Постанова № 70795046, 05.12.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа № 924/268/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 26.12.2016р. №195

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 04.01.2017р. №21

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал", м.Хмельницький

на рішення господарського суду Хмельницької області

від 24.10.17 р. у справі № 924/268/17 (головуючий суддя Вибодовський О.Д.,

суддя Гладій С.В., суддя Крамар С.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Красилівського району електричних мереж, м.Красилів Хмельницької області

до Міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал", м.Хмельницький

про стягнення 238 201,75 грн. інфляційних втрат, 289 968,93 грн. пені та 40 037,02 грн. 3% річних.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.10.2017р. у справі №924/268/17 позов Публічного акціонерного товариства енергопостачальна компанія "Хмельницькобленерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Красилівського району електричних мереж до Міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал" про стягнення 238201,75грн. інфляційних втрат, 289968,93 грн. пені та 40037,02 грн. 3% річних задоволено частково.

Стягнуто з Міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал" на користь ПАТ "Хмельницькобленерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Красилівського району електричних мереж 134162,64грн. пені, 40037,02грн. 3% річних та 4625,43грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міське комунальне підприємство "Хмельницькводоканал", звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права;

- стверджує, що господарським судом не враховано, що відповідачем зобов'язання за договором №95 від 08.10.2007р. виконано повністю за рахунок оплати електроенергії власними коштами та субвенції з державного бюджету на фінансування пільг та житлових субсидій населенню відповідно до постанови КМУ "Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" №20, яка визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, вопостачання та водовідведення;

- вказує, що фінансування призначених населенню пільг та субсидій, передбачає проведення оплати електроенергії на підставі актів звіряння заборгованості за електроенергію, тобто в наступному за звітним місяці;

- додає, що це підтверджується інформацією про розрахунки МКП "Хмельницькводоканал" за електроенергію перед Красилівським РЕМ за період з 01.02.2014р. по березень 2017р. та актом звірки розрахунків між Красилівським РЕМ та МКП "Хмельницькводоканал" станом на 01.02.2017р.;

- обґрунтовує те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки. Тому, при визначенні обсягу грошових зобов'язань, до яких слід застосовувати норми того чи іншого законодавства, суд повинен виходити з величини компенсації, яку буде перераховано за рахунок державного бюджету. (Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 26.07.2016р. №924/13/16). Відтак, зазначає, що грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного);

- констатує, що таким чином, МКП "Хмельницькводоканал" було позбавлене можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за послуги електропостачання, що в свою чергу свідчить про відсутність вини останнього у простроченні платежів визначених в договорі, та виключає можливість застосування в даному випадку санкцій, передбачених п.4.2.1 договору, наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною другою ст.625 Цивільного кодексу України;

- стверджує, що суд при розгляді справи та винесення рішення не застосував "Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20, а також "Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію", затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Міністерства фінансів України від 03.08.2015р. №493/688, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.08.2015р. №1007/27452, постанову Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 "Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" чим порушив норми матеріального права. Отже, вважає, що суд вирішив справу всупереч нормам чинного законодавства, так як не застосував законодавство, яке підлягало застосуванню при розгляді даної справи і при прийнятті судового рішення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.11.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 05.12.2017р..

Представник скаржника в судовому засіданні 05.12.2017р. підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 24.10.2017р. у справі №924/268/17 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача у письмовому відзиві від 27.11.2017р. №523 на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 05.12.2017р. заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 24.10.2017р. у справі №924/268/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2007р. між ПАТ "Хмельницькобленерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Красилівського району електричних мереж (постачальник) та Міським комунальним підприємством "Хмельницькводоканал" (споживач) укладено договір за №95 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності (далі - договір), згідно п.1 якого, постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 3800 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

У відповідності до п.2.3.3 договору, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків 10, 3 "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Пунктом 4.2.1 договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених п.2.3.3 - 2.3.4. цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком. Споживач на вимогу постачальника відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків визначені розділом 7 договору.

Зокрема у п.7.1 сторонами визначено, що облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ відповідно до додатку 2 "Перелік місць установки розрахункових електролічильників". У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунково згідно з вимогами додатка 10 "Порядок розрахунків".

Відповідно до п.1 додатку 10 до договору, розрахунковий період споживання та оплати за електроенергію визначається календарним місяцем. споживач самостійно здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, згідно додатку №1 з врахуванням очікуваного споживання електроенергії за розрахунковий період у відповідності:

- до 10 числа розрахункового періоду 30% від договірної величини розрахункового періоду;

- до 20 числа розрахункового періоду 30% від договірної величини розрахункового періоду;

- до 25 числа розрахункового періоду 40% від договірної величини розрахункового періоду.

Також, п.1 додатку №10 до договору встановлено, що остаточний розрахунок за спожиту електроенергію проводиться на підставі одержаного рахунку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку не повинна перевищувати 3-х операційних днів з дня отримання рахунку.

В силу п.5 додатку №10 до договору, у разі виникнення заборгованості за спожиту електроенергію сторони за взаємною згодою укладають угоду про реструктуризацію заборгованості. Угода про реструктуризацію заборгованості є невід'ємною частиною Договору. У разі порушення Споживачем угоди про реструктуризацію заборгованості Постачальник має право припинити постачання електроенергії до повного погашення заборгованості з нарахуванням санкцій згідно п. 1. цього додатку до договору.

У разі відсутності угоди про реструктуризацію заборгованості всі кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, зараховуються у відповідності платіжному дорученню, а при невизначені призначення платежу в платіжному документі, або переплаті в поточному місяці, Постачальник електричної енергії має право перераховані кошти зарахувати в погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007р.. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.4 договору).

Договір від 08.10.2007р. №95 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності підписано сторонами та скріплено відбитками їх печаток.

В подальшому, на виконання договірних зобов'язань, постачальником продано електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, про свідчать рапорти на відпуск електричної енергії:

за березень 2014р. в обсязі 1002675кВат.год.,

квітень 2014р. - 962490кВат.год.,

травень 2014р. - 1020585кВат.год.,

червень 2014р. - 956320кВат.год.,

липень 2014р. - 968610кВат.год.,

серпень 2014р. - 1027725кВат.год.,

вересень 2014р. - 999385кВат.год.,

жовтень 2014р. - 1037600кВат.год.,

листопад 2014р.- 981595кВат.год.,

грудень 2014р. - 1044930кВат.год.,

січень 2015р. -1044730кВат.год.,

лютий 2015р. - 889965кВат.год.,

березень 2015р. - 954050кВат.год.,

квітень 2015р. - 897600кВат.год.,

травень 20156р. -915405кВат.год.,

червень 2015р. -934645кВат.год.,

липень 2015р. - 963865кВат.год.,

серпень 2015р. - 998070кВат.год.,

вересень 2015р. - 989995кВат.год.,

жовтень 2015р. - 1012390кВат.год.,

листопад 2015р. - 962415кВат.год.,

грудень 2015р. -1008665кВат.год.,

січень 2016р. -1035400кВат.год.,

лютий 2016р. - 939935кВат.год.,

березень 2016р. - 1013135кВат.год.,

квітень 2016р. - 959090кВат.год.,

травень 2016р. -915250кВат.год.,

червень 2016р. -895600кВат.год.,

липень 2016р. - 924050кВат.год.,

серпень 2016р. - 956кВат.год.,

вересень 2016р. - 981880кВат.год.,

жовтень 2016р. - 1006375кВат.год.,

листопад 2016р. - 998565кВат.год.,

грудень 2016р. - 1041568кВат.год.,

січень 2017р. - 1057915кВат.год.,

лютий 2017р. 949550кВат.год..

Також, на оплату наданої електроенергії постачальником виставлялися рахунки-фактури, а саме:

№95 від 30.03.2014р. на суму 671173,01грн.,

№95 від 30.04.2014р. на суму 647239,12грн.,

№95 від 30.05.2014р. на суму 768851,48грн.,

№95 від 30.06.2014р. на суму 734694,20грн.,

№95 від 30.07.2014р. на суму 774269,00грн.,

№95 від 30.08.2014р. на суму 837633,70грн.,

№95 від 30.09.2014р. на суму 815503,18грн.,

№95 від 30.10.2014р. на суму 857608,44грн.,

№95 від 30.11.2014р. на суму 830546,43грн.,

№95 від 28.12.2014р. на суму 961489,41грн.,

№95 від 28.01.2015р. на суму 1077657,67грн.,

№95 від 28.02.2015р. на суму 775298,04грн.,

№95 від 28.03.2015р. на суму 819026,47грн.,

№95 від 28.04.2015р. на суму 796213,94грн.,

№95 від 28.05.2015р. на суму 868693,32грн.,

№95 від 28.06.2015р. на суму 956757,81грн.,

№95 від 28.07.2015р. на суму 1031776,29грн.,

№95 від 28.08.2015р. на суму 1050172,97грн.,

№95 від 28.09.2015р. на суму 985085,17грн.,

№95 від 28.10.2015р. на суму 989938,38грн.,

№95 від 28.11.2015р. на суму 998726,47грн.,

№95 від 28.12.2015р. на суму 1048257,46грн.,

№95 від 28.01.2016р. на суму 1082730,44грн.,

№95 від 28.02.2016р. на суму 1079147,71грн.,

№95 від 28.03.2016р. на суму 989338,10грн.,

№95 від 28.04.2016р. на суму 917573,67грн.,

№95 від 28.05.2016р. на суму 939507,11грн.,

№95 від 28.06.2016р. на суму 912262,93грн.,

№95 від 28.07.2016р. на суму 1038050,99грн.,

№95 від 28.08.2016р. на суму 1117956,56грн.,

№95 від 28.09.2016р. на суму 1086842,27грн.,

№95 від 28.10.2016р. на суму 1213630,10грн.,

№95 від 28.11.2016р. на суму 1279545,58грн.,

№95 від 28.12.2016р. на суму 1385784,86грн.,

№95 від 26.01.2017р. на суму 1369327,42грн.,

№95 від 27.02.2017р. на суму 1237525,87грн..

Зокрема, свої зобов'язання щодо оплати вартості спожитої за період з лютого 2014 року по березень 2017 року електроенергії споживачем на день подання позовної заяви (28.03.2017р.) виконано частково і за ним рахувалася заборгованість в сумі 967525,87грн., про що свідчить акт звірки розрахунків за надані послуги з електропостачання між ПАТ "Хмельницькобленерго" Красилів РЕМ та МКП "Хмельницькводоканал" станом на 01.02.2017р. та виписками з особового рахунку позивача.

За вказаних обставин, Публічне акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Красилівського району електричних мереж звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал" про стягнення 1330237,34грн., з яких 967525,87грн. основного боргу, 238201,75грн. інфляційних втрат, 84472,70грн. пені та 40037,02грн. 3% річних за неналежне виконання відповідачем зобов’язань по договору про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, від 08.10.2007р. №95.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 28.03.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №924/268/17 та призначено її розгляд.

26.05.2017р. від позивача на адресу господарського суду Хмельницької області подано письмове клопотання про продовження розгляду справи №924/268/17 в порядку ст.69 ГПК України на 15 днів та про відкладення розгляду справи на іншу дату для надання можливості позивачу підготувати та подати суду детальні розрахунки сум пені, річних та інфляційних витрат.

26.05.2017р. суддею Магерою В.В. у зв'язку із складністю справи відповідно до вимог ч.1 ст.4-6 ГПК України, необхідністю подання нових доказів у справі для об'єктивного вирішення спору, на ім’я керівника апарату суду подано заяву про вирішення питання щодо колегіального розгляду справи № 924/268/17.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 26.05.2017р. справу №924/268/17 було призначено для подальшого розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Магера В.В., суддя Гладій С.В., суддя Субботіна Л.О..

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 26.05.2017р. справу №924/268/17 прийнято до провадження у колегіальному складі: головуючий суддя Магера В.В., суддя Гладій С.В., суддя Субботіна Л.О.. Також призначено судове засідання.

Розпорядженням керівника апарату суду від 20.07.2017р. №201/17 у справі №924/268/17 призначено повторний автоматизований розподіл справи через неможливість здійснювати розгляд справи головуючим суддею Магерою В.В. у зв’язку із звільненням з посади судді господарського суду Хмельницької області.

Згідно протоколу повторного автоматизовано розподілу судової справи між суддями, справу за №924/268/17 передано на розгляд головуючому судді Вибодовському О.Д..

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 21.07.2017р. справу №924/268/17 прийнято до провадження у колегіальному складі: головуючий суддя Вибодовський О.Д., суддя Гладій С.В., суддя Субботіна Л.О..

За заявою головуючого по справі судді Вибодовського О.Д. про зміну члена колегії - судді Суботіної Л.О., у зв'язку із закінченням повноважень судді, розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 31.08.2017р. №312/17 призначено повторний автоматичний розподіл справи. Відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду змінено склад колегії і подальший розгляд справи призначено у колегіальному складі суддів: головуючого судді Вибодовський О.Д., судді Гладій С.В., Крамар С.І..

13.04.2017р. відповідачем надано господарському суду Хмельницької області відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в їх задоволенні. Обґрунтовуючи своє заперечення відповідач покликається на те, що оплата отриманої електроенергії проводиться коштами підприємства з урахуванням фінансування призначених населенню пільг та субсидій, відповідно до чинного законодавства. Фінансування пільг та субсидій проводиться, відповідно до порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг та субсидій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20. Механізм фінансування призначених населенню пільг та субсидій, і передбачає проведення оплати електроенергії на підставі звіряння заборгованості за електроенергію, тобто в наступному за звітним місяці.

Звертає увагу, що в разі відсутності заборгованості за електроенергію держава не зможе профінансувати призначені населенню пільги та субсидії і в особових рахунках населення буде створена безпідставна заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення, яка виникла не з їхньої вини.

Вказує на те, що заборгованість в сумі 967525,87грн. - це поточний борг підприємства, який був ним сплачений 17.03.2017р., а тому вимоги, щодо стягнення основного боргу заявлені необґрунтовано, так як на момент звернення позивача до суду кошти підприємством були сплачені, в зв'язку з цим в їх задоволенні належить відмовити.

Також, МКП "Хмельницькводоканал" не погоджується з вимогами позивача щодо сплати пені в сумі 84472,70 грн., інфляції в розмірі 238201,75грн., та 3% річних в розмірі 40037,02грн., так як вимоги позивача не враховують механізм оплати електроенергії через фінансування пільг та субсидій, затверджених Постановою КМУ від 11.01.2005р. №20, а тому є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Водночас звертає увагу на те, що позивачем нарахування пені здійснено за один рік, що суперечить чинному законодавству, що суперечить приписам ст.232 ГК України.

Відносно нарахованої суми інфляційних вказує про те, що відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснені помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Постанова КМУ "Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" №20, визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання та водовідведення.

Фінансування призначених населенню пільг та субсидій, передбачає проведення оплати електроенергії на підставі актів звіряння заборгованості за електроенергію, тобто в наступному за звітним місяці.

Крім того, додатково відповідач у письмовому поясненні по справі звертає увагу на те, що підприємство "Хмельницькводоканал" проводить оплату за електроенергію Красилівському РЕМ з двох джерел: коштів підприємства та субвенцій з державного бюджету відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

При розгляді даної справи місцевим господарським судом встановлено, що спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків за електроенергію№20/9092 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 13.03.2017р., укладеного відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Постанова Уряду від 11.01.2005р. №20) та згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України 03.08.2015р. №493/688, та підписаного між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Хмельницькій області (далі - сторона 1), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (далі - сторона 2), Публічним акціонерним товариством "Хмельницькобленерго" (далі - сторона 3), ДП "Енергоринок" (далі - сторона остання), погодженого Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Державна казначейська служба України перераховує стороні 1 кошти в сумі 41908031,09грн. з приміткою "Постанова Уряду від 11.01.2005р. №20. Електроенергія". Сторона 1 перераховує стороні 2 кошти в сумі 41908031,09грн. із записом у графі "призначення платежу" "Електроенергія" за лютий 2017р. "п" 3027641,88грн., "Електроенергія" за лютий, березень 2017р. "с" 38880389,21грн. та з приміткою "Постанова Уряду від 11.01.2005р. №20". Сторона 2 перераховує стороні 3 кошти за пільги та субсидії в сумі 41908031,09грн. із записом у графі "призначення платежу" "Електроенергія" за лютий 2017р. "п" 3027641,88грн.; "Електроенергія" за лютий, березень 2017р. "с" 38880389,21грн. та з приміткою "Постанова Уряду від 11,01.2005р. №20". Сторона 3 перераховує стороні останній кошти в сумі 41908031,09грн. за куповану електроенергію у березні 2017р. із записом у графі "призначення платежу "за електроенергію, куповану у березні 2017р. Постанова Уряду від 11.01.2005р. №20. "Електроенергія" "п" 3027641,88грн., "с" 38880389,21грн..

В подальшому, на виконання умов договору та згідно спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію від 13.03.2017р. №20/9092 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, споживачем за лютий місяць 2017 року здійснено часткову оплату основного боргу в загальній сумі 1 369 327,42грн., з яких 270 000,00грн. - перерахунок коштів споживачем з власного рахунку платіжним дорученням №4 від 15.02.2017р. та 1 099 327,42грн. - перерахунок коштів фінансування пільг та субсидій в порядку перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для надання пільг та субвенцій, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р..

Також, споживачем за березень місяць 2017 року здійснено часткову оплату основного боргу в загальній сумі 1 237 525,87грн., з яких 270 000,00грн. - перерахунок коштів споживачем з власного рахунку платіжним дорученням №6 від 14.03.2017р. та 967 525,87грн. - перерахунок коштів фінансування пільг та субсидій в порядку перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для надання пільг та субвенцій, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р..

Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду з позовною заявою, сума основного боргу за вказаний в позовній заяві період, відповідачем погашена.

У відповідності до ст.22 ГПК України позивачем уточнено позовні вимоги, при цьому останній зокрема просив господарський суд Хмельницької області зменшити заборгованість в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 967525,87грн. та збільшити суму пені до суми 289968,93грн..

Враховуючи вказане, позивачем нараховано до стягнення з відповідача згідно п.4.2.1 договору від 08.10.2007р. №95 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності 238201,75грн. інфляційних втрат, 289968,93грн. пені та 40037,02грн. 3% річних, оскільки відповідачем за лютий місяць 2017 року здійснено часткову оплату основного боргу в загальній сумі 1369327,42грн., з яких:

- 270000,00грн. - перерахунок коштів відповідачем з власного рахунку платіжним дорученням №4 від 15.02.2017р.;

- 1099327,42грн. - перерахунок коштів фінансування пільг та субсидій в порядку перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для надання пільг та субвенцій, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р..

Також, відповідачем за березень місяць 2017 року здійснено часткову оплату основного боргу в загальній сумі 1237525,87грн., з яких:

- 270000,00грн. - перерахунок коштів відповідачем з власного рахунку платіжним дорученням №6 від 14.03.2017р.;

- 967525,87грн. - перерахунок коштів фінансування пільг та субсидій в порядку перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для надання пільг та субвенцій, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України 20 від 11.01.2005р..

Ухвалою господарський суд Хмельницької області від 15.06.2017р. у справі №924/268/17 вказане вище уточнення прийнято.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.10.2017р. у справі №924/268/17 позов задоволено частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Визначаючи правову природу укладеного сторонами договору, встановлено, що такий має ознаки договору поставки, за яким, відповідно до ч.1 ст.265 ГК України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ч. ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.265 ГК України, відповідно до якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 08.10.2007р. між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності за №95.

У відповідності до п.1 Правил користування електричною енергію, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28 (у редакції Постанови НКРЕ від 17.10.2005р. №910) договором про постачання електричної енергії є домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Пунктами 8.1 та 10.2 вказаних правил встановлено, що постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право: 1) на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України; 2) на всі види забезпечення виконання зобов'язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України; 3) на відшкодування у передбаченому законодавством України порядку несплаченої споживачем частини вартості електричної енергії, що постачається йому на рівні екологічної броні електропостачання. Споживач електричної енергії зобов'язаний: 1) користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); 2) оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

За приписами ст.1 Закону України "Про електроенергетику", постачання електричної енергії є надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Споживачами енергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Відповідно до змісту укладеного між сторонами договору №95 від 08.10.2007р. позивач продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 3800кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Матеріали справи свідчать, що на виконання договірних зобов'язань, позивачем продано електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, підтвердженням чого є рапорти на відпуск електричної енергії: за березень 2014р. в обсязі 1002675кВат.год., квітень 2014р. - 962490кВат.год., травень 2014р. - 1020585кВат.год., червень 2014р. - 956320кВат.год., липень 2014р. - 968610кВат.год., серпень 2014р. - 1027725кВат.год., вересень 2014р. - 999385кВат.год., жовтень 2014р. - 1037600кВат.год., листопад 2014р.- 981595кВат.год., грудень 2014р. - 1044930кВат.год., січень 2015р. - 1044730кВат.год., лютий 2015р. - 889965кВат.год., березень 2015р. - 954050кВат.год., квітень 2015р. - 897600кВат.год., травень 20156р. -915405кВат.год., червень 2015р. - 934645кВат.год., липень 2015р. - 963865кВат.год., серпень 2015р. - 998070кВат.год., вересень 2015р. - 989995кВат.год., жовтень 2015р. - 1012390кВат.год., листопад 2015р. - 962415кВат.год., грудень 2015р. - 1008665кВат.год., січень 2016р. -1035400кВат.год., лютий 2016р. - 939935кВат.год., березень 2016р. - 1013135кВат.год., квітень 2016р. - 959090кВат.год., травень 2016р. - 915250кВат.год., червень 2016р. - 895600кВат.год., липень 2016р. - 924050кВат.год., серпень 2016р. - 956кВат.год., вересень 2016р. - 981880кВат.год., жовтень 2016р. - 1006375кВат.год., листопад 2016р. - 998565кВат.год., грудень 2016р. - 1041568кВат.год., січень 2017р. - 1057915кВат.год., лютий 2017р. 949550кВат.год.

Також, на оплату отриманої електроенергії позивачем виставлялися рахунки-фактури №95 від 30.03.2014р. на суму 671173,01грн., №95 від 30.04.2014р. на суму 647239,12грн., №95 від 30.05.2014р. на суму 768851,48грн., №95 від 30.06.2014р. на суму 734694,20грн., №95 від 30.07.2014р. на суму 774269,00грн., №95 від 30.08.2014р. на суму 837633,70грн., №95 від 30.09.2014р. на суму 815503,18грн., №95 від 30.10.2014р. на суму 857608,44грн., №95 від 30.11.2014р. на суму 830546,43грн., №95 від 28.12.2014р. на суму 961489,41грн., №95 від 28.01.2015р. на суму 1077657,67грн., №95 від 28.02.2015р. на суму 775298,04грн., №95 від 28.03.2015. на суму 819026,47грн., №95 від 28.04.2015р. на суму 796213,94грн., №95 від 28.05.2015р. на суму 868693,32грн., №95 від 28.06.2015р. на суму 956757,81грн., №95 від 28.07.2015р. на суму 1031776,29грн., №95 від 28.08.2015р. на суму 1050172,97грн., №95 від 28.09.2015р. на суму 985085,17грн., №95 від 28.10.2015р. на суму 989938,38грн., №95 від 28.11.2015р. на суму 998726,47грн., №95 від 28.12.2015р. на суму 1048257,46грн., №95 від 28.01.2016р. на суму 1082730,44грн., №95 від 28.02.2016р. на суму 1079147,71грн., №95 від 28.03.2016р. на суму 989338,10грн., №95 від 28.04.2016р. на суму 917573,67грн., №95 від 28.05.2016р. на суму 939507,11грн., №95 від 28.06.2016р. на суму 912262,93грн., №95 від 28.07.2016р. на суму 1038050,99грн., №95 від 28.08.2016р. на суму 1117956,56грн., №95 від 28.09.2016р. на суму 1086842,27грн., №95 від 28.10.2016р. на суму 1213630,10грн., №95 від 28.11.2016р. на суму 1279545,58грн., №95 від 28.12.2016р. на суму 1385784,86грн., №95 від 26.01.2017р. на суму 1369327,42грн. та №95 від 27.02.2017р. на суму 1237525,87грн..

У відповідності до додатку 10 до договору, розрахунковий період споживання та оплати за електроенергію визначається календарним місяцем. Споживач самостійно здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, згідно додатку №1 з врахуванням очікуваного споживання електроенергії за розрахунковий період у відповідності:

- до 10 числа розрахункового періоду 30% від договірної величини розрахункового періоду;

- до 20 числа розрахункового періоду 30% від договірної величини розрахункового періоду;

- до 25 числа розрахункового періоду 40% від договірної величини розрахункового періоду.

Додатком №10 встановлено, що остаточний розрахунок за спожиту електроенергію проводиться на підставі одержаного рахунку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку не повинна перевищувати 3-х операційних днів з дня отримання рахунку.

Свої зобов'язання щодо оплати вартості спожитої за період з лютого 2014 року по березень 2017 року електроенергії відповідач на день подання позовної заяви (28.03.2017р.) виконав частково і за ним рахувалася заборгованість в сумі 967525,87грн., про що свідчить акт звірки розрахунків за надані послуги з електропостачання між ПАТ "Хмельницькобленерго" Красилів РЕМ та МКП "Хмельницькводоканал" станом на 01.02.2017р. та виписками з особового рахунку позивача.

Однак, у лютому місяці 2017 року відповідачем здійснено часткову оплату основного боргу в загальній сумі 1369327,42грн., з яких 270000,00грн. - перерахунок коштів відповідачем з власного рахунку платіжним дорученням №4 від 15.02.2017р.; 1099327,42грн. - перерахунок коштів фінансування пільг та субсидій в порядку перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для надання пільг та субвенцій, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р..

Також, відповідачем за березень місяць 2017 року здійснено часткову оплату основного боргу в загальній сумі 1237525,87грн., з яких 270000,00грн. - перерахунок коштів відповідачем з власного рахунку платіжним дорученням №6 від 14.03.2017р.; 967525,87грн. - перерахунок коштів фінансування пільг та субсидій в порядку перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для надання пільг та субвенцій, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р..

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

За приписами ст.ст.546, 548 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п.4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених п.2.3.3 - 2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком. Споживач на вимогу Постачальника відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача відповідно до п.4.2.1 договору 289968,93грн. пені (з урахування проплат за договором) за період з 01.03.2016р. по 28.02.2017р..

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як роз’яснено у п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України у постанові від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань" №14 від 17.12.2013р.).

Також, у п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” №14 від 17.12.2014 року роз’яснено, що до стягнення пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Перевіривши, здійснений місцевим господарським судом розрахунок пені, зокрема за період з 28.03.2016р. по 09.04.2016р. на суму 989338,10грн. = 14272,42грн.; з 10.04.2016р. по 19.04.2016р. на суму 1264610,20грн. = 15202,96грн.; з 20.04.2016р. по 24.04.2016р. на суму 1539882,30грн. = 8498,80грн., з 25.04.2016р. по 26.04.2016р. на суму 1906911,77грн. = 3959,71грн., з 27.04.2016р. по 09.05.2016р. на суму 917573,67грн. = 12384,74грн., з 10.05.2016р. по 19.05.2016р. на суму 1199425,80грн. = 12453,095грн., з 20.05.2016р. на 24.05.2016р на суму 1481277,94грн. = 7689,69грн., з 25.05.2016р. по 29.05.2016р. на суму 1857080,78грн. = 9336,14грн., з 30.05.2016р. по 09.06.2016р. на суму 754507,11грн. = 8163,52грн., з 10.06.2016р. по 14.06.2016р. на суму 1028185,99грн. = 5056,65грн., з 15.06.2016р. по 16.06.2016р. на суму 928185,99грн. = 1826,94грн., з 17.06.2016р. по 19.06.2016р. на суму 878185,99грн. = 2591,37грн., з 20.06.2016р. на суму 1151864,87грн. = 1132,98грн., з 21.06.2016р. по 23.06.2016р. на суму 1051864,87грн. = 3103,86грн., 24.06.2016р. на суму 297357,76грн. = 268,11грн., з 25.06.2016р. по 29.06.2016р. на суму 662262,93грн. = 2985,61грн., з 30.06.2016р. по 09.07.2016р. на суму 500262,93грн. = 4510,57грн., з 10.07.2016р. по 19.07.2016р. на суму 811678,23грн. = 7318,41грн., з 20.07.2016р. по 24.07.2016р. на суму 1123093,52грн. = 5063,13грн., 25.07.2016р. на суму 1038050,99грн. = 935,45грн.; 26.07.2016р. на суму 938050,99грн. = 845,78грн., 27.07.2016р. на суму 838050,99грн. = 755,62грн., з 28.07.2016р. по 09.08.2016р. на суму 738050,99грн. = 8832,41грн., з 10.08.2016р. по 19.08.2016р. на суму 1073437,96грн. = 9091,96грн., з 20.08.2016р. по 21.08.2016р. на суму 1408824,93грн. = 2386,53грн., 22.08.2016р. на суму 1258824,93грн. = 1066,22грн., з 23.08.2016р. по 24.08.2016р. на суму 1108824,93грн. = 1878,34грн., з 25.08.2016р. по 29.08.2016р. на суму 1556007,55грн. = 6589,65грн.. з 30.08.2016р. по 09.09.2016р. на суму 717956,56грн. = 6689,16грн., з 10.09.2016р. по 19.09.2016р. на суму 1044009,24грн. = 8728,60грн., 20.09.2016р. на суму 1370061,92грн. = 1123,00грн., 21.09.2016р. на суму 1270061,92грн. = 1041,03грн., з 23.09.2016р. по 24.09.2016р. на суму 452104,36грн. = 741,15грн., 25.09.2016р. на суму 886842,27грн. = 726,92грн., з 26.09.2016р. по 27.09.2016р. на суму 786842,27грн. = 1289,91грн., з 28.09.2016р. по 29.09.2016р. на суму 736842,27грн. = 1207,94грн., з 30.09.2016р. по 09.10.2016р. на суму 700000,00грн. = 5737,70грн., 10.10.2016р. на суму 1064089,03грн. = 872,20грн., 11.10.2016р. на суму 1014089,03грн. = 831,22грн., з 12.10.2016р. по 19.10.2016р. на суму 964089,03грн. = 6321,90грн., 20.10.2016р. на суму 1328178,06грн. = 1088,67грн., з 21.10.2016р. по 23.10.2016р. на суму 1228178,06грн. = 3020,11грн., 24.10.2016р. на суму 1178178,06грн. = 965,72грн., 25.10.2016р. на суму 863630,10грн. = 709,53грн., з 26.10.2016р. по 27.10.2016р. на суму 763630,10грн. = 1255,13грн., з 28.10.2016р. по 09.11.2016р. на суму 700000,00грн. = 6961,75грн., з 10.11.2016р. по 19.11.2016р. на суму 1083863,67грн. = 8291,85грн., 20.11.2016р. на суму 1467727,35грн. – 1122,85грн., 21.11.2016р. на суму 1307727,35грн. = 1000,45грн., 23.11.2016р. на суму 1207727,35грн. = 923,94грн., 24.11.2016р. на суму 407727,35грн. = 311,92грн., з 25.11.2016р. по 28.11.2016р. на суму 819545,58грн. = 2507,90грн., з 29.11.2016р. по 09.12.2016р. на суму 700000,00грн. = 5890,71грн., з 10.12.2016р. по 12.12.2016р. на суму 1115735,46грн. = 2560,70грн., 13.12.2016р. на суму 1015735,46грн. = 777,07грн., з 14.12.2016р. по 19.12.2016р. на суму 915735,46грн. = 4203,38грн., 20.12.2016р. на суму 1331470,92грн. = 1018,61грн., 21.12.2016р. на суму 1231470,92грн. = 942,11грн., з 22.12.2016р. по 24.12.2016р. на суму 1131470,92грн. = 2596,82грн., 25.12.2016р. на суму 1685784,86грн. = 1289,67грн., з 26.12.2016р. по 28.12.2016р. на суму 985784,86грн. = 2262,46грн., з 29.12.2016р. по 09.01.2017р. на суму 823000,00грн. = 7570,93грн., з 10.01.2017р. по 19.01.2017р. на суму 1233798,23грн. = 9464,75грн., з 20.01.2017р. по 22.01.2017р. на суму 1644596,45грн. = 3784,82грн., 23.01.2017р. на суму 1374596,45грн. = 1054,48грн., 24.01.2017р. на суму 551596,45грн. = 423,14грн., з 25.01.2017р. по 09.02.2017р. на суму 1099327,42грн. = 13493,11грн., з 10.02.2017р. по 14.02.2017р. на суму 1470585,18грн. = 5640,60грн., з 15.02.2017р. по 19.02.2017р. на суму 1200585,18грн. = 4604,98грн., з 20.02.2017р. по 24.02.2017р. на суму 1571842,94грн. = 6028,99грн., з 25.02.2017р. по 27.02.2017р. на суму 2066853,29грн. = 4756,59грн., 28.02.2017р. на суму 967525,87грн. = 742,21грн., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з його висновком та зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення з відповідача 268325,28грн. пені, а у стягненні 21643,65грн. пені, нарахованої за період з 01.03.2016р. по 27.03.2016р. (4102,25грн. + 8126,16грн. + 5847,13грн. + 3568,11грн. = 21643,65грн.) слід йому відмовити, як такої, що заявлена поза межами спеціального строку позовної давності в один рік визначеного у ст.258 ЦК України.

В силу ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, може бути зменшено за рішенням суду, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Відповідно, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічна за змістом і норма ст.233 ГК України, згідно якої у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства господарським судам Пленумом Вищого господарського суду України у постанові від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" надано роз'яснення, зокрема у п. 3.17.4 зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

З врахуванням вище викладеного, а також погашення відповідачем суми основного боргу за договором №95 від 08.10.2007р. про постачання електричної енергії до звернення позивача до суду з позовною заявою, а також те, що підприємство відповідача частково залежить від субвенцій із державного бюджету, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Хмельницької області про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50% та стягнення з останнього на користь позивача пені в сумі 134162,64грн..

Також, позивач на підставі ст.625 ЦК України за неналежне виконання відповідачем зобов’язань по договору про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, від 08.10.2007р. №95, заявив до стягнення з відповідача 238201,75грн. інфляційних втрат, загалом за період з 10.03.2014р. по 28.02.2017р. з урахування проведених проплат по кожному рахунку - фактурі та 40037,02грн. 3% річних за цей же період.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Водночас, обов’язковою умовою для застосування відповідальності за неналежне виконання особою взятих на себе грошових зобов'язань є наявність прострочення боржником виконання такого зобов'язання.

Перевіривши, здійснений місцевим господарським судом розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з його висновком та зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 40037,02грн..

Як роз’яснено у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань", що індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат свідчить, що останнім обраховано інфляційні нарахування з недотриманням вказівок викладених у вищевказаних постанові Пленуму Вищого господарського суду України та листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р, зокрема обчислено інфляцію за період часу, коли борг існував менше 15 днів та обраховано за місяць, коли мав бути здійснений платіж, а не з наступного місяця.

Отже, перевіривши, здійснений місцевим господарським судом інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з його висновком та зазначає, що у стягненні з відповідача 238201,75грн. інфляційних втрат слід йому відмовити, оскільки останні обраховано невірно за заявлений позивачем у розрахунку період, а борг на який проведено інфляційні нарахування, за вказаний період, існував менше 15 днів у місяці нарахування.

Слід також звернути увагу, що споживач не несе відповідальність перед постачальником відповідно до вимог пунктів 4.2.1 - 4.2.3 цього договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини постачальника або внаслідок дії обставин непереборної сили (п.4.2.4 договору).

Заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат оскільки погашення боргу за електричну енергію відбувається за рахунок несвоєчасно виділених державою коштів на відшкодування пільг та субсидій, що на думку відповідача свідчить про відсутність вини останнього у завданні збитків, та визнання ним заборгованості шляхом підписання актів взаєморозрахунків, актів звіряння заборгованості, спростовується тим, що відповідачем не доведено, що порушення виникли з вини постачальника або внаслідок дії обставин непереборної сили згідно п.4.2.4 договору.

У п.1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. №14 роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

За змістом висновку Верховного суду України викладеного у постанові від 12.12.2011р. №07/238-10 виходячи із положень ст.625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.

Слід також врахувати, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання. Відповідний висновок узгоджується з позицією викладеною у постановах Верховного суду України від 15.05.2012р. №11/446, від 26.12.2011р. №9/400 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р..

Крім того, сторони у п.5 додатку №10 до договору №95 від 08.10.2007р., узгодили, що у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, останні за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформляється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору.

При цьому, матеріали справи свідчать, що відповідні докази на підтвердження вчинення відповідачем заходів щодо уникнення виникнення заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію шляхом укладення з позивачем договору про реструктуризацію боргу з метою відсутності підстав для подальшого нарахування позивачем пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, відповідачем не надано.

З врахуванням наведеного вище в сукупності, а також дослідивши всі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком господарського суду Хмельницької області, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 238201,75грн. інфляційних втрат, 289968,93 грн. пені та 40037,02 грн. 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме пеня в сумі 81853,16грн. та 3% річних 40037,02грн., а в решті позовних вимог слід йому відмовити.

Згідно з ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 та ч.2 ст.34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

За наведених обставин, рішення господарського суду Хмельницької області від 24.10.2017р. у справі №924/268/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал" – без задоволення.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 24.10.2017р. у справі №924/268/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал", м.Хмельницький - без задоволення.

2. Справу №924/268/17 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Віддрук. прим.:

1 – до справи,

2 – позивачу (31000, Хмельницька обл., м.Красилів , вул.Верхівська, 12А),

3 – відповідачу (29000, м.Хмельницький, вул.Водопровідна, 75),

4 – в наряд.