на вказане порушення, податковим органом застосовано до підприємства штрафні санкції на підставі п.123.2 ст.123 ПК України, згідно з яким використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, ані в акті перевірки від 27.01.2016, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачем не визначено, у чому саме полягає виявлене перевіркою порушення підприємством порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість (скорочена декларація). Відсутнє визначення складу порушення і в апеляційній скарзі відповідача.

За приписами п.п.3-5 р.ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 р. №727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745 (в редакції на момент складання акту перевірки від 27.01.2016), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Тобто в акті перевірки мають відображатись факти порушень з викладанням обставин цього порушення, які мають ґрунтуватись на первинних документах, регістрах податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності тощо.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не доведення відповідачем вчинення платником податку порушення порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість, що, в свою чергу, свідчить про відсутність законних підстав для застосування до підприємства штрафних санкцій відповідно до п.123.2 ст.123 ПК України.

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для вирішення справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області задовольнити/залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № П/811/226/16 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко